ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ПАРІЄТ®

(PARIЕT®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічнаназви:рабепразол: ± 2-[{4-(3метоксипропокси)-3-метилперидин-2-іл}-метилсульфеніл]-1Н-бензімідазолнатрію;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 10 мг: рожеві двоопуклі таблетки, вкритіоболонкою, на одному боці - маркування “Î241”;

таблетки 20 мг: світло-жовті двоопуклі таблетки,вкриті оболонкою, на одному боці - маркування “Î243”;

склад: 1 таблетка містить по 10 або 20 мг натріюрабепразолу, що відповідає 9,42 та 18,85 мг рабепразолу;

допоміжні речовини: манітол, магнію оксид, слабозаміщувальнагідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, етилцелюлоза,гіпромелози фталат, діацетильований моногліцерид, тальк, титану оксид, жовтийоксид заліза (в таблетках по 20 мг), червоний оксид заліза (в таблетках по 10мг), віск карнаубський, вода очищена, бутан-1-ол, чорнило (Opacode S-1-17740) –для таблеток 10 мг, чорнило (Opacode S-1-16507) - для таблеток 20 мг.

Форма випуску. Таблетки кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування пептичної виразки.

Код АТС А02В С04

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Натрію рабепразол належить до класуантисекреторних сполук, які у хімічному відношенні є заміщенимибензамідазолами. Препарат не має антихолінергічних властивостей і не єантагоністом гістамінових Н₂-рецепторів, але пригнічує секреціюшлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту H⁺/K⁺-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Ця ферментнасистема вважається кислотним (протонним) насосом, і, таким чином, натріюрабепразол класифікується як інгібітор протонної помпи шлунка, що блокуєфінальну стадію вироблення кислоти. Дослідження на тваринах показали, що післявведення в організм натрію рабепразол швидко зникає, як з плазми, так і зслизової оболонки шлунка. Натрію рабепразол має слаболужні властивості, в усіхдозуваннях швидко абсорбується і концентрується у парієнтальних клітинах.Натрію рабепразол перетворюється в активну сульфенамідну форму шляхомпротонування і, таким чином, реагує з доступними залишками цистеїну протонноїпомпи.

Антисекреторна активність. Після пероральногоприйому 20 мг натрію рабепразолу антисекреторний ефект спостерігається через 1год і досягає максимуму через 2-4 год. Ефект пригнічення базальної функції тастимулювання їжею секреції кислоти через 23 год після прийому першої дозинатрію рабепразолу становив 62 та 82 % відповідно, а тривалість цього ефектудосягала 48 год. Ефективність рабепразолу натрію щодо пригнічення секреціїкислоти дещо посилюється в процесі щоденного прийому однієї таблетки, алестабільне пригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийомуцього препарату. Після завершення прийому рабепразолу натрію секреторнаактивність нормалізується протягом 2 - 3 днів.

Вплив на концентрацію гастрину в сироватці. У ходіклінічних випробувань пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу одинраз на добу протягом 12 місяців. У перші 2 - 8 тижнів терапії концентраціягастрину у сироватці збільшувалась, що відображало пригнічення секреціїкислоти. Концентрації гастрину повертались до початкових рівнів, як правило,протягом 1 - 2 тижнів після припинення лікування.

Вивчення біоптатів дна та антрального відділу шлункабільш ніж у 500 пацієнтів, що отримували рабепразол або препарат порівнянняпротягом 8 тижнів, не виявило ніяких гістологічних змін, вираженого гастриту,збільшення частоти атрофічного гастриту, метаплазії кишечнику та розповсюдженняінфекції H. pylori. При проведенні тривалого лікування більш ніж 250 пацієнтівпротягом 36 місяців не було виявлено жодних істотних змін у результатахзазначених аналізів.

Інші ефекти. На сьогодні немає даних щодо системнихефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної системи, що викликані прийомомнатрію рабепразолу. Пероральний прийом 20 мг рабепразолу натрію на добу протягом2 тижнів не вплинув на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, атакож на концентрації в крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогену,тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону,фолікулостимулюючого гормону (FSH), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну,альдостерону та соматотропного гормону.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Парієт розчиняється у кишечнику.Абсорбція натрію рабепразолу починається лише після того, як таблетка минаєшлунок. Натрію рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікові концентраціїрабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 г після прийому дози в 20мг. Пікові концентрації в плазмі (С_мах) та AUC рабепразолу маютьлінійний характер в діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступністьпісля перорального прийому 20 мг (у порівнянні з внутрішньовенним введенням)становить близько 52 % в основному через метаболізм першого проходження. Крімтого, біодоступність не збільшується при багаторазовому прийомі натріюрабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення з плазми становивприблизно 1 год (становить від 0,7 до 1,5 г), а сумарний кліренс становить,відповідно до оцінок 283 ± 98 мл/хв. Їжа та час прийому протягом доби невпливають на абсорбцію натрію рабепразолу.

