ІНСТРУКЦІЯ

 для медичногозастосування препарату

СОЛІАН 100 мг, 200 мг

 (SOLIAN 100 mg, 200mg)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: аmisulpride;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 100 мг – білі або майже білі круглі, плоскі ділимі таблетки згравіюванням “AMI 100" на одному боці та лінією розподілу – на іншому;

таблетки по 200 мг– білі або майже білікруглі, плоскі ділимі таблетки з гравіюванням “AMI 200" на одному боці талінією розподілу – на іншому;

склад: 1 таблетка міститьамісульприду 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: натрію амілопектину гліколят (тип А), лактози моногідрат,целюлоза мікрокристалічна,гіпромелоза, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. КодАТС N05A L05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить до класузаміщених бензамідів. Амісульприд селективно, з високою спорідненістюзв''язується з субтипами D₂/D₃дофамінергічних рецепторів. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну,з адренергічними і холінергічними рецепторами.

Призастосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються вмезолімбічних структурах, а не встріарній системі. Ця специфічнаспорідненість пояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду.

У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичніD₂/D₃–рецептори,що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.

У контрольованому (галоперидолом) подвійному сліпому клінічномудослідженні з участю 191 хворого на гостру шизофренію Соліан достовірнополегшував вторинні негативні симптомизахворювання значно більшою мірою, ніж галоперидол.

Фармакокінетика. У людини амісульприд показує два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, аінший – між 3-ю і 4-ю годиною післяприйому. Концентрація в плазмі становитьвідповідно 39±3 і 54±4 нг/мл після прийому дози 50 мг.

Об''ємрозподілу становить 5,8 л/кг. Оскількизв’язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратамималоймовірна.

Абсолютна біодоступність становить48%. Амісульприд метаболізує слабо: ідентифіковані два інактивнихметаболіти, що становлять приблизно 4%від виведеної кількості.

Акумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийому повторних доз. Періоднапіввиведення амісульприду дорівнюєприблизно 12 годинам післяперорального прийому.

Амісульприд виводиться незміненим у сечу. 50% внутрішньовенної дози виділяється ізсечею, причому 90% цієї кількості виводиться протягом перших 24 годин. Нирковий кліренсстановить приблизно 330 мл/хв.

Багата вуглеводами їжа достовірно знижує AUC (площа під кривоюконцентрації), T_max (час досягнення максимальної концентрації) і C_max(максимальна концентрація) амісульприду,але не було відмічено змін цих параметрів післяприймання жирної їжі. Однак значення цього для клінічної практики не відомо.

Печінкова недостатність. Амісульприд слабо підлягає метаболізму, томунемає необхідності знижувати дозу дляпацієнтів з порушенням функції печінки.

Ниркова недостатність. Період напіввиведення упацієнтів з нирковою недостатністю незмінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 – 3 рази. AUC амісульприду при легкій нирковійнедостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності – майже в десять разів.Практичний досвід, однак, обмежений, і немаєрезультатів із застосування доз, щоперевищують 50 мг.

Амісульприд слабо підлягає діалізу.

Хворі похилого віку. Обмеженіфармакокінетичні дані для пацієнтівстарше 65 років свідчать про те, що післяразової пероральної дози 50 мг зростає C_max, T_1/2(період напіввиведення) і AUC на 10–30 %. Дані щодо прийому повторних дозвідсутні.

Показання для застосування. Лікуванняпсихозів, особливо гострих або хронічних шизофренічнихпорушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення,галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад:афективна тупість, відсутність емоційності та униканняспілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.

Спосіб застосуваннята дози. Якщо добова дозане перевищує 400 мг, препарат слід приймати один раз на добу. Дозу більше 400мг слід розділити на 2 прийоми на добу.

Для пацієнтів з переважно негативною симптоматикою рекомендована доза становить від 50 до 300 мг на добу. Дозу підбираютьіндивідуально. Оптимальна доза становить близько 100 мг на добу.

Для пацієнтів зізмішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контрольпозитивних симптомів, тобто 400 – 800 мг на добу. Підтримуюча доза повиннавстановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.

При гострих психотичнихепізодах рекомендованапочаткова доза становить 400 – 800 мг, максимальна добова доза – не більше 1200 мг. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівнімінімально ефективних доз.

Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, принирковій недостатності з кліренсом креатиніну 30–60 мл/хв добову дозу необхіднознизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатиніну 10–30 мл/хв– до третини.

Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабо метаболізує, зниження дози не потрібно.

Побічна дія.

Порушення центральної нервовоїсистеми.

Часто.

- Безсоння, тривога, ажитація.

- Екстрапіраміднісимптоми (тремор, гіпертонія,гіперсалівація, акатизія, гіпокінезія). Інтенсивність цих симптомів звичайноповільна, вони частково оборотні безвідміни Соліану, завдяки впливу антихолінергічної антипаркінсонічної терапії. Частота екстрапірамідних симптомівзалежить від дози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50 – 30 мг надобу для усунення переважно негативних симптомів. Клінічні дослідженняпоказали, що частота виникнення екстрапірамідних симптомів нижче у хворих, якіприймають Соліан, ніж у хворих, які приймають галоперидол.

Рідко.

- Денна сонливість.

Дуже рідко.

- Гостра дистонія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм).Цей стан є оборотним без відміниСоліану, завдяки застосуванню антихолінергічних антипаркінсонічних засобів.

- Пізня дискінезія, що характеризується мимовільнимирухами переважно язика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалого застосування препарату. Антихолінергічні антипаркінсонічні засоби є неефективними,вони можуть спричиняти погіршення симптомів.

- Конвульсії.

- Злоякісний нейролептичний синдром (див.«Особливості застосування).

Ендокринні та метаболічніпорушення.

Часто.

- Оборотне після відміни препарату підвищення рівня пролактину в сироватці, що може спричинити галакторею,аменорею, гінекомастію, набрякання молочних залоз, імпотенцію тафригідність.

- Збільшення маси тіла.

Шлунково-кишкові розлади.

Рідко.

- Запор, нудота, блювання, сухість у роті.

Серцеві порушення.

Дуже рідко.

- Гіпотензія та брадикардія.

- Подовження інтервалу QT наелектрокардіограмі.

У поодиноких випадках.

- Тахіаритмія “torsades de pointes” (див. «Особливості застосування»).

Порушення функції печінки.

Дуже рідко.

- Підвищення рівня ферментів печінки, особливо трансаміназ.

Загальні порушення.

Дуже рідко.

- Алергічні реакції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого компонента препарату. Діагностованаабо підозрювана феохромоцитома. Діти до 15 років (через відсутність клінічнихданих). Вагітність. Лактація.Діагностовані або підозрювані пролактинзалежніпухлини, наприклад пролактиномагіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну< 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічнимиагоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон,лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін),крім хворих на хворобу Паркінсона (див. «Взаємодія з іншими лікарськимизасобами»). Уроджена галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози абогалактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).

Передозування. Даних про передозування Соліану мало. Повідомляєтьсяпро посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, включаючи сонливість і седацію, кому, гіпотензію та екстрапіраміднісимптоми.

Специфічний антидот амісульприду не відомий.

При гострому передозуванні необхідно припуститиможливість взаємодії декількохпрепаратів і вжити відповідних заходів, таких як:

- ретельне спостереження за життєвими функціями пацієнта;

- безперервний контроль стану серця (через ризик подовження інтервалуQT на електрокардіограмі) до повного відновлення стану пацієнта; - призначенняантихолінергічних засобів у разі появи екстрапірамідних симптомів.

Оскільки амісульприд слабо діалізується, застосування гемодіалізу не є ефективним.

Особливості застосування.

Спеціальні попередження.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісногонейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністюм''язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушенням свідомості,підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуваннівисоких доз, всі антипсихотичніпрепарати необхідно відмінити.

Соліан може спричинити дозозалежне подовженняінтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйознихшлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появисерйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, увипадку уродженого або набутого довгого інтервалу QТ (комбінація з препаратами,які подовжують інтервал QТс).

Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосуванняпрепарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можутьсприяти розвитку цього порушення ритму:

брадикардія нижче 55 уд./хв,

гіпокаліємія,

уроджений подовжений інтервал QТ,

застосування препаратів, здатних спричиняти вираженубрадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності абоподовження інтервалу QТ.

Хворим, яким потрібно тривале лікуваннянейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.

Застережні засоби.

Соліанможе знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідноособливе спостереження за пацієнтамиіз судомами в анамнезі.

Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати з особливоюобережністю через можливий ризик виникнення гіпотензіїабо седації.

Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при хворобіПаркінсона. Соліан слід застосовуватитільки в тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.

