ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ПРЕНЕСА®

(PRENESSA®)

Загальна характеристика:

міжнародна назви: perindopril;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 2 мг: білі, круглі, трохидвоопуклі зі скошеним краєм; таблетки 4 мг: білі, овальні, трохи двоопуклі, зіскошеним краєм, з рискою на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 2 мг або 4 мгпериндоприлу у вигляді солі терт-бутиламіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,натрію гідрокарбонат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори АПФ. Код АТС С09А А04.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Периндоприл єінгібітором АПФ ферменту, який перетворює ангіотензин I у вазоконстрикторнийагент ангіотензин II, а також викликає розпад вазодилататорного агентубрадикініну з утворенням неактивного гептапептиду. Гальмування активностіангіотензин-перетворюючого ферменту призводить до зменшення концентраціїангіотензину II у плазмі крові, що супроводжується збільшенням активностіреніну у плазмі і зменшенням секреції альдостерону. Оскількиангіотензин-перетворюючий фермент блокує брадикінін, гальмування активностіцього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальноїкалікреїн-кінінової системи і тим самим - до активації системи простагландінів.

Периндоприл в організмі перетворюється в активнийметаболіт - периндоприлат. Інші метаболіти не активні.

Периндоприл виявляє активність при слабкій, помірнійі тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний та діастолічнийартеріальний тиск як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи. Збільшенняпериферичного кровотоку відбувається практично без зміни частоти серцевихскорочень. Периндоприл знижує загальний периферичний опір, що призводить дозменшення системного артеріального тиску.

Як правило, відбувається збільшення нирковогокровотоку, при цьому швидкість гломерулярної фільтрації практично незмінюється.

Максимальний гіпотензивний ефект досягається через4-6 годин після одноразового прийому препарату і триває протягом не менше 24 годин.

Стабілізація артеріального тиску відбувається всередньому протягом 1 місяця лікування і підтримується без появи тахіфілаксії.Припинення лікування не супроводжується синдромом відміни.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка,покращує еластичність великих артерій та корегує структурні зміни в артеріолах.

Периндоприл зменшує навантаження на серце шляхомзменшення післянавантаження.

У пацієнтів із серцевою недостатністю знижуєтьсятиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижується загальний периферичнийсудинний опір, збільшується серцевий викид та нормалізується серцевий індекс.

Фармакокінетика .Після перорального прийомупериндоприл швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальнаконцентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години; біодоступність усередньому становить 75 %. Приблизно 20 % від загальної кількості периндоприлу,що всмоктався, перетворюється на активний метаболіт периндоприлат. Крім цього,утворюється ще п’ять неактивних метаболітів. Період напіввиведення периндоприлуз плазми крові становить 1 годину. Максимальна концентрація периндоприлату уплазмі крові досягається протягом 3-4 годин. Оскільки наявність їжі у шлункупризводить до зниження перетворення периндоприлу на периндоприлат і тому – дозменшення біодоступності.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлатуприблизно становить 0,2 л/кг. Зв’язування з білками є незначним (зангіотензин-перетворюючим ферментом зв’язується менше 3 % периндоприлату), алезалежить від концентрації.

Периндоприлат виводиться із сечею, а періоднапіввиведення незв’язаної фракції приблизно становить 3-5 годин. Розпадпериндоприлату, зв’язаного з ангіотензин-перетворюючим ферментом, призводить дозбільшення “ефективного” періоду напіввиведення до 25 годин. При багаторазовомувведенні препарату стабілізація фармакокінетичних параметрів досягаєтьсяпротягом 4 днів. Після багаторазового прийому не відбувалось накопиченняпериндоприлу.

У людей похилого віку та пацієнтів із серцевою абонирковою недостатністю знижується виведення периндоприлату. При порушенніфункції нирок рекомендується змінювати дозу залежно від виразності порушення(рівень кліренсу креатиніну).

Периндоприлат виводиться із кровообігу шляхомдіалізу, його кліренс становить 70 мл/хв.

