ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

СОЛІАН

(SOLIAN)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: аmisulpride;

основні фізико-хімічнівластивості:

таблетки по 200 мг – білі або майже білі круглі,плоскі ділимі таблетки з гравіюванням “AMI 200" на одному боці та лінієюрозподілу – на іншому;

склад: 1 таблетка міститьамісульприду 200 мг;

допоміжні речовини: натрію амілопектинугліколят (тип А), лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза,магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. КодАТС N05A L05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амісульприд єантипсихотичним засобом, що належить до класу заміщених бензамідів. Амісульпридселективно, з високою спорідненістю зв''язується з субтипами D₂/D₃дофамінергічних рецепторів. Амісульприд не має спорідненості зрецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними рецепторами.

При застосуванні у високих дозах натваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються вмезолімбічних структурах, а не в стріарній системі. Ця специфічна спорідненістьпояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду.

У низьких дозах він переважноблокує пресинаптичні D₂/D₃–рецептори, що пояснює його діюна негативні симптоми шизофренії.

У контрольованому (галоперидолом)подвійному сліпому клінічному дослідженні з участю 191 хворого на гострушизофренію Соліан достовірно полегшував вторинні негативні симптомизахворювання значно більшою мірою, ніж галоперидол.

Фармакокінетика. У людини амісульприд показує дваабсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, аінший – між 3-ю і 4-ю годиною після прийому. Концентрація в плазмі становитьвідповідно 39±3 і 54±4 нг/мл після прийому дози 50 мг.

Об''єм розподілу становить 5,8 л/кг.Оскільки зв’язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншимипрепаратами малоймовірна.

Абсолютна біодоступність становить48%. Амісульприд метаболізує слабо: ідентифіковані два інактивних метаболіти,що становлять приблизно 4% від виведеної кількості.

Акумуляції амісульприду невідбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийомуповторних доз. Період напіввиведення амісульприду дорівнює приблизно 12 годинампісля перорального прийому.

Амісульприд виводиться незміненим усечу. 50% внутрішньовенної дози виділяється із сечею, причому 90% цієїкількості виводиться протягом перших 24 годин. Нирковий кліренс становитьприблизно 330 мл/хв.

Багата вуглеводами їжа достовірнознижує AUC (площа під кривою концентрації), T_max (час досягненнямаксимальної концентрації) і C_max (максимальна концентрація)амісульприду, але не було відмічено змін цих параметрів після приймання жирноїїжі. Однак значення цього для клінічної практики не відомо.

Печінкова недостатність. Амісульприд слабо підлягаєметаболізму, тому немає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушеннямфункції печінки.

Ниркова недостатність. Період напіввиведення у пацієнтів знирковою недостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 –3 рази. AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі,а при помірній недостатності – майже в десять разів. Практичний досвід, однак,обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.

Амісульприд слабо підлягає діалізу.

Хворі похилого віку. Обмежені фармакокінетичні дані дляпацієнтів старше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50мг зростає C_max, T_1/2 (період напіввиведення) і AUC на10–30 %. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.

Показання для застосування.Лікуванняпсихозів, особливо гострих або хронічних шизофренічних порушень, щосупроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення, галюцинації,розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад: афективна тупість,відсутність емоційності та уникання спілкування), в тому числі у пацієнтів зпереважно негативною симптоматикою.

Спосіб застосування тадози. Якщодобова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати один раз на добу. Дозубільше 400 мг слід розділити на 2 прийоми на добу.

Для пацієнтів з переважнонегативною симптоматикою рекомендована доза становить від 50 до 300 мг на добу. Дозупідбирають індивідуально. Оптимальна доза становить близько 100 мг на добу.

Для пацієнтів зі змішаниминегативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щобзабезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400 – 800 мг на добу.Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімальноефективних доз.

При гострих психотичнихепізодахрекомендована початкова доза становить 400 – 800 мг, максимальна добова доза –не більше 1 200 мг. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, нарівні мінімально ефективних доз.

Ниркова недостатність. Оскільки амісульпридвиводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 30–60мл/хв добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності зкліренсом креатиніну 10–30 мл/хв – до третини.

Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабо метаболізує,зниження дози не потрібно.

Побічна дія.

Порушення центральної нервової системи.

Часто.

- Безсоння, тривога, ажитація.

- Екстрапірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, гіперсалівація,акатизія, гіпокінезія). Інтенсивність цих симптомів звичайно повільна, воничастково оборотні без відміни Соліану, завдяки впливу антихолінергічноїантипаркінсонічної терапії. Частота екстрапірамідних симптомів залежить віддози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50 – 30 мг на добу дляусунення переважно негативних симптомів. Клінічні дослідження показали, щочастота виникнення екстрапірамідних симптомів нижче у хворих, які приймаютьСоліан, ніж у хворих, які приймають галоперидол.

Рідко.

- Денна сонливість.

Дуже рідко.

- Гостра дистонія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм). Цейстан є оборотним без відміни Соліану, завдяки застосуванню антихолінергічнихантипаркінсонічних засобів.

- Пізня дискінезія, що характеризується мимовільними рухами переважноязика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалого застосуванняпрепарату. Антихолінергічні антипаркінсонічні засоби є неефективними, вониможуть спричиняти погіршення симптомів.

- Конвульсії.

- Злоякісний нейролептичний синдром (див. «Особливості застосування).

Ендокринні та метаболічні порушення.

Часто.

- Оборотне після відміни препарату підвищеннярівня пролактину в сироватці, що може спричинити галакторею, аменорею,гінекомастію, набрякання молочних залоз, імпотенцію та фригідність.

- Збільшення маси тіла.

Шлунково-кишкові розлади.

Рідко.

- Запор, нудота, блювання, сухістьу роті.

Серцеві порушення.

Дуже рідко.

- Гіпотензія та брадикардія.

- Подовження інтервалу QT наелектрокардіограмі.

У поодиноких випадках.

- Тахіаритмія “torsades de pointes”(див. «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки.

Дуже рідко.

- Підвищення рівня ферментівпечінки, особливо трансаміназ.

Загальні порушення.

Дуже рідко.

- Алергічні реакції.

Протипоказання. Підвищена чутливість додіючої речовини або будь-якого компонента препарату. Діагностована абопідозрювана феохромоцитома. Діти до 15 років (через відсутність клінічнихданих). Вагітність. Лактація. Діагностовані або підозрювані пролактинзалежніпухлини, наприклад пролактинома гіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркованедостатність (кліренс креатиніну < 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом ідофамінергічними агоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин,каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід,ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона (див. «Взаємодія зіншими лікарськими засобами»). Уроджена галактоземія, синдром порушенняабсорбції глюкози або галактози, дефіцит лактази (через вміст у складіпрепарату лактози).

Передозування. Даних про передозуванняСоліану мало. Повідомляється про посилення відомих фармакологічних ефектівпрепарату, включаючи сонливість і седацію, кому, гіпотензію та екстрапіраміднісимптоми.

Специфічний антидот амісульприду невідомий.

При гострому передозуваннінеобхідно припустити можливість взаємодії декількох препаратів і вжитивідповідних заходів, таких як:

- ретельне спостереження зажиттєвими функціями пацієнта;

- безперервний контроль стану серця(через ризик подовження інтервалу QT на електрокардіограмі) до повноговідновлення стану пацієнта; - призначення антихолінергічних засобів у разіпояви екстрапірамідних симптомів.

Оскільки амісульприд слабодіалізується, застосування гемодіалізу не є ефективним.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження.

Як і при застосуванні іншихнейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому,який характеризується гіпертермією, ригідністю м''язів, дисфункцією периферичноїнервової системи, порушенням свідомості, підвищенням рівня КФК. При розвиткугіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, всі антипсихотичніпрепарати необхідно відмінити.

Соліан може спричинити дозозалежне подовженняінтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйознихшлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появисерйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, увипадку уродженого або набутого довгого інтервалу QТ (комбінація з препаратами,які подовжують інтервал QТс).

Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосуванняпрепарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можутьсприяти розвитку цього порушення ритму:

-         брадикардія нижче 55уд./хв,

-         гіпокаліємія,

-         уроджений подовженийінтервал QТ,

-         застосування препаратів,здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідностіабо подовження інтервалу QТ.

Хворим, яким потрібно тривале лікуваннянейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.

Застережні засоби.

Соліан може знижувати судомний поріг,тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідно особливеспостереження за пацієнтами із судомами в анамнезі.

Пацієнтам похилого віку препаратнеобхідно призначати з особливою обережністю через можливий ризик виникненнягіпотензії або седації.

Необхідна особлива обережність призастосуванні препарату при хворобі Паркінсона. Соліан слід застосовувати тількив тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.

