ІНСТРУКЦІЯ
для медичногозастосування препарату
Флудара®
(Fludara®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назва: флударабін;
основні фізико-хімічні властивості: стерильний ліофілізований твердий брикет; таблетки,вкриті оболонкою, оранжево-рожевого кольору з тисненними літерами “LN” вправильному шестикутнику;
склад: 1 флакон містить флударабіну фосфату 50 мг;
допоміжні речовини: манітол, натрію гідроксид;
1 таблетка містить флударабіну фосфату 10 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію кроскармелоза, магніюстеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), залізаоксид (пігмент червоний) (Е172), заліза оксид (пігмент жовтий) (Е172).
Форма випуску. Стерильний ліофілізат; таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні засоби; антиметаболіти.
Код ATC L 01B B05
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Флудара® містить флударабіну фосфат,фторований нуклеотидний аналог противірусного засобу відарабіну,9-β-D-арабінофуранозиладеніну (ара-А), який є відносно стійким додезамінування аденозиндезаміназою.
Флударабіну фосфат швидко дефосфорилюється до2Ф-ара-А, який поглинається клітинами та потім усередині клітин фосфорилюєтьсядезоксицитидинкіназою до активного трифосфату, 2Ф-ара-АТФ. Було показано, щоцей метаболіт інгібує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу, α-, δ-,та ε-ДНК-примазу і ДНК-лігазу, таким чином інгібуючи синтез ДНК. Крімтого, відбувається часткове інгібування РНК-полімерази ІІ та зменшення синтезупротеїнів внаслідок цього.
Фармакокінетика.
Хоча деякі аспекти механізму дії 2Ф-ара-АТФ усе щезалишаються нез’ясованими, вважається, що дія на ДНК, РНК та синтез протеїнівсприяє інгібуванню росту клітин, інгібування синтезу ДНК є домінуючим факторому цьому процесі. Крім того, дослідження in vitro показали, що дія 2Ф-ара-А напатологічні лімфоцити спричиняє масштабну фрагментацію ДНК та збільшує часткузагиблих через апоптоз клітин.
Фармакокінетичні параметрифлударабіну (2Ф-ара-А) в плазмі та сечі.
Фармакокінетика флударабіну (2Ф-ара-А) вивчаласяпісля внутрішньовенного введення шляхом швидкої болюсної ін’єкції,короткочасної інфузії та наступної безперервної інфузії, а також після пероральногоприйому доз флударабіну фосфату (Флудара®, 2Ф-ара-АМФ). Дія 2Ф-ара-Апоказала аналогічний фармакокінетичний профіль у хворих на хронічнийлімфолейкоз (ХЛЛ) та неходжкінські злоякісні лімфоми (НЗЛ) низького ступенязлоякісності.
Не встановлено будь-якої чіткої кореляції між фармакокінетикою 2Ф-ара-Ата ефективністю лікування хворих на рак. Проте розвиток нейтропенії та змінигематокриту вказують на залежне від дози пригнічення гемопоезу черезцитотоксичність флударабіну фосфату.
Розподіл та метаболізм.
2Ф-ара-АМФ є водорозчинними проліками флударабіну (2Ф-ара-А), якийшвидко та кількісно дефосфорилюється в організмі людини до нуклеозиду(2Ф-ара-А). Інший метаболіт, 2Ф-ара-гіпоксантин, є основним метаболітом усобак, спостерігався у людей лише у незначних кількостях.
Після одноразової інфузії 2Ф-ара-АМФ у дозі зрозрахунку 25 мг/м2 хворим на ХЛЛ протягом 30 хв. вміст 2F-ара-Адосягає середньої максимальної концентрації в плазмі, що становить 3,5-3,7μМ, наприкінці інфузії. Відповідний рівень 2Ф-ара-А після п’ятої дозипомірно акумулює, а максимальний середній рівень дорівнює 4,4-4,8 μМнаприкінці інфузії. Протягом лікування за п’ятиденною схемою найнижчий рівень2Ф-ара-А у плазмі крові збільшується приблизно вдвічі. Накопичення 2Ф-ара-Ачерез декілька циклів лікування не відбувається. Постмаксимальні рівнізнижуються за три фармакокінетичні фази з початковим періодом напіввиведення,що становить приблизно 5 хв, проміжним періодом напіввиведення – приблизно 1-2год та кінцевим періодом напіввиведення – приблизно 20 годин.
