ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

ГЕНТАМІЦИНУСУЛЬФАТ-ДАРНИЦЯ

(GENTAMICINSULFATE-DARNITSA)

Склад:

Діюча речовина: gentamycin; 1 мл розчинумістить гентаміцину сульфату 40 мг у перерахунку на 100 % безводну речовину;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт,динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засобидля системного застосування. Аміноглікозиди.

Код АТС. J01G B03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Враховуючи особливості терапевтичної широтиГентаміцину-Дарниця, його слід застосовувати у тих випадках, колимікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків.

Бактеріальні інфекції, спричиненічутливою до гентаміцину мікрофлорою. Інфекції дихальних шляхів: бронхіт,пневмонія, емпієма плеври. Ускладнені урогенітальні інфекції: пієлонефрит,цистит, уретрит, простатит, гонорея, ендометрит. Інфекції кісток та суглобівзокрема остеомієліт. Інфекції шкіри та м’яких тканин; інфіковані опіки,інфіковані рани. Абдомінальні інфекції: перитоніт, пельвіоперитоніт.Гнійно–септичні захворювання, що виникають у хворих з лейкозами та злоякісниминовоутвореннями під час проведення цитостатичної, променевої терапії та призастосуванні імуносупресантів. Інфекції центральної нервової системи, зокремаменінгіт. Септицемія.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентівпрепарату. Неврит слухового нерва. Хронічна ниркова недостатність з азотемієюта уремією. Міастенія, паркінсонізм. Ботулізм (гентаміцин може викликатипорушення нервово–м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослабленняскелетної мускулатури). Літній вік. Діти до 3-х років.

Період вагітності (особливо Ітриместр) та період лактації. Попереднє лікування ото токсичними препаратами.

Спосіб застосування тадози.

Гентаміцин застосовуютьвнутрішньом’язово або внутрішньовенно. Доза, спосіб введення та інтервали міжвведеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режимрозраховується, виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова дозаГентаміцину для пацієнтів з тяжкими інфекціями становить 3 мг/кг маси тілавнутрішньом’язово, розподілена на 2 – 3 введення. Максимальна добова доза длядорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосуванняпрепарату для всіх пацієнтів – 7 – 10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціяхкурс терапії може бути продовжений за необхідністю. У таких випадкахрекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярногоапарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосуваннябільше ніж 10 діб.

Розрахунок маси тіла, наяку необхідно призначати Гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичноюмасою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково небільше 20 % до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, дозарозраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

При порушенні функції нирок необхідно змінити режимдозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватністьлікування. При кожній можливості слід контролювати концентрацію Гентаміцину усироватці крові. Через 30 – 60 хв. після внутрішньом’язового введеннясироваткові концентрації повинні становити 5 – 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтівзі стабільною ХНН становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу таінтервал між введеннями визначають залежно від кліренса креатиніну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальноюінфекцією, які перебувають на діалізі, призначають 1 – 1,5 мг Гентаміцину на кгмаси тіла наприкінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослихдодають 1 мг Гентаміцину до 2-х л діалізного розчину.

Для внутрішньовенного введення дозупрепарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильнийфізіологічний розчин або 5 % глюкоза) для дорослих становить 50 – 300 мл, длядітей об’єм розчинника треба відповідно зменшити. Тривалість внутрішньовенноїінфузії 1 – 2 години. Концентрація Гентаміцину у розчині не повиннаперевищувати 1 мг/мл (0,1 %).

Побічні реакції.

З боку органів чуття:ототоксичність (ураження VIII пари черепно–мозкових нервів, особливо, якщотермін лікування триває 2–3 місяці) – шум у вухах, зниження слуху, вестибулярніта лабіринтні порушення, необоротна глухота.

З боку сечовидільної системи:нефротоксичність – порушення функції нирок (олігурія, азотемія, протеїнурія,мікрогематурія), в окремих випадках – нирковий тубулярний некроз.

З боку травної системи: нудота,блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.

З боку органів кровотворення:анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку нервової системи:посмикування м’язів, парестезії, відчуття оніміння, епілептичні напади,головний біль, сонливість, у дітей – психоз.

Алергічні реакції: шкірний висип,свербіж, гарячка, ангіоневротичний набряк, еозинофілія.

Лабораторні показники: у дітей –гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія.

Інші: гарячка, розвитоксуперінфекції.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання,нефротоксичні та ототоксичні прояви, блокада нервово–м’язової провідності(зупинка дихання).