Вплив на здатністькерувати автомобілем і виконувати роботи,що потребують підвищеної уваги. Препарат може спричиняти сонливість, внаслідок чого здатність керуватитранспортними засобами або механізмами та виконувати роботи, що потребуютьпідвищеної уваги, може бути ослаблена.

Вагітність. Застосування препарату в період вагітності нерекомендується через відсутність даних щодо тератогенної та фетотоксичної діїамісульприду.

Лактація. Невідомо, чи проникає Соліан в грудне молоко, тому годування груддю під час прийому Соліанупротипоказано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Протипоказані комбінації.

Дофамінергічні агоністик, крім леводопи (амантадин,апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил,праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – за винятком хворих на хворобу Паркінсона.Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами. Приекстрапірамідному синдромі, спричиненому нейролептиками, замістьдофамінергічних агоністів рекомендується застосування антихолінергічнихпрепаратів.

Сультоприд (бензамідний нейролептик) – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій,особливо тахіаритмії “torsades de pointes”.

Не рекомендуються комбінації.

Лікарські засоби, які можуть спричиняти тахіаритмію “torsades de pointes”: антиаритмічніпрепарати Iа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон,соталол, дофетилід, ібутилід), деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин,левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, тіаприд, пімозид,галоперидол, дроперидол) і інші препарати, такі як бепридил, цисаприд,дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, мізоластин, внутрішньовенний вінкамін,галофантрин, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, пентамідин,внутрішньовенний спіраміцин і т.п,. – підвищення ризику появи шлуночковихаритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. По можливості слідвідмінити не антиінфекційні препарати, які спричиняють тахіаритмію “torsades depointes”. Якщо такої комбінації препаратів уникнути не вдається, до початкулікування необхідно перевірити інтервал QТ на ЕКГ, лікування проводити під контролемЕКГ.

Алкоголь – підсилення седативного ефекту нейролептиків ізниження пильності. Необхідно уникати вживання алкоголю та застосування ліків,що містять алкоголь, під час лікування Соліаном.

Леводопа – взаємний антагонізм дії леводопи та нейролептиків. Длялікування хворих на хворобу Паркінсона рекомендується застосовувати мінімальніефективні дози обох препаратів.

Дофамінергічні агоністи, крім леводопи (амантадин,апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил,праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – для лікування хворих на хворобу Паркінсона.Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами.Дофамінергічні агоністи можуть спричиняти або підсилювати психотичні порушення.Якщо лікування нейролептиками необхідно хворому на хворобу Паркінсона, якийприймає дофамінергічний препарат, дозу його слід поступово знизити до відміни(раптова відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичногосиндрому).

Комбінації, що потребують обережності застосування.

Препарати, які спричиняють брадикардію (блокаторикальцієвих каналів: дилтіазем, верапаміл; бета-блокатори, крім соталолу (див. «Не рекомендуються комбінації»);клонідин, гуанфацин; мефлохін; препарати наперстянки, інгібітори холінестерази:донезпепзил, ривастигмін, такрин, амбемоніум, галантамін, піридостигмін,неостигмін), – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливотахіаритмії “torsades de pointes”. Необхідний клінічний і ЕКГ-контроль.

Препарати, які можуть спричиняти гіпокаліємію: діуретики,що виводять калій, стимулювальні проносні, внутрішньовенний амфотерицин В,глюкокортикоїди, тетракосактид, – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії“torsades de pointes”. Гіпокаліємію необхідно скоригувати до початку застосуванняпрепарату. Необхідний контроль електролітного балансу, ЕКГ, стану хворого.

Комбінації, які слід брати до уваги.

Антигіпертензивні препарати (всі) – адитивна дія, підвищення ризику розвиткупостуральної гіпотензії.

Інші депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики,протикашльові препарати та засоби субституційної терапії); барбітурати;бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; седативніантидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін);седативні антигістаміни Н1; антигіпертензивні засоби центральної дії;нейролептики; інші: баклофен; талідомід, пізотифен – посилення центральної депресії. Порушення пильності,що створює небезпеку для водіїв транспорту та операторів верстаків.

Бета-блокатори при серцевій недостатності: бізопролол, карведилол, метопролол – судинорозширююча дія, ризик розвиткугіпотензії, особливо ортостатичної (адитивний ефект).

Умови та термінзберігання. Зберігати в недоступномудля дітей місці при температурі від +15°С до +25°С. Термін придатності – 3 роки.