ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

НЕВІМУН

(NEVIMUNE)

Загальна характеристика:

міжнародната хімічна назви: невірапін,[11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил-6Н-дипіридо(3,2-b:2’,3’-e)-(1,4)-діазепін-6-один];

основніфізико-хімічні властивості: білі таблетки без оболонки;

склад: одна таблетка містить 200 мгневірапіну;

допоміжніречовини: целюлозамікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксидколоїдний, лактоза, крохмаль.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусніпрепарати прямої дії. Ненуклеозидні – інгібітори зворотної транскриптази. КодАТС J05A G01.

Фармакологічні властивості.

• фармакодинаміка. Невірапін - противірусний препарат,ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази ВІЛ-1. Безпосередньозв’язується із зворотною транскриптазою та блокує РНК- та ДНК-залежні реакції ДНК-полімерази,руйнуючи каталітичний центр ферменту. Дія невірапіну не є конкурентною донуклеозидів та трифосфатів нуклеозидів. Препарат не блокує зворотнутранскриптазу ВІЛ-2 та ДНК-полімеразу еукаріотів (ДНК-полімераза людини a, b,γ або d).

• фармакокінетика. Невірапін - швидко всмоктується(понад 90%) після внутрішнього застосування.

Абсолютна біодоступність у 12 здорових дорослих післяодноразового застосування препарату становила 93±9%. Після одноразовогозастосування препарату в дозі 200 мг C_max досягалася через 4 год істановила 2±0,4 мкг/мл (7,5 мкмоль). При курсовому застосуванні препаратуспостерігалося лінійне збільшення C_max невірапіну у плазмі крові удіапазоні доз 200 – 400 мг на добу.

Прийом їжі, застосування антацидів та інших лікарських засобів,що містять лужний буферний компонент (наприклад, диданозин), не має впливу наабсорбцію невірапіну. Добре проникає через плацентарний бар’єр та виводиться згрудним молоком.

Концентрація невірапіну у спинномозковій рідині становить45% (±5%) від концентрації у плазмі.

При концентрації у плазмі 1 – 10 мкг/мл зв’язується збілками плазми на 60%.

Біотрансформується невірапін за допомогою печінковихмікросомальних ферментів системи цитохрому P₄₅₀, переважноізоферментами CYP3A з утворенням кількох гідроксильованих метаболітів.

Виводиться нирками (приблизно 80%) у стані кон’югованих зглюкуроновою кислотою метаболітів, у незначній кількості - у незміненомувигляді.

Було доведено, що невірапін здатний індукуватимікросомальні ферменти системи P₄₅₀. Фармакокінетична самоіндукціяхарактеризується приблизно 1,5 – 2-разовим збільшенням уявного кліренсу невірапіну при застосуванні препаратувнутрішньо по 300 мг на добу протягом 2 – 4 тижнів у порівнянні з застосуваннямпрепарату у цій дозі одноразово. Самоіндукція також призводить до відповідногозменшення кінцевого періоду напіввиведення з 45 год при одноразовомузастосуванні препарату до 25 – 30 год при курсовому застосуванні препарату вдозі 200 – 400 мг на добу.

Показання для застосування. Невімун застосовують удітей та дорослих при прогресуючому імунодефіциті, що пов’язаному зінфікуванням вірусом імунодефіциту людини 1 типу у комбінації принаймні з двомаантиретровірусними препаратами для запобігання розвитку резистентності вірусу.

Спосібзастосування та дози.Препарат застосовують внутрішньо.

Невімун застосовують у дозі 200 мг 1 раз на добу щодобовопротягом перших 14 діб (вступний період, для того, щоб уникнути ризику появивисипки), потім дозу збільшують до 300 мг на добу (у комбінації принаймні з двомаантиретровірусними препаратами).

Максимальна добова доза для пацієнтів будь-якого віку 400мг.

Пацієнтам, у яких під час 14-денного вступного періодузастосування Невімуну по 200 мг на добу з''явилися висипання на шкірі, не слідзбільшувати дозу до повного зникнення висипань.

Застосування Невімуну повинно бути перервано у пацієнтів зпомірними чи вираженими змінами показників функціонального стану печінки (завинятком GGT), доки ці показники не повернуться до вихідного рівня. Після цьогоНевімун можна знову застосовувати по 200 мг на добу. Наступне збільшення дози(300 мг на добу) можна проводити обережно після тривалого періоду спостереженняза пацієнтом. З повторною появою змін показників функції печінки застосуванняНевімуну необхідно остаточно припинити.

