основні фізико-хімічні властивості:

• ліофілізований порошок червоно-оранжевого

кольору;

склад:

• в 1 флаконі міститься ідарубіцину гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: лактоза.

Форма випуску.

• Порошок ліофілізований для приготування розчину для

ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати.

Код ATC L01D B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ідарубіцин (ідарубіцину гідрохлорид) – антрацикліновий антибіотик, що має антибластну активність.

Ідарубіцин, вбудовуючись в молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою 11 і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот.

Модифікація антрациклінової структури у положенні 4 дає в результаті сполуку з високою ліпофільністю, що призводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину у порівнянні з доксорубіцином та даунорубіцином.

Було показано, що ідарубіцин має більш високу активність у порівнянні з даунорубіцином і є ефективним засобом при лейкемії та лімфомі у мишей як при внутрішньовенному, так і при пероральному введенні. Дослідження in vitro на клітинах людини і миші, резистентних до антрациклінів, показали меншу перехресну резистентність ідарубіцину у порівнянні з доксорубіцином та даунорубіцином.

Дослідження кардіотоксичності у тварин показали, що ідарубіцин має вищий терапевтичний індекс, ніж доксорубіцин і даунорубіцин. Дослідження in vitro та in vivo на експериментальних моделях показали, що його основний метаболіт індарубіцинол виявляє протипухлинну активність. Ідарубіцинол, який вводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав очевидно менш виражену кардіотоксичність, ніж ідарубіцин.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення хворим з нормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин виводиться із системи циркуляції з кінцевою величиною період напіввиведення (Тandfrac12;) у плазмі в діапазоні 11 - 25 годин і екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться із системи циркуляції повільніше, з Т andfrac12; в діапазоні 41 і 69 годин. Препарат виводиться з жовчю і через нирки, головним чином, у формі ідарубіцинолу. Дослідження концентрації препарату в клітинах (ядровмісні клітини крові і кісткового мозку) показали, що пікові концентрації ідарубіцину в клітинах досягаються через декілька хвилин після ін’єкції. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації в плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцину в плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду і дорівнює приблизно 15 годин.

Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив близько 72 годин.

Показання для застосування.

• Застосовується для досягнення ремісії у дорослих з

гострою нелімфоцитарною лейкемією (ГНЛЛ) як при первинному звертанні, так і у хворих з рецидивом або при тяжких формах перебігу хвороби.

При гострому лімфолейкозі (ГЛЛ) застосовується для допоміжної терапії у дорослих і дітей.

Спосіб застосування та дози.

• Для приготування розчину 5 мг препарату

розчиняють у 5 мл води для ін’єкцій. Ідарубіцин слід вводити тільки внутрішньовенно. Отриманий розчин повинен вводитися струминно з 0,9% розчином натрію хлориду протягом 5 - 10 хвилин. Попередньо слід впевнитися, що голка вірно введена у вену. Ця методика дає змогу звести до мінімуму ризик тромбозу і перивенозного крововиливу, які можуть призвести до виникнення тяжких форм целюліту або некрозу. Склероз вен може мати місце внаслідок ін’єкції в невеликі вени або повторних ін’єкцій в одну й ту саму вену. Доза звичайно розраховується на квадратний метр площі поверхні тіла.

Гостра нелімфоцитарна лейкемія (ГНЛЛ)

Дорослим при гострій нелімфоцитарній лейкемії препарат вводять із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів, у поєднанні з цитарабіном. Інша схема застосування при ГНЛЛ – у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими препаратами із розрахунку 8 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 5 днів.

Гострий лімфолейкоз (ГЛЛ)

При застосуванні препарату у вигляді монотерапії при ГЛЛ дозу для дорослих встановлюють із розрахунку 12 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів; для дітей – із розрахунку 10 мг/м2 внутрішньовенно щоденно протягом 3 днів.

Всі ці схеми застосування препарату повинні бути застосовані з урахуванням гематологічного статусу хворого, а також доз інших цитотоксичних препаратів, що призначаються при комбінованому лікуванні.

Протипоказання.

• Ефтрин не слід призначати хворим з тяжкими

ураженнями нирок і печінки, а також хворим з невстановленими інфекціями.

Особливості застосування.

• Ефтрин слід застосовувати під безпосереднім

спостереженням спеціалістів, які мають досвід роботи в області застосування хіміотерапії при лейкемічних захворюваннях. При лікуванні Ефтрином необхідне пильне спостереження за хворими і систематичний контроль лабораторних показників. Препарат не слід призначати хворим, які мають в анамнезі депресію кісткового мозку, пов’язану з раніше застосовуваною лікарською терапією або радіотерапією, якщо ризик лікування не виправдовується успішними результатами. Серцева недостатність в анамнезі, а також раніше проведене лікування антрациклінами при високих сумарних дозах, або іншими потенційно кардіотоксичними засобами, є факторами ризику кардіотоксичності, що викликається ідарубіцином. Плануючи застосування ідарубіцину для лікування таких хворих, слід ретельно оцінити користь для них від терапії Ефтрином.

Необхідно проводити посилену підтримуючу терапію хворих старших 55 років під час апластичної фази. При вторинній гіперурикемії внаслідок швидкого лізису лейкемічних клітин необхідно встановити спостереження за рівнями сечової кислоти в крові і призначити відповідну терапію при розвитку гіперурикемії. Відповідних заходів для боротьби з будь-якими системними інфекціями слід вживати до початку лікування.

Екстравазація у місці внутрішньовенної ін’єкції Ефтрину може викликати тяжкий локальний некроз тканини. Ризик розвитку тромбофлебіту може бути зведений до мінімуму при дотриманні рекомендацій щодо введення препарату. Відчуття гострого болю або печіння у місці введення препарату свідчить про екстравазацію, що почалася. При цьому слід негайно припинити вливання і продовжити його в іншу вену.

Оцінка функції печінки і нирок

Оскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути на розподіл ідарубіцину, необхідно контролювати їх традиційними клініко-лабораторними методами (з використанням показників сироваткового білірубіну і сироваткового креатиніну) до і під час лікування. У ряді клінічних досліджень фази ІІІ лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубіну і/або креатиніну перевищували 2 мг%. При застосуванні інших антрациклінів звичайно дозу знижують на 50%, якщо рівні білірубіну і креатиніну коливаються в межах 1,2 - 2 мг%.