При цирозі печінки змінюється кінетика периндоприлу,при цьому печінковий кліренс початкової молекули зменшується у 2 рази, протекількість утвореного периндоприлату не змінюється, і тому при цьомузахворюванні дозу препарату можна не змінювати.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія,хронічна серцева недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія:початкова доза Пренеси становить 4 мг один раз на день вранці. Через 1 місяцьлікування добову дозу можна збільшити до 8 мг один раз на добу. У пацієнтів,яким вже проводиться лікування діуретиком, може з’явитись симптоматичнагіпотензія. Тому застосування діуретику рекомендується припинити за 2 – 3 днідо початку лікування периндоприлом, а якщо це небажано, то лікування слідрозпочати з добової дози 2 мг.

При реноваскулярнійартеріальній гіпертензії рекомендована початкова доза становить 2 мг один разна день з наступним підбором необхідної дози.

Лікування людей похилоговіку слід розпочинати з дози 2 мг, через 1 місяць цю дозу можна збільшити до 4мг. Ще через 1 місяць лікування дозу при необхідності можна поступово збільшитизалежно від функції нирок до 8 мг.

Хронічна серцева недостатність.Рекомендована початкова доза становить 2 мг один раз на день вранці. Цю дозу можназбільшувати на 2 мг через 2 тижні за умови нормальної переносимості до 4 мгодин раз на день. При корекції дози слід враховувати клінічну відповіднуреакцію у конкретного пацієнта.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковоюнедостатністю дозу слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну. Крім того,під час спостереження за клінічним станом пацієнта здебільшого необхідно черезрегулярні інтервали визначати рівень калію та креатиніну у сироватці крові.

Таблиця 1: Рекомендовані дозипериндоприлу при нирковій недостатності

* Кліренс периндоприлу придіалізі становить 70 мл/хв. Пацієнти, яким проводиться гемодіаліз, повинніприймати периндоприл після діалізу.

Для пацієнтів із печінковоюнедостатністю непотрібно змінювати дозу.

Ефективність та безпекапрепарату у дітей не були доведені, і тому периндоприл не рекомендуєтьсязастосовувати у педіатрії.

Побічна дія.

Може з’явитися сухий кашель, головний біль,запаморочення і парестезія, артеріальна гіпотензія, задишка стенокардія, порушеннясмакових відчуттів, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, діарея тазапор, порушення зору, дзвін у вухах, висипи, свербіж, судоми. Рідко –ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив’янка, ниркова недостатність, змінанастрою і порушення сну. Дуже рідко можливі - панкреатит, цитолітичний абохолестатичний гепатит, гостра ниркова недостатність, з боку гематопоетичноїсистеми та лімфатичної - зниження гемоглобіну і гематокриту, анемія,тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, випадки агранулоцитозу абопанцитопенії, може виникати підвищення рівня азоту сечовини крові такреатиніну, а також гіперкаліємія, підвищення активності ферментів печінки тарівня білірубіну у сироватці крові.

Протипоказання. Підвищена чутливість до периндоприлу або будь-якогоіншого інгредієнта цього препарату, а також до інших інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту; наявність в анамнезі ангіоневротичногонабряку, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту; вагітність та годування груддю, дитячийвік.

Передозування.

Симптомами передозування єартеріальна гіпотензія, шок, порушення електролітного балансу, ниркованедостатність, брадикардія, запаморочення. Лікування слід проводити залежно відхарактеру та тяжкості симптомів. В межах перших 30 хвилин після прийомутаблеток рекомендується для зменшення абсорбції у шлунково-кишковому трактіпровести промивання шлунка і дати пацієнту пероральні адсорбенти і сульфатнатрію. При появі гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальнеположення і підняти йому ноги; при необхідності можна провести вливанняфізіологічного розчину або плазмозамінників. Можна також застосуватиангіотензин II або катехоламіни для внутрішньовенного введення. Видалитипериндоприлат із системного кровообігу можна шляхом гемодіалізу. Для усуненнярезистентної до лікування брадикардії показане застосування водія ритму серця.

