ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

АНТРАЦИН

(ANTHRACIN)

Загальнахарактеристика:

міжнародната хімічна назви:епірубіцин; (8S, 10S)-10-[(3аміно-2,3,6-тридеокси-a-L-арабіно-гексопіранозил)окси]-8-гілколоїл-7,8,9,10-тетрагідро-6,8,11-тригідрокси-1-метокси-5,12-нафтаценедіонугідрохлорид;

основніфізико-хімічні властивості: прозорийрозчин червоного кольору;

склад:1 мл розчину міситьепірубіцину гідрохлориду – 2 мг;

допоміжніречовини: натрію хлорид, вода для ін”єкцій, кислота хлористоводнева.

Формавипуску. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтичнагрупа. Протипухлинніантибіотики та споріднені препарати.

КодATC L01D B03.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії епірубіцину пов’язаний з йогоздатністю зв’язуватися з ДНК. Дослідження клітинних структур продемонструвалишвидке проникнення антибіотика в клітини, накопичення у ядрі і гальмуваннясинтезу нуклеїнових кислот, а також пригнічення мітотичного поділу. Як і іншіантрацикліни, епірубіцин стабілізує комплекс топоізомераза II-ДНК, щопризводить до необоротного розриву тяжа ДНК. Епірубіцин найбільш активний уфазах S і G2 клітинного циклу, хоча препарат виявляє активність у всіх фазахциклу.

Фармакокінетика.У хворих з нормальною функцією печінки і нирок рівні концентрації у плазміпісля внутрішньовенного введення 75-90 мг/м² препарату відповідаютьтриекспоненційній моделі з дуже швидкою першою фазою і повільною термінальноюфазою з середньою величиною періоду напіввиведення приблизно 40 годин. Основнийшлях виведення епірубіцину з організму - через печінку. високі показники плазматичногокліренсу (0,9 л/хв.) вказують на те, що повільне виведення є результатомекстенсивного розподілу препарату у тканинах організму. Препарат не проникаєчерез гематоенцефалічний бар’єр.

Показання длязастосування.

Рак молочної залози;

рак шлунка, рак яєчника, дрібноклітинний рак легені, поширені/метастатичні форми м’яко-тканинних сарком.

Як складова комбінованої терапії злоякісних лімфом, аденокарциномиматки, поширеного раку стравоходу, раку підшлункової залози,гормонрезистентного раку простати, раку голови та шиї, раку сечового міхура;

Як складова комбінованої терапії агресивної форми неходжкінськоїлімфоми у хворих похилого віку.

Спосібзастосування та дози.

ІНСТРУКЦІЯ щодо введення препарату

Антрацинслід вводити внутрішньовенно. Рекомендується вводити препарат струминнимметодом, з фізіологічним розчином, попередньо переконавшись, що голка правильновведена у вену. Цей метод максимально знижує ризик потрапляння препарату ізсудин у тканини і забезпечує можливість промивання вени фізіологічним розчиномпісля введення препарату. Екстравазація Антрацину із вени під час ін’єкції можеспричинити тяжкі ураження тканини, навіть некроз. Венозний склероз можерозвинутись внаслідок ін’єкції у тонкі судини або при повторних ін’єкціях водну й ту саму вену.

Дозування препарату

Увипадку, коли Антрацин застосовується як монотерапія, рекомендована доза длядорослих становить 60-90 мг/м². Препарат слід вводитивнутрішньовенно протягом 3-5 хвилин. Залежно від стану функцій кісткового мозкуцю дозу вводять повторно з інтервалом в 21 день. Зниження дози (60-75 мг/м²)рекомендується хворим з порушеною функцією кісткового мозку внаслідок ранішепроведеної хіміотерапії або променевої терапії, вікових змін або хворим іззлоякісною інфільтрацією кісткового мозку.

Загальнудозу на цикл можна розділити на 2-3 наступні доби. Коли препарат застосовуєтьсяразом з іншими протипухлинними засобами, дози мають бути відповідно знижені.Оскільки основний шлях виведення епірубіцину- гепатобіліарна система, дозаповинна бути знижена у хворих з порушеною функцією печінки, щоб уникнутизбільшення загальної токсичності. При порушенні функцій печінки середньоїтяжкості (білірубін – 1,4-3 мг/100 мл, або ретенція бромсульфалену – 9-15%)необхідно знизити дозу на 50%, а при значному порушенні (білірубін >3 мг/100мл або ретенція бромсульфалену >15%) – на 75%. Порушення функцій нироксереднього ступеня тяжкості, очевидно, не потребує зниження дози у зв’язку зтим, що епірубіцин екскретується цим шляхом у незначних кількостях.

Застереження

Епірубіцинслід вводити тільки під наглядом кваліфікованих лікарів.

Лікуванняна початковій стадії потребує пильного спостереження за відповіднимилабораторними показниками, а також функцією серця.

Персоналу,що працює з препаратом, рекомендується користуватися захисними рукавичками. Привипадковому потраплянні розчину епірубіцину на шкіру або слизові оболонкинеобхідно негайно ретельно промити їх водою з милом. Кон’юнктиву слід промиватифізіологічним розчином.

