ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ФІНОПТИН
(FINOPTIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: верапаміл; 5-[N-(3,4-диметоксифенетил)-N-метиламіно]-2-(3,4-диметоксифенетил)-2-ізопропілвалеронітрилгідрохлорид;
основні фізико-хімічні властивості:прозора, безбарвна рідина;
склад: 1 мл містить верапамілугідрохлориду 2,5 мг;
допоміжніречовини: натріюхлорид, вода для ін''єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін''єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи кальцію зпереважним впливом на серце . Код АТС С08DA01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Гальмує трансмембранненадходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладкі м’язи через “повільні”кальцієві канали. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію вкардіоміоцитах і міоцитах стінок кровоносних судин верапаміл зменшуєскоротливість міокарда (негативний інотропний ефект) і розширює коронарні тапериферичні артерії. При вазоспастичній стенокардії розслаблення коронарнихартерій і гальмування розвитку коронарного спазму покращує міокардіальнуциркуляцію і транспорт кисню до серця. Розширення периферичних артерій знижуєзагальний периферичний опір, системний артеріальний тиск і опір викиду лівогошлуночка (постнавантаження), що загалом знижує напруження міокардіальних стінокі зменшує потребу міокарда в кисні. При нормальній функції серця результатинегативної іноторопної дії верапамілу мінімальні. Навіть у пацієнтів ізсерцевою недостатністю серцевий викид залишається незміненим, оскільки зниженняопору викиду лівого шлуночка компенсує зменшену скоротливість; тільки привираженій серцевій недостатності серцевий викид може знижуватися. Гальмуваннянадходження іонів кальцію подовжує рефрактерний період та уповільнюєатріовентрикулярну провідність, але не впливає на нормальний синусовий ритм(окрім пацієнтів похилого віку і хворих із синдромом слабкості синусовоговузла). Нормальне внутрішньопередсердне і внутрішньошлуночкове проведення незмінюються. Антеградний рефрактерний період додаткових шляхів проведення можескорочуватися. Верапаміл може подовжувати інтервал PQ на електрокардіограмі,що, в основному, корелює з його концентрацією в плазмі крові (особливо напочатку лікування). Верапаміл практично не впливає на тривалість інтервалів QRSабо QT. Окрім гемодинамічного і електрофізіологічного ефектів верапамілзабезпечує прямий захисний вплив при ішемії міокарда, що частково пояснюєтьсяантиатерогенною дією верапамілу та пригніченням агрегації тромбоцитів. Невпливає на нирковий кровообіг та швидкість клубочкової фільтрації, екскреціюнатрію і води, активність реніну плазми крові, концентрацію компонентівренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Не знижує толерантність до глюкозиабо активність інсуліну у хворих на цукровий діабет. Верапаміл є антагоністомпростагландину Е2, який підвищує синтез простациклінів у просвіті кровоноснихсудин.
