ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

РАБІЗОЛ

(Rabizol)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: рабепразол: ±2-[{4-(3метоксипропокси)-3-метилперидин-2-іл}-метилсульфеніл]-1Н-бензімідазолнатрію;

основні фізико-хімічнівластивості: круглі двоопуклітаблетки світло-жовтого (10 мг) та світло-рожевого кольору (20 мг), гладкі зобох боків;

склад: 1 таблетка містить 10 мг або 20 мграбепразолу натрію;

допоміжні речовини: манітол,оксид магнію легкий, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, магніюстеарат, тальк, натрію кроскармелоза (АС-DI-SOL), етилцелюлоза N-7,гідроксипропілметилцелюлози фталат, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид,оксид заліза жовтий (таблетки по 10 мг), оксид заліза червоний (таблетки по 20мг).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою,кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група.Засоби для лікуванняпептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори“протонного насосу”.

Код АТС А02В С04.

Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка.

Механізм дії. Рабепразолналежить до класу антисекреторних сполук, які у хімічному відношенні єзаміщеними бензамідазолами. Препарат не має антихолінергічних властивостей і неє антагоністом гістамінових Н₂-рецепторів, але пригнічує секреціюшлункової кислоти шляхом специфічного пригнічення ферменту H⁺/K⁺-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Ця ферментнасистема вважається кислотним (протонним) насосом, і, таким чином, рабепразолкласифікується як інгібітор протонного насоса помпи шлунка, що блокує фінальнустадію вироблення кислоти. Рабепразол перетворюється в активну сульфонаміднуформу шляхом протонування і, таким чином, реагує з доступними залишкамицистеїну протонного насоса.

Антисекреторна активність.Після перорального прийому рабепразолу антисекреторний ефект спостерігаєтьсячерез 1 год і досягає максимуму через 2-4 год. Ефект пригнічення базальноїфункції та стимулювання їжею секреції кислоти через 23 год після прийому першоїдози рабепразолу становив 62 і 82 % відповідно, а тривалість цього ефектудосягала 48 год. Ефективність рабепразолу щодо пригнічення секреції кислотидещо посилюється в процесі щоденного прийому 1 таблетки, але стабільнепригнічення секреції досягається через 3 дні після початку прийому цьогопрепарату. Після завершення прийому рабепразолу секреторна активністьнормалізується протягом 2 - 3 днів.

Вплив на концентраціюгастрину в сироватці. Після прийому 10 мг або 20 мг рабепразолу 1 раз на добупротягом 12 місяців, в перші 2 - 8 тижнів терапії концентрація гастрину усироватці збільшувалась, що призводить до пригнічення секреції кислоти.Концентрації гастрину повертаються до початкових рівнів, як правило, протягом1-2 тижнів після припинення лікування.

Інші ефекти. Дотепер немаєданих щодо системних ефектів з боку ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем,які були б викликані прийомом рабепразолу.

Фармакокінетика. Абсорбція.РАБІЗОЛ - це таблетки, вкриті плівкою, що розчиняється у кишечнику, а не вшлунку. Абсорбція натрію рабепразолу починається лише після того, як таблеткаминає шлунок. Рабепразол швидко абсорбується з кишечнику. Пікові концентраціїрабепразолу у плазмі досягаються приблизно через 3,5 год після прийому дози 20мг. Пікові концентрації в плазмі (С_мах) та площа під кривою (AUC)рабепразолу мають лінійний характер в діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютнабіодоступність після перорального прийому 20 мг (у порівнянні звнутрішньовенним введенням) становить близько 52 % значною мірою черезметаболізм першого проходження. Крім того, біодоступність при багаторазовомуприйомі рабепразолу не збільшується. У здорових добровольців періоднапіввиведення з плазми становить приблизно 1 годину (від 0,7 до 1,5 год), асумарний кліренс дорівнює відповідно до оцінок 283 ± 98 мл/хв. Їжа та часприйому протягом доби не впливають на абсорбцію натрію рабепразолу.

Розподіл. У людини ступіньзв’язування рабепразолу з білками плазми становить майже 97%.

Метаболізм та екскреція. Улюдини головними метаболітами, присутніми у плазмі, є тіоефір (М1) і карбонова кислота(М6), а другорядні метаболіти, що присутні в низьких концентраціях,представлені сульфоном (М2), диметилтіоеофіром (М4) і кон’югатом меркаптуровоїкислоти (М5). Незначну антисекреторну активність має лише диметиловий метаболіт(М3), однак він не присутній у плазмі.

Показання для застосування. Пептична виразка дванадцятипалої кишки(ДПК); пептична виразка шлунка; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);невиразкова диспепсія; для ерадикації Нelicobacter pуlоri (Н. руlогі) (укомбінації з відповідними антибактеріальними терапевтичними засобами); синдромЗоллінгера-Елісона; хронічний гастрит у стадії загострення.