Розподіл. У людини ступінь зв’язування рабепразолунатрію з білками плазми становить близько 97 %.

Метаболізм та екскреція. У людини головнимиметаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (М1) і карбонова кислота (М6), адругорядні метаболіти, що присутні в низьких концентраціях представленісульфоном (М2), диметилтіоеофіром (М4) і кон’югатом меркаптурової кислоти (М5).Незначну антисекреторну активність має тільки диметиловий метаболіт (М3), однаквін не присутній у плазмі.

Після одноразового прийому 20 мг міченого ¹⁴Срабепразолу натрію він не спостерігався в сечі в незміненому вигляді. Приблизно90 % вказаної дози елімінувалось з сечею переважно у вигляді двох метаболітів:кон’югата меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); крім того, утоксикологічних дослідженнях у лабораторних тварин було знайдено ще два неідентифіковані метаболіти. Частина дози, що залишилась, була знайдена у каловихмасах.

Статеві особливості. Оскільки разова 20 мг дозарабепразолу натрію відрегульована за масою тіла та зростом людини, статевіособливості ніяк не впливають на фармакокінетичні параметри.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з термінальноюхронічною нирковою недостатністю, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі(кліренс креатиніну <= 5 мл/хвл/1.73 м²), розподіл натріюрабепразолу був дуже подібний до такого у здорових добровольців. AUCрабепразолу натрію та С_мах для таких пацієнтів була майже на 35 %підвищена у порівнянні із здоровими добровольцями. Середнє значення періодунапіврозкладу становить 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів,що перебувають на гемодіалізі та 3,6 год у постдіалізних хворих. Доза, щорозрахована для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають нагемодіалізі, була приблизно вдвічі більшою, ніж у здорових добровольців.

Печінкова недостатність. Після одноразової дози 20мг рабепразолу натрію у пацієнтів з помірним хронічним ураженням печінки AUCзбільшена вдвічі і спостерігалось 2 - 3 разове збільшення періодунапіввиведення рабепразолу у порівнянні зі здоровими добровольцями. Такимчином, при щоденному прийомі в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC повинназбільшуватись не менш ніж в 1,5 рази, а зміни пікових концентрацій в плазмі С_махдо 1,2. Період напіввиведення натрію рабепразолу у пацієнтів з ураженням печінкистановив 12,3 год у порівнянні з 2,1 год для здорових добровольців.Фармакодинамічна відповідь (рН-метрія шлункового вмісту) для двох группацієнтів була подібна за терапевтичними показниками.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого вікуелімінація рабепразолу натрію досить загальмована. Після 7 днів прийомурабепразолу натрію по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизнодвічі більшою, а С_мах збільшувалась на 60 % у порівнянні з молодимиздоровими добровольцями. Слід відзначити, однак, відсутність ознак акумуляціїрабепразолу натрію.

Поліморфізм CYP2C19. При призначенні протягом 7 днівдози 20 мг рабепразолу натрію на добу у пацієнтів, які мають сповільненийметаболізм CYP2C19, рівні AUC (площі під кривою) та Т1/2 (час напіввиведення)були вищі приблизно в 1,9 та 1,6 разу відповідно у порівнянні з такими упацієнтів з швидким метаболізмом; в той же час С_мах збільшуваласьлише на 40 %.

Дані доклінічного вивчення безпечності. У доклінічнихдослідженнях вивчались дози, що значно перевищують дози для людини, такимчином, отримані на тваринах результати підтверджують, що загроза для людининезначна.

Вивчення мутагенності дало суперечливі результати.Тести на клітинах лімфоми мишей були позитивні, але тести in vivo по виявленнюутворення мікроядер та in vivo і in vitro по виявленню позапланового синтезуДНК були негативні. Вивчення канцерогенності показало відсутність специфічноїзагрози для людини.

Показання для застосування.

- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишкив стадії загострення;

- активна доброякісна виразка шлунка;

- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);

- неерозивна рефлюксна хвороба (симптоматичнелікування ГЕРХ );

- синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, якіхарактеризуються патологічною гіперсекрецією.