Фармакокінетика. Верапаміл широко розподіляється врізних тканинах організму; середній об''єм розподілу після внутрішньовенноговведення становить 110-420 літрів. Обсяг розподілу l-верапамілу вище, ніж уd-верапамілу. Найвищі об''єми розподілу спостерігались у пацієнтів іззахворюваннями серця, нирок або печінки. Верапаміл надходить в спинномозковурідину і грудне молоко, а також проникає крізь плаценту. 90% верапамілузв''язується з білками плазми крові, ступінь зв''язування, в основному, не залежитьвід концентрації в плазмі. Проте зв''язування з білками стереоселективне: дляd-верапамілу цей показник становить 94%, тоді як тільки 88% l-верапамілуперебуває у зв''язаному з білками стані. Отже, існує дворазова відмінність увільних концентраціях енантіомерів у плазмі. Верапаміл активно метаболізуєтьсяв печінці, спочатку шляхом N-деалкілювання, потім О-метилювання. Основнимметаболітом є норверапаміл, вміст якого в плазмі крові перевищує концентраціюверапамілу. Спостерігаються значні міжіндивідуальні відмінності вбіотрансформації препарату внаслідок активного метаболізму при першомупроходженні через печінку. L-ізомер метаболізуєтся швидше, ніж d-верапаміл. Притривалому застосуванні верапамілу метаболізм першого проходження можезнижуватися. Кінетика елімінації верапамілу дво- або трьохфазна. Періоднапіввиведення не є стереоспецифічним, становить 2-8 годин післявнутрішньовенного введення. Після повторного прийому період напіввиведенняподовжується до 4,5-12 годин. 70% призначеної дози елімінується із сечею (<4% - у незміненому вигляді) та 16% - з калом протягом 5 днів. У пацієнтів іззахворюваннями печінки біодоступність верапамілу збільшується, з''єднання збілками плазми зменшується, обсяг його розподілу підвищується, а кліренсзнижується, тому період напіввиведення пролонгується. У пацієнтів іззахворюваннями нирок зміни кінетики фармпрепарату, в основному, відсутні.Гемодіаліз, гемофільтрація і перитонеальний діаліз не впливають на елімінаціюверапамілу. У пацієнтів похилого віку загальний кліренс і обсяг розподілуможуть знижуватися, пікова концентрація в плазмі крові може підвищуватися,можливо, внаслідок зменшеного метаболізму при першому проходженні черезпечінку. У новонароджених і дітей грудного віку кліренс аналогічний кліренсу удорослих, проте метаболізм верапамілу інший. Дія верапамілу виявляється через 5хвилин після внутрішньовенного введення, її тривалість у середньому становитьне більше 2 годин. Для прояву гострої антиаритмічної дії концентраціяверапамілу в плазмі крові повинна становити як мінімум 100 нг/мл.Статистичновірогідний взаємозв''язок між концентрацією верапамілу і ступенемзниження артеріального тиску відсутній.
Показання для застосування.
Лікування нестабільної стенокардії.
Лікування пароксизмів надшлуночкових тахіаритмій.
Лікування артеріальної гіпертензії важкого ступеня ігіпертензивних кризів.
Спосіб застосування та дози.
Перед внутрішньовенним введенням необхідно виключитинаявність механічних домішок у розчині верапамілу.
Гостра стенокардія, гіпертензивнийкриз або пароксизмальні надшлуночкові тахіаритмії. Початкова доза длявнутрішньовенного введення становить: для дорослих - 5 мг (одна ампула)вводиться повільно за одну хвилину під безперервним електрокардіографічнимконтролем і моніторуванням артеріального тиску. За відсутності адекватноїреакції введення препарату необхідно повторити через 5-10 хвилин. Підтримуючадоза підбирається індивідуально, залежно від клінічної ситуації.
Верапаміл також може застосовуватися у виглядіінфузії по 5-10 мг (1-2 ампули) за годину в 5% розчині глюкози або 0,9% розчинінатрію хлориду. Добова внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 100 мг (20ампул).
Добова доза для внутрішньовенного введення для дітейпершого року становить 0,1-0,2 мг/кг (звичайна разова доза 0,75-2 мг або0,3-0,8 мл). Для дітей 1-14 років денна доза становить 0,1-0,15 мг/кг (звичайнаразова доза 2-5 мг або 0,8-2 мл). Препарат слід вводити повільно (протягомп''яти хвилин), під безперервним електрокардіографічним моніторуванням. Введенняверапамілу припиняють у разі отримання позитивної відповіді. За відсутностіадекватної реакції введення необхідно повторити через 5-10 хвилин.
Особам літнього віку дозу препарату необхідновводити повільно, більше двох хвилин, для мінімізації ризику побічних ефектів.При печінковій недостатності разову дозу не зменшують, оскільки у цьому разіможе збільшуватися тривалість дії верапамілу. Під час проведенняпрофілактичного лікування необхідно зменшувати дозу препарату. Корекцію дозипри нирковій недостатності найчастіше не проводять, проте необхідно ретельнеспостереження за клінічною ситуацією для уникнення передозування.