Порівняння даних із фармакокінетики 2Ф-ара-А,одержаних під час різних досліджень, дозволило визначити середню швидкістьзагального кліренсу із плазми, що становить 79 мл/хв/м2 (2,2мл/хв/кг) та середній об’єм розподілу, що дорівнює 83 л/м2 (2,4л/кг). Дані показують високу варіабельність для різних осіб. Післявнутрішньовенного та перорального введення флударабіну фосфату рівень 2Ф-ара-Ав плазмі та площі під кривими залежності рівня в плазмі від часу збільшуютьсялінійно разом із дозою, тоді як періоди напіввиведення, кліренс із плазми таоб’єми розподілу залишаються постійними незалежно від дози, що свідчить пролінійний характер залежності від дози.
Після перорального приймання флударабіну фосфатумаксимальний рівень 2Ф-ара-А в плазмі досягає приблизно 20-30 % відвідповідного внутрішньовенного рівня наприкінці інфузії та спостерігаєтьсячерез 1-2 год після приймання. Середня системна доступність 2Ф-ара-А перебуваєв межах від 50% до 60% після одноразової та повторних доз, та є подібною післяковтання розчину чи приймання таблетки з негайним вивільненням. Післяперорального приймання 2Ф-ара-АМФ разом із вживанням їжі було помічено незначнезбільшення (<10%) системної доступності (AUC), незначне зниженнямаксимального рівня 2Ф-ара-А у плазмі (Сmax) та затримка удосягненні Сmax; кінцеві періоди напіввиведення не змінилися.
Виведення з організму.
Виведення 2Ф-ара-А з організму відбуваєтьсяпереважно шляхом ниркової екскреції. 40-60 % введеної внутрішньовенно дозививодиться разом із сечею. Результати досліджень масового співвідношення улабораторних тварин за допомогою 3Н-2Ф-ара-АМР вказують на повневиведення радіоактивно мічених речовин із сечею.
Особливості у деяких пацієнтів.
У осіб зі зниженою нирковою функцією зниженийзагальний кліренс в організмі, що свідчить про необхідність зменшення дози.Результати досліджень із протеїнами плазми людини in vitro не виявили виразноїтенденції зв’язування 2Ф-ара-А із протеїнами.
Фармакокінетичні параметрифлударабіну трифосфату в клітині.
2Ф-ара-А активно транспортується в лейкемічні клітини, де вінрефосфорилюється до монофосфату, а після цього – до ди- і трифосфату. Трифосфат2Ф-ара-АТФ є головним внутрішньоклітинним метаболітом та єдиним метаболітом,що, як відомо, має цитотоксичну активність. Максимальний рівень 2Ф-ара-АТФ улейкемічних лімфоцитах пацієнтів із ХЛЛ спостерігався, у середньому, через 4год та значно відрізнявся при середній піковій концентрації, що становилаприблизно 20 мкМ. Рівень 2Ф-ара-АТФ у лейкемічних клітинах був завжди значновищим, ніж максимальний рівень 2Ф-ара-А в плазмі, що вказує на акумуляцію вцільових місцях. При інкубації лейкемічних лімфоцитів in vitro спостерігавсялінійний взаємозв’язок між позаклітинною дією 2Ф-ара-А (внаслідок концентрації2Ф-ара-А та тривалості інкубації) та внутрішньоклітинним збагаченням2Ф-ара-АТФ. Виведення 2Ф-ара-АТФ із клітин-мішеней відбувається із середнімчасом напіввиведення, що дорівнює 15 і 23 год.
