ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
НЕВІВІР
(NEVIVIR)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: nevirapine; 6Н-дипіридо [3-2-у:2’3’-е][1,4] діазепін-6-он, 11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору;
склад: 1 таблетка містить невірапіну 200 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, натріюкроскармелоза, крохмаль, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат,полівінілпіролідон, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, силікагельколоїдний безводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Нуклеотидніінгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Невірапін – ненуклеозидний інгібітор зворотноїтранскриптази ВІЛ-1. Невірапін зв’язується безпосередньо зі зворотноютранскриптазою й блокує РНК-залежну та ДНК-залежну активність ДНК-полімерази,викликаючи руйнування каталітичної ділянки ферменту. Дія невірапіну не конкуруєні з матричними, ні з нуклеозидними трифосфатами. Невірапін не є інгібіторомзворотної транскриптази ВІЛ-2 чи еукаріотної ДНК-полімерази (таких якДНК-полімерази людини типу a, b, g і d).
Фармакокінетика. Невірапін добре всмоктується в кишково-шлунковомутракті (більше 90%). Максимальна концентрація в плазмі крові - 2 ± 0,4 мкг/мл(7,5 мкмоль) досягається через 4 год після одноразового прийому в дозі 200 мг.Після повторного прийому максимальна концентрація невірапіну зростає лінійно вдіапазоні доз від 200 до 400 мг/добу. Рівноважний стан при концентрації невірапіну4,5 ± 1,9 мкг/мл (17±7 мкмоль) досягається при прийомі 400 мг/добу.
На абсорбцію невірапіну не впливає прийом їжі, антациди чи лікарськізасоби. Невірапін при фізіологічних значеннях рН виявляє високоліпофільнівластивості і є практично неіонізованим. Невірапін легко проникає черезплаценту і проникає в грудне молоко. Приблизно 60% препарату зв’язується збілками плазми крові в діапазоні концентрацій від 1 до 10 мкг/мл. Концентраціяневірапіну в спинномозковій рідині становить 45 ± 5% від концентрації в плазмікрові. Це співвідношення приблизно дорівнює фракції, що не зв’язується зпротеїнами плазми крові. Невірапін інтенсивно біотрансформується за участіцитохрому Р450, утворюючи гідроксильовані метаболіти. Окислювання невірапінуздійснюється головним чином ізоензимами цитохрому Р450 з ряду CYP3A, хоча певнуроль можуть відігравати інші ізоензими. Близько 81,3 ± 11,1% препаратувиводиться із сечею (більше 80% - у вигляді глюкуронідних кон’югатівгідроксильованих метаболітів), 10,1 ± 1,5% - з калом. У незміненому виглядівиводиться не більше 3% від загальної дози препарату. Невірапін є індукторомензимів цитохрому Р450. Незважаючи на те, що в жінок обсяг розподілу невірапінудещо підвищений у порівнянні з таким у чоловіків, немає значущої різниці міжстатями в концентраціях невірапіну в плазмі крові після застосування разової чибагаторазових доз. Фармакокінетика невірапіну у ВІЛ-1 інфікованих дорослих незалежить від віку (у діапазоні 19 - 86 років) або раси.
У ВІЛ-1-інфікованих дітей від 9 місяців до 14 років при одноразовомуприйомі препарату AUC і максимальна концентрація невірапіну зростаютьпропорційно дозі. Після всмоктування невірапіну середня концентрація в плазмікрові знижується за логарифмічно лінійним типом. Період напіввиведення вкінцевій фазі після одноразового прийому становить 30,6 ± 10,2 год.
При призначенні препарату ВІЛ-інфікованим вагітним у дозі 200 мг напочатку пологів і 2 мг/кг немовлятам протягом 72 год після народженняймовірність інфікування становить 11,9% протягом 6 - 8 тижнів, 13,1% - протягом14 - 16 тижнів.
Показання для застосування. Невірапін застосовується для лікуванняВІЛ-1-інфекції в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.
Спосіб застосування та дози.
Доза, що рекомендується для дорослих, - внутрішньо 200 мг на добупротягом перших 14 днів, потім по 200 мг двічі на добу в комбінації не меншеніж з двома додатковими антиретровірусними препаратами.
Для дітей дозу визначають із розрахунку: від 8 років доза становить 4мг/кг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, а потім по 4 мг/кг 2 рази на добу.Загальна добова доза для пацієнтів будь-якого віку не повинна перевищувати 400мг. Якщо маса тіла дитини недостатня для призначення даної лікарської форми –призначають іншу.
Запобігання інфікуванню дитини під час пологів.
Жінкам під час пологів призначають одноразово 200 мг, новонародженому -2 мг/кг одноразово протягом 72 год після народження (доступну лікарську форму).
Побічна дія. Шкірна висипка, свербіж, алергічні реакції(ангіоневротичний набряк, кропив’янка, анафілаксія), синдром Стівенса -Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, артралгія, міалгія, лімфаденопатія,гепатит (у тому числі фатальний фульмінантний гепатит), жовтуха, еозинофілія,гранулоцитопенія, порушення функції нирок, нудота, головний біль, сонливість,блювання, діарея, біль у ділянці живота, підвищена стомлюваність.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Тяжка дисфункціяпечінки.
Передозування. При передозуванні проводити стандартну підтримуючутерапію.
Особливості застосування. Враховуючи гепатотоксичність Невірапіну,рекомендується проводити моніторинг печінкових показників, особливо в перші 6місяців лікування. При помірному і вираженому порушенні показників лікуванняслід припинити до їх нормалізації, після чого прийом Невірапіну можна відновитиу дозі 200 мг/добу і відмінити, якщо порушення розвиваються знову. Пацієнтам,яким препарат відмінили більш ніж на 7 днів, лікування відновлюють у дозі 200мг 1 раз на добу, а потім по 200 мг 2 рази на добу.
