ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

Пульмікорт

(Pulmicort®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: budesonide;

основні фізико-хімічнівластивості:легко ресуспендована суспензія білого або майже білого кольору в контейнерах зполіэтилену, що містять разову дозу;

склад: 1 мл суспензії містить 0,25мг або 0,5 мг будесоніду;

допоміжні речовини: натріюхлорид, натрію цитрат, сіль динатрієва ЕДТА (натрієва сільетилендіамінтетраоцтової кислоти, двозаміщена), полісорбат 80, ангідридлимонної кислоти (лимонна кислота безводна), вода очищена.

Форма випуску. Суспензія для інгаляцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуютьсяпри обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Код ATC R03B A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Будесонід є глюкокортикостероїдом з сильною місцевою протизапальноюдією.

Спорідненність будесоніду з глюкокортикостероїдними рецепторами єприблизно в

15 разів більша ніж у преднізолону.

Протизапальна дія зумовлює зменшення бронхіальної обструкції як наранньому, так і на пізньому етапі алергічної реакції. Будесонід знижуєактивність гістаміну та метахоліну.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після інгаляційного застосування будесонід швидко абсорбується. Піковаконцентрація

у плазмі досягається в межах 60 хв після початку розпилення тастановить приблизно

4 нмоль/л після застосування дози 2 мг. У дорослих легеневерозподілення будесоніду, що застосовується через небулайзер, становитьприблизно 15% від номінальної дози. Системна доступність після застосуваннячерез струменевий небулайзер також становить приблизно 15% від номінальноїдози, невелика частина цієї кількості зумовленна всмоктуванням препарату, щобув проковтнутий.

Розподілення та метаболізм

Зв’язування з протеїнами плазми становить приблизно 90%.

Об’єм розподілення становить приблизно 3 л/кг.

Будесонід піддається значному (≈ 90%) метаболізму першогопроходження у печінці до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдноюактивністю. Глюкокортикостироїдна активність основних метаболітів,6β-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону, становить менше 1%від активності будесоніду.

Виведення

Будесонід виводиться шляхом метаболізму, який зумовленний, головнимчином, ензимом CYP3A4. Метаболіти виводяться з сечею у незміненій абокон’югованій формі.

В сечі виявляються лише незначні кількості незміненого будесоніду.Фармакокінетичні показники будесоніду є пропорційними дозі при клінічнозначимих дозах.

Діти

У дітей віком 4-6 років, які страждають на бронхіальну астму,максимальна концентрація у плазмі досягається в межах 20 хв після початкурозпилення та становить приблизно 2,4 нмоль/л після прийому дози 1 мг. Упацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, віком 4-6 років легеневерозподілення будесоніду, що застосовується через небулайзер становить 6% відномінальної дози, а системна доступність будесоніду після інгаляції черезструменевий небулайзер (Pari LC Jet Plus з компресором Pari Master) становитьприблизно 6% від номінальної дози. У дітей віком 4-6 років, які страждають набронхіальну астму, системний кліренс будесоніду становить приблизно 0,5 л/хв.Діти (на 1кг масси тіла) мають кліренс, що приблизно на 50% перевищує кліренс удорослих. У дітей, які страждають на бронхіальную астму, кінцевий періоднапіввиведення будесоніду після інгаляції становить приблизно 2 год. Приблизнотаким же він є і у здорових людей.

Максимальна концентрація та площа під кривою “концентрація-час” післязастосування одноразової дози 1 мг будесоніду шляхом розпилення у дітей віком4-6 років є порівняними з цими показниками у здорових дорослих людей, якіодержували будесонід у такій же дозі через таку ж систему розпилення.

Фармакокінетика будесоніду у пацієнтів з недостатністю ниркової функціїневідома.

Вплив будесоніду може бути підвищений у пацієнтів із захворюваннямпечінки.

Показання для застосування.

Бронхіальна астма.

Спосіб застосування та дози.

Дозування Пульмікорту є індивідуальним.

Якщо добова доза не перевищує 1 мг, всю дозу можна застосовуватиодноразово.

Якщо потребуються вищі добові дози, дозу слід розділити на двазастосування на добу.

Початкова доза має становити:

Діти старше 6 місяців: 0,25 – 0,5 мг на добу. За необхідності, дозуможна підвищити до

1 мг на добу.

Дорослі: 1-2 мг на добу.

Для підтримуючого лікування:

Діти старше 6 місяців: 0,25 – 2 мг на добу.

Дорослі: 0,5 – 4 мг на добу. У дуже тяжких випадках дозу можнапідвищити ще більше.

Таблиця дозування

* слід довести до 2 мл за допомогою 0,9% сольового розчину або розчинудля аерозолю (Пульмікорт, суспензія для інгаляцій, можна змішувати з розчином натріюхлориду 9 мг/мл (0,9%) та/або з розчинами для аерозолів, що містять тербуталін,сальбутамол, фенотерол, ацетилцистеїн, натрію кромоглікат або іпратропіумубромід. Суміш слід використати протягом 30 хв.).

