ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

МІГРАНОЛ

(MIGRANOL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: sumatriptan;

3-[2-(диметиламіно)етил]-N-метил-1Н-індол-5-метансульфамід,

бутан-1,4-діоат(1:1);

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг: круглі, вкриті оболонкою, білогочи майже білого кольору, з відтиском “Р” з одного боку і “S25” – з іншого;

таблетки по 50 мг: трикутні, вкриті оболонкою,білого чи майже білого кольору, з відтиском “Р” з одного боку і “S50” – зіншого;

таблетки по 100 мг: трикутні, вкриті оболонкою,рожевого кольору, з

відтиском “Р” з одного боку і “S100” – з іншого;

склад: 1 таблетка містить суматриптану сукцинату вкількості, еквівалентній

25 мг, 50 мг і 100 мг суматриптану;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний,лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, тальк,магнію стеарат;

склад оболонки: сахароза, триетилцитрат, титанудіоксид, віск карнаубський, в таблетках по 100 мг - додатково заліза оксидчервоний.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються для лікуваннямігрені. Селективні агоністи 5 НТ₁-рецепторів серотоніну.Суматриптан.

Код АТС N02C С01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Суматриптан - це ефективний засіб для купіруваннянападів головного болю при мігрені. Він є агоністом серотонінових рецепторів 5НТ_1D, що являють собою підтип серотонінових рецепторівродини 5 НТ₁. Препарат має слабку спорідненість відносно рецепторів5 НТ_1А і практично не зв’язується з

іншими 5 НТ- рецепторами, а також з адренергічними (альфа-1, альфа-2 ібете), дофаміновими, мускариновими і бензодіазепіновими рецепторами.

Терапевтична активність суматриптану сукцинату примігрені пов’язана з його агоністичною активністю відносно рецепторів 5 НТ_1В/5 НТ_1D.

Існує дві теорії для пояснення терапевтичноїефективності суматриптану як агоніста рецепторів 5 НТ₁ при мігрені.Відповідно до однієї з них, активація рецепторів 5 НТ_1, локалізованиху кровоносних судинах головного мозку, у тому числі і рецепторівартеріовенозних анастомозів, викликає судинозвужуючий ефект, що корелює зкупіруванням головного болю при мігрені. Відповідно до іншої гіпотези,активація рецепторів 5 НТ₁ на периваскулярних волокнах системитрійчастого нерва приводить до затримання вивільнення протизапальнихнейропептидів. Слід відмітити, що ці теорії не є взаємовиключаючими.

Фармакокінетика. Суматриптан досить швидко всмоктуєтьсяв шлунково-кишковому тракті. Низькі показники біодоступності препарату при йогопероральному надходженні пов’язані з метаболізацією препарату (у печінці і донадходження в кровообіг) і лише частково – з неповнотою всмоктування.

Прийом їжі не впливає на показники надходженнясуматриптану в кровообіг. Значне полегшення нападу спостерігається вже через 30хвилин після перорального прийому препарату.

Не відмічено будь-яких розходжень у параметрахфармакокінетики препарату у здорових добровольців літнього і середнього віку.

Досвід in vitro із застосуванням препаратів мікросомпечінки людини свідчить про те, що суматриптан метаболізує за участімоноаміноксидази (МАО) головним чином ізоферменту А.

У ході обмежених досліджень у клініці було показано,що інгібітори МАО знижують показники кліренсу суматриптану, що приводить допомітного підвищення фактичного змісту препарату в плазмі крові. Лише близько20% кліренсу суматриптану здійснюється за рахунок нирок.

Головний метаболіт, індолоцтовий аналог суматриптану,виводиться із сечею, де 35% знаходиться у вигляді вільної кислоти та 11% –кон’югованої сполуки з глюкуронідом. Це похідне не має активності відноснорецепторів 5 НТ₁ або

5 НТ₂. Інші метаболіти неідентифіковані.

Показання для застосування. Для швидкого купірування нападів мігрені заурою чи без неї, однаково ефективний на різних стадіях нападу. Він не тількиусуває біль, але й інші симптоми, що супроводжують напади мігрені (нудоту,блювання, фонофобію, фотофобію).

