ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

РИФАБУТИН

(rifabutin)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: rifabutin; 4-дезоксо-3,4-[2-спіро-(N-ізобутил-4-піперидил)-2,5-дигідро-1Н-імідазо]-рифаміцинS;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули “0” розміру зкорпусом та кришечкою червоно-коричневого кольору, вміст капсули – порошок абопресована маса червоно-фіолетового кольору;

склад: 1 капсула містить рифабутину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат,магнію стеарат, кремнію діоксид.

Форма випуску. Капсули для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на мікобактерії.Протитуберкульозні антибіотики. АТС J04A B04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рифабутин є напівсинтетичним антибіотиком широкого спектрадії, що належить до групи ансаміцинів. Препарат має високу активність щодокислотостійких бактерій, включаючи атипові та полірезистентні мікроорганізми.

Рифабутин in vitro проявляє високу активність щодо лабораторних штаміві клінічно виділених культур M. tuberculosis. Дослідження in vitro показали, щовід 30% до 50% штамів M. tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі дорифабутину (тобто, існує неповна перехресна резистентність між цимиантибіотиками).

Активність рифабутину in vivo при інфікуванні M. tuberculosis була в 10разів вищою за активність рифампіцину, що відповідає даним, отриманим in vitro.

Встановлено, що рифабутин активний щодо нетуберкульозних (атипових)бактерій, включаючи М. avіum intracellulare complex (MAC) як in vitro, так іпри експериментальній інфекції, спричиненій цим патогенним комплексом у мишей зіндукованим імунодефіцитом.

При інфекціях, спричинених МАС або іншими атиповими мікобактеріями(такими, як М. хеnopi), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, такі дисемінованих форм захворювання у пацієнтів з імунодефіцитом.

Рифабутин проявляв ефективність як при вперше діагностованомутуберкульозі легенів, так і при полірезистентному хронічному туберкульозі,спричиненому рифампіцин-резистентними штамами M. tuberculosis.

Фармакокінетика. Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковомутракті. Максимальна концентрація препарату в плазмі (С_mах)досягається приблизно через 2 - 4 год після прийому внутрішньо. Рівеньпрепарату в плазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації(МІК) для M. tuberculosis до 30 год з моменту прийому. Як було показано наздорових добровольцях, при одноразовому прийомі 300 мг, 450 мг і 600 мгпрепарату фармакокінетика рифабутину носить лінійний характер, при цьому С_mахвизначається в діапазоні 0,4 - 0,7 мкг/мл.

Рифабутин широко розподіляється в тканинах і органах організму людини,за винятком головного мозку. Зокрема, концентрація рифабутину в легеневійтканині через 24 год після прийому у 5 - 10 разів перевищувала концентраціюпрепарату в плазмі крові.

Спроможність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на щовказують співвідношення внутрішньоклітинної та позаклітинної концентрацій, якідорівнюють 9 : 1 для нейтрофілів і 15 : 1 – для моноцитів. Висока внутрішньоклітиннаконцентрація відіграє, мабуть, ключову роль у забезпеченні високої активностіпрепарату проти таких внутрішньоклітинних патогенних мікроорганізмів, якими ємікобактерії.

З організму людини рифабутин та його метаболіти виводяться переважно ізсечею. Період напіввиведення становить приблизно 35 - 40 год.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених мікобактеріями M. tuberculosis, М.avіum іntracellulare complex (MAC) та іншими атиповими бактеріями.

Рифабутин також рекомендується для профілактики МАС-інфекцій упацієнтів, які страждають на імунодепресію (кількість СD₄-лімфоцитівне перевищує 200/мкл).

Спосіб застосування та дози. Рифабутин призначають дорослим перорально 1раз на добу, незалежно від приймання їжі.

Рифабутин у вигляді монотерапії для профілактики МАС-інфекцій упацієнтів з імунодепресією призначають по 300 мг (2 капсули) на добу.

Рифабутин у комбінації з іншими препаратами призначають:

– при нетуберкульозній мікобактеріальній інфекції – по 450 - 600 мг (3- 4 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отриманнянегативного результату;

– при хронічному полірезистентному туберкульозі легенів – по 300 - 450мг (2 - 3 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отриманнянегативного результату;

– при вперше діагностованому легеневому туберкульозі – по 150 мг (1капсула) на добу протягом 6 місяців.

Для людей літнього віку змінювати дози препарату не потрібно.

Побічна дія. Переносимість Рифабутину при його комбінованомузастосуванні з іншими препаратами оцінювали в тривалих дослідженнях у пацієнтівз пригніченим та з інтактним імунітетом, що страждали від туберкульозної абонетуберкульозної мікобактеріальної інфекції. Тривалість періоду лікуваннястановила 6 - 12 місяців і більше, діапазон доз – від 150 мг до 600 мг на добу.

