ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ТИКЛОПІДИН-ратіофарм

(TICLOPIDIN-ratiopharm^®)

Cклад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить тиклопідинугідрохлориду 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171),повідон (К 25), кремнію діоксид колоїдний, макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антиагрегантні засоби. Код АТС В01А С05.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Реабілітаційний період після інфаркту міокарда;

– профілактика тромбозів при ішемічних порушеннях,викликаних атеросклеротичними ураженнями судин головного мозку та нижніхкінцівок;

– попередження або корекція тромбоцитарних порушень(тромбоутворення) після шунтування судин і при використанні штучногокровообігу, при хронічному гемодіалізі;

– стан після гемотрансфузії;

– профілактика ранньої ретинопатії, нефроангіопатіїі ангіопатії нижніх кінцівок при цукровому діабеті.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до тиклопідину та/або іншихінгредієнтів готової лікарської форми;

– геморагічний діатез;

– захворювання крові, що супроводжуються подовженнямчасу кровотечі;

– органічні ураження зі схильністю до кровотечі(загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, геморагічніінсульти в гострий та підгострий періоди);

– лейкопенія, тромбоцитопенія та агранулоцитоз (вт.ч. в анамнезі);

– лікування високими дозами гепарину;

– захворювання печінки з клінічними проявамигепатиту або жовтяниці;

– вагітність та період лактації;

– діти та підлітки у віці до 14 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” призначають дорослимпід час або після їжі по 1 таблетці (250 мг) 1-2 рази на добу. Таблетки нерозжовують, запивають достатньою кількістю рідини (вода, сік). Максимальнадобова доза – 500 мг. Тривалість лікування встановлюють індивідуально.

При необхідності доза препарату може бути нанезначний час збільшена до 1 г на добу. Лікування в такій дозі проводятькоротким курсом під постійним ретельним лікарським спостереженням і підконтролем часу кровотечі. Тривалість часу лікування збільшеною дозою залежитьвід перебігу захворювання. Рішення про його тривалість приймає лікаріндивідуально.

Побічні реакції.

Небажані побічні ефекти при застосуванні препарату“Тиклопідин-ратіофарм” найчастіше спостерігаються на початку або протягомперших 3 місяців лікування. Після припинення лікування за кілька днів усісимптоми спонтанно зникають.

Геморагічні: головним чином гематоми, носовікровотечі, гематурія, шлунково-кишкові кровотечі. Можливе підвищення ризику розвиткувнутрішніх або післяопераційних кровотеч.

Повідомлялось про можливість тяжких гематологічнихабо геморагічних порушень, що загрожують життю. Їх розвиток можливий у тихвипадках, коли:

– контрольні лабораторні дослідження були проведенінекоректно, побічні ефекти, що розвивались було виявлено дуже пізно, а заходищодо їх усунення були помилковими;

– одночасно застосовувалась активна терапія високимидозами антикоагулянтів, ацетилсаліциловою кислотою або іншими нестероїднимипротизапальними засобами.

З боку шлунково-кишкового тракту можутьспостерігатись діарея, нудота, блювання та ін. В окремих випадках можливі колітз діареєю. Звичайно вони можуть з’являтись протягом перших 3 місяців лікуванняі, як правило, через 1 – 2 тижні після виникнення спонтанно зникають. Притяжких формах прояву цих побічних ефектів іноді необхідно припиняти лікування.

Шкірні алергічні реакції виникають у поодинокихвипадках (шкірний висип, свербіж або кропив’янка). В окремих випадках можливінабряк Квінке, васкуліт, червоний вовчак. В украй рідких випадках можеспостерігатя поліморфна еритема або синдром Стівенса-Джонсона.

З боку печінки: є окремі повідомлення про виникненнягепатиту або холестатичної жовтяниці. Відхилення з боку функції печінки можутьспостерігатися протягом перших 4 місяців лікування.

Зміна лабораторних показників: найнебезпечнішими єзміни з боку картини крові, такі як нейтропенія або агранулоцитоз. Інодіможливе виникнення тромбоцитопенії або тромбоцитопенії в комбінації згемолітичною анемією.

