ІНСТРУКЦІЯ

 для медичного застосуванняпрепарату

СОЛІАН

 (SOLIAN)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: аmisulpride;

основні фізико-хімічні властивості: білі довгасті, ділимі, вкриті оболонкоютаблетки з гравіюванням “АМI 400”;

склад: 1 таблетка містить амісульприду 400 мг;

допоміжні речовини: натрію амілопектину гліколят (тип А), лактозимоногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, поліоксил40 стеарат, титану діоксид (Е171).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05AL05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить докласу заміщених бензамідів. Амісульприд селективно, з високою спорідненістюзв’язується з субтипами D₂/D₃ дофамінергічних рецепторів.Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, задренергічними і холінергічними рецепторами.

При застосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважнодофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не встріарній системі. Ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичнудію амісульприду.

У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D₂/D₃–рецептори,що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.

У контрольованому (галоперидолом) подвійному сліпому клінічномудослідженні з участю 191 хворого на гостру шизофренію Соліан достовірнополегшував вторинні негативні симптоми захворювання значно більшою мірою, ніжгалоперидол.

Фармакокінетика. У людини амісульприд показує два абсорбційнихпіки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший – між3-ю і 4-ю годиною після прийому. Концентрація в плазмі становить відповідно39±3 і 54±4 нг/мл після прийому дози 50 мг.

Об’єм розподілу становить 5,8 л/кг. Оскільки зв’язування з білкамиплазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.

Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд метаболізує слабо:ідентифіковані два інактивних метаболіти, що становлять приблизно 4% відвиведеної кількості.

Акумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетиказалишається незміненою після прийому повторних доз. Період напіввиведенняамісульприду дорівнює приблизно 12 годинам після перорального прийому.

Амісульприд виводиться незміненим у сечу. 50% внутрішньовенної дозивиділяється із сечею, причому 90% цієї кількості виводиться протягом перших 24годин. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.

Багата вуглеводами їжа достовірно знижує AUC (площа під кривоюконцентрації), T_max (час досягнення максимальної концентрації) і C_max(максимальна концентрація) амісульприду, але не було відмічено змін цихпараметрів після приймання жирної їжі. Однак значення цього для клінічноїпрактики не відомо.

Печінкова недостатність. Амісульприд слабо підлягає метаболізму, томунемає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Ниркова недостатність. Період напіввиведення у пацієнтів з нирковоюнедостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 – 3 рази.AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі, а припомірній недостатності – майже в десять разів. Практичний досвід, однак,обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.

Амісульприд слабо підлягає діалізу.

Хворі похилого віку. Обмежені фармакокінетичні дані для пацієнтівстарше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50 мгзростає C_max, T_1/2 (період напіввиведення) і AUC на 10–30%. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.

Показання для застосування. Лікування психозів, особливо гострих абохронічних шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами(наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативнимисимптомами (наприклад: афективна тупість, відсутність емоційності та униканняспілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.

Спосіб застосування та дози. Якщо добова доза не перевищує 400 мг,препарат слід приймати один раз на добу. Дозу більше 400 мг слід розділити на 2прийоми на добу.

Для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дозинеобхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто400 – 800 мг на добу. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально,на рівні мінімально ефективних доз.

При гострих психотичних епізодах рекомендована початкова доза становить400 – 800 мг, максимальна добова доза – не більше 1 200 мг. Підтримуюча дозаповинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.

Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, принирковій недостатності з кліренсом креатиніну 30–60 мл/хв добову дозу необхіднознизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 10–30 мл/хв– до третини, тобто рекомендується застосування таблеток по 100 мг або 200 мг.

Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабометаболізує, зниження дози не потрібно.

Побічна дія.

Порушення центральної нервової системи.

Часто.

- Безсоння, тривога, ажитація.