З огляду на той факт, що рифабутин у дослідженнях нерідко призначають вскладі комбінованої терапії, часто неможливо встановити причинно-наслідковийзв’язок у виникненні побічних ефектів. Необхідність припинення лікуваннявиникала лише в поодиноких випадках. Побічні реакції, які розвивалисянайчастіше (вони розташовані в порядку убування), були пов’язані з:

– шлунково-кишковою системою (нудота, блювання, підвищення активностіпечінкових ферментів, жовтяниця);

– кровоносною і лімфатичною системами (лейкопенія, тромбоцитопенія таанемія), причому частота і ступінь тяжкості гематологічних реакцій могли бутипов’язані з одночасним призначенням ізоніазиду;

– скелетно-м’язовою системою (артралгія, міалгія).

Також можуть відзначатися пропасниця, висипання, у поодиноких випадках– інші реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).

Крім того, при призначенні Рифабутину відзначався оборотний увеїт,ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної. Ризик виникнення цьогопобічного ефекту знижується, якщо Рифабутин застосовують як монотерапію в дозі300 мг для профілактики МАС-інфекцій, і підвищується, якщо рифабутинвикористовують у комбінації з кларитроміцином і у вищих дозах. Можлива рольфлюконазолу (та аналогічних сполук) у підвищенні ризику розвитку увеїту невстановлена. Увеїт не відзначався у пацієнтів, які одержували Рифабутин (удобових дозах 150 - 600 мг) для лікування легеневого туберкульозу в поєднанні зіншими препаратами.

Протипоказання. Препарат протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістюдо Рифабутину або інших рифаміцинів (наприклад, рифампіцин) в анамнезі.

У зв’язку з недостатнім клінічним досвідом застосування препарату длялікування вагітних, жінок, які годують груддю, і дітей, Рифабутин не можназастосовувати для лікування цих груп хворих.

Передозування. Застосування препарату у добовій дозі понад 1 000 мгпротягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можутьвиникати реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок).

Лікування: промивання шлунка, призначеннядіуретиків швидкої дії. Показано проведення симптоматичного лікування.

Особливості застосування.

Спеціальні застереження та запобіжні заходи

Рифабутин може надавати червоно-жовтогарячого кольору сечі, шкірі тарідинам, що секретуються.

Пацієнтам, які приймають рифабутин, не варто носити контактні лінзи.

Рифабутин повинен використовуватися з обережністю при лікуванні хворих зтяжкою нирковою недостатністю. Незначні та помірні порушення функції нирок непотребують корекції дози. Тяжкі порушення функції нирок (якщо кліренскреатиніну не перевищує 30 мл/хв) потребують зниження дози на 50%.

При незначних порушеннях функції печінки дозу препарату можна незмінювати.

Під час лікування рекомендується періодично контролювати кількістьлейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.

При призначенні Рифабутину одночасно з кларитроміцином добова дозарифабутину повинна бути зменшена до 300 мг (див. розділ “Побічна дія”). Черезможливість розвитку увеїту пацієнти повинні перебувати під особливимспостереженням, коли Рифабутин призначається одночасно з кларитроміцином (таіншими макролідами) або флюконазолом (та аналогічними сполуками). При розвиткуувеїту пацієнт повинен бути проконсультований офтальмологом, і, занеобхідності, терапія Рифабутином має бути тимчасово припинена (див. розділи“Побічна дія” та “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Відповідно до узвичаєних принципів лікування мікобактеріальних інфекційРифабутин завжди повинен призначатися в комбінації з іншимиантимікобактеріальними препаратами, що не належать до групи рифаміцину.

Вагітність і лактація

Рифабутин не можна призначати вагітним, жінкам, які годують груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами

Повідомлень щодо впливу на здатність до керування автомобілем і довикористання технічного устаткування не надходило.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами. Рифабутин індукує активність ферментівсімейства цитохрому Р₄₅₀3А, тому може впливати на фармакокінетикулікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасномупризначенні з Рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози такихлікарських засобів. З тієй ж самої причини при лікуванні препаратом пероральніконтрацептиви можуть виявитися неефективними, тому пацієнткам кращевикористовувати інші засоби контрацепції. Хоча фармакокінетичні дослідженняпоказали, що Рифабутин, призначений одночасно із зидовудином, знижує рівеньостаннього в плазмі крові, у розширеному контрольованому клінічному дослідженнібуло показано, що це зниження не має суттєвого клінічного значення.

Рифабутин не впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду(проте щодо ізоніазиду див. розділ “Побічна дія”).

З огляду на вищезазначене, малоймовірним є виникнення значних взаємодійз етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами, піразинамідом і зальцитабіном (DDC).Флюконазол може підвищувати рівень Рифабутину в плазмі крові. При призначеннійого з кларитроміцином також може відзначатися підвищення рівня Рифабутину вплазмі крові.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому,захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C.

Термін придатності – 3 роки.