Після застосування одноразової дози ефекту слід очікувати через кількагодин.

Повний терапевтичний ефект досягається лише через декілька тижнівлікування.

Підтримуюча доза має бути якомога нижчою.

Пацієнти, які застосовують пероральні стероїди:

На початку переходу з пероральних стероїдів пацієнт має бути у відносностабільному стані. Протягом 10 днів застосовують високу дозу Пульмікорту укомбінації з дозою перорального стероїду, яку застосовували раніше. Після цьогопероральну дозу слід поступово зменшувати до найменшого можливого рівня, наприклад,на 2,5 мг преднізолону або еквівалента на місяць. Часто застосуванняперорального стероїду можна повністю припинити.

Оскільки будесонід у вигляді Пульмікорту, суспензія для інгаляцій,потрапляє в легені шляхом вдихання, важливо, щоб пацієнт повільно та рівномірновдихав через насадку небулайзеру.

Досвіду лікування пацієнтів з порушеннями печінкової та нирковоїфункції не існує. Оскільки будесонід виводиться, головним чином, шляхомпечінкового метаболізму, можна очікувати посиленого впливу препарату у пацієнтівз тяжким цирозом печінки.

У дітей, які не можуть вдихати через насадку, можна застосовуватидихальну маску.

Вказівки щодо правильного застосування Пульмікорту, суспензії дляінгаляцій за допомогою небулайзера:

Пульмікорт, суспензія для інгаляцій, вдихається за допомогоюструменевого небулайзеру з насадкою або відповідною дихальною маскою.

Не слід застосовувати ультразвукові розпилювачі, оскільки вонизабезпечують пацієнтові дуже низьку дозу будесоніду.

Небулайзер та компресор (пропелент) слід налагодити таким чином, щоббільшість крапель рідини, що вони забезпечують, знаходилися у межах 3 – 5мікрометрів.

Дослідження in vitro продемонстрували, що небулайзери типу PariInhalierboy, Pari Master та Ailos забезпечують співвідносні дози будесоніду.

Кількість будесоніду, що доставляється пацієнту, варіюється у межах 11– 22% від дози, що застосовується в небулайзері та залежить від таких факторів:

час розпилення

об’єм наповнення

технічні характеристики компресора (пропелента) та небулайзеру

об’єм повітря, що вдихає пацієнт

застосування дихальної маски або насадки

Швидкість потоку повітря, що проходить через небулайзер, також маєзначення. Щоб отримати максимальну можливу дозу будесоніду, швидкість потокумає становити

5-8 л/хв. Об’єм наповнення має бути 2-4 мл.

Доступна доза для маленьких дітей максимізується шляхом застосуваннядихальної маски, що щільно прилягає до обличчя.

Побічна дія.

Побічні ефекти місцевогохарактеру можна очікувати до 10 % пацієнтів, які застосовували препарат.

 У зв’язку з ризиком кандидозних інфекцій ротоглотки пацієнтповинен полоскати рот водою після кожного застосування дози.

У поодиноких випадках можуть проявлятися ознаки або симптоми системногоглюкокортикоїдного ефекту, включаючи гіпофункцію надниркових залоз.

У деяких випадках, коли застосовувалась дихальна маска, повідомлялосяпро подразнення шкіри обличчя. Для запобігання цьому після застосування маскислід умиватися.

Протипоказання.

Гіперчуливістьдо будесоніду або будь-якого іншого інгредієнту. Діти до 6 місяців.

Передозування.

Гостре передозування Пульмікорту, суспензії для інгаляцій, навіть при застосуваннівисоких доз, не може спричинити загрози для життя. При тривалому застосуваннівисоких доз можуть виникнути такі системні ефекти глюкокортикостероїдів, якгіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.

Особливості застосування.

При застосуванні інгаляційних стероїдів пацієнтам слід промивати ротовупорожнину водою після кожного введення дози, що зумовлено ризиком інфікуванняротової частини глотки грибковою мікрофлорою.

Слід уникати супутнього лікування кетоконазолом, ітраконазолом абоіншими потужними інгібіторами CYP3A4. Якщо це неможливо, інтервал міжзастосуванням цих лікарських засобів має бути якомога більше.

Особливої уваги потребують пацієнти, які переходять з пероральнихстероїдів, оскільки у них протягом тривалого часу може зберігатися ризикнедостатності функції надниркових залоз. До групи ризику також можутьвідноситися пацієнти, які потребували невідкладної терапії високими дозамикортикостероїдів або тривалого лікування найвищими рекомендованими дозамиінгаляційних кортикостероїдів. У таких пацієнтів при сильному стресі можутьпроявлятися ознаки та симптоми надниркової залозної недостатності. В періодстресу або планових хірургічних втручань у таких пацієнтів слід враховувати можливістьзастосування додаткових системних кортикостероїдів.

Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на Пульмікортпацієнти можуть відчувати такі симптоми, як біль у м’язах та суглобах. В такихвипадках може бути потрібне тимчасове підвищення дози перорального стероїду. Впоодиноких випадках можливі спостерігання такі симптоми як стомленість,головний біль, нудота, блювання, що вказують на системну недостатністьглюкокортикостероїдів.

Заміна терапіїсистемними стероїдами на Пульмікорт іноді призводить до проявів алергії, такихяк риніт та екзема, які раніше купірувались системними препаратами.

У дітей та підлітків, які одержують довготривале лікуваннякортикостероїдами, рекомендований регулярний моніторинг росту, незалежно відформи, в якій застосовується препарат. Користь від терапії кортикостероїдамислід розглядати у порівнянні з можливим ризиком пригнічення росту.

Як і у випадках з іншими видами інгаляційної терапії, безпосередньопісля застосування дози може виникнути парадоксальний бронхоспазм. Якщовиникають тяжкі реакції, слід зробити переоцінку лікування та, за необхідності,розпочати альтернативну терапію.

Пацієнтів слід повідомити про необхідність звернутися до лікаря, якщоефект лікування буде зазвичай знижуватися, оскільки повторні інгаляції дляусунення тяжких нападів бронхіальної астми не повинні відкладати початок іншоїважливої терапії. У випадку гострого погіршення результатів терапію сліддоповнити курсом пероральних стероїдів нетривалої дії.

Знижена печінкова функція може мати вплив на здатність виводитибудесонід.

У дітей старше 3 років при дозах до 400 мікрограмів на добу системнихефектів не спостерігалося. У межах 400-800 мікрограмів на добу можуть виникатибіохімічні ознаки системного ефекту. При добових дозах, що перевищують 800мікрограмів, такі ознаки є поширеними.

Сама астма, як і інгаляційні кортикостероїди, може сповільнювати ріст.Проте дослідження дітей та підлітків, яких лікували будесонідом тривалий час(до 13 років), показали, що пацієнти досягають очікуваного росту дорослих.

Інгаляційна терапія будесонідом ефективна у запобіганні спричиненноїфізичними зусиллями астми.

Застосування під час вагітності талактації

Вагітність

Дані, одержані під час приблизно 2000 вагітностей, не виявилибудь-якого підвищеного ризику порушень розвитку, які були б результатомлікування будесонідом. Дослідження на тваринах продемонстрували, щоглюкокортикостероїди можуть спричиняти порушення розвитку, проте ці дані невважаються значимими для людей при застосуванні рекомендованих дозувань.

Під час вагітності слід намагатися застосовувати найменшу ефективнудозу будесоніду, враховуючи при цьому ризик погіршення перебігу астми.

Лактація

Невідомо, чи потрапляє будесонід у жіноче молоко. Можливістьзастосування Пульмікорту жінками, які годують груддю, слід розглядати лише втому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливийризик для дитини.

Вплив наздатність керувати автомобілями та застосовувати механізми

Пульмікорт не впливає на здатність керувати автомобілями тазастосовувати механізми.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами.

Клінічно значимих випадків взаємодії Пульмікорту з лікарськими засобамипроти бронхіальної астми невідомо.

Кетоконазол 200 мг, який застосувався один раз на добу, підвищував концентраціїперорального будесоніду в плазмі (3 мг як одноразова доза) у середньому в 6разів при їх одночасному застосуванні. При застосуванні кетоконазолу через 12год після будесоніду концентрація підвищувалася у середньому в 3 рази.Інформація про таку взаємодію відсутня стосовно інгаляційного будесоніду, протеі у цьому випадку очікуються суттєво підвищені рівні в плазмі. Оскільки дані,які б дозволили наводити рекомендації щодо дозування відсутні, комбінації цихпрепаратів слід уникати. Якщо це неможливо, інтервал між застосуваннямкетоконазолу та будесоніду повинен бути якомога більший. Слід також враховуватиможливість зниження дози будесоніду. Інші сильнодіючі інгібітори CYP3A4, такіяк ітраконазол, також призводять до суттєвого підвищення рівнів будесоніду вплазмі.

Умови та термін зберігання. 2 роки. Зберігати при температурі нижче 30⁰ С.Зберігати в недоступному для дітей місці. Відкритий контейнер слід використатипротягом 12 год.

Після розкриття конверта, контейнери, що в ньому містяться, слідвикористати протягом

3 місяців. Завжди зберігайте нерозкриті контейнери в конверті длязахисту від світла.

Якщо було використано лише1 мл, залишок не є стерильним.

Монодозові упаковки слід зберігати у вертикальному положенні, щоб захиститисуспензію від осідання.

На упаковках для дозувань0,25 та 0,5 мг/мл є лінія, що вказує на 1 мл, коли монодозові упаковки тримаютьдогори дном.