Побічна дія. Більшість побічних ефектівФіноптину виникає внаслідок його вазодилатаційного і негативного інотропногоефектів. Тяжкі побічні реакції зустрічаються рідко, коли терапію Фіноптиномпочинають з низьких доз і їх підвищують, за необхідності, по стадіях відповіднодо рекомендованих разової і добової доз.
Верапаміл, як правило, добре переноситься. Інші(пов''язані з вазодилатацією) побічні реакції – головний біль, еритема іпропасниця, запаморочення, набряклість гомілок, гіперплазія ясен – можутьспостерігатися при тривалому застосуванні. Ці побічні реакції, які, восновному, характеризуються малою вираженістю, рідко вимагають відмінипрепарату. У разі виникнення брадикардії, артеріальної гіпотензії, застійноїсерцевої недостатності, атріовентрикулярної блокади і навіть асистолії дозуФіноптину зменшують або препарат відміняють. Ці побічні реакції здебільшогоспостерігаються в пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю чи порушеннямиатріовентрикулярної провідності або при одночасному прийомі b-адреноблокаторів.
Протипоказання.
Виражена лівошлуночкова недостатність (тискзаклинювання легеневої артерії >20 мм рт.ст. або фракція викиду лівогошлуночка <20-30%).
Виражена артеріальна гіпотензія (тиск у систолу<90 мм рт.ст.) або кардіогенний шок.
Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (безфункціонуючого водія ритму).
Синдром слабкості синусного вузла (якщо в пацієнтавідсутній функціонуючий штучний водій ритму).
Тріпотіння або мерехтіння передсердя у поєднанні здодатковим провідним трактом (наприклад, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта абосиндром Лауна-Ганонга-Льовіне).
Гіперчутливість до верапамілу гідрохлориду.
Ширококомплексна шлуночкова тахікардія.
Паралельне застосування внутрішньовеннихb-адреноблокаторів.
Передозування. Є небезпечним, у деякихвипадках є загрозою для життя. При передозуванні препарату з боку центральноїнервової системи спостерігаються сплутаність свідомості, нечасті судоми; циркуляторнийколапс з розвитком коми. Може виникати нудота, блювання, метаболічний ацидоз івторинна гіперглікемія. Найтиповішою серцево-судинною ознакою є артеріальнагіпотензія; також можливі брадикардія, атріовентрикулярна блокада, вузловийвислизаючий ритм і асистолія.
Лікування передозування – індивідуальне ігрунтується на оцінці стану пацієнта, особистому досвіді і рішеннях клініциста.Лікування циркуляторних порушень – симптоматичне; може використовуватисявнутрішньовенне введення препаратів кальцію, ізопреналіну і глюкагону, занеобхідності - електроімпульсна терапія. Гемодіаліз неефективний.Рекомендується 24-годинне моніторування серцевої діяльності.
Особливості застосування.