Показання для застосування.
Стерильний ліофілізат.
Флудара® показана для первинної терапіїпацієнтів із В-клітинним хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) і для пацієнтів з ХЛЛ,для яких лікування, що включало принаймні один стандартний алкілуючий препаратвиявилося неефективним або хвороба прогресувала під час або після такоголікування.
Флудара® показана для лікування пацієнтів із неходжкінськимим злоякісними лімфо мами (НЗЛ) низького ступенязлоякісності, для яких лікування, яке містило принаймні один стандартнийалкілуючий препарат, виявилося неефективним або хвороба прогресувала під часабо після такого лікування.
Таблетки.
Таблетки Флудара показані для первинноїтерапії у пацієнтів з В-клітинним хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) і для пацієнтів із ХЛЛ, для яких лікуванняпринаймні з одним стандартним алкілуючим препаратом виявилося неефективним абохвороба прогресувала під час або після такого лікування.
Спосіб застосування та дози.
Внутрішньовенне введення
Дорослі
Лікувати Флударою® слід під наглядомкваліфікованого лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії.
Настійно рекомендується вводити препарат тільки внутрішньовенно. Небуло зареєстровано жодного випадку, коли навколовенне введення Флудари®спричиняло місцеві негативні реакції тяжкого ступеня. Проте слід уникатиненавмисного навколовенного введення препарату.
Рекомендована доза становить 25 мг флударабінуфосфату на 1 м2 поверхні тіла й вводиться внутрішньовенно щодняпротягом 5 днів поспіль кожні 28 днів. Для ін’єкції вміст кожного флакона слідрозчинити у 2 мл води. Кожен мілілітр одержаного розчину міститиме 25 мгфлударабіну фосфату (див. пункт “Інструкції щодо введення/ поводження").
Необхідна доза (розрахована, виходячи із площіповерхні тіла пацієнта) набирається у шприц. Для внутрішньовенного болюсноговведення ця доза потім розводиться в 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду.Альтернативно, необхідну дозу, набрану в шприц, можна розводити в 100 мл 0,9%розчину натрію хлориду та вводити протягом приблизно 30 хв.
Тривалість лікування залежить від успіху лікуваннята толерантності до препарату.
Пацієнти із ХЛЛ мають отримувати Флудару® до досягненнянайкращої відповіді на терапію (повна або часткова ремісія, зазвичай через 6циклів), а потім введення препарату слід припинити.
Пацієнтам із неходжкінськими злоякіснимилімфомами (НЗЛ) низького ступеня злоякісності рекомендовано курс лікування Флударою® додосягнення найкращої відповіді на терапію (повна або часткова ремісія). Післядосягнення найкращої відповіді на лікування слід розглянути питання пронеобхідність проведення ще двох циклів консолідації. Під час клінічнихдосліджень пацієнтів із НЗЛ низького ступеня злоякісності більшістьпацієнтів пройшли не більше 8 циклів лікування.
Пероральне застосування -таблетки
Дорослі
Призначати таблетки Флудари® повиненкваліфікований лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.
Рекомендована доза становить 40 мг флударабінуфосфату на 1 м2 поверхні тіла, що приймається перорально щоденнопротягом 5 днів поспіль кожні 28 днів. Таблетки Флудари® можнаприймати або натщесерце, або разом з їжею.
Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи водою, їх не слідрозжовувати або подрібнювати.
Тривалість лікування залежить від успіху лікуваннята толерантності до препарату.
Флудару® слід приймати до досягнення найкращої відповіді натерапію (повна або часткова ремісія, зазвичай 6 циклів), а потім застосуванняпрепарату слід припинити.
