основні фізико-хімічні властивості:

• ліофілізована маса

оранжево-червоного кольору;

склад:

• 1 флакон містить епірубіцину гідрохлориду 10 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, метилпарабен.

Форма випуску.

• Порошок ліофілізований для приготування розчину для

інфузій.

Фармакотерапевтична група.

• Антинеопластичні та імуномодуюючі

засоби. Цитотоксичні антибіотики. Код ATC L01D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протипухлинний препарат групи синтетичних антрациклінових антибіотиків. Швидко проникає у клітини, локалізується переважно в ядрі. Механізм дії зумовлений здатністю епірубіцину утворювати комплекс із ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидними парами, що призводить до порушення синтезу ДНК, РНК і білків. Інтеркаляція в ДНК є пусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомерази ІІ, призводячи до серйозних порушень у третинній структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин) може бути задіяний у реакції окислювання/відновлення з утворенням високоактивних і високотоксичних вільних радикалів.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення епірубіцин швидко розподіляється у тканинах організму; не проникає крізь ГЕБ у визначених кількостях. Епірубіцин інтенсивно біотрансформується в печінці. Основними встановленими метаболітами є епірубіцинол, що має визначений ступінь протипухлинної активності, а також глюкуроніди епірубіцину і епірубіцинолу. 4’-0-глюкуронування відрізняє епірубіцин від доксорубіцину і може зумовлювати його меншу токсичність. Після внутрішньовенного введення препарату (у дозі 60-150 мг/м2) пацієнтам з нормальною функцією печінки і нирок рівні епірубіцину знижуються триекспонентним способом з повільною кінцевою фазою тривалістю 30 – 40 год. Період напіввиведення епірубіцинолу такий, як і в епірубіцину. Епірубіцин виводиться головним чином через печінку: близько 38% введеної дози виявляється протягом 24 год у жовчі у формі епірубіцину (19%), епірубіцинолу та інших метаболітів. 9-12% дози виводиться із сечею (як у вигляді метаболітів, так і в незміненому вигляді). Через 72 год приблизно 43% введеної дози визначається в жовчі і приблизно 16% - у сечі.

Показання для застосування.

- Перехідноклітинний рак сечового міхура;

- рак молочної залози;

- рак шлунка і стравоходу;

- рак голови і шиї;

- первинний гепатоцелюлярний рак;

- гострий лейкоз;

- недрібноклітинний і дрібноклітинний рак легені;

- неходжкінська лімфома;

- хвороба Ходжкіна;

- множинна мієлома;

- рак яєчників;

- рак підшлункової залози;

- рак передміхурової залози;

- рак прямої кишки;

- саркома м’яких тканин;

- остеосаркома.

Спосіб застосування та дози.

• Препарат застосовують як монотерапію, так і

в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах, залежно від схеми терапії. Режим дозування встановлюють індивідуально.

При внутрішньовенному введенні як монотерапії рекомендована стандартна доза на цикл для дорослих становить 60 – 90 мг/м2 кожні 3 – 4 тижні. Загальна доза препарату у розрахунку на цикл може вводитись як одноразово, так і розділеною на кілька введень, протягом 2 – 3 днів підряд. При пригніченні кісткового мозку, метастазах у кістковий мозок дозу знижують до 60-75 мг/м2.

Якщо препарат застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, рекомендована доза на цикл повинна бути відповідно знижена.

В окремих випадках препарат може застосовуватися в більш високих дозах –

90 – 120 мг/м2 одноразово, з інтервалом 3 – 4 тижні.

Повторні введення препарату можливі тільки при зникненні всіх ознак токсичності (особливо гематологічної і з боку ШКТ).

Пацієнтам з порушеннями функції нирок і рівнем креатиніну в сироватці крові більше, ніж 5 мг/100 мл, слід призначати препарат у знижених дозах.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки дозу препарату встановлюють індивідуально. Якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1,4 – 3 мг/100 мл або значення АСТ у 2 – 4 рази перевищує верхня межа норми, доза препарату, що вводиться, повинна бути знижена на 50%. Якщо концентрація білірубіну в сироватці більше 3 мг/100 мл, або значення АСТ перевищує норму більше, ніж у 4 рази, дозу знижують на 75% від рекомендованої.

Пацієнтам, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку рекомендують призначати препарат у більш низьких дозах або збільшувати інтервал між циклами. Рекомендується зниження дози до 60 – 75 мг/мandsup2;. Загальну дозу на цикл можна вводити протягом 2 –3 днів підряд.

Пацієнтам літнього віку при проведенні початкової терапії можливо призначення стандартних доз і режимів.

Для зменшення ризику розвитку тромбозів і екстравазації Еуцин Швидкорозчинний рекомендують вводити через трубку системи для внутрішньовенної інфузії під час краплинного введення 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити 3 - 20 хв, залежно від дози препарату і обсягу інфузійного розчину.

Для лікування поверхневих пухлин сечового міхура рекомендують проводити 8 щотижневих інстиляцій препарату в сечовий міхур у дозі 50 мг (розведених у 25 – 50 мл фізіологічного розчину). З появою симптомів місцевої токсичної дії (хімічний цистит, що виявляється дизурією, поліурією, ніктурією, болісним сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в ділянці сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу слід знизити до 30 мг.

При лікуванні раку сечового міхура іn-sіtu, залежно від індивідуальної переносимості, доза препарату може бути збільшена до 80 мг.

Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендують виконувати 4 щотижневі інстиляції по 50 мг з подальшим проведенням 11 щомісячних інстиляцій у тій же дозі.

Еуцин Швидкорозчинний слід інстилювати через катетер і залишати всередині міхура на 1 год. Під час інстиляції пацієнт повинен перевертатися, щоб забезпечити рівномірний вплив розчину на слизову оболонку сечового міхура. Щоб не допустити надмірного розведення препарату сечею, пацієнта слід попередити про необхідність утримуватися від питва протягом 12 год перед інстиляцією. По закінченні процедури інстиляції пацієнт повинен спорожнити сечовий міхур.

Особливу увагу слід приділити проблемам, пов’язаним з катетеризацією (у т.ч. при обструкції сечовивідного каналу, зумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).

При гепатоцелюлярному ракові для забезпечення інтенсивного місцевого впливу та одночасного зменшення загальної токсичної дії Еуцин Швидкорозчинний може бути введений внутрішньоартеріально в головну печінкову артерію в дозі 60 – 90 мг/м2, з інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців або в дозах 40 – 60 мг/ м2, з інтервалом 4 тижні.

Протипоказання.

Вагітність;

годування груддю;

- підвищена чутливість до компонентів препарату та інших антрациклінів або антрацендіонів.

Для внутрішньовенного введення:

- виражена мієлосупресія;

- виражені порушення функції печінки;

- тяжка серцева недостатність;

- аритмії;

- недавно перенесений інфаркт міокарда.

- попередня терапія кумулятивними дозами антрациклінів або антрацендіонів.

Для введення в сечовий міхур:

- інвазивні пухлини з пенетрацією у стінку сечового міхура;

- інфекції сечовивідних шляхів;

- запалення сечового міхура.

Умови та термін зберігання.

• Порошок Еуцин Швидкорозчинний слід зберігати

у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25andordm;С. У розчиненому вигляді Еуцин Швидкорозчинний можна зберігати у захищеному від світла місці протягом 24 год при температурі 25°С або протягом 48 год при температурі 2-8°С.

Термін придатності – 2 роки.