Лікування: дорослим внутрішньовенновводять прозерин, а також 10 % розчин кальцію хлориду або 5 % розчин кальціюглюконату. Перед введенням прозерину заздалегідь внутрішньовенно вводятьатропін в дозі 0,5–0,7 мг, чекають прискорення пульсу і через 1,5–2 хвилинивводять внутрішньовенно 1,5 мг (3 мл 0,05 % розчину) прозерину. Якщо ефект цієїдози виявився недостатнім, вводять повторно таку ж дозу прозерину (при появібрадикардії роблять додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригніченнядихання необхідна ІВЛ. Може виводитися за допомогою гемодіалізу (ефективніший)та перитонеального діалізу.

Застосування у періодвагітності або годування груддю.

Препарат відноситься до препаратівкатегорії ризику при вагітності.

Діти. Дітям віком до 3 роківГентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дозистановлять: новонародженим та дітям грудного віку – 2 – 5 мг/кг маси тіла,дітям віком від 1 до 5 років – 1,5 – 3 мг/кг, 6 – 14 років – 3 мг/кг.Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препаратвводять 2 – 3 рази на добу. Середня тривалість лікування 7–10 днів.

Особливості застосування.

Пацієнтам з інфекційно–запальнимизахворюваннями сечовивідних шляхів при призначенні препарату рекомендуєтьсяприймати підвищену кількість рідини. Вірогідність розвитку нефротоксичностівище у хворих з порушеною функцією нирок, а також при призначенні препарату увеликих дозах або протягом тривалого часу, тому регулярно (1 або 2 рази натиждень, а у хворих, які одержують більші дози або тих, які знаходяться налікуванні більше 10 днів, – щодня) слід контролювати функцію нирок. Щобуникнути розвитку порушень слуху рекомендується регулярно (1 або 2 рази натиждень) проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втратислуху на високих частотах (при

незадовільних аудіометричних тестахдозу препарату знижують або припиняють лікування). На фоні лікування можерозвинутися резистентність мікроорганізмів. У подібних випадках необхідновідмінити препарат і провести дослідження чутливості мікроорганізмів доантибіотика.

Не рекомендується вводити всюдобову дозу Гентаміцину при: дегідратації, ботулізмі, паркінсонізмі,гіпокальціємії.

Гентаміцин є одним з основнихзасобів лікування тяжкої гнійної інфекції, яка викликається резистентноюграмнегативною флорою. У зв’язку з широким спектром дії, гентаміцин частопризначають при змішаній інфекції, а також у випадках, якщо збудник невстановлений, зазвичай у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами:ампіциліном, карбеніциліном.

Здатність впливати на швидкість реакції прикеруванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат впливає на швидкістьнервово–м’язового проведення, у зв’язку з чим при лікуванні препаратом слідутриматися від керування автотранспортом та від роботи з механізмами, якіпотребують підвищеної уваги.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Збільшує міорелаксуючу діюкурареподібних лікарських засобів. Знижує ефект лікарських засобів, якіпідвищують м’язовий тонус. Метоксифлуран, поліміксини для парентеральноговведення та інші лікарські засоби, блокуючі нервово–м’язову передачу(інгаляційні засоби для загальної анестезії, наркотичні анальгетики, переливаннявеликих кількостей крові з цитратними консервантами), збільшують ризиквиникнення зупинки дихання (в результаті посилення нервово–м’язової блокади)."Петльові" діуретики підсилюють ото- та нефротоксичність (зниженняканальцевої секреції гентаміцину). Токсичність підсилюється при сумісномупризначенні з цисплатіном. Антибіотики ряду пеніциліну (ампіцилін,карбеніцилін) підсилюють протимікробну дію за рахунок розширення спектруактивності. Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичноїдії гентаміцину за рахунок збільшення періоду напіввиведення та зниженнякліренсу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцину сульфат –бактерицидний антибіотик широкого спектру дії з групи аміноглікозидів. Зв’язуєтьсяз 30S субодиницею рибосом та порушує синтез білка, перешкоджаючи утвореннюкомплексу транспортної та інформаційної РНК, при цьому відбувається помилковезчитування генетичного коду та утворення нефункціональних білків. Володієбактерицидною дією – у великих концентраціях знижує бар’єрні функції клітиннихмембран та викликає загибель мікроорганізмів. Високочутливі до гентаміцину (МПКменше 4 мг/л) грамнегативні мікроорганізми – Proteus spp. (в т. ч.індолпозитивні та індолнегативні штами), Escherichia coli, Klebsiella spp.,Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp.; грампозитивнімікроорганізми – Staphylococcus spp. (в т. ч. пеніцилінорезистентні). Чутливіпри МПК 4–8 мг/л – Serratia spp., Klebsiella spp., Pseudomonas spp. (в т. ч.Pseudomonas aeruginosa), Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Providencia spp.Резистентні до гентаміцину (МПК більше 8 мг/л) – Neisseria meningitidis,Treponema pallidum, Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae таштами групи D), Bacteroides spp., Clostridium spp., Providencia rettgeri.