Особливості застосування.

Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту можутьвикликати зниження артеріального тиску, проте у пацієнтів з неускладненоюгіпертензією симптоматична гіпотензія виникає рідко. Найвірогідніше, що вонаможе з’явитися у пацієнтів з гіповолемією, спричиненою лікуванням діуретиками,застосуванням дієти з обмеженою кількістю солі, проведенням діалізу, діареєюабо блюванням. Клінічно значуща гіпотензія може також виникати при серцевійнедостатності із тяжкою асоційованою нирковою недостатністю або без неї. Вонатакож може з’явитися у пацієнтів, які приймають петльові діуретики у високихдозах, з гіпонатріємією або з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з високимризиком появи клінічно значущої гіпотензії розпочинати лікування і змінюватидозу необхідно під ретельним медичним контролем. Подібних застережних заходівслід вживати при лікуванні пацієнтів із стенокардією або цереброваскулярнимзахворюванням, коли надмірне зниження артеріального тиску може призвести доінфаркту міокарда або інсульту.

При появі гіпотензії пацієнтаслід перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести корекціюоб’єму шляхом внутрішньовенного введення фізіологічного розчину. Транзиторнагіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату післянормалізації артеріального тиску завдяки введенню додаткового об’єму.

Стенозаортального та мітрального клапана, гіпертрофічна кардіоміопатія

Периндоприл, як і іншіінгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, необхідно застосовувати зобережністю при лікуванні пацієнтів із стенозом мітрального клапана або обструкцієювихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз абогіпертрофічна кардіоміопатія).

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок(кліренс креатиніну < 60 мл/хв.) початкову дозу периндоприлу слід підбиратизалежно від кліренсу креатиніну, з наступним титруванням дози. Необхіднопостійно контролювати рівень калію у сироватці крові та величину кліренсу.

 У пацієнтів зреноваскулярною артеріальною гіпертензією і двостороннім стенозом нирковихартерій (або стенозом ниркової артерії при наявності однієї нирки) під часлікування інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої гіпотензії таниркової недостатності. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з низькихдоз та під ретельним медичним контролем; крім того, наступне підвищення дозинеобхідно проводити з обережністю.

Застосування діуретиків єдодатковим фактором ризику появи гіпотензії, і тому в перші тижні лікуваннярекомендується відмінити діуретик і провести оцінку функції нирок.

Підвищена чутливість /ангіоневротичний набряк

У пацієнтів, яких лікувалиінгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту, включаючи периндоприл, удеяких випадках з’являвся ангіоневротичний набряк обличчя, губ, слизовихоболонок, язика, глотки та/або гортані. Він може виникати у будь-який час протягомлікування. У такому випадку застосування периндоприлу необхідно негайноприпинити і ввести підшкірно 0,3-0,5 мл розчину епінефрину, для забезпеченняпрохідності дихальних шляхів потрібна інтубація або ларинготомія.

Через підвищений ризиканафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, яким роблятьгемодіаліз з використанням мембран з поліакрилонітрилу або аферез іззастосуванням сульфату декстрану, а також пацієнтам безпосередньо переддесенсибілізацією до осиної або бджолиної отрути.

Печінкова недостатність

Лікування інгібіторомангіотензин-перетворюючого ферменту іноді супроводжувалось появою синдрому,який розпочинався як холеостатична жовтяниця з прогресуванням до блискавичногонекрозу печінки. При появі жовтяниці або при значному підвищенні активностіферментів печінки необхідно припинити застосування препарату.

Нейтропенія / агранулоцитоз /тромбоцитопенія / анемія

У пацієнтів з нормальноюфункцією нирок і при відсутності інших факторів ризику при прийомі інгібіторівАПФ нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід застосовувати з особливоюобережністю при лікуванні пацієнтів з колагеновими судинними захворюваннями абопацієнтів, яким проводиться лікування за допомогою імунодепресантів,алопуринолу або прокаїнаміду, а також при наявності деяких цих факторів ризику,особливо на фоні порушення функції нирок.

