ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

РАБІМАК

(Rabemac)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: rabeprazole; ± 2-[{4-(3-метоксипропокси)-3-метилперидин-2-іл}-метилсульфеніл]-1Н-бензімідазолнатрію;

основні фізико-хімічнівластивості: круглі,двоопуклі, вкриті кишковорозчинною оболонкою, з розподільчою рискою на одномубоці, таблетки жовтого (10 мг) та червоно-коричневого кольору (20 мг);

склад: 1 таблетка містить рабепразолу натрію 10 мгабо 20 мг;

допоміжні речовини:гідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлоза, манітол, магнію оксид,етилцелюлоза, тальк очищений, магнію стеарат, сополімер метакрилової кислоти,діетилфталат, титану діоксид, пропіленгліколь, заліза оксид жовтий (длятаблеток 10 мг), заліза оксид червоний (для таблеток 20 мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою,кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група.Засоби для лікування пептичноївиразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори “протонногонасоса”. Код АТС А02В С04.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Рабепразолналежить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщенимибензімідазолами. Препарат не має антихолінергічних властивостей і не єантагоністом гістамінових Н₂-рецепторів, але пригнічує секреціюшлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту H⁺/K⁺-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Ця ферментнасистема вважається кислотним (протонним) насосом, і таким чином рабепразолкласифікується як інгібітор протонного насоса помпи шлунка, що блокує фінальнустадію вироблення кислоти. Рабепразол перетворюється на активну сульфонаміднуформу шляхом протонування і, таким чином, реагує з доступними залишкамицистеїну протонного насоса.

Антисекреторна активність.Після перорального прийому рабепразолу антисекреторний ефект спостерігаєтьсячерез 1 год і досягає максимуму через 2 - 4 год. Ефект пригнічення базальноїфункції та стимулювання їжею секреції кислоти через 23 год після прийому першоїдози рабепразолу становив 62 і 82% відповідно, а тривалість цього ефектудосягала 48 год. Ефективність рабепразолу щодо пригнічення секреції кислоти дещопосилюється в процесі щоденного прийому 1 таблетки, але стабільне пригніченнясекреції досягається через 3 дні після початку приймання цього препарату. Післязавершення приймання рабепразолу секреторна активність нормалізується протягом2 - 3 днів.

Вплив на концентраціюгастрину в сироватці. Після прийому 10 мг або 20 мг рабепразолу 1 раз на добупротягом 12 місяців, в перші 2 - 8 тижнів терапії концентрація гастрину всироватці зростає, що призводить до пригнічення секреції кислоти. Концентраціїгастрину повертаються до початкових рівнів, як правило, протягом 1 - 2 тижнівпісля припинення лікування.

Інші ефекти. Дотепер немаєданих щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем,які були б сричинені прийманням рабепразолу.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Рабімак - цетаблетки, вкриті оболонкою, що розчиняються у кишечнику, а не в шлунку.Абсорбція натрію рабепразолу починається лише після того, як таблетка минаєшлунок. Рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікові концентраціїрабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 год після прийому дози 20мг. Пікові концентрації в плазмі (С_мах) та площа під кривою (AUC)рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступністьпісля перорального прийому 20 мг (у порівнянні з внутрішньовенним введенням)становить приблизно 52% значною мірою через метаболізм першого проходження.Крім того, біодоступність при багаторазовому прийманні рабепразолу не зростає.У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становить приблизно 1год (від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс дорівнює відповідно до оцінок 283± 98 мл/хв. Їжа та час приймання протягом доби не впливають на абсорбцію натріюрабепразолу.

Розподіл. У людини ступіньзв’язування рабепразолу з білками плазми становить майже 97%.

Метаболізм та екскреція. Улюдини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (М1) і карбоновакислота (М6), а другорядні метаболіти, присутні в низьких концентраціях,представлені сульфоном (М2), диметилтіоеофіром (М4) і кон’югатом меркаптуровоїкислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має лише диметиловий метаболіт(М3), однак він не присутній у плазмі. 90% препарату екскретується нирками увигляді метаболітів (кон’югата меркаптурової і карбонової кислот).

Показання для застосування. Пептична виразка дванадцятипалої кишки(ДПК); пептична виразка шлунка; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);невиразкова диспепсія; для ерадикації Нelicobacter pуlоri (Н. руlоrі) (укомбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними засобами); синдромЗоллінгера-Еллісона; хронічний гастрит у стадії загострення.

