ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РЕМЕРОН®
(REMERON®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: міртазапін; 1,2,3,4,10,14b-гексагідро-2-метилпіразино[2,1-a]піридо[2,3-c]бензазепін;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, мають овальнудвоопуклу форму, з одного боку витиснуто “ORGANON", з іншого – код.Таблетки 30 мг – червоно-коричневого кольору (код “TZ/5"), маютьрозподілювальну риску, таблетки 45 мг – білі (код “TZ/7”);
склад: 1 таблетка містить 30 мг або 45 мг міртазапіну;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза,магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, лактоза, поліетиленгліколь 8000;барвники: в таблетках 45 мг - титану діоксид (Е171); у таблетках 30 мг - титанудіоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06 AX11.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ремерон® – це антидепресивний препарат.Ремерон® найбільш ефективний при появі у клінічній картині такихсимптомів, як ангедонія, гальмування психомоторних функцій, порушення сну(раннє пробудження), зменшення маси тіла, а також інших симптомів депресії,наприклад втрата інтересу до життя, думки про самогубство та зміни настрою(ввечері кращий, ніж зранку). Антидепресивний ефект препарату виявляється через1-2 тижні лікування.
Міртазапін є антагоністом пресинаптичних α2-рецепторіву центральній нервовій системі і посилює центральну норадренергічну тасеротонінергічну передачу нервових імпульсів. Посилення серотонінергічноїпередачі відбувається виключно через 5-HT1-рецептори, оскількиміртазапін блокує 5-HT2- та 5-HT3-рецептори. Обидвапросторові енантіомери міртазапіну мають антидепресивну активність, причомуенантіомер S(+) блокує α2- та 5-HT2-рецептори, аенантіомер R(-) блокує 5-HT3-рецептори. Крім того, міртазапін блокуєН1-рецептори, що зумовлює його седативні властивості. Утерапевтичних дозах міртазапін практично не має антихолінергічної активності іне впливає на серцево-судинну систему, тому препарат, як правило, добрепереноситься хворими.
Фармакокінетика. Після перорального прийому препарату активнийкомпонент міртазапін швидко всмоктується (біологічна доступність становитьприблизно 50%), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові приблизночерез 2 години. Близько 85% міртазапіну зв’язується з білками плазми. Середнійперіод напіввиведення – 20-40 годин; зареєстровані випадки, коли періоднапіввиведення становив до 65 годин. Звичайно у молодих людей спостерігаєтьсякоротший період напіввиведення, ніж у людей літнього віку. Тривалий період напіввиведеннядозволяє приймати препарат один раз на добу. Стабільна концентрація речовини вплазмі досягається через 3-4 дні, в подальшому вона не змінюється. У межахрекомендованої дози фармакокінетичні показники міртазапіну мають лінійнузалежність від введеної дози препарату. Міртазапін активно метаболізується тавиводиться з організму із сечею та калом протягом кількох днів. Основнимишляхами його метаболізму в організмі є диметилювання та окислення з подальшоюкон’югацією. Диметилміртазапін також фармакологічно активний і, напевно,виявляє таку саму фармакологічну дію, як і вихідна речовина. Кліренсміртазапіну може зменшуватися при нирковій або печінковій недостатності.
Показання для застосування. Депресивні стани всіх ступенів тяжкості ірізного походження.
Спосіб застосування та дози. Таблетки слід приймати перорально, ковтатине розжовуючи, за необхідності – запивати рідиною.
Для дорослих: рекомендованою є початкова доза 15 мг на добу. Дозу можнапоступово підвищувати кожні кілька днів для отримання оптимального клінічногоефекту. Як правило, ефективна добова доза становить 15-45 мг.
Для людей літнього віку: рекомендована доза така сама, як і длядорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату збільшеннядози для літніх людей повинно здійснюватися під суворим наглядом лікаря.
Кліренсміртазапіну може зменшуватись у пацієнтів з нирковою та печінковоюнедостатністю. Цей факт слід брати до уваги, призначаючи Ремерон®цій категорії пацієнтів.
