ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
РИФАМПІЦИН
(RIFAMPICIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: рифампіцин;3[[(4-метил-1-піперазиніл)іміно]метил]-рифаміцин;
основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з кришечкою та корпусоморанжево-червоного кольору, які містять порошок від блідо червоного докоричнево-червоного кольору з білими вкрапленнями;
склад: 1 капсула містить 150 мг рифампіцину у перерахуванні на 100 %речовину;
допоміжні речовини: магнію карбонат, кальцію стеарат, лактозимоногідрат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби.Антибіотики. Рифампіцин.
Код АТС J04A B02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рифампіцин є напівсинтетичнимантибіотиком групи рифаміцину, протитуберкульозним препаратом I ряду. Має бактерициднудію, механізм якої обумовлений інгібуванням активності ДНК-залежноїРНК-полімерази шляхом утворення з нею комплексів, що призводить до зниженнясинтезу РНК мікроорганізмів.
Рифампіцин – антибіотик широкого спектра дії з найбільш вираженою активністювідносно мікобактерій туберкульозу.
Препарат активний відносно до атипових мікобактерій різних видів (завинятком M. fortuitum), грампозитивних коків (стафілококів, стрептококів),паличок сибірки, клостридій та ін. Грамнегативні коки – N. meningitidis і N.gonorrhoeae (у тому числі β-лактамазоутворюючі) чутливі, однак швидконабувають стійкості. Активний відносно H.influenzae (у тому числі стійких доампіциліну та хлорамфеніколу), H.ducreyi, B. pertussis, B. antracis, L.monocytogenes, F. tularensis, Legionella pneumophila, Rickettsia prowazekii,Mycobacterium leprae. Рифампіцин має віруліцидну дію відносно до вірусу сказу,пригнічує розвиток рабічного енцефаліту.
Представники сімейства Enterobacteriaceae та неферментуючіграмнегативні бактерії (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonasspp. і т.д.) нечутливі. Не діє на анаеробні мікроорганізми та гриби.
Стійкість до рифампіцину розвивається швидко. Перехресноїстійкості до інших протитуберкульозних засобів (за винятком інших рифаміцинів)не виявлено.
Фармакокінетика. Рифампіцин добре всмоктується в шлунково-кишковомутракті, біодоступність при прийманні натще становить 95%. При прийманні під часїжі біодоступність знижується. Створює ефективні концентрації в мокротинні,слині, назальному секреті, легенях, плевральному та перитонеальному ексудатах,нирках, печінці. Добре проникає всередину клітин. Проникає крізьгематоенцефалічний бар’єр, при туберкульозному менінгіті виявляється вспинномозковій рідині в ефективних концентраціях. Проникає крізь плаценту тавиявляється в грудному молоці. Зв’язується з білками плазми на 60–90%,розчиняється в ліпідах. Максимальна концентрація в крові спостерігається через2 год після прийому натще, через 4 год – після їжі. Терапевтична концентраціяпрепарату в організмі підтримується 8–12 год (для високочутливихмікроорганізмів – 24 год). Рифампіцин здатен накопичуватися в легеневій тканиніта тривало зберігати концентрацію в кавернах. Метаболізується в печінці зутворенням активного метаболіту. Період напіввиведення – 3–5 год. З організмувиводиться переважно з жовчю та сечею, у незначній кількості – з фекаліями.
Показання для застосування.
Лікування туберкульозу легенів та інших органів (у комплекснійтерапії);
лікування туберкульозного менінгіту (у комплексній терапії);
лікування інфекційно-запальних захворювань, що спричинені чутливими допрепарату збудниками (у тому числі в комплексній терапії остеомієліту, тяжкихформ стафілококової інфекції, пневмонії, пієлонефриту, лепри, легіонельозу,гонореї, отиту, холециститу);
профілактика та лікування атипових мікобактеріозів у ВІЛ-інфікованихпацієнтів (у комплексній терапії);
профілактика розвитку рабічного енцефаліту при сказі;
профілактика менінгіту у носіїв менінгококу.
Спосіб застосування та дози. Рифампіцин призначають дорослим по 450–900 мг в1–2 прийоми на добу.
Дітям з 6 до 12 років призначають у розрахунковій дозі 10 мг/кг в 1–2прийоми на добу. Дітям старше 12 років призначають у дозі 10–15 мг/кг в 1–2прийоми на добу.
При лікуванні туберкульозу у дорослих і дітей – по 10 мг/кг 1 раз надобу або по 15 мг/кг 2–3 рази на тиждень. Загальна тривалістьпротитуберкульозної терапії індивідуальна, обумовлена терапевтичним ефектом таможе становити 1 рік і більше.
Рифампіцин приймають усередину натще (за 0,5–1 год до або через 2 годпісля прийому їжі), запиваючи 200 мл води.
Максимальна добова доза для дорослих – 1 200мг, для дітей – 600 мг.
Побічна дія.
