ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ЗЕРИТ

(ZERIT®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ставудин (d4T);2’3’-дидегідро-3’-дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: флакон містить порошок білого або білого зрожевим відтінком кольору та фруктовим запахом;

склад: 1 мл готового розчину містить:ставудину 1 мг;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат,пропілпарагідроксибензоат, натрію кармелоза, сахароза, піногасник в сахарозі,ароматизатор вишневий.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для пероральногозастосування.

Фармакотерапевтична група.

Антивірусний засіб для лікування ВІЛ-інфікованиххворих. Код АТС J05A F04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Як синтетичний аналог нуклеозиду тимідину, ставудинє противірусним препаратом, що активний in vitro відносно ВІЛ у клітинахлюдини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат,який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природнимсубстратом, а саме: тимідинтрифосфатом. Препарат також пригнічує синтезвірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюєтьсявідсутністю 3''-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitroставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезумітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b в 100разів нижча відносно зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування invitro, а також у ході дослідження ізолятів хворих після їх лікування буливиділені штами ВІЛ‑1 із зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодорозвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодоперехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.

Фармакокінетика.

 Дорослі. Абсолютна біодоступність становить 86±18%. Після вживання численнихпероральних доз 0,5‑0,67 мг/кг C_max дорівнювало 810±175 нг/мл.Значення C_max (максимальної концентрації) і AUC (площі під кривою)збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033‑4,0 мг/кг припероральному вживанні.

Період напіввиведення не залежить від дози ідорівнює 1,3±0,2 години після прймання одноразової дози та 1,4±0,2 години післяприймання множинних доз препарату. Час

напівжиття всередині клітини ставудинтрифосфату invitro дорівнює 3,5 години в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарнихклітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат два рази на день.

Загальний кліренс ставудину становить 600±90 мл/хв.,а нирковий кліренс - 240±50 мл/хв., що вказує на активну канальцеву секреціюпоряд з гломерулярною фільтрацією. Після перорального прийому в незмінномустані з сечею виводиться 34±5% одноразової дози або 40±12% - після прийомумножинних пероральних доз; причому інші 60% препарату, можливо, виділяються зорганізму ендогенними механізмами.

Метаболізм ставудину людини не досліджувався.

Фармакокінетика ставудину літніх хворих невивчалася.

Діти. Фармакокінетичний профіль після приймання першоїдози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-якакумуляція ставудину в організмі при вживанні дози 0,125-2 мг/кг два рази надень. Величини C_max і AUC пропорційні отриманій дозі. Після пероральногоприйому розчину ставудину середня абсолютна біодоступність 72 %. Післяприймання одноразової пероральної дози середній напівперіод виділення зорганізму становив приблизно 1 годину.

Хворі на нирки. Хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригуватидозу препарату, оскільки із зменшенням кліренсу креатиніну зменшується ікліренс ставудину.

Хворі на печінку. Не відрізняється фармакокінетика ставудину вхворих із порушеною функцією печінки та хворих із нормальною функцією печінки.

Показання для застосування.

Препарат застосовується для лікуванняВІЛ-інфікованих хворих.

Спосіб застосування та дози.

Приготування розчину. Порошок у флаконі струснути. Додати у флакон 202 мл води і зновуструснути до повного розчинення порошку, 1 мл приготовленого розчину будемістить 1 мг ставудину. Приготовлений розчин може бути не зовсім прозорим, азлегка опалесціювальним. Дозу відміряють мірним ковпачком, що додається. Передкожним прийомом флакон з розчином треба струснути. Приймати внутрішньо не залежновід терміну прийому їжі.

Щоденна доза препарату призначається відповідно домаси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик.

Дорослі та діти старші 12 років.

Діти старші 3 місяців.

При захворюваннях печінки. Коригування дози непотрібне.

Дорослим, при захворюванні нирок рекомендується зниження дози відповідно дорівня кліренсу креатиніну.

Побічна дія.

Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дужескладно відрізнити побічні ефекти, викликані вживанням препарату “ЗЕРИТ”, відпобічної дії інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто віднебажаних симптомів, що обумовлені складністю захворювання.