Фіноптин може спричинювати асимптоматичнуатріовентрікулярну блокаду I ступеня і транзиторну брадикардію, які інодіпоєднуються з вислизаючим вузловим ритмом. Подовження інтервалу PQ наелектрокардіограмі асоціюється з підвищенням концентрації верапамілу в плазмікрові, особливо на початку терапії. У хворих на гіпертрофічну кардіоміопатіювиявляється схильність до несприятливих кардіальних ефектів. Частота побічнихкардіальних ефектів також підвищена в пацієнтів, які одночасно приймаютьb-адреноблокатори. В осіб похилого віку період напіввиведення верапамілуподовжений. В окремих пацієнтів одночасне вживання з верапамілом алкоголю(етанолу) може сповільнювати виведення алкоголю з організму. Блокаторикальцієвих каналів можуть знижувати фертильність у чоловіків, про що слідпам''ятати, якщо у чоловіка, який приймає блокатори кальцієвих каналів,діагностується нез''ясована безплідність, яка повністю оборотна після відмінипрепарату. З особливою обережністю слід призначати Фіноптин новонародженим ідітям першого року життя у зв''язку з тим, що вони більш чутливі до індукованихверапамілом порушень ритму серця. Дозу Фіноптину зменшують для пацієнтів іззахворюваннями печінки. При надниркозалозній недостатності хворі повинніперебувати під лікарським наглядом, незважаючи на те, що, в основному,змінювати дози немає потреби. Терапію Фіноптином проводять і під час діалізу.Фіноптин повинен з обережністю призначатися пацієнтам з серцевою недостатністюсереднього ступеня тяжкості. До початку терапії з використанням Фіноптинуповинно проводитися лікування серцевої недостатності з використанням серцевихглікозидів та/або діуретиків. Іноді виникає необхідність зменшувати дозиФіноптину пацієнтам зі зниженою нейром’язовою провідністю (наприклад, зм''язовою дистрофією Дюшена, при використанні міорелаксантів під час наркозу).При серцевій недостатності або порушеннях серцевої провідності під часлікування Фіноптином дозу препарату або зменшують, або припиняють йоговикористання та/або починають відповідну терапію. Під час лікування Фіноптиномчерез певні інтервали необхідно контролювати функцію печінки. ВнутрішньовеннийФіноптин на початку терапії повинен використовуватися тільки в стаціонарі, де єможливість проведення реанімаційних заходів. Стан пацієнтів, які одержуютьвнутрішньовенний Фіноптин, повинен контролюватися електрокардіографічним ігемодинамічним моніторуванням.
Вагітність і лактація. Верапаміл проходить крізьгематоплацентарний бар’єр і виявляється у v.umbilicalis при пологах. Завідсутності контрольованих досліджень щодо застосування верапамілу під часвагітності та пологів призначення препарату можливо, коли очікувані перевагиперевищують потенціальний ризик для плода. При лактації верапаміл екскретуєтьсяз грудним молоком у концентраціях, близьких до концентрації в плазмі кровіматері. Тому не рекомендовано годувати груддю під час застосування верапамілу.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.
Верапаміл фармакодинамічно взаємодіє зb-адреноблокаторами; одночасне застосування може підвищувати ризик серцевоїнедостатності, розвитку порушень ритму і вираженої артеріальної гіпотензії.Спостерігається фармакокінетична взаємодія меншої клінічної значущості, щопризводить до підвищення концентрації b-адреноблокаторів, як мінімум, міжметопрололом, атенололом і пропранололом з одного боку і верапамілом – зіншого. Несприятлива фармакодинамічна взаємодія можлива з аміодароном,дизопірамідом і клонідином, як і з флекаїнідом, хінідином і празозиом. Приодночасному з верапамілом застосуванні кліренс цих засобів знижується,концентраця в плазмі крові цих препаратів зростає. Верапаміл підвищує концентраціюдигоксину в плазмі крові, меншою мірою – дигітоксину. Верапаміл знижує кліренсфеназону. При одночасному з верапамілом застосуванні збільшуються концентраціїкарбамазепіну, фенітоїну, теофіліну і симвастатину; адріаміцину, циклоспорину;етанолу, іміпраміну, буспірону, мідазоламу і, можливо, тріазоламу; дія останніхна центральну нервову систему може потенціюватися або пролонгуватися. Впливверапамілу на концентрацію в плазмі літію варіює, проте спільне застосуванняможе підвищувати нейротоксичність препаратів літію. Застосування верапамілуможе підсилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на тромбоцити, тоді якацетилсаліцилова кислота може знижувати гіпотензивний ефект верапамілу.Негативний інотропний і гіпотензивний ефекти можуть потенціюватися при використанніінгаляційних анестетиків. Одночасне внутрішньовенне застосування дантролену іверапамілу може призводити до гіперкаліємії і серйозного гальмуванняциркуляції.
Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатнійтемпературі (15-25 °С) у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.Термін придатності - 5 років.