ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ

(GENTAMYCINI SULFAS)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: гентаміцин;

основні фізико-хімічні властивості: порошок або пориста маса білого або майжебілого кольору;

склад: 1 флакон містить 0,08 г гентаміцину сульфату;

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій .

Фармакотерапевтична група. Антибіотики – аміноглікозиди. Код АТС: J01GB03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів зшироким спектром дії. Механізм дії пов”язаний з інгібуванням рибосомальнихсубодиниць 30S. Тести in vitro підтверджують його активність відноснорізних видів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: Escherichiacoli, Proteus spр. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonasaeruginosa, Klebsiella spр., Enterobacter spр.,Serratia spр., Citrobacterspр., Salmonella spр., Shigella spр. і Staphylococcus spр.(включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижчевказані мікроорганізми,як правило, стійкі до гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшістьінших видів стрептококів, ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponemapallidum та анаеробні мікроорганізми, такі як Bacteroides spр. або Clostridiumspр.

Фармакокінетика. Гентаміцинлегко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30- 60 хв після внутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6 - 8 год.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація антибіотика уплазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягаєтьсяпісля внутрішньом”язового застосування препарату. Зв”язок з білками становить0-10%.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, уплевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин припарентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар”єр, алепри менінгіті концентрація в спинно-мозковій рідині підвищується. Препаратвиділяється з грудним молоком.

Близько 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненомустані в сечу за допомогою клубочкової фільтрації. Період напіввиведення зплазми становить приблизно 2 год. При порушенні видільної функції нирок істотнопідвищується концентрація і збільшується період напіввиведення гентаміцину.

Показання для застосування. Враховуючи обмежену терапевтичну широтугентаміцину, його слід застосовувати у тих випадках, коли мікроорганізмирезистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцин призначають длялікування інфекцій, що викликані чутливими до нього збудниками, у тому числі:

септицемія (включаючи неонатальний сепсис);

хронічні інфекції сечовивідних шляхів;

інфекційні захворювання нижніх дихальних шляхів;

інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфікованіопікові рани;

інфекційні захворювання ЦНС (включаючи менінгіт) у комбінації зß-лактамними антибіотиками;

інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);

інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірністьорганізму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т.ін.). У цихвипадках гентаміцин, як правило, застосовується у комбінації з b-лактамнимиантибіотиками;

бактеріальні інфекції очей (кон”юнктивіт, блефарит, вторинна інфекціяпри герпетичному ураженні рогівки, профілактично - при ураженнях рогівки такон”юнктиви, при інтра- або екстрабульбарних операціях).

Спосіб застосування та дози. Гентаміцин застосовуєтьсявнутрішньом’язово. Для приготування розчину для внутрім’язового введення уфлакон додають 2 мл води для ін’єкцій і струшують до повного розчинення.

Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкостізахворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується, виходячи з маситіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза гентаміцину для пацієнтів зпомірними та серйозними інфекціями становить 3 мг/кг маси тілавнутрішньом’язово, розподілена на 2 - 3 введення. Максимальна добова доза длядорослих становить 5 мг/кг маси тіла, розподілена на 3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів - 7 – 10діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовженийза необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль зафункцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препаратупроявляється після його застосування більше ніж 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначатигентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немаєнадлишкової ваги (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ)).Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) заформулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

Діти. Дітям до 3 років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвимипоказаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку –2-5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5-3 мг/кг, 6-14 років – 3 мг/кг.Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препаратвводять 2 – 3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препаратутак, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожнійможливості слід контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через30 – 60 хв після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинністановити 5 – 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною ХНН становить від 1до 1,5 мг/кг маси тіла , в подальшому дозу та інтервал між введеннямивизначають в залежності від кліренса креатиніну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз,призначають 1 – 1,5 мг гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг гентаміцину до 2-хл діалізного розчину.

Побічна дія. Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів):може розвиватися зниження гостроти слуху і ураження вестибулярного апарату (присиметричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках наперших етапах можуть бути навіть непоміченими). Особливий ризик може викликатиподовжений курс лікування гентаміцином – 2 – 3 тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежатьвід величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостейпацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому іншихнефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією,азотемією, рідше – олігурією, і, як правило, носить зворотний характер.

Іншіпобічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироватковихтрансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцитопенія,гранулоцитопенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипи,кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м''язовий біль.

Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищенеслиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль усуглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м”язовоїпровідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом”язового введення гентаміцину можлива болючість.

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічнаниркова недостатність), підвищена чутливість організму до гентаміцину та іншихантибіотиків аміноглікозидного ряду. Дітям до 3-х років – виключно за життєвимипоказаннями.

Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва тавестибулярного апарата, при азотемії, міастенії.

Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднєлікування ототоксичними лікарськими засобами.

Передозування. У разі передозування або при виникненні токсичних реакційз ознаками або симптомами нефротоксичності чи ототоксичності танервово-м''язової блокади з дихальною недостатністю виведенню гентаміцину зплазми крові може сприяти гемодіаліз, при перитонеальному діалізі швидкістьвиведення препарату значно нижча. У новонароджених можливе проведення обмінногопереливання крові.

Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхіднорегулярно контролювати сироваткові концентрації гентаміцину та функцію нирок, атакож слуху.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярногоапарату потребують припинення терапії гентаміцином або, у виключних випадках,тільки корекції його дози.

Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів здегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворихпохилого віку.

Хворі, що мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шуму вухах, особливо чутливі до гентаміцину.

У зв''язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введеннявсієї добової дози гентаміцину при таких станах:

опіки площею більше 20%;

цистофіброз;

асцит;

ендокардит;

хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка бзабезпечувала рівень концентрації гентаміцину у крові, що не перевищуємаксимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, уперіод лікування необхідно контролювати рівень концентрації гентаміцину укрові.

Період вагітності та лактації. При призначенні вагітним жінкам гентаміцин може чинити шкідливий впливна плід (ототоксичність), у зв’язку з чим гентаміцин призначають вагітнимжінкам виключно за життєвими показаннями.

При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар”єр і вамніотичну рідину.

При годуванні дитини грудним молоком та одночасній необхідностіпризначення за показаннями гентаміцину матері слід або припинити годуваннягруддю або відмінити цей антибіотик.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Даних про вплив на здатністькерувати автомобілем або механізмами немає. Однак у деяких пацієнтів гентаміцину високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотоюта запамороченням, навіть після відміни лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного призначення зсильнодіючими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останніможуть підсилити ототоксичний та нефротоксичний ефект. Можливе виникненняпорушень функції дихання внаслідок нейро-м’язової блокади у хворих, яким одночасноз гентаміцином призначаються міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин,декаметоній), анестетики та попереднє масивне переливання крові з цитратнимантикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолінестеразних засобів можеусунути явища нейром’язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевогозастосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких якцисплатин, цефалоридин, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин,ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванніразом з гентаміцином індометацину та інших нестероїдних протизапальнихлікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів,верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніцилінів зменшуєтьсяперіод напіввиведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Зменшення періоду напіввиведення відбувається у пацієнтів з вираженимипорушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну згентаміцином.

При змішуванні в одному об’ємі аміноглікозидів з антибіотикамиb-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація.Також фармацевтично несумісний з алефотерицином, гепарином.

Умовита термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С. Зберігати препарат унедоступному для дітей місці.

Термін придатності препарату – 2 роки.

Не застосовувати гентаміцин після закінчення терміну придатності.