Периферична нейропатія - це собою тяжкий дозозалежнийпобічний ефект, ризик розвитку якого зростає при одночасному застосуванніпрепарату з диданозином. Периферична нейропатія звичайно супроводжуєтьсядвобічним симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколюванням та болем уступнях ніг та кистях рук. У клінічних дослідженнях поява таких симптомів булазалежна від дози та/або стадії захворювання. У випадку сприятливого припинення симптоматики можнапоновити лікування препаратом “ЗЕРИТ”, призначаючи половину від дози, щовживалася.

Панкреатит різного ступеня тяжкості може розвинутися у хворогона різній стадії лікування і не залежить від монотерапії або комбінації зіншими препаратами або ступеня імуносупресії. В комбінації з диданозином ризикрозвитку панкреатиту збільшується.

Молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз можуть проявлятися симптомами диспепсії(нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості вділянці печінки), а також підвищення трансаміназ печінки АЛАТ/АСАТ. Припідвищенні рівня трансаміназ печінки більш ніж у п’ять разів, слід розглянутипитання про доцільність лікування хворого будь-якими аналогами нуклеозидів.

Протипоказання.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” протипоказане хвориміз гіперчутливістю до ставудина або будь-якого іншого компоненту, що входить дойого складу.

Не слід рекомендувати ЗЕРИТ для лікування дітейвіком до 3-х місяців - достовірні відомості про безпеку застосування препаратудітьми такого віку на сьогодні відсутні.

Передозування.

Немає серйозної небезпеки в тому, що людина абодитина випадково вживе надлишкову дозу препарату (відомо, що у дорослих 12-разовеперевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації),однак в цьому випадку потрібна консультація лікаря, а при необхідності можливепроведення неспецифічних детоксикаційних заходів.

Особливості застосування.

Призначаючи лікування препаратом ЗЕРИТ, треба уважно слідкувати застаном здоров’я хворого. Перед початком призначення препарату необхідновизначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичноїнейропатії (постійне поколювання, оніміння або біль в ділянці рук і/або ніг), атакож стан підшлункової залози.

Пацієнт повинен знати.

Не можна передавати ЗЕРИТ іншій особі, навіть якщовона хвора на таке саме захворювання або має аналогічні симптоми.

ЗЕРИТ може поліпшити стан хворого, але навіть підчас лікування цим препаратом пацієнт залишається ВІЛ-інфікованим та повинензапобігти передачі інфекції іншій людині і дотримуватися усіх запобіжнихзаходів.

Під час лікування можуть виникати інші захворювання,які пов''язані з ослабленням імунної системи - інфекції, викликаніумовно-патогенними мікроорганізмами. В цьому разі може знадобитися специфічне,а деколи і превентивне лікування таких захворювань. Під час лікуванняпрепаратом дуже важливо постійно знаходитися під наглядом лікаря.

У разі появи постійного відчуття оніміння,поколювання або болю в ділянці рук і/або ніг (можливо, початкові проявипериферичної нейропатії, яка серйозно впливає на нервову систему) абоабдомінального болю, нудоти, блювання (можливо, первинні прояви панкреатиту аборозладу функції печінки). При появі будь-яких нових симптомів пацієнт повиненнегайно інформувати лікаря.

Курс лікування препаратом “ЗЕРИТ” повинен тривати,доки лікар не змінить призначення.

Вагітність і лактація. Лікарю необхідно знати до початку лікуванняпацієнтки ЗЕРИТОМ про наявність у неї вагітності або планування завагітніти,оскільки препарат можна застосовувати під час вагітності тільки під ретельнимнаглядом лікаря. Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхіднопопередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Спеціалісти радятьВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не годувати дітей груддю.

Пропуск дози. Якщо пацієнт випадково пропустив час прийомупрепарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна прийматиподвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену.

При застосуванні препарату у хворих з порушеннямвуглеводного обміну потрібно враховувати, що 1 мл розчину містить 50 мгсахарози.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” не впливає на здатність людини керуватитранспортними засобами або механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітиннефосфорилювання ставудину, тому не рекомендується приймати ЗЕРИТ одночасно іззидовудином. Одночасний прийом диданозину, ламівудину або нелфінавіру невпливає на ефективність препарату “ЗЕРИТ”.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступномудля дітей місці.

Зберігати при температурі 15-30 °С в захищеному відсвітла місці.

Термін зберігання - 2 роки.

Приготовлений розчин слід зберігати у щільно закритомуфлаконі, у холодильнику при температурі від 2 до 8 °С не більше 30 діб.