Спосіб застосування та дози. Таблетки Мігранолу призначені дляперорального прийому при нападах мігрені, однак не слід їх застосовувати дляпрофілактики нападів. Рекомендують застосовувати якомога раніше після розвиткуперших симптомів нападу, хоча вони однаково ефективні у кожній стадії.

Таблетку необхідно проковтувати цілою, запиваючиводою.

Ефект після перорального прийому препаратуспостерігається вже через 30 хвилин. Клінічні дослідження безпеки препарату невиходили за межі чотириразового застосування (для зняття чотирьох нападів мігрені)препарату протягом 30 днів.

Ефективна мінімальна разова доза суматриптану втаблетках для дорослих становить 25 мг. Максимальна рекомендована разова доза –100 мг.

Оптимальна разова доза - 50мг. Однак залежно від індивідуальних особливостей хворого може знадобитися ібільш висока доза - 100 мг.

Як показали дані клінічних досліджень, у 50-75%хворих головний біль зникає приблизно через 2 години після перорального прийомудози до 100 мг, ще в

15-25% хворих полегшення настає через 4 години.Порівняльні дослідження свідчать про порівнянну ефективність таблеток 50 мг і100 мг. При цьому ефект від прийому таблеток 50 мг і 100 мг перевищує такий відприйому таблеток 25 мг.

При повторному нападіголовного болю, пов’язаного з мігренню, або при недостатній ефективностіпочаткової дози, прийом таблетки можна повторити через 2 години. Однак не сліддопускати перевищення дози 200 мг протягом

24 годин.

При застосуванні суматриптану в максимальнорекомендованих дозах не відмічається розвитку тахіфілаксії. При цьому застосуванняпрепарату не призводить до головного болю.

За відсутності відповіді насуматриптан у даного пацієнта наступний прийом цього ж препарату при такому жнападі навряд є доцільним.

При прийомі суматриптану хворими зі слабко чи помірковановираженими порушеннями функції печінки концентрація суматриптану в плазмі кровіможе бути підвищена майже вдвічі у порівнянні з такою у хворих з нормальнофункціонуючою печінкою; таким хворим слід рекомендувати дозування по 25 мг,

а при тяжких порушеннях функції печінки препарат незастосовувати.

Побічна дія. Як і інші агоністи рецепторів 5 НТ_1, суматриптанможе спричинити

відчуття дискомфорту, важкості, затерплості вгрудній клітці, ділянці шиї, горла і щелеп, підсилення серцебиття;

запаморочення, сонливість, головний біль,поколювання в ділянці обличчя і голови, тремор;

дискомфорт і болі в ділянці живота, нудоту,блюввання, діарею;

втому, нездужання, пітливість.

Наступні симптоми бувають легкими або помірними ішвидко минають.

Зрідка при застосуваннісуматриптану відмічаються порушення з боку серцево–судинної системи(гіпотензія, брадикардія, тахікардія, транзиторне підвищення тиску), дуже рідко– порушення серцевого ритму, спазми коронарних артерій і інфаркт міокарда, атакож порушення зору, що виявляються у вигляді мерехтіння і диплопії. Інодіспостерігаються випадки ністагму, скотоми або зниження гостроти зору. Вкрайрідко зустрічається втрата зору, яка звичайно буває минущою. Відмітимо, щопорушення зору можуть бути наслідком нападу мігрені як такого.

У цілому препарат добрепереноситься. Більшість з побічних явищ мають минущий характер і тривають небільш 2 годин від моменту перорального надходження препарату.

У ряді випадків при застосуванні суматриптанувідмічаються незначні зміни показників функціональних проб печінки.

Нема підстав думати, що клінічно значущі відхиленняу групах, що одержували суматриптан, зустрічалися частіше, ніж у групі, щоодержувала плацебо.

