ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

РЕКОФОЛ(R)

(RECOFOL(R))

Загальна характеристика:

міжнародна назва: propofol;

основні фізико-хімічні властивості: біла жирова емульсія;

склад: 1 мл емульсії містить пропофолу 10 мг;

допоміжні речовини: олія соєва, лецитин яєчний,гліцерин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Емульсія для внутрішньовенного введення.

Фармакотерапевтична група. Засіб для загальної анестезії.

 Код АТС N01AX10.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пропофол - короткодіючийвнутрішньовенний анестетик для введення у загальну анестезію і її підтримки тадля седації пацієнтів у процесі інтенсивної терапії. Загальна анестезія вбільшості пацієнтів починається через 30-60 секунд. Тривалість анестезіїзалежить від дози і супутнього лікування становить від 10 хвилин до 1 години.Вихід пацієнтів із анестезії швидкий і не супроводжується порушенямисвідомості. Відкривання очей можливо у межах 10 хвилин. Немає спеціальновстановлених рецепторних місць. Вважається, що анестетики чинять неспецифічнудію на рівні ліпідних мембран.

 Фармакокінетика. 97 % пропофолу зв’язується збілками плазми. Встановлено, що після внутрішньовенної інфузії періоднапівжиття при елімінації становить 277-403 хвилини. Кінетику пропофолу після внутрішньовенногоболюсного введення можна описати тричастинною моделлю: фаза швидкого розподілу(t½ = 1,8-8,3 хв), фаза β-елімінації (t½ = 30-60 хв) і фазаγ-елімінації (t½ = 200-300 хв). У фазі γ-елімінації рівень препаратуу крові зменшується повільно через повільний перерозподіл із глибшого шару,ймовірно, жирової тканини. Ця фаза не впливає на період виходу з анестезії уклінічній практиці. Пропофол метаболізується головним чином шляхом кон’югації впечінці з кліренсом приблизно 2 л/хв, але існує також позапечінковий механізмметаболізму. Неактивні метаболіти екскретуються головним чином нирками(приблизно

88 %). При режимі звичайної підтримки анестезіїзначне накопичення пропофолу не спостерігалося після хірургічних процедур, якітривали принаймні 5 годин.

Показання до застосування. Введення у загальну анестезію та її підтримка.Забезпечення седативного ефекту у пацієнтів, що перебувають на штучнійвентиляції легенів, у процесі інтенсивної терапії, а також при проведенніхірургічних і діагностичних процедур під регіональною чи місцевою анестезією.

Спосіб застосування та дози.

ДозуРекофолу^(R) 1% повинен підбирати індивідуально досвідченийспеціаліст-анестезіолог залежно від маси тіла пацієнта, його чутливості допропофолу та інших супутніх препаратів. Рекофол^(R) 1% такожвикористовується для забезпечення седативного ефекту при хірургічних ідіагностичних процедурах і застосовується у поєднанні зі спінальною таепідуральною анестезією. Рекомендується вводити пропофол титрованими порціями,залежно від реакції пацієнта, до появи клінічних ознак настання анестезії.

Передвикористанням ампулу чи флакон треба легко струснути. Невикористаний розчинтреба знищити.

Дорослі.

Введення в загальну анестезію.

Доза Рекофолу^(R) 1% повинна відтитровуватись індивідуально(20-40 мг пропофолу кожні 10 секунд), залежно від реакції пацієнта. Рекофол^(R)1% можна застосовувати для введення в анестезію повільною болюсною ін’єкцієюабо інфузією. Звичайна доза для введення в анестезію у більшості дорослихпацієнтів до 55 років становить 1,5 – 2,5 мг пропофолу/кг маси тіла.