У більшості випадків шкірна висипка виникає протягом перших 28 днівлікування. При слабко вираженому свербежі, еритемі, дифузній еритематозній,макульозній чи макулопапулезній висипці можна не переривати лікування. Якщовисипка виникає в початковий період терапії, дозу препарату не підвищують дозникнення висипки. При кропив’янці також можна не відміняти прийом препарат,але якщо його відмінили, прийом не відновлюють. Негайно відміняють препарат присильній еритематозній чи макулопапульозній висипці, пропасниці, десквамації,ангіоневротичному набряку, сироваткових реакціях, синдромі Стівенса-Джонсона,токсичному епідермальному некролізі. Препарат припиняють застосовувати припрорасниці (температура тіла вище 39ºС), бульозній висипці, виразкахпорожнини рота, кон’юнктивіті, набряку обличчя, загальному нездужанні,гепатиті, гранулоцитопенії, еозинофілії, порушенні функції нирок. Необхідно зобережністю призначати Невірапін пацієнтам із захворюваннями нирок.
Якщо Невірапін застосовувати як монотерапію, до нього швидкорозвивається резистентність, тому препарат слід застосовувати в комбінаціїпринаймні з двома антиретровірусними засобами. Невірапін показаний длязапобігання інфікуванню дитини під час пологів у ВІЛ-1-інфікованих вагітних(одноразове призначення матері під час пологів і немовляті протягом 72 годпісля народження).
У періодвагітності Невірапін можна призначати тільки після зіставлення очікуваноготерапевтичного ефекту для майбутньої матері і потенційного ризику для плоду.
У пацієнтів, які одержують Невірапін чи іншу антиретровірусну терапію,може продовжуватися розвиток набутих інфекцій і інших ускладнень ВІЛ-інфекції,тому вони повинні знаходитися під наглядом лікаря, який має відповіднийклінічний досвід. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що терапіяНевірапіном не знижує ризику передачі ВІЛ-1 іншим особам при сексуальномуконтакті чи зараження через кров.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Невірапін є індуктором печінкових ензимівцитохрому Р450 (CYP3A, CYP2B) і може призводити до зниження концентрації вплазмі крові інших препаратів, що застосовуються одночасно та інтенсивнометаболізуються CYP3A чи CYP2B, тому може виникнути необхідність у корекціїдоз.
Не потрібно корекції доз при одночасному застосуванні із зидовудином,диданозином, залцитабіном або ламівудином.
При одночасному застосуванні із саквінавіром AUC для саквінавірузменшується в середньому на 24 %, але істотно не змінюється для Невірапіну.Клінічне значення цього факту не встановлено.
При одночасному застосуванні Невірапіну з ритонавіром корекції дози непотрібно.
Одночасне застосування Невірапіну (200 мг двічі на добу) з індинавіром(800 мг кожні 8 год) призводить до зменшення AUC для останнього в середньому на28 % і не викликає значних змін рівня Невірапіну в плазмі крові. Коли індинавірприймають у дозі 200 мг 2 рази на добу, необхідно розглянути можливістьпідвищення дози індинавіру до 1 000 мг кожні 8 год.
Одночасний прийом з нелфінавіром не викликає значних змін параметрівфармакокінетики нелфінавіру.
Невірапін не слід призначати одночасно з кетоконазолом, оскільки цеможе спричинити значну зміну фармакокінетики препаратів (зменшення AUC длякетоконазолу в середньому на 63% і
його максимальноїконцентрації в середньому на 40%); рівень Невірапіну при цьому знижується на 15- 28%.
Не рекомендується призначати Невірапін у поєднанні з препаратамизвіробою.
Вплив Невірапіну на фармакокінетику ітраконазолу не встановлений, такожне встановлений його вплив на фармакокінетику рифампіну; рифампін спричинюєзначне зменшення AUC (на 58%) і максимальну концентрацію (50%) Невірапіну.
При одночасному застосуванні рифабутину вихідна концентрація невірапінузнижується на 16%.
Інгібітори CYP ізоензиму можуть впливати на фармакокінетику препарату.Лікарська взаємодія Невірапіну з кларитроміцином призводить до значногозменшення AUC (30%), максимальної концентрації (21%) для кларитроміцину і до неменш значного їхнього підвищення (відповідно на 58 і 62% для активногометаболіту кларитроміцину). Встановлено збільшення AUC (26%) і підвищеннямаксимальної концентрації для невірапіну.
При одночасному застосуванні з циметидином концентрація невірапінупідвищується в середньому на 7%.
Невірапін може знижувати концентрацію гормонів, що містяться впероральних контрацептивах, у плазмі крові, тому пероральні контрацептиви, наякі впливає невірапін, на час лікування треба замінити іншими, негормональнимизасобами контролю народжуваності.
Встановлено, що на утворення гідроксильованих метаболітів Невірапіна невпливає присутність дапсону, рифабутину, рифампіну і ко-тримоксазолу, акетоконазол і еритроміцин значно інгібують їх утворення.
Невірапін може знижувати концентрацію метадону в плазмі крові,підвищуючи його печінковий метаболізм. Є дані про розвиток наркотичногоабстинентного синдрому в пацієнтів, яких одночасно лікували Невірапіном іметадоном. Коли пацієнти, що одержують метадон, починають терапію Невірапіном,може знадобитися корекція дози метадона.
Умови та термін зберігання. Зберігати у щільно закритому контейнері притемпературі
від 15°С до 30°С. Термін придатності - 2 роки.