основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий розчин червоного кольору;

склад:

• 1

флакон містить 10 мг або 50 мг епірубіцину гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат.

Форма випуску.

• Ліофілізований порошок для приготування розчину для

ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Антинеопластичні засоби. Цитотоксичні антибіотики та

споріднені препарати. Код АТС L01D B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дослідження in vitro продемонстрували, що цитотоксична активність епірубіцину не менша, ніж у доксорубіцину відноcно клітинних ліній пухлин молочної залози, печінки, легень, шлунка, товстої кишки, сечового міхура, раку яєчників, нейробластоми, сквамозних і лейкозних клітин.

Механізм протипухлинної дії епірубіцину точно не визначений. Напевне він, як і інші антрацикліни, вбудовується в подвійну спіраль ДНК, пригнічуючи реплікацію і транскрипцію. Частково протипухлинна дія епірубіцину може пояснюватися його взаємодією з комплексом топоізомераза-ДНК, а також геліказною активністю сполуки. Відновлення епірубіцину до семіхінону з вільними радикалами може викликати ушкодження ДНК, ліпідів клітинних мембран і мітохондрій.

Фармакокінетика. Після швидкого внутрішньовенного введення препарату спостерігається трифазове виведення епірубіцину з плазми. Тривалість періоду напіввиведення епірубіцину під час aand#8209;фази швидкого початкового розподілу становить 1,8 - 4,8 хв, під час проміжної b-фази – 0,5 - 2,6 год, а під час термінальної g-фази –15 - 45 год. Об'єм розподілу епірубіцину в тканинах великий і становить 13 and#8209; 52 л/кг, що близько до аналогічного показника для доксорубіцину. Після разового внутрішньовенного введення епірубіцину і доксорубіцину в еквівалентних дозах площа, обмежена графіком концентрації епірубіцину в плазмі залежно від часу, на 30 - 70% менша відповідного показника для доксорубіцину. Після внутрішньовенного введення епірубіцин швидко метаболізується до двох глюкуронідів, епірубіцинолу і чотирьох агліконів. Виводиться епірубіцин переважно з жовчю. Приблизно 11 - 15% сполуки виводиться із сечею в незмінному стані або у вигляді метаболітів. У пацієнтів з помірними або важкими порушеннями функції печінки кліренс епірубіцину знижений, в результаті чого спостерігаються більш високі концентрації препарату в плазмі.

Показання для застосування.

• Епілем застосовується для лікування: раку

молочної залози, яєчників, шлунка, печінки, підшлункової залози, легень, колоректального раку, злоякісних лімфом, лейкозів, сарком м’яких тканин, остеогенної саркоми, нейробластоми, пухлин голови і шиї.

Спосіб застосування та дози.

• Рекомендовані дози Епілему для дорослих при

монотерапії становлять 60 - 90 мг/м2 поверхні тіла. Препарат вводиться внутрішньовенно протягом 3 - 5 хв. Повторні ін'єкції проводяться з інтервалом у 21 день, при цьому необхідно враховувати гематомедулярний статус пацієнта.

При раку легень рекомендуються більш високі дози Епілему.

При дрібноклітинному раку легень (первинне лікування) рекомендована доза - 120 мг/м2 поверхні тіла в перший день циклу, повторні введення - кожні три тижні.

При недрібноклітинному раку легенів (плоскоклітинний, гігантоклітинний рак і аденокарцинома, первинне лікування) - 135 мг/м2 поверхні тіла в перший, другий і третій дні циклу, повторні введення - кожні три тижні.

Препарат може вводитися внутрішньовенно струминно протягом 3 - 5 хвилин або вливатися внутрішньовенно протягом 30 хвилин.

Пацієнтам з порушеною функцією кісткового мозку (в результаті попередньої променевої або хіміотерапії, вікових змін або онкологічного ураження кісткового мозку) рекомендується зниження доз до 60 and#8209; 75 мг/м2 поверхні тіла при звичайній терапії і до 105 - 120 мг/м2 при інтенсивній терапії. Загальна доза із розрахунку на цикл може бути розподілена на дві-три частини, що вводяться з інтервалом в 1 добу.

Загальна курсова доза не повинна перевищувати 1000 мг/м2.

Для застосування препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій до кінцевої концентрації 2 мг/мл.

При застосуванні Епілему у комбінації з іншими протипухлинними засобами його дози необхідно відповідним чином зменшувати. Епілем виводиться головним чином з жовчю, тому при лікуванні пацієнтів з порушеною функцією печінки його дози також слід зменшувати для запобігання зростанню загальної токсичності. При середніх порушеннях функції печінки (рівень білірубіну 1,4 - 3 мг/100 мл) дози необхідно зменшувати на 50%, а при тяжких порушеннях функції (рівень білірубіну andgt; 3 мг/100 мл) – на 75%.

Оскільки з сечею виводиться незначна кількість епірубіцину, при помірній нирковій недостатності зменшувати дози немає необхідності.

Протипоказання.

• Мієлосупресія, тяжкі захворювання серцево-судинної

системи, попередня терапія доксорубіцином і даунорубіцином у максимальних дозах, вагітність, підвищена чутливість до епірубіцину.

Особливості застосування.

• З обережністю застосовують препарат при порушеннях

функції печінки (у такому разі дозу слід зменшити).

Перед початком лікування Епілемом пацієнти повинні пройти ретельне обстеження.

У процесі лікування необхідний контроль картини периферичної крові, функції печінки, електрокардіограми, ультразвукового дослідження серця, концентрації сечової кислоти в плазмі.Ризик розвитку кардіотоксичних побічних ефектів збільшується, якщо курсова доза Епілему перевищує 900 мг/м2.Слід враховувати, що серцева недостатність, пов’язана з кардіотоксичною дією Епілему, може проявлятися навіть через декілька тижнів після припинення терапії.

У разі екстравазації можливий розвиток тяжкого некрозу тканин.

Досвіду застосування препарату у дітей немає.

Лікування Епілемом повинен проводити кваліфікований лікар, що має досвід застосування цитотоксичних і протипухлинних препаратів. Лікувальні заклади, в яких проводиться терапія Епілемом у високих дозах, повинні бути відповідним чином обладнані на випадок можливих ускладнень внаслідок мієлосупресії.

Маніпуляції з препаратом повинні виконуватися в захисному одязі: халатах, окулярах, одноразових рукавичках і масках. Для маніпуляцій з препаратом необхідно виділити спеціальне робоче місце (бажано під витяжкою). Робочі поверхні повинні бути закриті одноразовими аркушами абсорбуючого паперу з захисним плівковим покриттям зі зворотної сторони.

Всі предмети і матеріали, використані в ході приготування і введення розчинів (у тому числі рукавички), повинні складатися у високоміцні мішки для відходів для подальшого високотемпературного знищення.

У разі попадання епірубіцину на шкіру або в очі, їх слід негайно промити великою кількістю води, води з милом або розчином бікарбонату натрію, а потім звернутися по медичну допомогу.

Місця, де був випадково пролитий або розбризканий препарат, необхідно обробити (краще залити) розведеним розчином гіпохлориту натрію (що містить 1% активного хлору), а потім промити водою.

Всі використані під час прибирання матеріали повинні бути знищені у зазначений вище спосіб.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при кімнатній температурі

(+15-25°C), в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.