Пацієнти більш старшого віку та пацієнти 3 – 4-го класу за шкалою ASA,особливо хворі з порушеною функцією серця, будуть потребувати нижчої дози, ізагальна доза Рекофолу^(R) 1% може бути зменшена до мінімальної – 1мг пропофолу/кг маси тіла. Цим пацієнтам препарат вводиться з меншою швидкістю(приблизно 2 мл, що відповідає 20 мг пропофолу кожні 10 секунд). Загальна дозаможе зменшуватися при повільнішому введенні (20 - 50 мг/хв).

Підтримка загальної анестезії.

Анестезія можепідтримуватися введенням Рекофолу(R) 1% шляхом безперервної (постійної) інфузіїабо повторними болюсними ін’єкціями для підтримання необхідного рівняанестезії.

Безперервна інфузія: потрібна швидкість інфузії може значновідрізнятися в окремих пацієнтів. Для підтримки загальної анестезії пропофолповинен вводитися зі швидкістю 4-12 мг/кг/год. Для пацієнтів більш похилоговіку, виснажених пацієнтів чи паціентів з гіповолемією та хворих 3 – 4 -го класуза шкалою ASA доза Рекофолу(R) повинна бути зменшена до 4 мг/кг/год. На початкуанестезії (приблизно протягом перших 10 - 20 хв) окремі пацієнти можутьпотребувати дещо вищої швидкості введення (8 -10 мг/кг/год).

Повторні болюсні ін’єкції: 25 -50 мг (2.5 - 5 мл) болюсних ін’єкційроблять залежно від реакції пацієнта. Пацієнтам похилого віку не слід вводитипрепарат швидкими болюсними ін’єкціями (разовими або повторними), оскільки цеможе призвести до серцево-легенової депресії.

Забезпечення седативного ефекту пацієнтів, якіперебувають на штучній вентиляції легенів, у процесі інтенсивної терапії.

Для забезпечення седативного ефекту у процесіінтенсивної терапії рекомендується вводити пропофол шляхом безперервноїінфузії. Швидкість інфузії повинна визначатися залежно від необхідного ступеняседації. Для більшості пацієнтів достатня седація може бути отримана введеннямпропофолу зі швидкістю 0,3-4 мг/кг/год. Бажано, якщо це можливо, неперевищувати дози 4 мг/кг/год (див. “Особливості застосування”). Безперервнезастосування Рекофолу^(R) не повинно перевищувати 7 днів. Дляпроведення седації у відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується вводитипропофол системами інфузоматом.

Забезпечення седативного ефекту в процесі хірургічних і діагностичнихпроцедур.

Дозу треба підбирати індивідуально. Достатня седація при хірургічних ідіагностичних процедурах звичайно досягається введенням спочатку 0,5 - 1 мг/кгпротягом 1 – 5 хв і підтримується поступовою інфузією зі швидкістю 1 – 4,5мг/кг/год. При раптовій необхідності поглиблення седації додатково болюсновводять 10 - 20 мг. Для пацієнтів 3 – 4-го класу за шкалою ASA та для пацієнтівпохилого віку часто є достатніми менші дози Рекофолу^(R).

Діти.

Введення в загальну анестезію.

Пропофол не можна призначати дітям до 1 місяця.

Для введення в анестезію Рекофол^(R) 1%повинен повільно титруватися, залежно від реакції пацієнта, до появи клінічнихознак початку анестезії. Дозування Рекофолу^(R) повинно підбиратисязалежно від віку і/або маси тіла. Середня доза для введення в анестезію длябільшості дітей старше 8 років становить приблизно 2,5 мг Рекофолу^(R)/кгмаси тіла. Молодшим дітям можуть бути потрібні вищі дози Рекофолу(R) (2,5 – 4мг/кг). Через відсутність клінічного досвіду застосування препарату нижчі дозирекомендуються для дітей при підвищеному ризику (3 – 4-го класу за шкалою ASA).

Підтримка загальної анестезії

Пропофол не можна призначати дітям до 1 місяця.

