ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

Міртазапін ГЕКСАЛ(R)

(Mirtazapin HEXAL(R))

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: mirtazapin; 1, 2, 3,4, 10,14b-гексагідро-2-метилпіразино[2, 1-а]піридо[2, 3-с]бензазепін;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 15 мг: жовті, можливо неоднорідно забарвлені (змармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зрискою на одному боці;

таблетки по 30 мг: бежеві, можливо неоднорідно забарвлені (змармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зрискою на одному боці;

таблетки по 45 мг: білі, можливо неоднорідно забарвлені (змармуровістю), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зрискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить міртазапіну 15 мг, або 30 мг, або 45 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль зерновий,гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат,гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 8000; барвники:таблетки по 15 мг – заліза (ІІІ) оксид жовтий (Е 172), барвник хіноліновийжовтий (Е 104), барвник сансет жовтий FCF (Е 110); таблетки по 30 мг – заліза(ІІІ) оксид жовтий (Е 172), заліза (ІІІ) оксид червоний (Е 172), заліза оксидчорний (Е 172).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06А Х11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Міртазапін є активним центральним пресинаптичнимантагоністом a₂-рецепторів, який підвищує норадренергічну ісеротонінергічну передачу в центральній нервовій системі. Посиленнясеротонінергічної передачі відбувається виключно через 5-НТ₁-рецептори,оскільки міртазапін блокує 5-НТ₂- та 5-НТ₃-рецептори. Уцьому ефекті беруть участь обидва енантіомера міртазапіну. S (+)-енантіомерблокує a₂ і 5-НТ₂-рецептори, а R (-) енантіомер – 5-НТ₃-рецептори.Крім того, міртазапін блокує Н₁-рецептори, що зумовлює йогоседативні властивості. У терапевтичних дозах практично не має антихолінергічноїактивності і не впливає на серцево-судинну систему, тому, як правило, добрепереноситься хворими.

Послаблює присутність таких симптомів, як ангедонія (повна байдужістьдо радощів життя), психомоторна загальмованість, дисомнія (раннє пробудження),зменшення маси тіла, втрата інтересу до життя, думки про суїцид, а також змінанастрою (більш радісний настрій увечері, ніж вранці). Антидепресивний ефектдосягається через 7 - 14 днів лікування.

Фармакокінетика. Після перорального застосування міртазапін швидковсмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність – приблизно 50%. Максимальнаконцентрація в плазмі спостерігається приблизно через 2 год. Прийом їжі невпливає на фармакокінетику міртазапіну.

Приблизно 85% міртазапіну зв’язується з білками плазми крові. Стабільніконцентрації досягаються через 3 - 4 дні застосування, після чого подальшенакопичення препарату не відбувається. В межах рекомендованих доз дляміртазапіну характерна лінійна фармакокінетика.

Активно метаболізується у печінці шляхом деметилювання й окислення зподальшою кон’югацією. Виводиться з сечею та калом протягом декількох днів.

Середній період напіввиведення становить 20 - 24 год; інодіспостерігались набагато триваліші періоди – до 65 год. У молодих чоловіків булозареєстровано більш короткі періоди напіввиведення. У пацієнтів з печінковоюабо нирковою недостатністю кліренс міртазапіну може бути знижений.

Показання для застосування. Депресивні стани різних ступенів тяжкості тапоходження.

Спосіб застосування та дози. Таблетки слід приймати, не розжовуючи,запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі.

Початкова доза МіртазапінуГЕКСАЛ^(R) для дорослих становить15 мг, яку можна поступово підвищувати кожні кілька днів до досягненняоптимального терапевтичного ефекту. Ефективна доза зазвичай дорівнює 15 - 45 мгна день. Стандартна добова доза – 30 мг.

Призначається переважно 1 раз на добу перед сном. Можна також розділитизагальну добову дозу міртазапіну на дві (одну вранці й одну – ввечері). Більшудозу необхідно прийняти ввечері.

Для пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю елімінаціяміртазапіну може зменшуватися, що необхідно враховувати при призначенніпрепарату цій категорії пацієнтів.

Антидепресивна дія Міртазапіну ГЕКСАЛ^(R) зазвичайпроявляється після 1 - 2-тижневого періоду лікування. Лікування слідпродовжувати після повного зникнення симптомів депресії щонайменше протягом 4 -6 місяців. Відміняють препарат поступово, щоб запобігти реакціям відміни.

При відсутності клінічного ефекту після приймання максимальної дози протягомнаступних 2 - 6 тижнів лікування необхідно припинити, поступово зменшуючи дозу.

Побічна дія. У пацієнтів з депресією виявляється низкa ознак ісимптомів, притаманних основному захворюванню. Тому в даному випадку інодіважко диференціювати ознаки і симптоми, властиві депресії, від таких, щоспричинені прийманням міртазапіну.

Можливо виникнення, особливо на початку лікування, сонливості, вертиго,головного болю, посилення апетиту, набряків і пов’язаних з ними підвищення маситіла, втоми, нудоти.

