ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ГентаміцинУ СУЛЬФАТ

(GentamYcinI SULFAS)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: gentamicin;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка зеленкуватарідина;

склад: 1 мл розчину містить гентаміцину сульфату в перерахуванні на гентаміцинта безводну речовину 0,04 г;

допоміжні речовини: натрію піросульфіт, динатрієва сільетилендіамінтетраоцтової кислоти, вода для ін”єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.Аміноглікозиди. Гентаміцин. Код АТС J01GB03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів зшироким спектром дії. Механізм дії пов”язаний з інгібуванням рибосомальнихсубодиниць 30S. Тести in vitro підтверджують його активність відносно різнихвидів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli,Proteus spр. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa,Klebsiella spр., Enterobacter spр.,Serratia spр., Citrobacter spр., Salmonellaspр., Shigella spр. і Staphylococcus spр. (включаючи пеніцилін- таметицилінстійкі штами). Нижчевказані мікроорганізми, як правило, стійкі доГентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів,ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponema pallidum та анаеробнімікроорганізми, такі як Bacteroides spр. або Clostridium spр.

Фармакокінетика. Гентаміцин легко абсорбується, досягаючимаксимальної концентрації у плазмі крові через 30 – 60 хв післявнутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6 – 8 год.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація антибіотика уплазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягаєтьсяпісля внутрішньом”язового застосування препарату. Зв’язок з білками становить 0– 10%.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, уплевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі Гентаміцин припарентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, алепри менінгіті концентрація в спинно-мозковій рідині підвищується. Препаратвиділяється з грудним молоком.

Приблизно 70 % Гентаміцину протягом доби екскретується у незмінномустані в сечу за допомогою клубочкової фільтрації. Період напіввиведення зплазми становить приблизно 2 год. При порушенні видільної функції нирок істотнопідвищується концентрація і збільшується період напіввиведення Гентаміцину.

Показання для застосування. Враховуючи особливості його терапевтичноїшироти, Гентаміцину сульфат слід застосовувати у тих випадках, колимікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцинпризначають для лікування інфекцій, що викликані чутливими до нього збудниками,у тому числі:

септицемія (включаючи неонатальний сепсис);

хронічні інфекції сечовивідних шляхів;

інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;

інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфікованіопікові рани;

інфекційні захворювання ЦНС (включаючи менінгіт) у комбінації зß-лактамними антибіотиками;

інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);

інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірністьорганізму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т.ін.). У цихвипадках Гентаміцин, як правило, застосовується у комбінації з b-лактамнимиантибіотиками;

профілактика інфекційних ускладнень у перед- та післяопераційнийперіод.

Спосіб застосування та дози. Гентаміцин застосовують внутрішньом’язовоабо внутрішньовенно. Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежатьвід тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується,виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза Гентаміцину для пацієнтів зпомірними та серйозними інфекціями становить 3 мг/кг маси тілавнутрішньом’язово, розподілена на 2 – 3 введення. Максимальна добова доза длядорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 7 – 10діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовженийза необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцієюнирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препаратупроявляється після його застосування більше ніж 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати Гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немаєнадлишкової ваги (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ)).Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) заформулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

Діти. Дітям віком до 3 років Гентаміцину сульфат призначаютьвиключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим тадітям грудного віку – 2 – 5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5 – 3мг/кг, 6 – 14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх віковихгруп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 – 3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препаратутак, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожнійможливості слід контролювати концентрацію Гентаміцину у сироватці крові. Через30 – 60 хв. після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинністановити 5 – 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною ХНН становить від 1до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначаютьзалежно від кліренса креатиніну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз,призначають 1 – 1,5 мг Гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.

Для внутрішньовенного введення дозу препарату розводять розчинником.Звичайний об’єм розчинника (стерильний фізіологічний розчин або 5% глюкоза) длядорослих становить 50 – 300 мл, для дітей об’єм розчинника треба відповіднозменшити. Тривалість внутрішньовенної інфузії 1 – 2 години. КонцентраціяГентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1%).

Побічна дія. Ототоксичність (ушкодження восьмої паричерепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураженнявестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ціпорушення у деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непоміченими).Особливий ризик може викликати подовжений курс лікування Гентаміцином – 2 – 3тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежатьвід величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостейпацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому іншихнефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією,азотемією, рідше – олігурією і, як правило, носить зворотний характер.

Іншіпобічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироватковихтрансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцитопенія,гранулоцитопенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипи,кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м’язовий біль.

Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищенеслиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль усуглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м”язовоїпровідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом”язового введення Гентаміцину можлива болючість, привнутрішньовенному введені – розвиток флебітів та перифлебітів.

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічнаниркова недостатність), підвищена чутливість організму до Гентаміцину та іншихантибіотиків аміноглікозидного ряду. Дітям до 3-х років.

Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва тавестибулярного апарата, при азотемії, міастенії.

Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднєлікування ототоксичними лікарськими засобами.

Передозування. У разіпередозування або при виникненні токсичних реакцій з ознаками або симптомаминефротоксичності чи ототоксичності та нервово-м’язової блокади з дихальноюнедостатністю виведенню Гентаміцину з плазми крові може сприяти гемодіаліз, приперитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. Уновонароджених можливе проведення обмінного переливання крові.

Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхіднорегулярно контролювати сироваткові концентрації Гентаміцину та функцію нирок, атакож слуху.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чивестибулярного апарату потребують припинення терапії Гентаміцином або, увиключних випадках, тільки корекції його дози.

Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів здегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворихлітнього віку. Ризик ототоксичності зростає при зневодненні організму та в осібпохилогоі старечого віку. У зв”язку з цим останні мають вживати достатнюкількість рідини.

Хворі, що мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шуму вухах, особливо чутливі до Гентаміцину.

У зв’язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується вводити всюдобову дозу Гентаміцину при таких станах:

опіки площею більше 20%;

цистофіброз;

асцит;

ендокардит;

хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка бзабезпечувала рівень концентрації Гентаміцину у крові, що не перевищуємаксимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, уперіод лікування необхідно контролювати рівень концентрації Гентаміцину вкрові.

Період вагітності та лактації. При призначенні вагітним жінкамГентаміцин може чинити шкідливий вплив на плід (ототоксичність).

При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар”єр і вамніотичну рідину.

У разі годування дитини грудним молоком та необхідності призначення запоказаннями Гентаміцину матері слід або припинити годування груддю абовідмінити цей антибіотик.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Даних про вплив на здатністькерувати автомобілем або механізмами немає. Однак у деяких пацієнтів Гентаміцину високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотоюта запамороченням, навіть після відміни лікування, що робить небезпечнимкерування автомобілем та роботу з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного призначення зсильнодіючими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останніможуть підсилити ототоксичний та нефротоксичний ефект. Можливе виникненняпорушень функції дихання внаслідок нейром’язової блокади у хворих, якимодночасно з Гентаміцином призначають міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин,декаметоній), анестетики та попереднє масивне переливання крові з цитратнимантикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолінестеразних засобів можеусунути явища нейром’язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевогозастосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких якцисплатин, цефалоридин, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин,ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванніразом з Гентаміцином індометацину та інших нестероїдних протизапальних лікарськихзасобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів, верапамілу,поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніцилінів зменшуєтьсяперіод напіввиведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Зменшення періоду напіввиведення відбувається у пацієнтів з вираженимипорушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну зГентаміцином.

При змішуванні в одному об’ємі аміноглікозидів з антибіотикамиb-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація.Також фармацевтично несумісний з алефотерицином, гепарином.

Умовита термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі від15 до 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.