У пацієнтів, які не одержували Невімун понад 7 діб,лікування відновлюють, починаючи з дози 200 мг на добу протягом 14 діб, потімзбільшують дозу до 300 мг на добу.

Рекомендований режим дозування Невімуну для пацієнтів зпорушеннями функції печінки та для пацієнтів з нирковою недостатністю, якіперебувають на гемодіалізі, не розроблений.

Побічна дія. З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, головний біль, сонливість.

З боку системикровотворення:гранулоцитопенія.

З боку системитравлення: зміни лабораторнихпоказників функціонального стану печінки (підвищення активності ГГТ(найчастіше), АЛТ, АСТ, ЛФ та рівня загального білірубіну), жовтяниця, вираженіабо загрозливі для життя гепатотоксичні реакції (у т.ч. фульмінантний гепатит),нудота, блювання, діарея, біль у животі.

Дерматологічніреакції: макулопапульозніеритематозні висипання на шкірі (більшість випадків висипань спостерігаютьсяпротягом першого місяця застосування препарату).

Алергічніреакції: пропасниця,артралгія, міалгія, лімфаденопатія, що може супроводжуватися гепатитом,еозинофілією, гранулоцитопенією, порушенням функції нирок та симптомами, щовказують на ушкодження інших внутрішніх органів. Рідко - анафілактичні реакції,ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стивенса-Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз (у деяких випадках з летальним кінцем).

Протипоказання. Підвищена чутливість докомпонентів препарату, тяжкі порушення функції печінки та нирок.

Передозування. Дані про передозування Невімуну відсутні.

Є повідомлення про випадки передозування при застосуванніневірапіну у добовій дозі 800 – 1800 мг на добу з тривалістю лікування до 15діб. У пацієнтів при цьому спостерігалися набряки, вузлувата еритема,стомлюваність, пропасниця, головний біль, безсоння, нудота, утворенняінфільтратів у легенях, висипання, запаморочення, блювання, зниження маси тіла.Після припинення застосування препарату спостерігався оборотний розвиток всіхзазначених симптомів. Антидот невідомий.

Особливостізастосування. Призастосуванні невірапіну можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних дляжиття, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися: синдромСтивенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіперчутливості звисипанням на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніхорганів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіриабо гіперчутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань нашкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротовоїпорожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах,загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки – застосуванняневірапіну необхідно негайно припинити.

У пацієнтів зпанкреатитом в анамнезі або за наявності інших серйозних чинників ризикурозвитку панкреатиту застосовувати Невімун необхідно дуже обережно та лише привідсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Невімуну необхіднонегайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при змінілабораторних показників, що вказують на панкреатит або проявигепатотоксичності.

Тривалістьклінічного позитивного ефекту антиретровірусної терапії Невімуном може бутиневеликою. У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, можуть, як іраніше, виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції, томухворі повинні залишатися під постійним наглядом лікарів, які мають досвід улікуванні захворювань, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією.

Вагітність талактація. Адекватні тадобре контрольовані дослідження застосування Невімуну під час вагітності непроводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в томувипадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.Невірамун може виводитися з грудним молоком. Жінкам з ВІЛ не рекомендуєтьсягодувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудниммолоком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Невімуну упоєднанні з кетоконазолом зменшується концентрація останнього у плазмі крові.

Невірапін здатний знижувати концентрації пероральнихконтрацептивів при застосуванні одночасно.

При застосуванні Невімуну у поєднанні з препаратами, якімістять звіробій, можливе зниження концентрації невірапіну нижче терапевтичногорівня, що може призвести до втрати вірусологічної ефективності та розвиткустійкості вірусу до препарату.

Внаслідок особливостей метаболізму метадону, невірапін можезнижувати концентрацію метадону у плазмі крові за рахунок посилення метаболізмуметадону у печінці. У пацієнтів, які застосовують метадон разом з Невімуном,спостерігали випадки розвитку синдрому відміни наркотичної речовини (призастосуванні такої комбінації необхідно контролювати стан пацієнта такоригувати дозу метадону).

При застосуванні Невімуну у поєднанні з хлорамфеніколом,цисплатином, диданозином, етамбутолом, етіонамідом, гідралазином, ізоніазидом,метронідазолом, вінкристином, зальцитабіном збільшується ризик розвиткупериферичної невропатії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступномудля дітей місці, при температурі не вище 30^˚С

Термінпридатності - 2 роки.