ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

РЕОМАКС

(REOMAX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: clopidogrel; метил(+)-(S)-a-(о-хлорофеніл)-6,7-дигідротієно [3,2-с]-піридин-5-(4Н)-ацетатугідросульфат;

основні фізико-хімічні властивості: цеглисто-червоні, круглі, двоопуклітаблетки, вкриті оболонкою;

склад: 1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату, що еквівалентно 75 мгклопідогрелю;

допоміжні речовини: манітол, лактоза, целюлоза мікрокристалічна,кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза,титану діоксид, заліза оксид червоний, макроголь 6000.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антиагреганти.

Код АТС BO1AC04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клопідогрель є проліками і після перетворення вактивний метаболіт селективно блокує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з йогорецептором на поверхні тромбоциту та активацію комплексу GPIIb/IIIa під дієюАДФ, пригнічуючи таким чином агрегацію тромбоцитів.

Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншимиагоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Клопідогрельдіє шляхом необоротної зміни рецептора АДФ на тромбоцитах. Отже, тромбоцити, щовступили з ним у взаємодію, стають пошкодженими протягом усього строку їхжиття, та нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, щовідповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

Фармакокінетика. Після перорального прийому дози 75 мг на добуклопідогрель швидко абсорбується (50%), однак концентрація основної сполуки вплазмі вельми невелика та через 2 години після прийому не досягає межівимірювання (0,00025мг/л).

Клопідогрель швидко метаболізується в печінці. Його активний метаболіт(тіолове похідне) утворюється шляхом окислення клопідогрелю в2-оксо-клопідогрель з подальшим гідролізом. Окислювальний етап регулюється,насамперед, ізоферментами цитохрому Р₄₅₀ 2В6 та 3А4 та меншою мірою– 1А1, 1А2 і 1С19. Активний тіоловий метаболіт швидко та необоротно зв’язуєтьсяз тромбоцитарними рецепторами, пригнічуючи агрегацію тромбоцитів.

Його основний метаболіт (карбоксильне похідне) є неактивним тастановить 85 % циркулюючої в плазмі початкової сполуки. Максимальнаконцентрація даного метаболіту в плазмі (близько 3 мг/л після застосуванняповторних пероральних доз 75 мг) спостерігається приблизно через 1 годину післяприйому.

Кінетика основного метаболіту має лінійну залежність (підвищенняконцентрації в плазмі залежно від доз) у межах доз від 50 до 150 мгклопідогрелю.

Клопідогрель та основний циркулюючий метаболіт оборотно зв’язуються збілками плазми крові (98 і 94 % відповідно).

Після перорального прийому близько 50 % препарату виділяється із сечеюта приблизно 46 % - з калом протягом 120 годин після введення. Часнапіввиведення головного циркулюючого метаболіту становить 8 годин післяодноразового та повторного прийомів.

Показання для застосування. Профілактика проявів атеротромбозу:

у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (від декількох днів до 35 днівпісля виникнення), ішемічний інсульт (через 7 днів до 6 місяців післявиникнення) або з діагностованими захворюваннями периферичних артерій;

у хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST(нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ), у комбінаціїз ацетилсаліциловою кислотою.

Спосіб застосування та дози. Дорослі та хворі похилого віку. Реомакс призначаютьпо 75 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі.

У хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST(нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікуванняРеомаксом починають з одноразової дози 300 мг, а потім продовжують дозою 75 мгодин раз на добу (з ацетилсаліциловою кислотою в дозі 75–325 мг на добу).Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти підвищуєризик кровотечі, не рекомендується перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти325 мг. Оптимальна тривалість лікування не встановлена. Ефективне застосуваннясхеми - майже 12 місяців, а максимальна ефективність спостерігається після 3місяців. Термін лікування визначає лікар.

Побічна дія. Головний біль, запаморочення, парестезії,загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, біль у животі,диспептичні явища, гастрит, запор, діарея, ушкодження зубів, блювання,метеоризм, гематоми, гематурія, шлунково-кишкові, кон’юнктивальні, пурпурні,носові кровотечі, дуже рідко – внутрішньочерепні крововиливи, нейтропенія,тромбоцитопенія, шкірний висип, апластична анемія, бронхоспазм,ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до діючоїречовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжке порушення функціїпечінки. Гостра кровотеча, як, наприклад, при пептичній виразці абовнутрішньочерепному крововиливі. Вагітність і годування груддю. Діти до 18років.