Протипоказання. Суматриптан не слід призначати хворим

з вираженою серцево-судинною патологією (ізсимптомами ішемічної хвороби серця, стенокардією в будь-якій формі,атеросклерозом, захворюваннями клапанів серця і аритміями (особливотахікардією);

з порушеннями мозкового чи периферичного кровообігув анамнезі (інсультами різного генезу, ішемічними нападами, ішемією кишечнику,синдромом Рейно);

з тяжкими порушеннями функції печінки;

з підвищеною чутливістю до суматриптану абобудь-якого компонента, що входить до складу препарату;

для лікування геміплегічної, базилярної таофтальмоплегічної мігрені.

Оскільки суматриптан може підвищувати артеріальний тиск, вінпротипоказаний хворим на неконтрольовану і тяжку гіпертензію.

Передозування. При передозуванні суматриптану відмічаються ті жсимптоми, що і при побічних явищах. У випадку передозування рекомендуєтьсяпроведення підтримуючої терапії та нагляд за хворим не менше 10 годин. Впливгемодіализу або перитонеального діалізу на рівень суматриптану у плазмі кровіне встановлений.

Особливості застосування. Таблетки Мігранолу застосовують приостаточно встановленому діагнозі мігрені. За наявності нетипових симптомівголовного болю необхідно виключити інші захворювання нервової системи.

Перед початком лікування необхідно провести обстеженнящодо виявлення схильності до вазоспастичних станів коронарних судин, включаючипроведення електрокардіографії, а також інших симптомів, що свідчать прозниження артеріального кровообігу (синдром ішемії товстого кишечнику, синдромРейно).

Суматриптан слід призначати з обережністю хворим

на епілепсією в анамнезі, органічні порушення мозку,які знижують поріг судомної готовності;

з порушеннями функції нирок і печінки;

із захворюваннями серця, порушеннями мозковогокровообігу, з гіпертонією та алергійними реакціями в анамнезі;

з підозрами на серцево-судинну патологію у жінок впостменопаузальний період та у чоловіків старше 40 років, а також пацієнтам зфакторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця.

У цих випадках треба провести ретельне обстеженняхворого і за необхідності призначення препарату не перевищувати рекомендованідози.

Призначення суматриптану не рекомендується

хворим похилого віку;

дітям до 18 років;

вагітним.

Жінкам протягом 24 годин після прийому суматриптану неслід годувати дитину груддю.

Хворі повинні бути попереджені про те, щозастосування суматриптану може спричинювати сонливість. Під час прийомупрепарату не можна займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги(керувати транспортними засобами, працювати з устаткуванням, яке являє собоюджерело підвищеної небезпеки, і т.п.).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні разової дози суматриптануне були виявлені взаємодії цього препарату з пропранололом, флунаризином,пізотифеном або алкоголем. Такі дані відносно багаторазових доз суматриптанувідсутні.

Оскільки препарати, що містять алкалоїди ріжків,спричинюють тривалі вазоспастичні реакції, можливо посилення ефектів цихпрепаратів при сумісному застосуванні із суматриптаном. Тому не допускаєтьсяприйом суматриптану протягом 24 годин до чи після прийому препаратів, якімістять ерготамін чи його похідні (наприклад дигідроерготамін, метилсергид).

Протипоказано сумісне застосування суматриптану іінгібіторів МАО, оскільки останні знижують показники кліренсу суматриптанусукцинату, що призводить до помітного підвищення фактичного вмісту препарату вплазмі крові.

Коли сумісне застосування суматриптану і селективнихінгібіторів повторного поглинання серотоніну (таких як флуоксетин, флувоксамін,пароксетин, сертралін), трициклічних антидепресантів чи інших серотонінергічнихпрепаратів є необхідним за клінічними показаннями, хворі повинні знаходитисяпід медичним спостереженням з метою своєчасного виявлення побічних реакцій.

Сумісне застосування суматриптану з іншимиагоністами рецепторів 5 НТ₁ при мігрені спеціально недосліджувалося, але теоретично можливо підвищення ризику розвитку спазмівкоронарних судин, тому не допускається прийом суматриптану протягом 24 годин дочи після прийому інших агоністів рецепторів 5 НТ₁.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі 15 – 30°С. Термін придатності – 5 років.