Анестезія може підтримуватись введенням Рекофолу(R) 10мг/мл шляхом безперервної інфузії чи повторними болюсними ін’єкціями. Дозуванняповинно підбиратися індивідуально, але швидкість інфузії 9-15 мг/кг/год, якправило, є достатньою для підтримки задовільної анестезії. Немає досвідузастосування препарату у дітей 3-4-го класу (за шкалою ASA).

Дітям до 3 роківможуть бути потрібні вищі дози у межах рекомендованого дозування у порівнянні здозами, які призначають старшим дітям. Дозування слід підбирати індивідуально іособливу увагу приділяти застосуванню відповідної аналгезії (див. також“Особливості застосування”).

У дослідженняхпідтримки анестезії для дітей до 3 років тривалість введення препаратупереважно становила приблизно 20 хвилин, а максимальна тривалість – до 75хвилин. Тому не слід перевищувати максимальну тривалість застосування Рекофолу^(R),що становить, орієнтовно, 60 хвилин, за винятком спеціальних показань длятривалішого використання, наприклад при доброякісній гіпертермії, колинеобхідно уникати летких засобів.

Забезпечення седативного ефекту в процесіінтенсивної терапії, хірургічних і діагностичних процедур.

Пропофолне призначений для седації у процесі інтенсивної терапії пацієнтів до 16 роківвключно (див. “Протипоказання”).

Метод введення.

Рекофол(R) 1% вводиться тільки внутрішньовенно. Для зменшення болю вмісці ін’єкції первинна доза Рекофолу(R) може бути змішана в пластиковомушприці безпосередньо перед ін’єкцією з 1% розчином лідокаїну (10 мг/мл) успіввідношенні 1 частина лідокаїну на 20 частин Рекофолу(R).

Рекофол(R) можевводитись як нерозведеним, так і розведеним для інфузій. Перед ін’єкцією аборозведенням кожну ампулу чи флакон слід перевірити на наявність ушкоджень ібудь-яких змін. За їх наявності препарат не слід використовувати.

Для забезпечення правильної швидкості введення, потрібновикористовувати відповідне обладнання, що гарантує необхідну швидкістьвведення. Для цього підходять, наприклад, лічильник крапель, об’ємнийінфузійний насос, а також шприцевий насос. Використання тільки звичайнихнаборів для інфузій недостаньо для надійного попередження ненавмисногопередозування. При внесенні максимальної кількості пропофолу у бюретку слідвзяти до уваги ризик неконтрольованої інфузії. Одночасне введення з Рекофолом1% натрію хлориду або розчину декстрози можливо через вилкоподібну сполучнутрубку біля місця ін’єкції.

Рекофол(R) 1% може бути розведений 0,9 % розчином натрію хлориду або 5%розчином декстрози (див.табл.). Розведення не повинні бути більшими, ніж 1 до 5(вміст пропофолу не менше, ніж 2 мг/мл), і готувати їх потрібно у ПВХ(поліхлорвінілових) контейнерах або скляних інфузійних пляшках. Якщовикористовується ПВХ контейнер, то він повинен бути повним і розчин слідприготувати шляхом відбору певного об’єму інфузійної рідини і заміни йогоеквівалентним об’ємом пропофолу.

 Особлива увага повинна приділятися приготуванню розчину васептичних умовах, безпосередньо перед введенням. Розведений препарат слідвикористати протягом 6 годин. Невикористаний розчин треба знищити.

Таблиця. Розведення та одночасне введення Рекофолу(R) 10 мг/мл зіншими препаратами

Побічна дія.

Місцева. Рекофол^(R) досить добрепереноситься. У більшості випадків небажаними ефектами є біль у місці ін’єкції,яка може бути зменшена змішуванням препарату з лідокаїном (див. “Методвведення” і “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”) або введенням його водну з великих вен передпліччя чи в ділянці інтеркубітальної ямки. Тромбози іфлебіти виникають досить рідко. Після потрапляння Рекофолу^(R) впаравенозний простір в окремих випадках спостерігалася виражена тканиннареакція.