Рідко спостерігались гостра мієлосупресія (еозинофілія,гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія і тромбоцитопенія); манія,оніродинія (нічний жах) та яскраві сновидіння, сплутаність свідомості,галюцинації, тривога, безсоння; ортостатична гіпотензія, синкопе; збільшенняактивності печінкових трансаміназ; висипання; артралгія, міалгія; епілептичнінапади, тремор, міоклонус (параміоклонус), парастезія, синдром сіпання ніг;ксеростомія, діарея.

Такі побічні реакції, як тривога й безсоння, також можуть бутисимптомами депресії. Протягом лікування препаратом дуже рідко повідомлялось пропосилення проявів тривожного стану або безсоння.

Протипоказання. Підвищена чутливість до міртазапіну або добудь-якого компонента препарату; вагітність і лактація; діти до 18 років.

Передозування.

Симптоми: пригнічення центральної нервової системи із дезорієнтацією ітривалим седативним ефектом, що супроводжується тахікардією та слабкою гіпо-або гіпертензією.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля тавідповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливихорганів і систем.

Особливості застосування. Ретельний добір дози та регулярний лікарськийконтроль необхідні для хворих на епілепсію та з органічними ураженнями мозку, зпорушеннями функції печінки та/або нирок, гострій серцево-судинній патології, зартеріальною гіпотензією, при розладах сечовиведення, пацієнтам з гостроюзакритокутовою глаукомою та при збільшенні внутрішньоочного тиску, хворим нацукровий діабет.

Слід брати до уваги, що такі симптоми, як підвищення температури тіла,біль у горлі, стоматит або інші ознаки інфекції можуть бути ознакамиагранулоцитозу. Тому при їх появі в період лікування застосування препаратунеобхідно припинити та призначити клінічний аналіз крові.

У період лікування слід уникати вживання алкоголю.

При виникненні жовтухи лікування необхідно припинити.

Як і при прийманні інших антидепресантів, необхідно звертати увагу нате, що на початку лікування симптоми психотичної депресії можутьзагострюватися; параноїдальне марення може приймати гострі форми у пацієнтів зшизофренічними або психотичними розладами, яких лікували антидепресантами.

Щоб запобігти ризику суїциду, особливо на початку лікування, пацієнтунеобхідно призначати лише обмежену кількість таблеток міртазапіну.

Раптова відміна препарату після тривалого періоду лікування можеспричинити появу таких симптомів, як тривога, ажитація, нудота, головний біль,а також нездужання.

Вагітність і лактація.

Клінічні даністосовно ефективності та безпеки застосування міртазапіну в періоди вагітностіта лактації відсутні. В експериментах, проведених на тваринах, не було виявленотератогенної дії препарату і наявності у нього репродуктивної токсичності.

Вплив на керування автотранспортними засобами або іншими складнимимеханізмами.

Міртазапін можевпливати на пильність та концентрацію уваги, особливо на початку лікування.Тому цей факт необхідно враховувати пацієнтам, які займаються потенційно небезпечнимивидами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторнихреакцій – таких як керування автомобілем або іншими складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Міртазапін не можна призначати разом зінгібіторами МАО та протягом 2- х тижнів після їх відміни.

Міртазапін може потенціювати седативні властивості бензодіазепінів таінших седативних препаратів, а також центральний пригнічуючий ефект алкоголю.

Внаслідок взаємодії міртазапіну з серотонінергічними лікарськимизасобами (наприклад SSRIs) може розвинутися серотоніновий синдром. Якщо подібнакомбінація є терапевтично доцільною, необхідно провести точну корекцію дози івстановити ретельне спостереження за пацієнтами.

Одночасне застосування з міртазапіном активних інгібіторів цитохромуCYP 3А4, таких як протеазні інгібітори ВІЛ, азолові протигрибкові препарати,еритроміцин або нефазодон, може призводити до збільшення максимальноїконцентрації міртазапіну в плазмі та AUC.

Карбамазепін збільшує кліренс міртазапіну майже вдвічі з відповіднимзниженням його концентрацій у плазмі від 45% до 60%. Тому в разі одночасногопризначення міртазапіну з карбамазепіном або з іншими препаратами, якіприскорюють метаболізм міртазапіну (наприклад рифампіцину або фенітоїну), дозуміртазапіну треба збільшити. Після відміни супутнього препарату дозуміртазапіну знову треба зменшити.

При одночасному застосуванні з циметидином біологічна доступністьміртазапіну зростає більше, як на 50%. Тому дозу міртазапіну необхіднозменшити, а після відміни циметедину – знову збільшити дозу міртазапіну.

При одночасному призначенні міртазапіну з варфарином рекомендуєтьсяпроводити моніторинг протромбінового часу, оскільки міртазапін може призводитидо незначного, але статистично достовірного збільшення INR у пацієнтів, якілікувалися варфарином.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.