Кашель

Під час лікування інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту може з’явитися непродуктивний стійкийкашель, який зникає після припинення лікування.

Хірургія / загальна анестезія

У пацієнтів після хірургічної операції та у тих, щоотримують гіпотензивні засоби під час анестезії, периндоприл може блокуватиформування ангіотензину ІІ внаслідок компенсаторного вивільнення реніну.Гіпотензію, яка виникла внаслідок цього механізму, можна лікувати шляхомпідвищенням об’єму циркулюючої крові, або застосування периндоприлурекомендується тимчасово припинити за один день до операції.

Гіперкаліємія

При лікуванні інгібіторами АПФможе виникнути гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії збільшується при наявностітаких факторів: ниркова недостатність, неадекватно контрольований цукровийдіабет, супутнє застосування калій-зберігаючих діуретиків, калієвих добавок абосольових замінників, в яких міститься калій, супутнє застосування препаратів,що збільшують рівень калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Принеобхідності проведення такого паралельного лікування слід регулярно визначатирівень калію у сироватці крові.

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом,які приймають пероральні антидіабетичні засоби або застосовують інсулін,необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяцівлікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту.

Вагітність і годування груддю

Вагітні і жінки, які годують груддю, не повинніприймати периндоприл.

Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механізмами.

При керуванні автомобілем або використанні іншихтехнічних засобів необхідно враховувати можливе виникнення запаморочення абостомленості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосуваннядіуретиків, трициклічних антидепресантів, нейролептиків, анестетиків можепризводити до посилення гіпотензивного ефекту інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту.

Калійзберігаючі діуретики,калієві добавки або сольові замінники, в яких міститься калій

Комбіноване лікуваннякалійзберігаючими засобами (спіронолактон, амілорид, триамтерен) або додатковеспоживання калію може викликати гіперкаліємію.

Препарати літію

Під час одночасногозастосування інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з препаратамилітію відзначалось оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові таз’являлись ознаки токсичності. Одночасне застосування тіазидних діуретиків можедодатково підвищувати ризик літієвої токсичності та посилювати підвищений ризиклітієвої токсичності при застосуванні у поєднанні з інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту.

Нестероїдні протизапальніпрепарати, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі >3 г/день

Нестероїдні протизапальніпрепарати можуть послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту. Крім того, нестероїдні протизапальніпрепарати та інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту адитивно підвищуютьконцентрацію калію у сироватці крові, що може призвести до погіршання функціїнирок.

Гіпотензивні препарати тавазодилататорні засоби

Одночасне застосування цихпрепаратів може призводити до посилення гіпотензивної дії периндоприлу.Комбіноване введення периндоприлу з нітрогліцерином або іншими нітратами чиіншими вазодилататорами може викликати ще більше зниження артеріального тиску.

Антидіабетичні засоби

Одночасне застосуванняінгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту і антидіабетичних засобів (інсуліну,пероральних гіпоглікемічних засобів) може призводити до посилення ефекту,спрямованого на зниження рівня глюкози у крові, і тому – до підвищення ризикупояви гіпоглікемії. Така взаємодія є найбільш вірогідною протягом перших тижнівкомбінованого лікування, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота,тромболітичні засоби, b-блокатори, нітрати

Периндоприл можназастосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (коли її використовують яктромболітичний засіб), тромболітичними засобами, b-блокаторами і/або нітратами.

Симпатоміметики, естрогениможуть зменшувати гіпотензивний ефект інгібіторів ангіотензин-перетворюючогоферменту.

Препарати, які пригнічуютьфункцію кісткового мозку при одночасному застосуванні з інгібіторамиангіотензин-перетворюючого ферменту, підвищують ризик появи нейтропенії і/абоагранулоцитозу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температуріне вище 30^оС в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.Термін придатності – 2 роки.