Побічна дія. Виходячи з досвіду внутрішньовенного введенняФлудари®, найбільш поширеними негативними наслідками є мієлосупресія(нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), гарячка, застуди та інфекційнізахворювання, включаючи пневмонію. Іншими наслідками, про які частоповідомляється, є набряки, нездужання, втома, слабкість, периферійнаневропатія, порушення зору, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея,стоматит та висипання на шкірі. У пацієнтів, яких лікували Флударою®,траплялися випадки тяжких умовно-патогенних інфекцій. Повідомлялося про випадкисмерті внаслідок тяжких побічних ефектів.
Негативні побічні ефекти, про які найчастіше повідомляється, наведенінижче відповідно до уражених органів. Їхня частота (поширені ≥ 1%,непоширені ≥ 0,1% та < 1%) базується на даних клінічних випробувань,незалежно від причинного зв’язку з Флударою®. Поодинокі побічніреакції (< 0,1%) були встановлені головним чином на підставі даних,одержаних після надходження препарату у широкий продаж.
Поширені.
Кровоносна та лімфатична системи.
Повідомлялося про мієлосупресію (нейтропенія,тромбоцитопенія та анемія).
Органи зору.
Випадки порушення зору.
Розлади шлунково-кишкового тракту.
Нудота, блювання, відсутність апетиту, діарея,мукозит та стоматит.
Загальні розлади та місцеві (стан місця ін’єкції)
Гарячка, застуди, втома, слабкість, нездужання.
Інфекційні захворювання та інвазії
Інфекційні захворювання, включаючи умовно-патогенніінфекції, наприклад, реактивація латентної вірусної інфекції (оперізувальнийлишай, вірус Ебштейна-Бара та багатофокальна прогресуюча лейкоенцефалопатія).
Метаболічні тааліментарні порушення.
Набряки.
Нервова система.
Периферійна невропатія.
Дихальна система.
Пневмонія.
Шкіра та підшкірні тканини.
Висипання на шкірі.
Непоширені.
Розлади шлунково-кишкового тракту.
Шлунково-кишкові кровотечі.
Гепатобіліарні порушення
Зміни рівня ферментів печінки та підшлункової залози.
Розлади імунної системи.
Автоімунні захворювання, включаючи автоімуннугемолітичну анемію, тромбоцитопенічну пурпуру, пухирчатка, синдром Еванса.
Метаболічні та аліментарні порушення.
Синдром лізису пухлини, що включає гіперурикемію, гіперфосфатемію,гіпокальціємію, метаболічний ацидоз, гіперкаліємію, гематурію, уратнукристалурію та ниркову недостатність.
Нервова система.
Сплутаність свідомості.
Дихальна система.
Легеневі реакції гіперчутливості, включаючи задишку,кашель, фіброз та пневмоніт.
Рідкі.
Серцево-судинна система.
Серцева недостатність та аритмія.
Органи зору.
Неврит зорового нерва, зорова невропатія та сліпота.
Інфекційні захворювання та інвазії
Лімфопроліферативні захворювання, пов’язані з вірусом Ебштейна-Бара.
Доброякісні та злоякісні новоутворення
Мієлодиспластичний синдром (з попередньою,одночасною або подальшою терапією алкілуючими агентами або променевою терапією.Монотерапія Флударою® не була пов’язана з підвищенням ризикурозвитку мієлодиспластичного синдрому).
Нервова система.
Кома, судоми та тривожне збудження
Сечостатева система.
Геморагічний цистит.
Шкіра та підшкірні тканини.
Синдром Стівена–Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз (синдром Лайєлла).
Протипоказання.
Флудара® протипоказана тим пацієнтам, якімають підвищену чутливість до цього препарату або його компонентів, пацієнтамзі зниженою функцією нирок, у яких швидкість кліренсу креатиніну становитьменше 30 мл/хв, та пацієнтам з декомпенсованою гемолітичною анемією.
Флудара® протипоказана під час вагітностіта в період лактації.
Передозування.
Великі дози Флудари® супроводжувалися необоротним ураженнямцентральної нервової системи, що спричиняло сліпоту, кому та смерть. Великідози препарату можуть стати причиною появи тяжкої тромбоцитопенії танейтропенії, обумовлені ураженням кісткового мозку.