Як правило, припинення прийому Тиклопідину-ратіофармпризводить до нормалізації картини крові.

При тривалому прийомі препарату може спостерігатисяпідвищення рівня холестерину (ХС) і тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові.Рівень ХС ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), ХС ліпопротеїдів низькоїщільності (ЛПНЩ), ХС ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і ТГ усироватці крові через 1 – 4 місяці лікування може підвищуватися на 8 – 10 %,при продовженні лікування подальшого підвищення не відбувається. Співвідношеннясубфракцій ліпопротеїдів (особливо ЛПВП і ЛПНП) залишається незмінним. Цейефект не залежить від віку, статі, прийму алкоголю або захворювання на цукровийдіабет і не підвищує ризик серцево-судинних захворювань.

Інші: іноді спостерігалось запаморочення, головнийбіль, астенія, анорексія, а також нервозність, порушення сну, підсиленнясерцебиття, пітливість, порушення смакових відчуттів, депресивні розлади.

Передозування.

Симптоми: випадків передозування не описано.Будь-яких додаткових проявів, окрім відомого впливу препарату на гемостаз, уразі передозування тиклопідину не очікується.

Лікування: при передозуванні доцільно видалити зорганізму залишки препарату, який ще не всмоктався (викликати штучне блювання)та зробити промивання шлунка.

Хворі потребують ретельного спостереження.

При виникненні кровотечі для пригнічення ефектутиклопідину призначають десмопресин або трансфузію тромбоцитарної маси.

Застосування у період вагітності абогодування груддю.

Тиклопідин проникає через плацентарний бар’єр танадходить у жіноче молоко. Експериментальні дослідження на тваринах не виявилитератогенної дії препарату. Однак у зв’язку з недостатнім досвідом застосуваннятиклопідину у людини, приймати препарат “Тиклопідин-ратіофарм” у періодвагітності та годування груддю протипоказано.

Діти. Призначати дітям до 14 років не рекомендується.

Особливі заходи безпеки.

Не передбачено.

Особливості застосування.

Протягом перших трьох місяців у всіх хворих слідпроводити ретельний контроль ознак побічних реакцій, контроль картинипериферичної крові та показників функції печінки протягом кожних 15 днів.Хворого необхідно ознайомити з можливими проявами нейтропенії (гарячка, біль угорлі, укривання виразками ротової порожнини), тромбоцитопенії або порушення гемостазу(кровоточивість, синці, темний колір калу). Хворі повинні бути попереджені щодонеобхідності припинити лікування та проконсультуватись з лікарем негайно припояві зазначнених симптомів.

Рішення щодо продовження лікування повинноприйматися тільки на підставі клінічних та лабораторних досліджень.

Якщо лікування препаратом “Тиклопідин-ратіофарм” збудь-яких причин було перервано протягом перших 3 місяців лікування, необхідночерез 2 тижні після припинення терапії провести контрольний аналіз крові.

При необхідності проведення планових оперативнихвтручань (навіть таких незначних, як екстракція зуба) слід повторно дослідитичас кровотечі та за тиждень до операції припинити терапію. Винятком можуть бутитільки ті випадки, коли тромбоцитарна дезагрегація є бажаною.

Зазначений лікарський засіб слід з обережністюпризначати хворим з порушенням функції печінки, а у випадку розвитку гепатитута жовтяниці (в т.ч. темний колір сечі, знебарвлений кал), лікування слідприпинити і провести відповідні лабораторні дослідження.

Здатність впливати на швидкість реакції прикеруванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” не чинить значноговпливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з технікою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами таінші форми взаємодій.

Слід уникати одночасного застосування препарату“Тиклопідин-ратіофарм” та інших лікарських засобів, що сприяють посиленнюкровотеч (гепарин, пероральні антикоагулянти, ацетилсаліцилова кислота,нестероїдні протизапальні засоби). У тих випадках, коли неможливо запобігтипоєднанню таких лікарських засобів, слід здійснювати частий контроль станугемостазу.

Прийом препарату “Тиклопідин-ратіофарм” одразу післяантацидних засобів призводить до зниження рівня концентрації тиклопідину вплазмі на 20 – 30 %.