Періоднапіввиведення міртазапіну становить 20-40 годин, тому добову дозу бажаноприймати одноразово. Однак Ремерону® можна приймати рівномірнопротягом дня: одну частину приймати зранку, другу, більшу – ввечері.
Лікування Ремероном® бажано продовжувати 4-6 місяців, доповного зникнення клінічних симптомів у пацієнта. Після цього лікування можнапоступово припинити. Застосування правильних доз препарату повинно датипозитивний клінічний результат через 2-4 тижні. За відсутності ефекту дозуможна збільшити. Якщо протягом наступних 2-4 тижнів ефекту не спостерігається,препарат необхідно відмінити.
Побічна дія. Посилення апетиту та збільшення маси тіла;сонливість/загальмованість, які звичайно мають місце протягом перших тижнівлікування (примітка: зменшення дози, як правило, не знижує гальмівного ефекту,проте може послабити антидепресивну активність); набряки і супутнє збільшеннямаси тіла; запаморочення; головний біль.
У поодиноких випадках можуть мати місце такі побічні ефекти:(ортостатична) гіпотензія; манія; судоми, тремор, міоклонус; гостре пригніченнякровотворної функції кісткового мозку (еозинофілія, гранулоцитопенія,агранулоцитоз, апластична анемія і тромбоцитопенія); підвищення активностітрансаміназ плазми крові; реакції з боку шкіри; парестезія; важкість у ногах;артралгія/міалгія; втомлюваність; кошмарні або яскраві сни.
Протипоказання. Підвищена чутливість до міртазапіну або добудь-якого компонента препарату.
Передозування. У випадках передозуванняРемерону® повідомлялося про пригнічення центральної нервової системиіз дезорієнтацією та тривалою седацією, що супроводжувалось тахікардією таслабкою гіпо- або гіпертензією.
У разі передозування хворомунеобхідно провести випорожнення шлунка та відповідне симптоматичне лікуваннядля підтримки функцій життєво важливих органів і систем.
Особливості застосування. При застосуванні більшостіантидепресантів спостерігається пригнічення функції кісткового мозку у виглядігранулоцитопенії або агранулоцитозу. Це трапляється в більшості випадків через4-6 тижнів лікування і звичайно повністю зникає після закінчення прийомупрепарату. Під час клінічних досліджень Ремерону® в окремих випадкахспостерігався оборотний агранулоцитоз. Особливу увагу потрібно звертати на такісимптоми, як підвищення температури, біль у горлі, стоматит або інші ознакиінфекції; при появі таких симптомів лікування слід припинити та призначитиклінічний аналіз крові.
Ретельний добір дози та регулярний лікарський контроль необхідні дляхворих:
на епілепсію та з органічними ураженнями головного мозку; на фонітерапії препаратом Ремерон® в окремих випадках можливий розвитоксудомних станів;
з нирковою та печінковою недостатністю;
із серцевими захворюваннями, що супроводжуються порушенням провідності,для хворих на стенокардію та гострий інфаркт міокарда – в таких випадках сліддотримуватися звичайних застережних заходів і ретельно дотримувати режимусупутньої терапії;
на артеріальну гіпотензію.
Як при використанні інших антидепресантів, Ремерон® слід ізобережністю застосовувати:
при розладах сечовиведення, наприклад при гіпертрофії простати (хочабудь-які проблеми при лікуванні Ремероном® малоймовірні, оскількипрепарат має дуже слабку антихолінергічну дію);
при гострійзакритокутовій глаукомі та збільшенні внутрішньоочного тиску (в таких випадкахпроблеми також малоймовірні через дуже слабку антихолінергічну активністьРемерону®);
при цукровомудіабеті.
Лікування слід припинити у випадку виникнення жовтухи.