- Екстрапірамідні симптоми (тремор, гіпертонія,гіперсалівація, акатизія, гіпокінезія). Інтенсивність цих симптомів звичайноповільна, вони частково оборотні без відміни Соліану, завдяки впливуантихолінергічної антипаркінсонічної терапії. Частота екстрапіраміднихсимптомів залежить від дози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50– 30 мг на добу для усунення переважно негативних симптомів. Клінічнідослідження показали, що частота виникнення екстрапірамідних симптомів нижче ухворих, які приймають Соліан, ніж у хворих, які приймають галоперидол.

Рідко.

- Денна сонливість.

Дуже рідко.

- Гостра дистонія (спастична кривошия, окулогирнікризи, тризм). Цей стан є оборотним без відміни Соліану, завдяки застосуваннюантихолінергічних антипаркінсонічних засобів.

- Пізня дискінезія, що характеризується мимовільнимирухами переважно язика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалогозастосування препарату. Антихолінергічні антипаркінсонічні засоби єнеефективними, вони можуть спричиняти погіршення симптомів.

- Конвульсії.

- Злоякісний нейролептичний синдром (див.“Особливості застосування).

Ендокринні та метаболічні порушення.

Часто.

- Оборотне після відміни препарату підвищення рівня пролактину всироватці, що може спричинити галакторею, аменорею, гінекомастію, набряканнямолочних залоз, імпотенцію та фригідність.

- Збільшення маси тіла.

Шлунково-кишкові розлади.

Рідко.

- Запор, нудота, блювання, сухість у роті.

Серцеві порушення.

Дуже рідко.

- Гіпотензія та брадикардія.

- Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

У поодиноких випадках.

- Тахіаритмія “torsades de pointes” (див. “Особливості застосування”).

Порушення функції печінки.

Дуже рідко.

- Підвищення рівня ферментів печінки, особливо трансаміназ.

Загальні порушення.

Дуже рідко.

- Алергічні реакції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини абобудь-якого компонента препарату. Діагностована або підозрювана феохромоцитома.Діти до 15 років (через відсутність клінічних даних). Вагітність. Лактація.Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад пролактиномагіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну< 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічнимиагоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон,лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін),крім хворих на хворобу Паркінсона (див. “Взаємодія з іншими лікарськимизасобами”). Уроджена галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози абогалактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).

Передозування. Даних про передозування Соліану мало. Повідомляєтьсяпро посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, включаючи сонливість іседацію, кому, гіпотензію та екстрапірамідні симптоми.

Специфічний антидот амісульприду не відомий.

При гострому передозуванні необхідно припустити можливість взаємодіїдекількох препаратів і вжити відповідних заходів, таких як:

- ретельне спостереження за життєвими функціями пацієнта;

- безперервний контроль стану серця (через ризик подовження інтервалуQT на електрокардіограмі) до повного відновлення стану пацієнта; - призначенняантихолінергічних засобів у разі появи екстрапірамідних симптомів.

Оскільки амісульприд слабо діалізується, застосування гемодіалізу не єефективним.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвитокзлоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією,ригідністю м’язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушеннямсвідомості, підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо призастосуванні високих доз, всі антипсихотичні препарати необхідно відмінити.

Соліан може спричинити дозозалежне подовженняінтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйознихшлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появисерйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, увипадку уродженого або набутого довгого інтервалу QТ (комбінація з препаратами,які подовжують інтервал QТс).

Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосуванняпрепарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можутьсприяти розвитку цього порушення ритму:

брадикардія нижче 55 уд./хв,

гіпокаліємія,

уроджений подовжений інтервал QТ,

застосування препаратів, здатних спричиняти вираженубрадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності абоподовження інтервалу QТ.

Хворим, яким потрібно тривале лікуваннянейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.

Застережні засоби.

Соліан може знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсулікування препаратом необхідно особливе спостереження за пацієнтами із судомамив анамнезі.

Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати з особливоюобережністю через можливий ризик виникнення гіпотензії або седації.

Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при хворобіПаркінсона. Соліан слід застосовувати тільки в тому випадку, колинейролептичної терапії уникнути не можна.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, щопотребують підвищеної уваги. Препарат може спричиняти сонливість, внаслідокчого здатність керувати транспортними засобами або механізмами та виконуватироботи, що потребують підвищеної уваги, може бути ослаблена.