Побічнадія. Крім мієлосупресії ікардіотоксичності, описані такі побічні ефекти:

алопеція(як правило, ріст волосся відновлюється) має місце у 60-90% випадків; учоловіків воно супроводжується припиненням росту бороди;

запаленняслизових оболонок може виникнути через 5-10 днів після початку лікування; якправило, розвивається стоматит, для якого характерна поява болючих, ерозивнихзон, особливо на боках язика і в під’язиковій ділянці;

шлунково-кишковірозлади (нудота, блювання і діарея);

гіперпірексія.

Протипоказання.Епірубіцин протипоказанийхворим з вираженою депресією мієлоїдного кровотворення внаслідок ранішепроведеного лікування іншими протипухлинними засобами або променевої терапії, атакож хворим, які вже лікувалися максимальними кумулятивними дозами іншихантрациклінів, таких як доксорубіцин і даунорубіцин. Препарат протипоказанийхворим з серцевою недостатністю або якщо про неї є вказівки в анамнезі.

Передозування. Дуже висока одноразова доза епірубіцину можеспричинити гостру дегенерацію міокарда протягом 24 годин та тяжке пригніченняфункції кісткового мозку протягом 10-14 днів. Метою терапії цього стану єпідтримуюча терапія пацієнта та застосування таких засобів, як переливаннякрові та створення стерильних умов при догляді за пацієнтом. Відзначали такожрозвиток відстроченої (до 6 місяців після передозування антрациклінів) серцевоїнедостатності. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом та у разі розвиткуоб’єктивних ознак серцевої недостатності призначити симптоматичне лікування.

Особливостізастосування. Під часперших циклів лікування Антрацином хворі повинні перебувати під пильнимспостереженням і контролем лікаря. Потрібен суворий контроль за кількістюлейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. При рекомендованих схемах застосуваннялейкопенія, як правило, носить транзиторний характер, досягаючи найнижчогорівня між 10 і 14 днем, а кількість лейкоцитів відновлюється до 21 дня. Допочатку лікування і по можливості під час лікування слід здійснювати оцінку функційпечінки (контролювати показники трансамінази, лужної фосфатази, білірубіну,бромсульфалену). Епірубіцин менш кардіотоксичний, ніж його структурний аналогдоксорубіцин. Порівнювальне дослідження показало співвідношення кумулятивнихдоз, які призводять до однакового зниження функції серця, порядку 2:1. Крімтого, про застійну серцеву недостатність у хворих, які раніше не лікувалисядоксорубіцином, повідомлялося лише після прийому кумулятивних доз, щоперевищували 1000 мг/м². Однак необхідно встановити пильнеспостереження за функцією серця під час лікування, щоб звести до мінімуму ризиксерцевої недостатності, характерної для інших антрациклінів. Серцеванедостатність може виникнути навіть через кілька тижнів після припиненнялікування, при цьому специфічне консервативне лікування може бути неефективним.Потенційний ризик кардіотоксичності може зрости у хворих, які пройшли супутнійабо попередній курс променевої терапії медіастинально-перикардіальної ділянки.Встановлюючи максимальні кумулятивні дози епірубіцину, необхідно враховуватибудь-яку супутню терапію потенційно кардіотоксичними лікарськими препаратами.Рекомендується робити ЕКГ до і після кожного курсу лікування. Зміни на ЕКГ,такі як сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST або початокаритмії, як правило, тимчасової і оборотної, необов’язково означають, щолікування слід припинити. Кардіоміопатія, спричинена антрациклінами, зокремадоксорубіцином, проявляється стійким зниженням вольтажу QRS, подовженнямсистолічного інтервалу (PEP/LVET) вище нормальних меж і зниженням фракціївикиду. Кардіомоніторинг хворих, які отримують лікування епірубіцином, вкрайважливий. Рекомендується контролювати функцію серця неінвазивними методами(ЕКГ, ехокардіографія) і за необхідності вимірювати об’єм серцевого викидуметодом радіоізотопної ангіографії. Подібно до інших цитотоксичних засобівепірубіцин може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису неопластичнихклітин. Тому необхідно пильно контролювати рівні сечової кислоти у крові з тим,щоб забезпечити лабораторний контроль цієї побічної дії.

Нині відсутні дані про можливий несприятливий вплив препарату нафертильність людини, а також про тератогенний та інші шкідливі впливи на плід.Однак експериментальні дані дають підставу припускати, що епірубіцин можезнижувати життєздатність плода. У зв’язку з цим застосовувати препарат в періодвагітності не рекомендується. Подібно до більшості інших протипухлинних таімунодепресивних лікарських засобів епірубіцин в особливихекспериментальних умовах має мутагенні властивості і є канцерогенним длятварин. Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко. З метою запобіганняшкідливого впливу на дитину під час лікування препаратом треба припинитигодування груддю.

Епірубіцинможе забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1-2 днів після введення.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Епірубіцин не слід змішувати з гепарином через їхню хімічнунесумісність, що може призвести до преципітації, якщо дані речовини виявлятьсяу певній пропорції. Епірубіцин можна застосовувати з іншими протипухлиннимизасобами, однак не слід змішувати їх в одному шприці.

Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Препарат в оригінальній упаковці зберігати при температурі 2-8°С узахищеному від світла місці.

Не заморожувати.

Призбереженні флаконів відповідно до рекомендацій препарат зберігає стабільністьпротягом 2 років.