У комбінації з відповідними антибактеріальнимитерапевтичними схемами для:

- ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів зпептичною виразкою шлунка та хронічним гастритом;

- лікування та запобігання повторенню рецидивів пептичних виразок упацієнтів з виразками, що пов’язані з H. pylori.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та пацієнти похилого віку.

Активна пептична виразка дванадцятипалої кишки таактивна доброякісна виразка шлунка: рекомендується приймати по 1 таблетці (20мг) один раз на добу вранці.

У деяких пацієнтів з загостренням виразкової хворобидванадцятипалої кишки хороший ефект дає прийняття однієї таблетки по 10 мг одинраз на добу.

У більшості пацієнтів з активною пептичною виразкоюдванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить від 2 до4 тижнів. Слід, однак, відзначити, що деяким пацієнтам, які несприйнятливі долікування, для загоєння виразок слід приймати Парієт додатково протягом ще 4тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєннявідбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, які не сприйнятливі долікування, для загоєння виразок слід приймати Парієт додатково протягом ще 6тижнів.

Гастроезофагеальна виразкова рефлюксна хвороба(пептична виразка стравоходу, ерозивний езофагіт, ГЕРХ): пацієнтам з цієюхворобою рекомендується приймати 1 таблетку Парієту (20 мг) 1 раз на добупротягом 4-8 тижнів.

При тривалому застосуванні при гастроезофагеальнійвиразковій рефлюксній хворобі (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалогозастосування можуть бути використані підтримуючі дози Парієту 10 мг або 20 мг1раз на добу залежно від ефективності лікування.

Для симптоматичного лікування ГЕРХ у пацієнтів безезофагіту Парієт призначається в дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4 тижнівлікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта.

Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та іншихстанів, які характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально.

Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозупідвищують і призначають препарат в дозі до 100 мг на добу при одноразовомуприйомі або по 60 мг 2 рази на добу.

 Для деяких пацієнтів більше підходить дробнедозування препарату. Лікування повинно продовжуватись за клінічноюнеобхідністю. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Еллісона тривалістьлікування рабепразолом становить до 1 року.

Ерадикація H. pylori: у пацієнтів згастро-дуоденальною виразкою та хронічним гастритом, що викликані наявністю H.pylori, слід застосовувати відповідні комбінації Парієту з антибіотиками.Рекомендується така комбінація, яку слід застосовувати протягом 7 днів:

· ПАРІЄТ 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг2 рази на добу та амоксицилін 1 г 2 рази на добу або;

· ПАРІЄТ 20 мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг2 рази на добу та метронідазол 500 мг 2 рази на добу.

Кращі результати знищення, які перевищують 90 %,отримані при застосуванні рабепрозолу в комбінації з кларитроміцином таамоксициліном. Для подальшої інформації відносно інших компонентів знищувальноїтерапії H pylori слід звернутись до інструкцій для медичного застосуваннязазначених лікарських засобів.

Пацієнти з неускладненою виразкою шлунка абодванадцятипалої кишки після 7-денного ерадикаційного курсу за схемою, щонаводиться вище, не потребують наступної монотерапії антисекреторнимипрепаратами для загоєння виразки і усунення симптомів.

Таблетки “Парієт” слід приймати вранці до їжі.Таблетки “Парієт” не можна розжовувати або дробити, а треба ковтати цілими.

Порушення функції нирок та печінки. Пацієнти зпорушеннями функції нирок або печінки не потребують коригування дози Парієту.Застосування Парієту при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функціїпечінки детальніше розглянуто у розділі “Особливості застосування”.

Діти. Парієт не рекомендується призначати дітям,оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду його застосування у пацієнтівцієї вікової групи.

Побічна дія. У клінічних випробуваннях Парієт добре переносився пацієнтами.Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними ішвидко минали.

Найчастіші негативні прояви (з частотою => 5 %) -головний біль, діарея та нудота. З інших негативних проявів під час дослідженняспостерігались (з частотою < 5 % та => 2 %) риніт, біль у череві,астенія, метеоризм, фарингіт, блювання, біль у спині, запаморочення,грипоподібний синдром, інфекція, кашель, запор та безсоння. Ще рідше (зчастотою <= 1 %) зустрічались шкірний висип, міалгія, біль у грудях, сухістьу роті, диспепсія, нервозність, сонливість, бронхіт, синусит, озноб, відрижка,судоми ікроножних м’язів, інфекція сечовидільних шляхів, артралгія тапропасниця.