Вагітність. Застосування препарату в період вагітності нерекомендується через відсутність даних щодо тератогенної та фетотоксичної діїамісульприду.

Лактація. Невідомо, чи проникає Соліан в грудне молоко, тому годуваннягруддю під час прийому Соліану протипоказано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Протипоказані комбінації.

Дофамінергічні агоністик, крім леводопи (амантадин,апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил,праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – за винятком хворих на хворобуПаркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами.При екстрапірамідному синдромі, спричиненому нейролептиками, замістьдофамінергічних агоністів рекомендується застосування антихолінергічнихпрепаратів.

Сультоприд (бензамідний нейролептик) – підвищенняризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”.

Не рекомендуються комбінації.

Лікарські засоби, які можуть спричиняти тахіаритмію“torsades de pointes”: антиаритмічні препарати Iа класу (хінідин, гідрохінідин,дизопірамід) і III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), деякінейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин,ціамемазин, сульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) і іншіпрепарати, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин,мізоластин, внутрішньовенний вінкамін, галофантрин, спарфлоксацин,гатифлоксацин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенний спіраміцин і т.п,.– підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsadesde pointes”. По можливості слід відмінити не антиінфекційні препарати, якіспричиняють тахіаритмію “torsades de pointes”. Якщо такої комбінації препаратівуникнути не вдається, до початку лікування необхідно перевірити інтервал QТ наЕКГ, лікування проводити під контролем ЕКГ.

Алкоголь – підсилення седативного ефектунейролептиків і зниження пильності. Необхідно уникати вживання алкоголю тазастосування ліків, що містять алкоголь, під час лікування Соліаном.

Леводопа – взаємний антагонізм дії леводопи танейролептиків. Для лікування хворих на хворобу Паркінсона рекомендуєтьсязастосовувати мінімальні ефективні дози обох препаратів.

Дофамінергічні агоністи, крім леводопи (амантадин,апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил,праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – для лікування хворих нахворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємнимиантагоністами. Дофамінергічні агоністи можуть спричиняти або підсилюватипсихотичні порушення. Якщо лікування нейролептиками необхідно хворому нахворобу Паркінсона, який приймає дофамінергічний препарат, дозу його слідпоступово знизити до відміни (раптова відміна може призвести до розвиткузлоякісного нейролептичного синдрому).

Комбінації, що потребують обережності застосування.

Препарати, які спричиняють брадикардію (блокаторикальцієвих каналів: дилтіазем, верапаміл; бета-блокатори, крім соталолу (див.“Не рекомендуються комбінації”); клонідин, гуанфацин; мефлохін; препаратинаперстянки, інгібітори холінестерази: донезпепзил, ривастигмін, такрин,амбемоніум, галантамін, піридостигмін, неостигмін), – підвищення ризику появи шлуночковихаритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Необхідний клінічний іЕКГ-контроль.

Препарати, які можуть спричиняти гіпокаліємію:діуретики, що виводять калій, стимулювальні проносні, внутрішньовеннийамфотерицин В, глюкокортикоїди, тетракосактид, – підвищення ризику появишлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Гіпокалієміюнеобхідно скоригувати до початку застосування препарату. Необхідний контрольелектролітного балансу, ЕКГ, стану хворого.

Комбінації, які слід брати до уваги.

Антигіпертензивні препарати (всі) – адитивна дія,підвищення ризику розвитку постуральної гіпотензії.

Інші депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики,протикашльові препарати та засоби субституційної терапії); барбітурати;бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; седативніантидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін);седативні антигістаміни Н1; антигіпертензивні засоби центральної дії;нейролептики; інші: баклофен; талідомід, пізотифен – посилення центральноїдепресії. Порушення пильності, що створює небезпеку для водіїв транспорту таоператорів верстаків.

Бета-блокатори при серцевій недостатності: бізопролол,карведилол, метопролол – судинорозширююча дія, ризик розвитку гіпотензії,особливо ортостатичної (адитивний ефект).

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі від +15°С до +25°С. Термін придатності – 3 роки.