ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РИФАБУТИН
(RIFABUTIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: rifabutin,(4-дезоксо-3,4-[2-спіро-(N-ізобутил-4-піперидил)-2,5-дигідро1Н-імідазо]-рифампіцин S;
основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули червоного кольору, які містять порошокфіолетового кольору;
склад: 1 капсула містить рифабутину 150 мг;
допоміжні речовини: крохмаль, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на мікобактерії.
Код АТС J04A B04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рифабутин єнапівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, що належить до групи рифампіцинів.Препарат має високу активність відносно кислотостійких бактерій, включаючиатипові та резистентні мікроорганізми.
Рифабутин in vitro проявляє високуактивність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.Tuberculosis. Дослідження in vitro показали, що від 30 % до 50 % штамів M.Tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існуєнеповна перехресна резистентність між цими антибіотиками).
Активність рифабутину in vitro приінфікуванні M. Tuberculosis була у 10 раз вищою за активність рифампіцину, щовідповідає даним, отриманим in vitro.
Встановлено, що рифабутин активний відноснонетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. аvitum intracellularecomplex (MAC).
Фармакокінетика. Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковомутракті. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 2год. після
приймання внутрішньо. Рівень препарату уплазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації для M.Tuberculosis до 30 год. з моменту приймання. При одноразовому прийманні 300,450 і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину має лінійний характер, прицьому максимальна концентрація в плазмі крові визначається у діапазоні 0,4-1,7мкг/мл.
Рифабутин широко поширюється у тканинах іорганах організму людини, за винятком головного мозку. Зокрема, концентраціярифабутину у легеневій тканині через 24 год. після приймання у 5-10 разівперевищувала концентрацію препарату у плазмі крові.
Спроможність рифабутину проникати всерединуклітин дуже висока, на що вказують співвідношення внутрішньоклітинної тапозаклітинної концентрацій, які дорівнюють 1:9 для нейтрофілів і 15:1 длямоноцитів. Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, мабудь, ключовуроль у забезпеченні високої активності рифабутину проти такихвнутрішньоклітинних патогенних мікроорганізмів, якими є мікобактерії.
З організму людини рифабутин та йогометаболіти виводяться переважно із сечею. Період напіввиведення рифабутинустановить близько 35 - 40 год.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, викликанихмікобактеріями
M. Tuberculosis, M. Aviumintracellulare complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату.Рифабутин рекомендується для профілактики MAC-інфекцій у хворих, здіагностованою імунодепресією (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує200/мкл)
При інфекціях, спричинених M. аvium complexабо іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. Xenopi), рифабутинефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих формзахворювання у хворих з імунодефіцитом.
Спосіб застосування та дози. Рифабутин призначають дорослим пероральноодин раз на добу, незалежно від часу прийому їжі.
Рифабутин у вигляді монотерапії дляпрофілактики MAC–інфекцій у дорослих хворих з імунодепресією призначають по 300мг (2 капсули) на добу.
Рифабутин у комбінації з іншими препаратамипризначають: при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції у дорослих по450-600 мг (3-4 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моментуотримання негативного результату посіву; при хронічному полірезистентномутуберкульозі легень у дорослих – по 300-450 мг (2-3 капсули) на добу протягомтерміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату посіву; привперше діагностованому легеневому туберкульозі у дорослих – по 150 мг (однакапсула) на добу протягом 6 місяців.
Для дітей старше 12 років та хворих похилоговіку змінювати дози препарату не потрібно.
Побічна дія. З огляду на той факт, що рифабутин призначають ускладі комбінованої терапії, часто виявляється неможливим установитипричинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів. Необхідністьприпинення лікування виникала лише у поодиноких випадках. Побічні реакції, яківиникали найчастіше (вони розташовані у порядку зменшування), були пов’язані зшлунково-кишковим трактом (артралгія, міалгія); кровоносною і лімфатичноюсистемами (лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія), причому частота і ступіньтяжкості гематологічних реакцій могли бути пов’язані з одночасним призначеннямізоніазиду; скелетно-м’язовою системою (артралгія, міалгія).
Можуть виникати гарячка, висип, зрідка –інші реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).
Крім того, при призначенні рифабутину відзначавсяоборотний левіт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної. Ризиквиникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують якмонотерапію у дозі 300 мг для профілактики MAC-інфекцій, і підвищується, якщорифабутин застосовують у комбінації з кларитроміцином і у більш високих дозах.Можлива роль флуконазолу (та аналогічних сполук) у підвищені ризику розвиткуувеїту не встановлена.
Протипоказання. Підвищена чутливість до рифабутину або іншихрифампіцинів в анамнезі, вагітність і період лактації, дитячий вік до 12 років.
Передозування. Застосування препарату у добовій дозі понад 1000 мгпротягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можутьвиникати реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).
Лікування: промивання шлунка,призначення діуретиків швидкої дії. Показано проведення симптоматичноголікування.
Особливості застосування. Під час застосування рифабутину сеча, шкіраі рідини, що секретуються, можуть набувати червонясто-жовтого кольору. Хворим,які приймають рифабутин, не варто носити контактні лінзи. Хворі з тяжкоюнирковою недостатністю з обережністю повинні застосовувати препарат. Незначніта помірні порушення функції нирок не потребують корекції дози. Тяжкі порушенняфункції нирок (кліренс креатиніну не перевищує 30 мл/хв.) потребують зниженнядози на 50 %. При незначних порушеннях функції печінки, дози препарату можна незмінювати. Під час лікування рекомендується періодично контролювати кількістьлейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.
При призначенні рифабутину одночасно зкларитроміцином добова доза рифабутину повинна бути зменшена до 300 мг (див.розділ “Побічна дія”). Через можливість розвитку увеїту хворі повинніперебувати під особливим наглядом, коли рифабутин призначається одночасно зкларитроміцином (та іншими макролідами) або флуконазолом (та анологічнимисполуками). При розвитку увеїту хворі повинен бути проконсультованийофтальмологом, і за необхідності терапія рифабутином повинна бути тимчасовоприпинена (див. розділ “Побічна дія” і “Взаємодія з іншими лікарськимизасобами”).
Повідомлень щодо впливу на здатністькерувати автомобілем і працювати з технікою не надходило.
Відповідно до узвичаєних принципів лікуваннямікобактеріальних інфекцій, рифабутин призначається в комбінації з іншимиантимікобактеріальними препаратами, що не належать до групи рифапіцину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Було показано, що рифабутин індукуєактивність ферментів цитохрому Р4503А, тому може впливати на фармакокінетикулікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасномупризначенні з рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози такихлікарських засобів. З тієї ж самої причини при лікуванні рифабутином оральніконтрацептиви можуть виявитись неефективними, тому таким жінкам кращевикористовувати інші засоби контрацепції. Хоча фармакокінетичні дослідженняпоказали, що рифабутин, який призначають одночасно із зидовудином, знижуєрівень останнього у плазмі крові, у розширеному контрольованому клінічномудослідженні було показано, що це зниження не має істотного клінічного значення.
Клінічні дослідження показали, що рифабутинне впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду (проте щодоізоніазиду див розділ “Побічна дія”). З огляду на зазначене вище, малоймовірнимє виникнення значних взаємодій з етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами,піразинамідом і зальцитабіном (DDC). Флуконазол може підвищувати рівеньрифабутину з кларитроміцином, також може відзначатися підвищення рівнярифабутину у плазмі крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухомумісці при температурі від 15 до 25 °С.
Термін придатності –3 роки.