В поодиноких випадках спостерігалась анорексія,гастрит, збільшення маси тіла, депресія, свербіж, порушення зору або смаку,стоматит, підвищена пітливість та лейкоцитоз.

Однак лише головний біль, діарея, біль у животі,астенія, метеоризм, шкірний висип та сухість у роті були пов’язані з прийомомтаблеток “Парієт”.

На основі постмаркетингових спостереженьотримані повідомлення про виникнення еритеми та пухирів на шкірі під часприйому Парієту. Ці симптоми швидко зникали після припинення терапії. Вкрайрідко повідомлялось про випадки тробоцитопенії, нейтропенії та лейкопенії. Булиповідомлення про збільшення рівня печенкових ферментів.

Протипоказання. Парієт протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістюдо рабепразолу натрію, заміщених бензімідазолів або до будь-якого іншогоінгредієнта препарату.

Парієт протипоказаний також в періодивагітності і лактації.

Передозування.

Специфічний антидот дляПарієту невідомий. Натрію рабепразол добре зв’язується з білками плазми і томуважко піддається діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичнета підтримуюче лікування.

Особливості застосування. Симптоматичне поліпшення у відповідь натерапію рабепразолом може відбуватись і за наявності злоякісного новоутворенняшлунка і тому перед початком терапії Парієтом необхідно виключити такізахворювання.

У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими абопомірними порушеннями функції печінки не спостерігалось значної відміни частотипобічних ефектів при прийомі Парієту від таких у підібраних за статевими тавіковими принципами осіб. Рекомендується бути обережним на ранніх стадіяхтерапії препаратом Парієт пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Натрію рабепразол, як і інші інгібіторипротонної помпи (ІПП), метаболізується ферментами, що входять до печінковоїсистеми цитохрому Р-450 (CYP450). Дослідження на здорових добровольцях довели,що рабепразол натрію не вступає в клінічно значущі взаємодії з амоксициліном таіншими лікарськими засобами, які метаболізуються ферментами системи CYP450,такими, як варфарин, фенітоїн, теофілін та діазепам.

Натрію рабепразол викликає сильне та тривалезниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, натрію рабепразол впринципі може взаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показникарН шлункового вмісту. У зв’язку з цим були проведені дослідження ймовірностітакої взаємодії. Прийом натрію рабепразолу викликав у здорових добровольцівзниження концентрацій кетоконазолу на 33 % в плазмі і підвищення на 22 %мінімальних концентрацій дигоксину. Таким чином, окремі пацієнти, які застосовуютьзазначені препарати разом з Парієтом, повинні знаходитись під наглядом длявизначення необхідності коригування дози. Концентрація рабепразолу і активногометаболіту кларитроміцину в плазмі при одночасному застосуванні збільшується на24% і 50% відповідно. Це розглядається як корисний результат взаємодії приерадикації H. рylori. У клінічних випробуваннях пацієнти одночасно з Парієтомприймали за необхідністю антациди; у спеціальному дослідженні не спостерігалосьвзаємодії Парієту з антацидами, які приймають у вигляді рідини. Крім того, невиявлено значущої клінічної взаємодії Парієту з їжею.

Дослідження in vitro на мікросомах печінки людинипоказали, що натрію рабепразол метаболізується ізоферментами системи CYP450(CYP2C9 та CYP3A). Ці дослідження дають змогу вважати, що Парієт має низькуздатність до лікарської взаємодії; при цьому його вплив на метаболізмциклоспорину аналогічний до інших інгібіторів протонної помпи.

Вагітність та лактація. Дослідженнябезпеки рабепразолу у вагітних жінок не проводились. Парієт протипоказаний привагітності.

Невідомо, чи здатний натрію рабепразол надходити у грудне молоко.Відповідні дослідження не проводились, тому Парієт не слід призначати в періодгодування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працюватиз потенційно небезпечними механізмами.

Враховуючи фармакодинаміку натрію рабепразолу тавластивий йому профіль побічних ефектів, можна вважати, що Парієт не повиненнегативно впливати на керування автомобілем та роботу з потенційно небезпечнимимеханізмами. Разом з тим у разі виникнення сонливості рекомендується уникатикерування автомобілем та роботи з такими механізмами.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі від 15 до 25 °С внедоступному для дітей місці . Не заморожувати.

Термін придатності – 2 роки.