Специфічний антидот при передозуванні Флударою® невідомий.Лікування полягає в припиненні введення чи приймання медичного препарату та всимптоматичній терапії.
Особливості застосування.
Нейротоксичність.
При прийманні великих доз під час досліджень ізвведенням різних доз у пацієнтів із гострим лейкозом лікування Флударою®супроводжувалося серйозними неврологічними побічними наслідками, включаючисліпоту, кому та смерть. Симптоми з’являлися через 21 – 60 днів від моментуотримання останньої дози. Таке тяжке ураження центральної нервової системивиникало у 36% пацієнтів, яким вводили внутрішньовенно дози, що приблизно учотири рази перевищували (96 мг/м2/день протягом 5-7 днів) дозу,рекомендовану для лікування. У пацієнтів, яким вводили дози препарату, в межахдози, рекомендованої для лікування ХЛЛ і НЗЛ низького ступеня злоякісності,тяжкі токсичні ураження центральної нервової системи траплялися рідко (кома,судоми й тривожне збудження) або були непоширеними (сплутаність свідомості).
Вплив тривалого приймання Флудари® нацентральну нервову систему невідомий. Проте в деяких дослідженнях пацієнтивитримували рекомендовану дозу протягом відносно тривалих періодів лікування,тобто, коли проводилося до 26 курсів лікування. Пацієнтів необхідно ретельнообстежувати для виявлення ознак неврологічних побічних дій препарату.
Ослаблений стан здоров’я.
Пацієнтам з ослабленим станом здоров’я необхідно призначати Флудару®з обережністю та після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь. Цеособливо стосується пацієнтів із серйозними порушеннями функції кістковогомозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія), імунодефіцитом або іззахворюванням, спричиненим умовно-патогенною інфекцією в анамнезі. Дляпацієнтів із підвищеним ризиком розвитку захворювань, спричиненимумовно-патогенною інфекцією, необхідно розглянути питання про призначенняпрофілактичної терапії.
Мієлосупресія.
Повідомлялося про мієлосупресію тяжкого ступеня, особливо анемію,тромбоцитопенію та нейтропенію, у пацієнтів, яких лікували Флударою®.У дослідженні 1-ї фази, що проводилося за участю пацієнтів із соліднимипухлинами, середній час досягнення найнижчої кількості для гранулоцитівстановив 13 днів (від 3 до 25 днів) і для тромбоцитів – 16 днів (від 2 до 32днів). Більшість пацієнтів мали гематологічні порушення до початку лікування,або внаслідок хвороби, або внаслідок попереднього лікування, яке спричиниломієлосупресію. Може спостерігатися кумулятивна мієлосупресія. Хочамієлосупресія, спричинена хіміотерапією, часто є оборотною, введенняфлударабіну фосфату вимагає ретельного гематологічного моніторингу.
Флудара® є сильнодіючим протипухлинним засобом із потенційнозначною побічною токсичною дією. Пацієнтів, які лікуються Флударою®,необхідно ретельно обстежувати для виявлення ознак гематологічної танегематологічної токсичності. Для виявлення розвитку анемії, нейтропенії татромбоцитопенії рекомендується періодично проводити загальний аналізпериферійної крові. Повідомлялось про декілька випадків гіпоплазії або аплазіїкісткового мозку в дорослих, що спричиняло панцитопенію, яка інколи призводиладо летального кінця. Тривалість клінічно значимих епізодів цитопенії узареєстрованих випадках становила від 2 місяців до 1 року. Дані епізодиспостерігалися як у пацієнтів, які отримували лікування, так і у тих, хтораніше лікувався.
Прогресування хвороби.
Існують повідомлення про прогресування аботрансформацію ХЛЛ (наприклад, синдром Ріхтера).
Переливання крові або її компонентів.