У комбінації з пеніцилінами (в т.ч. з бензилпеніциліном, ампіциліном, карбеніциліном,

оксациліном), що діють на синтезклітинної стінки мікроорганізмів, проявляє активність відносно Enterococcusfaecalis, Enterococcus faecium, Enterococcus durans, Enterococcus avium,практично всіх штамів Streptococcus faecalis і їх різновидів (в т. ч.Streptococcus faecalis liguifaciens, Streptococcus faecalis zymogenes),Streptococcus faecium, Streptococcus durans.

Резистентність мікроорганізмів догентаміцину розвивається повільно, проте штами, стійкі до неоміцину таканаміцину, можуть проявляти стійкість також і до гентаміцину (неповнаперехресна стійкість). Не діє на гриби, віруси, найпростіші.

Після внутрішньом’язового абовнутрішньовенного введення разової середньої терапевтичної дози терапевтичніконцентрації в крові створюються приблизно через 0,5–1,5 години та зберігаютьсяпротягом 8–12 годин.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язовоговведення час досягнення максимальної концентрації в крові – 0,5–1,5 години,після 30 хвилинної внутрішньовенної інфузії – 30 хвилин, після 60 хвилинноївнутрішньовенної інфузії – 15 хвилин. Максимальна концентрація після введеннядози препарату 1,5 мг/кг становить 6 мкг/мл. Зв’язок з білками плазми – низький(до 10 %). Об’єм розподілу у дорослих – 0,26 л/кг маси тіла, у дітей – 0,2–0,4л/кг маси тіла, у новонароджених віком до 1 тижня і масою тіла менше 1,5 кг –до 0,68 л/кг.

Віком до 1 тижня і масою тілабільше 1,5 кг – до 0,58 л/кг.

Препарат виявляється утерапевтичних концентраціях у печінці, нирках, легенях, у плевральній,перикардіальній, синовіальній, перитонеальній, асцитичній та лімфатичнійрідинах, сечі, у відокремлюваному з ран, гної, грануляціях.

Низькі концентрації препаратуспостерігаються в жировій тканині, м’язах, кістках, жовчі, грудному молоці,водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковійрідині. У терапевтичних концентраціях у дорослих практично не проникає крізьгематоенцефалічний бар’єр, при менінгіті концентрація його в спинномозковійрідині збільшується.

У новонароджених досягаються більшвеликі концентрації в спинномозковій рідині, ніж у дорослих. Проникає крізьплаценту. Не піддається метаболізму.

Період напіввиведення у дорослих – 2–4години, у дітей віком від 1 тижня до 6 місяців – 3–3,5 години, у новонародженихта недоношених дітей з масою тіла більше 2 кг – 5,5 годин, з масою тіла менше1,5 кг – 11,5 годин, до 2 кг – 8 годин. Виводиться в основному нирками внезміненому вигляді; у незначних кількостях – з жовчю. У пацієнтів з нормальноюфункцією нирок за першу добу виводиться 70–95 %, при цьому в сечі створюютьсяконцентрації більше 100 мкг/мл. У пацієнтів зі зниженою клубочковою фільтрацієювиведення значно знижується. Виводиться при гемодіалізі – через кожні 4– 6годин концентрація зменшується на 50 %. Перитонеальний діаліз менш ефективний –за 48–72 години виводиться 25 % дози. При повторних введеннях препаратнакопичується, головним чином в лімфатичному просторі внутрішнього вуха та впроксимальних відділах ниркових канальців.

Фармацевтичніхарактеристики.

Основні фізико-хімічнівластивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

Несумісність. Препарат небажанозмішувати з іншими лікарськими засобами. Фармацевтично несумісний з іншимиаміноглікозидами, амфотеріцином В, гепарином, ампіциліном, бензилпеніциліном,клоксациліном, карбеніциліном, капреоміцином.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступномудля дітей місці в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.