З боку ШКТ: нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, розвитокдисфункції підшлункової залози та печінки, підвищення рівня печінковихтрансаміназ, білірубіну в крові, рідко – медикаментозний гепатит,псевдомембранозний коліт.
Алергічні реакції: висипання, кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм,грипоподібний синдром (головний біль, гарячка, біль у кістках), шкірний синдром(почервоніння, сльозотеча, свербіж шкіри голови та обличчя).
З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія,тромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, гемолітичнаанемія.
З боку ЦНС: головний біль, атаксія, порушення зору.
З боку сечовивідної системи: некроз канальців нирок, інтерстиціальнийнефрит, гостра ниркова недостатність (оборотна).
З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу.
Інші: оранжево-червоне фарбування сечі, калу, слини, мокротиння, поту,сліз.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату або до іншихрифаміцинів (рифабутін та ін.), важкі порушення функцій печінки та нирок,нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний гепатит.
Передозування. При передозуванні можливі нудота, блювання,підвищена стомлюваність, сонливість, біль у ділянці живота, збільшення печінки,жовтяниця, підвищення рівня білірубіну, печінкових трансаміназ, алергічніреакції, червонуватий відтінок шкіри, рота та очних яблук, набряк очей абообличчя, сверблячка. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. Застосування Рифампіцину потребує ретельногоконтролю лікаря.
Монотерапія Рифампіцином туберкульозу часто призводить до розвиткустійкості до нього мікобактерій. Тому Рифампіцин варто приймати разом зізоніазидом, етамбутолом, піразинамідом та іншими протитуберкульознимизасобами. Препарат не показаний для переривчастої терапії.
З обережністю застосовувати у хворих, що зловживають алкоголем,виснажених пацієнтів, при порфірії, у літніх пацієнтів.
Терапію препаратом слід починати після дослідження функції печінки, апри тривалому застосуванні необхідне періодичне (бажано щомісячне) дослідженнякрові та функції печінки. Не можна застосовувати пробу з навантаженнямбромсульфалеїном, тому що Рифампіцин конкурентно порушує його виведення.
Рифампіцин має яскравий коричнево-червоний колір. Інтенсивнепроникнення препарату в слину, мокротиння, сечу та сльозову рідину призводить(особливо на початку лікування) до їх оранжево-червоного забарвлення, такожможливе необоротне фарбування очних контактних лінз.
При необхідності застосування Рифампіцину під час вагітності слідоцінити можливу користь терапії для матері та потенційний ризик для плоду. Слідмати на увазі, що застосування Рифампіцину в останні тижні вагітності підвищуєризик розвитку кровотечі у новонароджених та матерів у післяпологовому періоді.
Рифампіцин виділяється з грудним молоком. При необхідності застосуванняжінками, що годують груддю, грудне годування слід припинити.
При вживанні алкоголю в період лікування та при застосуванні упацієнтів з алкоголізмом в анамнезі зростає ризик гепатотоксичності.
Рифампіцин призначають дітям з 6 років (капсули).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Так якрифампіцин є сильним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохромуР-450), він може спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії.Рифампіцин прискорює метаболізм (знижується концентрація в плазмі крові та,відповідно, зменшується дія) теофіліну, тироксину, кортикостероїдів (длясистемного застосування), антитромботичних засобів (антагоністів вітаміну К),барбітуратів, карбамазепіну, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, пероральнихгіпоглікемічних препаратів, мексилетину, дапсону, деяких трициклічнихантидепресантів, хлорамфеніколу, флуконазолу, кетоконазолу, інтраконазолу,тербінафіну, галоперидолу, діазепаму, доксицикліну, бісопрололу, пропранололу,дилтіазему, ніфедипіну, нікардипіну, німодипіну, верапамілу, толбутаміду,серцевих глікозидів, хінідину, дизопіраміду, пропафенону, циклоспорину.
При одночасному застосуванні антикоагулянтів і Рифампіцину та відмініостаннього доза антикоагулянтів повинна бути зменшена.
Слід уникати сумісного застосування з інгібіторами ВІЛ-протеази(індинавір, нельфінавір).
Ефект рифампіцину знижується при сумісному застосуванні з натріюпарааміносаліцилатом, кетоконазолом.
При застосуванні сульфаніламідів або цефалоспоринів з Рифампіцином відбуваєтьсявзаємне послаблення антибактеріального ефекту, однак бісептол здатенуповільнювати розвиток стійкості мікобактерій до Рифампіцину.
При застосуванні Рифампіцину з пробенецидом, ізоніазидом підвищуєтьсяризик гепатотоксичності, з клозапідом, флекаїнідом – токсичної дії на кістковиймозок.
Рифампіцин прискорює метаболізм естрогенів і гестагенів, томузменшується контрацептивний ефект пероральних контрацептивів.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступномудля дітей місці при температурі від 15ºС до 25ºС.
Термін придатності – 2 роки.