Передозування.Антидот Реомаксу невиявлений. Якщо потрібна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, діяРеомаксу може бути припинена переливанням тромбоцитарної маси. Терапія -симптоматична.

Особливості застосування. У хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомомсегмента ST лікування Реомаксом не слід починати протягом перших декількох днівпісля інфаркту.

Через відсутність даних не рекомендується застосування Реомаксу пригострому ішемічному інсульті (менше 7 днів).

У зв’язку з ризиком кровотечі та гематологічних побічних ефектів зпоявою в ході лікування клінічних симптомів, які вказують на це, необхіднонегайно провести аналіз крові. Як і інші антитромботичні препарати, Реомаксслід з обережністю призначати хворим з підвищеним ризиком кровотеч внаслідоктравм, хірургічних втручань, коагулопатій або інших патологічних станів, атакож у випадку комбінованого застосування Реомаксу з ацетилсаліциловоюкислотою, нестероїдними протизапальними препаратами, гепарином, інгібіторамиглікопротеїну IIb/IIIа або тромболітиками. У разі хірургічних втручань, якщоантиагрегантна дія небажана, курс лікування Реомаксом слід припинити за 7 днівдо операції.

Необхідний ретельний контроль за хворими з метою виявлення ознаккровотеч, включаючи приховані кровотечі, особливо протягом перших тижнів лікуванняі/або після інвазивних кардіальних процедур або хірургічного втручання.

Реомакс подовжує час кровотечі та повинен застосовуватися з обережністюдля лікування хворих з ризиком кровотеч (особливо шлунково-кишкових івнутрішньоочних).

Хворих слід попередити про те, що зупинка кровотечі, яка виникає нафоні застосування Реомаксу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловоюкислотою), потребує більшого часу. Хворі повинні повідомляти лікарю про кожнийвипадок незвичної (з погляду місця і/або тривалості) кровотечі. Хворі повинніінформувати лікаря і стоматолога про прийом препарату перед оперативнимвтручанням або якщо лікар призначає новий для пацієнта лікарський засіб.

Хворим з порушеною функцією нирок Реомакс слід призначати зобережністю.

Реомакс слід призначати з обережністю хворим з помірними порушеннямифункції печінки, в яких можливе виникнення геморагічного діатезу.

Вплив на керування автомобілем і виконання робіт, які потребуютьпідвищеної уваги.

Слід дотримуватись обережності при керуванні автотранспортомабо виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Варфарин. Одночасне застосування Реомаксу з варфарином та іншимиантикоагулянтами непрямої дії не рекомендується, оскільки така комбінація може посилюватиінтенсивність кровотечі.

Ацетилсаліцилова кислота. Ацетилсаліцилова кислота не змінює блокуючогоефекту Реомаксу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але Реомакс потенціюєдію ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном.Проте, одночасне застосування 500 мг ацетилсаліцилової кислоти два рази на добуне спричиняє значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийомуРеомаксу. Ефективність Реомаксу не залежить від дози ацетилсаліцилової кислоти(75–325 мг один раз на добу).

Оскільки можлива фармакодінамічна взаємодія між Реомаксом таацетилсаліциловою кислотою, що призводить до підвищення ризику кровотечі,одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Однак Реомакс іацетилсаліцилова кислота можуть застосовуватись одночасно майже один рік.

Гепарин. За даними клінічного випробування, проведеного на здоровихлюдях, Реомакс не змінює ні загальної потреби в гепарині, ні дії гепарину насистему згортання крові. Одночасне застосування гепарину не змінювало блокуючоїдії Реомаксу на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодінамічнавзаємодія між Реомаксом та гепарином, що призводить до підвищення ризикукровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Тромболітики. Безпека спільного застосування Реомаксу з іншимитромболітиками ще не встановлена, одночасне застосування цих препаратівпотребує обережності.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Одночасне застосуванняРеомаксу і напроксену чи інших НПЗП збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Таким чином, необхідна обережність при комбінованому застосуваннінестероїдних протизапальних препаратів та Реомаксу.

Реомакс може інгібувати активність одного з ензимів цитохрому Р₄₅₀(CYP 2С9), що може призводити до підвищення рівня в плазмі таких лікарськихзасобів, як фенітоїн, флувастатин, тамоксифен, варфарин, толбутамід та іншихнестероїдних протизапальних препаратів, які метаболізуються за допомогоюцитохрому Р₄₅₀ (CYP 2С9).

Умови татермін зберігання.Зберігати в темному, сухому, недоступному для дітей місці при температурі невище 25°С. Термін придатності - 2 роки.