Вплив на здатність керуватиавтомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Препарат може спричинятисонливість, внаслідок чого здатність керувати транспортними засобами абомеханізмами та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, може бутиослаблена.

Вагітність. Застосування препарату вперіод вагітності не рекомендується через відсутність даних щодо тератогенноїта фетотоксичної дії амісульприду.

Лактація. Невідомо, чи проникаєСоліан в грудне молоко, тому годування груддю під час прийому Соліанупротипоказано.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами.

Протипоказані комбінації.

Дофамінергічні агоністик, крімлеводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид,перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – за виняткомхворих на хворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики євзаємними антагоністами. При екстрапірамідному синдромі, спричиненомунейролептиками, замість дофамінергічних агоністів рекомендується застосуванняантихолінергічних препаратів.

Сультоприд (бензаміднийнейролептик) – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії“torsades de pointes”.

Не рекомендуються комбінації.

Лікарські засоби, які можутьспричиняти тахіаритмію “torsades de pointes”: антиаритмічні препарати Iа класу (хінідин,гідрохінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, соталол, дофетилід,ібутилід), деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин,трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол,дроперидол) і інші препарати, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл,внутрішньовенний еритроміцин, мізоластин, внутрішньовенний вінкамін,галофантрин, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, пентамідин,внутрішньовенний спіраміцин і т.п,. – підвищення ризику появи шлуночковихаритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. По можливості слідвідмінити не антиінфекційні препарати, які спричиняють тахіаритмію “torsades depointes”. Якщо такої комбінації препаратів уникнути не вдається, до початкулікування необхідно перевірити інтервал QТ на ЕКГ, лікування проводити підконтролем ЕКГ.

Алкоголь – підсилення седативногоефекту нейролептиків і зниження пильності. Необхідно уникати вживання алкоголюта застосування ліків, що містять алкоголь, під час лікування Соліаном.

Леводопа – взаємний антагонізм діїлеводопи та нейролептиків. Для лікування хворих на хворобу Паркінсонарекомендується застосовувати мінімальні ефективні дози обох препаратів.

Дофамінергічні агоністи, крімлеводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид,перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – для лікування хворих нахворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємнимиантагоністами. Дофамінергічні агоністи можуть спричиняти або підсилювати психотичніпорушення. Якщо лікування нейролептиками необхідно хворому на хворобуПаркінсона, який приймає дофамінергічний препарат, дозу його слід поступовознизити до відміни (раптова відміна може призвести до розвитку злоякісногонейролептичного синдрому).

Комбінації, що потребуютьобережності застосування.

Препарати, які спричиняютьбрадикардію (блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем, верапаміл;бета-блокатори, крім соталолу (див. «Не рекомендуються комбінації»); клонідин,гуанфацин; мефлохін; препарати наперстянки, інгібітори холінестерази:донезпепзил, ривастигмін, такрин, амбемоніум, галантамін, піридостигмін,неостигмін), – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливотахіаритмії “torsades de pointes”. Необхідний клінічний і ЕКГ-контроль.

Препарати, які можуть спричинятигіпокаліємію: діуретики, що виводять калій, стимулювальні проносні,внутрішньовенний амфотерицин В, глюкокортикоїди, тетракосактид, – підвищення ризику появишлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Гіпокалієміюнеобхідно скоригувати до початку застосування препарату. Необхідний контрольелектролітного балансу, ЕКГ, стану хворого.

Комбінації, які слід брати доуваги.

Антигіпертензивні препарати (всі) –адитивнадія, підвищення ризику розвитку постуральної гіпотензії.

Інші депресанти ЦНС: похідніморфіну (аналгетики, протикашльові препарати та засоби субституційної терапії);барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; седативніантидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін);седативні антигістаміни Н1; антигіпертензивні засоби центральної дії;нейролептики; інші: баклофен; талідомід, пізотифен – посилення центральної депресії.Порушення пильності, що створює небезпеку для водіїв транспорту та операторівверстаків.

Бета-блокатори при серцевійнедостатності: бізопролол,карведилол, метопролол – судинорозширююча дія, ризик розвитку гіпотензії, особливоортостатичної (адитивний ефект).

Умови та термін зберігання.Зберігатив недоступному для дітей місці при температурі від +15°С до +25°С. Термін придатності – 3 роки.