Крім того, при лікуванні Ремероном®, як і при застосуванніінших антидепресантів, необхідно брати до уваги таке:
у хворих на шизофренію або з іншими психічними розладами можутьзагострюватися психотичні симптоми;
у випадку депресивної фази маніакально-депресивного психозу можестатися інверсія афекту з розвитком манії;
враховуючи можливість самогубства, пацієнту слід видавати невеликукількість таблеток Ремерону®, особливо на початку лікування;
хоча звикання до антидепресантів не виникає, раптове припинення прийомуРемерону® після тривалого застосування може призвести до появинудоти, головного болю та загального погіршення самопочуття;
люди літнього віку часто більш чутливі до антидепресантів, здебільшогоце стосується побічних ефектів. Під час клінічного дослідження Ремерону®побічні ефекти у літніх людей спостерігалися не частіше, ніж у пацієнтів іншихвікових категорій, проте наявні відомості щодо цього ще досить обмежені.
Використання препарату в періодивагітності і лактації
Безпека застосування Ремерону®в період вагітності у людини не вивчалась, тому препарат вагітнимможна призначати лише у разі наявності безперечних показань. ПризначенняРемерону® в період лактації не рекомендується у зв’язку з бракомданих щодо виділення міртазапіну у грудне молоко.
Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механізмами
Ремерон® може впливатина пильність та концентрацію уваги. Тому пацієнтам, які приймаютьантидепресанти, слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності – таких яккерування автомобілем або іншими механізмами.
Використання препарату для лікування дітей. Оскільки ефективність табезпека Ремерону® для дітей ще не доведені, тому призначати дітямРемерон® не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Дані дослідженьin vitro показують, що міртазапін є дуже слабким конкурентним інгібіторомцитохрому Р450 ферментів CYP1A2, CYP2D6 та CYP3A.
Екстенсивний метаболізм міртазапіну відбувається за участі CYP2D6 іCYP3A4 та, меншою мірою, CYP1A2. Дослідження взаємодій у групі добровольцівпоказало відсутність впливу пароксетину (інгібітор CYP2D6) на фармакокінетикуміртазапіну. Дія інгібіторів CYP3A4 на фармакокінетику міртазапіну у ситуаціїin vivo – не відома. Необхідна обережність при одночасному застосуванні міртазапінуі таких сильних інгібіторів CYP3A4, як інгібітори ВІЛ-протеази, азольніпротигрибкові засоби, еритроміцин або нефазодон.
Карбамазепін (індуктор CYP3A4) майже вдвічі збільшує кліренсміртазапіну, і, як наслідок, рівні міртазапіну у плазмі крові зменшуються на45-60%. Тому в разі призначення під час терапії міртазапіном карбамазепіну абоінших препаратів, які прискорюють метаболізм міртазапіну (наприклад рифампіцинуабо фенітоїну), дозу міртазапіну треба збільшити. Після відміни супутньогопрепарату дозу міртазапіну знову треба зменшити.
У випадку спільного застосування з циметидином біологічна доступністьміртазапіну зростає більш як на 50%. Тому одночасно з початком супутньогоприйому циметидину необхідно зменшити дозу міртазапіну і після припиненнятерапії циметидином дозу міртазапіну знову збільшити.
Під час досліджень взаємодій в умовах in vivo міртазапін не впливав нафармакокінетику рисперидону та пароксетину (субстрат CYP2D6), карбамазепіну(субстрат CYP3A4), амітриптиліну та циметидину.
В осіб, які одночасно приймали міртазапін і літій, були відсутнінебажані клінічні ефекти та зміни фармакокінетики.
Міртазапін може посилювати гальмівну дію алкоголю на центральну нервовусистему, тому пацієнтам необхідно порадити не вживати алкоголь при лікуванніРемероном®.
Ремерон® не слід приймати одночасно з інгібіторами МАО абопротягом двох тижнів після їх застосування.
Оскільки міртазапін може посилювати седативну дію бензодіазепінів,треба обережно призначати ці препарати одночасно з Ремероном®.
Умови та термін зберігання.Зберігати при температурі 2-30°С в темному, сухому і недоступному для дітеймісці.
Термін придатності – 3 роки з моментувиробництва при дотриманні умов зберігання. Ремерон(R) не повинензастосовуватись після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.