Загальна. Можуть спостерігатися гіпотензія і минучеапное при введенні в анестезію, що особливо виражені у пацієнтів, якіперебувають у загальному тяжкому стані. Епілептиформні рухи, напади судом таопістотонус виникають рідко та інколи через декілька годин або днів післявведення препарату. Є також повідомлення про набряк легенів. У процесі виходу занестезії у деяких пацієнтів спостерігається головний біль, нудота, рідше -блювання. Період виходу може супроводжуватися коротким періодом порушеннясвідомості. У деяких випадках сповіщалось про гіперчутливість, пов’язану зрозвитком анафілактичних симптомів, зокрема вираженої гіпотензії, бронхоспазму,набряку, лицьової еритеми. Брадикардію та деякі випадки серцевих порушень(асистолію) пов’язують з дією введеного пропофолу. У поодиноких випадках привведенні пропофолу у дозах, що перевищують 4 мг/кг/год для седації у ICU (див.“Особливості застосування”), розвивалися рабдоміоліз, метаболічний ацидоз,гіперкаліємія або серцева недостатність, інколи з летальним кінцем (див.“Особливості застосування”). Після застосування пропофолу дуже рідкоспостерігався панкреатит, хоча причинний зв’язок не був чітко встановлений.Сповіщалось про післяопераційне тремтіння та пропасницю, про підвищенучутливість до холоду та ейфорію. При тривалому введенні пропофолу сеча моженабувати зеленого чи червоно-коричневого кольору. Це спричиняється хіноловимиметаболітами пропофолу і не є небезпечним. Як і інші анестетики, препарат можебути причиною змін сексуальної поведінки. Після повторного введенняспостерігалася легка тромбоцитопенія.

Протипоказання. Відома гіперчутливість до пропофолу або іншихкомпонентів препарату. Введення в анестезію та її підтримка у дітей до 1 місяця.Препарат протипоказаний для седації у процесі інтенсивної терапії у дітей до 16років (див. “Особливості застосування”).

Передозування. Передозування може спричинювати респіраторну чициркуляторну депресію. Дихальна депресія усувається штучною вентиляцією легенівз киснем, а циркуляторна депресія зменшується шляхом опускання голови іпідняттям ніг пацієнта. За необхідності застосовують гіпертензивні препарати,плазмозамінники та розчини електролітів подібні до розчину Рингера.

Особливості застосування. Вводити Рекофол^(R) абоконтролювати процес введення повинен тільки спеціаліст-анестезіолог або під їхнаглядом. Лікар, що виконує хірургічні втручання або діагностичні процедури, неповинен вводити пропофол.

Пропофол (для анестезії або забезпечення седативногоефекту ) застосовують тільки у лікарнях або відділеннях, де є можливості дляреанімації, оскільки необхідно підтримувати вентиляцію легенів і достатнєнасичення киснем артерій.

У процесі введення Рекофолу^(R) пацієнтимають перебувати під постійним наглядом, враховуючи можливість виникненнягіпотензії, обструкції дихальних шляхів, гіповентиляції або недостатньогокисневого забезпечення на початкових стадіях. При проведенні седації Рекофолом^(R)під час хірургічних або діагностичних процедур особлива увага повиннаприділятися пацієнтам, що не перебувають на штучній вентиляції легенів.

Обережно треба вводити Рекофол^(R)пацієнтам похилого віку або із загальною слабкістю, пацієнтам з серцевою,респіраторною, нирковою або печінковою недостатністю чи з гіповолемією.

Пропофол нерекомендується застосовувати для загальної анестезії у дітей віком до 1 місяця.При введенні пропофолу для анестезії немовлятам і дітям до 3 років слідвиявляти особливу обережність, хоча наявні на даний момент дані не свідчать прозначні відмінності щодо безпеки введення препарату дітям до 3 і старше 3 років.