Тривалий прийом циметидину значно підвищує рівеньтиклопідину у плазмі.

Одночасний прийом:

– тиклопідину та дигоксину призводить до незначногопідвищення (приблизно на 15%) рівня концентрації дигоксину в плазмі, що наврядчи може викликати зміни терапевтичного ефекту;

– тиклопідину та антипірину, седативних та снодійнихзасобів, які метаболізуються за допомогою ферментів печінки (цитохромів Р-450),призводить до підвищення періоду їх напіввиведення на 25 %. У цих випадкахнеобхідно на початку лікування тиклопідином і після припинення його прийомукоректувати дозування зазначених препаратів, щоб досягнути оптимального рівняїх концентрації у плазмі.

– тиклопідину і теофіліну призводить до подовженняперіоду напіввиведення теофіліну з 8,6 години до 12,2 години і до одночасноїредукції кліренсу плазми теофіліну. У зв’язку з цим через ризик передозуваннятеофіліну необхідно під час і після лікування тиклопідином коректуватидозування теофіліну.

До цього часу клінічно значимих взаємодій приодночасному прийомі тиклопідину та бета-адреноблокаторів, антагоністів кальціюта діуретиків не спостерігалось.

Необхідно бути обережними і контролювати таоптимізувати рівень фенітоїну в плазмі при одночасному застосуванні зтиклопідином.

Одночасний прийом алкоголю сприяє посиленню можливихнебажаних реакцій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тиклопідин є антиагрегантнимзасобом із своєрідним фармакологічним профілем (механізмом дії). Тиклопідин маєантагоністичну дію ефекту аденозиндифосфату (АДФ), гальмує агрегацію та адгезіютромбоцитів, яка викликана АДФ, також іншими факторами (арахідоновою кислотою,колагеном, тромбіном, фактором активації тромбоцитів), викликає посиленнядезагрегації тромбоцитів.

Ефект гальмування агрегації тромбоцитів можнаспостерігати вже через 2 дні після прийому препарату в дозі 250 мг 2 рази надобу. При продовженні лікування у тій же дозі на 5 – 8 день спостерігаєтьсямаксимум антиагрегантної дії.

Тиклопідин знижує рівень фібриногену та в’язкістькрові у пацієнтів з хронічними облітеруючими захворюваннями артерій нижніхкінцівок; нормалізує адгезивність тромбоцитів, здатність еритроцитів додеформування та вивільнення бета-тромбоглобуліну у хворих на цукровий діабет.

Після завершення прийому препарату терапевтичнийефект триває ще не менше тижня. У терапевтичних дозах, що використовуються,тиклопідин не викликає ніяких інших фармакологічних ефектів, крімантиагрегантної дії, що описана вище.

Механізм дії остаточно не визначений. Вважають, щопрепарат взаємодіє з глікопротеїдом IIв/IIIa шляхом пригнічення зв’язуванняфібриногену з активованими тромбоцитами. Препарат не впливає на метаболізмпростаноїдів.

Фармакокінетика. Після одноразового внутрішньогоприйому терапевтичної дози тиклопідину спостерігається швидке і майже повневсмоктування препарату. Максимальна концентрація досягається через 2 години.Максимальна біодоступність препарату спостерігається при його прийомі післяїжі. Сталий рівень концентрації у плазмі досягається через 7 – 10 днівщоденного прийому тиклопідину в дозі 250 мг 2 рази на добу. Ефект гальмуванняагрегації не залежить від його рівня в плазмі. Тиклопідин зворотно (на 98 %)зв’язується з білками плазми, переважно сироватковим альбуміном іліпопротеїном.

Тиклопідин швидко метаболізується в організмі зутворенням одного активного метаболіту. Виводиться переважно з сечею (50 – 60%) і жовчю (23 – 30 %). Період напіввиведення тиклопідину коливається у межах30 – 50 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, злегка опуклої форми,круглі таблетки, вкриті оболонкою;

Несумісність. Немає.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25 °С.

Упаковка. 3 блістери по 10 таблеток з інформацією дляспоживача у картонній коробці.