Реакція “трансплантат проти хазяїна” (реакціяперелитих імунокомпетентних лімфоцитів на організм “хазяїна") зрідкаспостерігалася після переливання неопроміненої крові пацієнтам, яких лікуютьФлударою®. Часто повідомлялося про фатальний наслідок цієї реакції.Зважаючи на це, пацієнтам, які потребують переливання крові та проходять абопройшли лікування Флударою®, необхідно переливати тільки опроміненукров.
Рак шкіри.
Повідомлялося про зворотне погіршення або повторневиникнення уражень, характерних для раку шкіри, у декількох пацієнтів з такимдіагнозом під час або після лікування Флударою®.
Синдром лізису пухлини.
Повідомлялося про синдром лізису пухлини в пацієнтівіз великою пухлинною масою. Оскільки Флудара® може давати реакціювже на першому тижні лікування, необхідно вжити запобіжних заходів прилікуванні пацієнтів із ризиком розвитку цього ускладнення.
Автоімунні явища.
Було зареєстровано, що, незалежно від будь-якихавтоімунних процесів в анамнезі або стану реакції Кумбса, під час або післялікування Флударою® можуть виникати автоімунні явища, що загрожуютьжиттю та іноді мають летальний кінець (наприклад, автоімунна гемолітичнаанемія, автоімунна тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пухирчатка,синдром Еванса). У більшості пацієнтів, які страждали на гемолітичну анемію,після провокаційної проби Флударою® розвивався рецидив гемолітичногопроцесу.
Пацієнтам, які отримують курс лікування Флударою®,необхідно проводити ретельний моніторинг для виявлення ознак гемолізу. У разійого виявлення рекомендується припинити лікування Флударою®. Дляавтоімунної гемолітичної анемії найпоширенішими лікувальними заходами єпереливання крові (опроміненої, див. вище) та застосування адренокортикоїднихпрепаратів.
Знижена функція нирок.
Загальний кліренс основного метаболіту плазми 2Ф-ара-A в організмікорелює із кліренсом креатиніну, що свідчить про важливість ниркового шляхуекскреції для виведення цієї сполуки. Пацієнти зі зниженою функцією нирокстановили в цьому розумінні групу ризику (AUC 2F-ара-A). Існує обмеженакількість клінічних даних щодо пацієнтів зі зниженою функцією нирок (кліренскреатиніну нижче 70 мл/хв).
Для пацієнтів зі зниженою функцією нирок дозапрепарату потребує корекції. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідновводити Флудару® з обережністю. Пацієнтам із нирковою недостатністюпомірного ступеню тяжкості (кліренс креатиніну перебуває в межах 30 - 70мл/хв.) дозу Флудари® слід зменшити до 50%, і для оцінки токсичностінеобхідно проводити ретельний гематологічний моніторинг. Лікування Флударою®протипоказане, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл/хв.
Особи похилого віку.
Оскільки дані щодо застосування Флудари®для лікування осіб похилого віку (старше 75 років) обмежені, необхідно обережнопідходити до лікування таких пацієнтів Флударою®.
Контрацепція.
Жінки репродуктивного віку або чоловіки обов’язково повиннізастосовувати протизаплідні засоби під час лікування та не менше 6 місяцівпісля його припинення.
Щеплення.
Необхідно уникати щеплення живими вакцинами під часта після лікування Флударою®.
Повторне лікування після початкового лікуванняФлударою®.
При лікуванні пацієнтів, у якихспостерігалася відповідь на первинну терапію Флударою®, є гарнаможливість знову досягти відповіді на лікування при монотерапії цим препаратом.Слід уникати переходу від початкової терапії Флударою® на лікуванняхлорамбуцилом для пацієнтів, у яких не спостерігалося відповіді на терапіюФлударою®, оскільки більшість пацієнтів, які були стійкими долікування Флударою®, продемонстрували стійкість до терапіїхлорамбуцилом.
Вагітність та лактація.