Безпека таефективність використання пропофолу для забезпечення седативного ефекту(фонового) у дітей до 16 років не була доведена. Хоча причинного зв’язку невстановлено, є дані про випадки серйозних ускладнень при (фоновій) седації удітей до 16 років (включаючи фатальні), коли пропофол вводився всуперечрекомендаціям. Ці ускладнення стосувалися, зокрема, виникнення метаболічного ацидозу,гіперліпідемії, рабдоміолізу і/або серцевої недостатності. Побічні ефектинайчастіше спостерігались у дітей з респіраторними інфекціями при дозах, якіперевищували рекомендовані для дорослих для седації у відділеннях інтенсивноїтерапії.

Є такі ж повідомленняпро розвиток, вкрай рідко, метаболічного ацидозу, рабдоміолізу, гіперкалієміїі/або швидко прогресуючої серцевої недостатності (у деяких випадках з летальнимкінцем) у дорослих пацієнтів, які отримували протягом більше, ніж 58 годин дозипрепарату, що перевищували 5 мг/кг/год. Зазначена доза перевишує максимальнудозу, яка становить 4 мг/кг/год, що рекомендована на даний момент для седації увідділеннях інтенсивної терапії. У таких випадках серцева недостатністьнесприйнятлива до інотропного підтримуючого лікування.

Згідно з існуючими показаннями, рекомендується поможливості не перевищувати дозу 4 мг/кг/год, яка є звичайно достатньою дляседації пацієнтів, що перебувають на штучній вентиляції легенів у відділенніінтенсивної терапії (тривалість лікування більша, ніж 1 день). Слід звертатиувагу на ці можливі побічні ефекти та при перших ознаках симптомів зменшуватидозу або переходити на альтернативний седативний засіб.

Пропофол має недостатню ваголітичну активність і прийого застосуванні спостерігалася брадикардія, іноді виражена, та асистолія.Такі реакції можна попередити внутрішньовенним введенням антихолінергічнихзасобів перед введенням в анестезію Рекофолом^(R) та при їїпідтримці. Це особливо важливо при застосуванні разом з пропофолом препаратів,які спричиняють брадикардію, а також при станах, що супроводжуютьсяпереважанням тонусу вагуса.

Рекофол^(R) містить яєчний лецитин якемульгатор. Після розчинення утворюється лізолецитин – сполука, що виявляєгемолітичні властивості in vitro. У клінічній ситуації при застосуваннірекомендованої дози ризик гемолізу буде низьким, навіть після завершеннярозчинення. При патологічних станах (у пацієнтів з печінковою і/або нирковоюнедостатністю) у випадку низьких концентрацій альбуміну цей ризик підвищуєтьсяі повинен регулярно контролюватись.

Особливу увагу треба приділяти пацієнтам зпідвищеним внутрішньочерепним і низьким артеріальним тиском, оскільки існуєризик значного зниження внутрішньоцеребрального перфузійного тиску.

Оскільки Рекофол^(R) є жировою емульсією,відповідні застережні заходи слід застосовувати щодо пацієнтів з тяжкимпорушенням метаболізму ліпідів, зокрема при патологічній гіперліпідемії. ЯкщоРекофол^(R) вводиться пацієнтам, у яких надмірне введення ліпідів єризикованим, треба контролювати рівень ліпідів у крові, а Рекофол^(R)вводити, при необхідності, у нижчих дозах. Коли пацієнт парентерально одержуєразом з Рекофолом^(R) інші жирові емульсії, при підрахуваннізагальної кількості одержаних ліпідів слід брати до уваги, що Рекофол^(R)містить 0,1 г/мл ліпідів. Якщо тривалість седативного ефекту перевищує 3 днірівень ліпідів слід контролювати у всіх пацієнтів.

У хворих на епілепсію пропофол може провокуватисудоми. Перед введенням в анестезію хворого на епілепсію необхідно впевнитися,що пацієнт отримував протиепілептичне лікування. Не рекомендуєтьсявикористовувати пропофол при лікуванні електрошоком.