Спосіб застосування та дози. При пептичній виразці ДПК, пептичнійвиразці шлунка та ГЕРХ призначають по 20 мг один раз на добу (при необхідності40 мг два рази на добу по 20 мг вранці та ввечері). Тривалість курсу лікуванняпри пептичній виразці ДПК становить 2 – 4 тижні, при виразці шлунка – 2 – 8тижнів, а при ГЕРХ – 4 – 8 тижнів; підтримуюча терапія при ГЕРХ становить 10 мгабо 20 мг один раз на добу до 12 місяців.

При невиразковійдиспепсії призначають по 40 мг один раз на добу, або по 20 мг двічі на добупротягом 2 – 3 тижнів.

Для ерадикації Н. Руlоrі необхідно звертатись досхем комплексної терапії відповідними антибіотиками (амоксициліном,кларитроміцином, тетрацикліном), метронідазолом, фуразолідоном та препаратамивісмуту.

Рабізол по 20 мг два рази на добу + кларитроміцин по500 мг два рази на добу + амоксицилін по 1 г два рази на добу протягом 7 днів.

Рабізол по 20 мг два рази на добу + кларитроміцин по500 мг два рази на добу + метронідазол по 400 мг два рази на добу протягом 7днів.

При синдромі Золлінгера-Елісона початкова дозапрепарату становить 20 – 60 мг на добу, при необхідності дозу підвищують до 120мг на добу ( добову дозу 80 мг та більше слід розподіляти на два прийоми), курслікування – 2 – 8 тижнів.

При хронічному гастриті у стадії загостренняпризначають по 40 мг на добу (по 1 таблетці два рази, або дві таблетки один разна добу) протягом 2 – 4 тижнів.

Таблетки не можна розжовувати або дробити, а требаковтати цілими.

Побічна дія. Звичайно Рабізол добре переноситься пацієнтами.Побічні ефекти, що спостерігались, були здебільшого незначними, помірними ішвидко минали. Найчастішими негативними проявами з боку травного тракту іпечінки можуть бути: діарея або запор, біль у животі, нудота, блювання,метеоризм, відрижка; зрідка - підвищення активності печінкових ферментів,порушення смаку, сухість у роті.

З боку системи кровотворення: в окремих випадкахлейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: можливі запаморочення,головний біль, збудження або сонливість, депресія.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж,ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.

Інші прояви: фарингіт, біль у спині, грипоподібнийсиндром, міалгія, біль у грудях, синусит, судоми литкових м’язів, інфекціясечовидільних шляхів, у поодиноких випадках спостерігалося збільшення маситіла, порушення зору, підвищена пітливість.

Протипоказання. РАБІЗОЛ протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістюдо рабепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якого іншого інгредієнтацього препарату. РАБІЗОЛ протипоказаний також вагітним жінкам та матерям, щогодують груддю.

Нерекомендується призначати дітям.

Передозування. Симптоми. підвищена пітливість,запаморочення, головний біль, сонливість, сухість у роті, нудота, блювання.

Лікування. Специфічний антидотневідомий. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуючелікування.

Особливості застосування. Перед початком застосування необхідновиключити наявність у хворого злоякісного новоутворення.

При призначенні РАБІЗОЛУ пацієнтам з тяжкимипорушеннями функції нирок та печінки рекомендується бути обережним на ранніхстадіях терапії препаратом.

Не застосовується для лікування дітей, оскількинемає досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.

Безпека застосування РАБІЗОЛУ під час вагітності недосліджена. Експериментально доведено, що препарат може проникати крізьплацентарний бар’єр, тому застосування його під час вагітності протипоказане.Невідомо, чи здатний рабепразол проникати у грудне молоко матері, тому РАБІЗОЛне слід призначати матерям, що годують груддю.

Враховуючи властивий рабепразолу профіль побічнихефектів, можна вважати, що РАБІЗОЛ не повинен негативно впливати на керуванняавтотранспортом та роботу з потенційно небезпечними механізмами. Однак у разівиникнення сонливості рекомендується утримуватися від керування автомобілем тароботи з механізмами.

У разі виникнення дерматологічних проявів застосуванняпрепарату слід припинити.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами. Рабепразол,як і інші інгібітори протонного насоса, метаболізується ферментами, що входятьдо печінкової системи цитохрому Р-450 (CYP450). Рабепразол викликає сильне ітривале зниження продукування шлункової кислоти. Таким чином, рабепразол можевзаємодіяти з препаратами, абсорбція яких залежить від показника рН шлунковоговмісту. Прийом рабепразолу викликає зниження концентрацій кетоконазолу на 33 %в плазмі і підвищення на 22 % мінімальних концентрацій дигоксину. Таким чином,окремі пацієнти, які застосовують зазначені препарати разом з РАБІЗОЛОМ,повинні знаходитись під наглядом лікаря для визначення необхідності корекціїдози. Дослідження in vitro показали, що рабепразол метаболізуєтьсяізоферментами системи CYP450 (CYP2C9 та CYP3A). Ці дослідження дозволяютьвважати, що РАБІЗОЛ має низьку здатність до лікарської взаємодії; при цьомуйого вплив на метаболізм циклоспорину аналогічний впливу інших інгібіторівпротонного насосу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі, що не перевищує25°С, у недоступному для дітей, захищеному від світла місці.

Термін придатності – 2 роки.