Спосіб застосування та дози. При пептичній виразці ДПК, пептичнійвиразці шлунка та ГЕРХ призначають по 20 мг 1 раз на добу (за необхідності 40мг на добу: по 20 мг вранці та ввечері). Тривалість курсу лікування припептичній виразці ДПК становить 2 - 4 тижні, при виразці шлунка – 2 - 8 тижнів,а при ГЕРХ – 4 - 8 тижнів; підтримуюча терапія при ГЕРХ становить 10 мг або 20мг один раз на добу до 12 місяців.

При невиразковійдиспепсії призначають по 40 мг 1 раз на добу або по 20 мг двічі на добупротягом 2 - 3 тижнів.

Для ерадикації Н. руlоrі необхідно звертатися досхем комплексної терапії відповідними антибіотиками (амоксициліном,кларитроміцином, тетрацикліном), метронідазолом, фуразолідоном та препаратамивісмуту.

Рабімак по 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по500 мг 2 рази на добу + амоксицилін по 1 г 2 рази на добу протягом 7 днів.

Рабімак по 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин по500 мг 2 рази на добу + метронідазол по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

При синдромі Золлінгера-Еллісона початкова дозапрепарату становить 20 - 60 мг на добу, за необхідності дозу підвищують до 120мг на добу ( добову дозу 80 мг та більше слід розподіляти на два прийоми), курслікування – 2 - 8 тижнів.

При хронічному гастриті у стадії загостренняпризначають по 40 мг на добу (по 1 таблетці 20 мг 2 рази або 2 таблетки 1 разна добу) протягом 2 - 4 тижнів.

Препарат приймають з ранку до їди (при прийманні 1раз на добу). Таблетки не можна розжовувати або дрібнити, а треба ковтатицілими.

Побічна дія. Звичайно Рабімак добре переноситься пацієнтами.Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними ішвидко минали. Найчастішими негативними проявами з боку травного тракту іпечінки можуть бути: діарея або запор, біль у животі, нудота, блювання,метеоризм, відрижка; зрідка - підвищення активності печінкових ферментів,порушення смаку, сухість у роті, анорексія, стоматит, гастрит.

З боку системи кровотворення: в окремих випадкахлейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: можливі запаморочення,головний біль, збудження або сонливість, депресія.

Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж,ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.

Інші прояви: фарингіт, біль у спині, грипоподібнийсиндром, міалгія, біль у грудях, синусит, судоми литкових м’язів, інфекціясечовивідних шляхів, у поодиноких випадках спостерігалося збільшення маси тіла,порушення зору, підвищена пітливість.

Протипоказання. Рабімак протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістюдо рабепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якого іншого інгредієнтацього препарату. Рабімак протипоказаний також вагітним жінкам та матерям, які годуютьгруддю.

Нерекомендується призначати дітям.

Передозування.

Симптоми. підвищена пітливість,запаморочення, головний біль, сонливість, сухість у роті, нудота, блювання.

Лікування: специфічний антидот невідомий.При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.

Особливості застосування. Перед початком застосування необхідновиключити наявність у хворого злоякісного новоутворення.

При призначенні Рабімаку пацієнтам з тяжкимипорушеннями функції нирок та печінки рекомендується бути обережним на ранніхстадіях терапії препаратом.

Не застосовується для лікування дітей, оскількинемає досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.

Безпечність застосування Рабімаку під час вагітностіне досліджена. Експериментально доведено, що препарат може проникати черезплацентарний бар’єр, тому застосування його під час вагітності протипоказане.Невідомо, чи може рабепразол проникати у грудне молоко матері, тому препарат неслід призначати матерям, які годують груддю.

Враховуючи властивий рабепразолу профіль побічнихефектів, можна вважати, що Рабімак не повинен негативно впливати на керуванняавтотранспортом та роботу з потенційно небезпечними механізмами. Однак у разівиникнення сонливості рекомендується утримуватися від керування автомобілем тароботи з механізмами.

У разі виникнення дерматологічних проявівзастосування препарату слід припинити.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Рабепразол,як і інші інгібітори протонного насоса, метаболізується ферментами, що входятьдо печінкової системи цитохрому Р-450 (CYP450). Рабепразол спричиняє сильне ітривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол можевзаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлунковоговмісту. Приймання рабепразолу спричиняє зниження концентрацій кетоконазолу на33% у плазмі і підвищення на 22% мінімальних концентрацій дигоксину. Такимчином, окремі пацієнти, які застосовують зазначені препарати разом з Рабімаком,повинні перебувати під наглядом лікаря для визначення необхідності корекціїдози. Дослідження in vitro показали, що рабепразол метаболізуєтьсяізоферментами системи CYP450 (CYP2C9 та CYP3A). Ці дослідження дозволяють вважати,що Рабімак має низьку здатність лікарської взаємодії; при цьому його вплив наметаболізм циклоспорину аналогічний впливу інших інгібіторів протонного насоса.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей,захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності –2 роки.