Оскільки аналгетичний ефект пропофолу недостатній,для забезпечення достатньої аналгезії повинні застосовуватися аналгетики.

Після загальної анестезії необхідно здійснити повневідновлення функцій пацієнта перед відключенням його від приладів. Слідвідмітити, що загальні анестетики порушують можливість розуміння пацієнтомінструкцій, що надаються в післяопераційний період.

Рекофол^(R) і будь-які пристрої для йоговведення повинні бути індивідуальними для кожного пацієнта. Відповідно дорекомендацій щодо використання загальних анестетиків у вигляді жировихемульсій, період інфузії для нерозведеного пропофолу не повинен перевищувати 12годин. Невикористаний Рекофол^(R), а також інфузійні лінії повиннібути вилучені не пізніше, як через 12 годин від початку інфузії. Інфузія може,за необхідності, бути зроблена повторно.

Вагітність і лактація. Пропофол проникаєкрізь плацентарний бар’єр і може спричинити неонатальну депресію. Тому пропофолпротипоказаний для застосування під час вагітності або у великих дозах дляанестезії в акушерстві, за винятком випадків переривання вагітності.

Проведенідослідження серед жінок, які годують груддю, показують, що пропофол проникає угрудне молоко у малих кількостях. Ввважається, що це не є небезпечним длядитини, якщо мати розпочинатиме годування груддю через декілька годин післявведення пропофолу.

Вплив на здатність керувати транспортними засобамита використовувати механізми. Після введення Рекофолу^(R) пацієнтпотребує нагляду протягом досить довгого часу. Пацієнт не повинен водитиавтомобіль, керувати механізмами або працювати з належною увагою. Пацієнтповинен супроводжуватися з лікарні додому під наглядом іншої особи і не повиненвживати алкоголь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід брати до уваги, що застосуванняРекофолу^(R) в комбінації з різними засобами премедикації,інгаляційними анестетиками або аналгетиками може посилювати дію анестезії тапідвищити тяжкість побічних ефектів серцево-судинної системи. Якщо опіатизастосовуються для премедикації, апное може спостерігатися частіше і бутитривалішим.

Після введення фентанілу рівень пропофолу в кровіможе тимчасово підвищитися. При цьому немає потреби регулювати дозу дляпідтримки анестезії.

Лейкоенцефалопатія може спостерігатися при введенні ліпідовміснихемульсій, таких як Рекофол^(R), у пацієнтів, які одержуютьциклоспорин.

Рекофол^(R) 1% не можна змішувати у шприці або інфузійномуконтейнері перед внутрішньовенним введенням з іншими препаратами, крім 5%розчину декстрози для внутрішньовенних інфузій, 0,9 % розчину натрію хлоридудля внутрішньовенних інфузій чи розчину лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій(0,5 % або 1 % без консервантів). Вказівки для приготування цих сумішейнаведені у розділі “Метод введення”.

Менші дози пропофолу можуть бути достатніми при одночасномузастосуванні з місцевими анестетиками. Спільне введення з опіатами можепотенціювати дихальну депресію, спричинену пропофолом.

Якщо пропофол вводиться разом з лідокаїном, можуть спостерігатися такісерйозні ускладнення, спричинені лідокаїном: запаморочення, блювання,сонливість, судоми, брадикардія, порушення серцевої діяльності та шок.

Умови та термін зберігання. Термін придатності - 3 роки. Препаратповинен бути використаним відразу після відкриття ампули чи флакона. Препаратне можна заморожувати.

Термін придатності після розведення згідно з вказівками.

Розчин, розведений лідокаїном, повинен бути використаним одразу ж.Розчин, розведений 5 % розчином декстрози, може бути використаним протягом 6годин. Невикористаний розчин повинен бути знищений одразу ж після першоговикористання.

Зберігати при температурі від +2 до 25 С, не можна заморожувати, внедоступному для дітей місці.