Дуже обмежений досвід щодо застосування в періодвагітності у людей надає підтвердження результатам дослідженняембріотоксичності у тварин, що показали ембріотоксичну та/або тератогенну дії,що свідчить про значний ризик для людей при прийманні рекомендованихтерапевтичних доз. Дані доклінічних досліджень на щурах продемонструвалипроникнення флударабіну фосфату та/або метаболітів через плацентарний бар’єр.
Повідомлялося про один випадок застосування Флудари® наранніх строках вагітності, що призвело до скелетних та серцевих пороків розвиткуновонародженого.
Флудару® не можна застосовувати під час вагітності, оскількице може шкідливо впливати на плід.
Невідомо, чи виділяється даний препарат у материнське молоко людини.
Проте дані доклінічних досліджень свідчать, що флударабіну фосфат та/абометаболіти проникають із материнської крові в молоко.
Зважаючи на це, на період лікування Флударою®годування груддю необхідно припинити.
Діти.
Безпечність та ефективність дії Флудари®у дітей не встановлені.
Вплив наздатність керувати автомобілем та використовувати складні механізми.
Вплив лікування Флударою® на здатністьпацієнтів керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами неоцінювався.
Наркотична залежність та звикання допрепарату. Невідомі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами таінші форми взаємодії.
У клінічних дослідженнях при застосуванні Флудари®разом із пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування хронічноголімфолейкозу (ХЛЛ) спостерігався неприпустимо високий відсоток фатальноголегеневого токсикозу. Зважаючи на це, не рекомендується застосовувати Флудару®в комбінації з пентостатином.
Терапевтична дія Флудари може зменшитися приприйманні дипіридамолу та інших інгібіторів поглинання аденозину.
У клінічних дослідженнях одночасний прийом їжі нечинив суттєвого впливу на фармакокінетичні параметри препарату післяперорального застосування.
Несумісність. Препарат для внутрішньовенного введення не повинензмішуватися з іншими лікарськими препаратами.
Інструкції щодо використання/поводження.
Будь-які маніпуляції з Флударою® неповинні проводитися вагітними жінками з медичного персоналу.
Необхідно дотримуватися встановлених процедур щодоналежного поводження та утилізації. Слід також дотримуватися відповіднихдиректив відносно поводження та утилізації цитотоксичних лікарських засобів.Будь-які пролиті ліки або їх залишки мають бути утилізовані шляхом спалення.
Флудара® має бути підготовлена дляпарентерального застосування шляхом асептичного додавання стерильної води дляін’єкцій. Після розведення в 2 мл стерильної води для ін’єкцій твердий брикетмає повністю розчинитися за 15 сек або швидше. 1 мл готового розчину містить 25мг флударабіну фосфату, 25 мг манітолу, а також гідроксид натрію для корекціїрН до 7,7. Значення рН для готового продукту може коливатися від 7,2 до 8,2.Під час клінічних досліджень продукт розводився в 100 мл або 125 мл 5% розчинудекстрози або 0,9 % натрію хлориду.
Під час приготування та роботи з розчином Флудари®слід дотримуватися надзвичайно обережності. Рекомендується застосовуватилатексні рукавички та захисні окуляри з метою уникнення потрапляння препаратуна шкіру в разі пошкодження ампули чи будь-якого іншого випадкового пролиттярідини. У разі потрапляння розчину на шкіру або слизову оболонку ці місця слідретельно вимити водою з милом. Якщо препарат потрапив в очі, треба ретельнопромити їх великою кількістю води. Уникати потрапляння ліків у дихальні шляхи.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці, прикімнатній температурі (не вище 30ºС).
Термін придатності Флудари®, щозберігається як ліофілізований твердий брикет у скляних флаконах, становить 36місяців при температурі до 30ºС. Розведена Флудара® має бутивжита не пізніше 8 год після розведення. Препарат не містить жодних протимікробнихконсервантів. Слід уважно дотримуватися умов стерильності приготовленихрозчинів.
Термін придатності таблеток - 24 місяці притемпературі до 30 ºС.