ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ЦЕФОБІД®

(CEFOBID®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: cefoperazone;

основні фізико-хімічні властивості: білий кристалічний порошок, добре розчиннийу воді;

склад: 1 флакон містить1 г цефоперазону у вигляді цефоперазону натрію;

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотикширокого спектра дії для парентерального застосування. Код АТС J01D A32.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Бактерицидна дія Цефобіду^(R) зумовлена сповільненням синтезу стінкиклітини бактерії.

Цефобід^(R) активний in vitro відносно великої кількостіклінічно значущих мікроорганізмів. У той же час він виявляє резистентність додії багатьох бета-лактамаз.

Наступні мікроорганізми є чутливими до Цефобіду^(R):

Staphylococcus aureus (штами, що продукують та не продукуютьпеніциліназу),

Staphylococcus epidermidis,

Streptococcus pneumoniae (раніше – Diplococcus pneumoniae),

Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи “А”) ,

Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи “B”),

багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок),

багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів.

Грамнегативні мікроорганізми:

Escheria coli,

рід Klebsiella,

рід Enterobacter,

рід Citrobacter,

Haemophilus influenzae (штами, що продукують і не продукуютьбета-лактамази),

Proteus mirabilis,

Proteus vulgaris,

Morganella morganii (раніше Proteus morganii),

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri),

рід Providenciа,

рід Serratia (включаючи S. Marcescens),

рід Salmonella та Shigella,

Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas.

Деякі штами Acinetobacter calcoaceticus,

Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукуютьбета-лактамази),

Neisseria meningitidis,

Bordetella pertussis,

Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи або Clostridium,Eubacterium та рід Lactobacillus),

грамнегативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамівBacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).

Фармакокінетика. Високі рівні у крові, жовчі та сечі досягаютьсяпісля одноразового введення препарату. У таблиці 1 наведено концентраціїпрепарату у сироватці крові дорослих здорових добровольців. Ці дані булоодержано після 15-хвилинного внутрішньовенного введення 1, 2, 3 або 4 грамівпрепарату або одноразового внутрішньом’язового введення 1 або 2 грамівпрепарату.

Таблиця 1. Концентрації цефоперазону у сироватці крові

* Час, що минув після введення препарату.

** Результати, які було отримано через 15 хв. після введення препарату.

Період напіввиведення Цефобіду^(R) із сироватки кровідорівнює приблизно 2 години, незалежно від способу його введення.

Цефобід^(R) досягає терапевтичних рівнів в усіх рідинах татканинах тіла, що досліджувались. Серед них перитонеальна, асцитична тацереброспінальна (під час менінгіту) рідини, сеча, жовч та стінка жовчногоміхура, мокротиння та легені, піднебінні мигдалини та слизова оболонка синусів,передсердя, нирки, сечовід, простата, сім’яники, матка та фаллопієві труби,кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Цефобід^(R) виводиться з жовчю та сечею. Концентраціяпрепарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (як правило, через 1 - 3 годинипісля введення) та перевищує аналогічні концентрації у сироватці крові в 100разів.

Було зареєстровано такі концентрації у жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хвдо 6 000 мкг/мл через 3 години після внутрішньовенного введення 2 г препаратупацієнтам, що не страждають на закупорювання жовчної протоки.

Через 12 годин після введення у різних дозах та різними способамиконцентрація Цефобіду^(R) у сечі осіб з нормальною функцією нирокдосягає в середньому від 20 до 30%. Концентрації препарату у сечі понад 2 200мкг/мл було одержано через 15 хв. після внутрішньовенного введення 2 г Цефобіду^(R).Після внутрішньом’язового ведення 2 г препарату максимальні концентрації у сечістановили приблизно 1 000 мкг/мл.

Повторне введення Цефобіду^(R) не призводить до кумуляціїліків у здорових людей. Максимальні концентрації у сироватці крові, площа підфармакокінетичною кривою, а також період напіввиведення із сироватки кровіоднакові як у здорових людей, так і у хворих на ниркову недостатність.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення препаратуіз сироватки крові збільшується, але збільшується й видалення з сечею. Упацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Цефобід^(R) моженакопичуватися у сироватці крові.

Показання для застосування. Для лікування інфекційних процесів, спричиненихчутливими до Цефобіду^(R) мікроорганізмами:

– інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;

– інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;

– септицемія;

– менінгіт;

– інфекція шкіри та м''яких тканин;

– інфекції кісток та суглобів;

– запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та іншіінфекції статевих шляхів.

Для профілактики інфекційних післяопераційних ускладнень під часабдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Спосіб застосування та дози. Звичайна добова доза, що призначаєтьсядорослим хворим, коливається в межах від 2 г до 4 г; вона ділиться на рівнічастини, що вводяться через кожні 12 годин. Для інфекцій з тяжким перебігомщоденну дозу можна збільшити до 8 г; рівні частини цієї дози вводяться черезкожні 12 годин. Не було виявлено жодних ускладнень при введенні Цефобіду^(R)у добовій дозі 12 - 16 г, розподіленій на три рівні дози (з інтервалом 8годин). Лікування препаратом можна розпочинати до одержання результатівдослідження чутливості мікроорганізмів.

За неускладненого гонококового уретриту рекомендується одноразовевведення 500 мг препарату.

Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладненьпризначають по 1 г або 2 г препарату внутрішньовенно за 30 - 90 хв. до початкуоперації. Дозу можна повторювати через кожні 12 годин, однак у більшостівипадків – протягом не більш ніж 24 години. При операціях з підвищеним ризикомінфікування (наприклад, операції у колоректальній зоні) та коли інфікуванняможе завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритомусерці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може триватипротягом 72 годин після закінчення операції.

Комбінована терапія

Широкий спектр дії Цефобіду^(R) дозволяє здійснюватимонотерапію більшості інфекцій. Однак Цефобід^(R) можезастосовуватися і для комбінованого лікування у поєднанні з іншимиантибіотиками, якщо таке показане. При лікуванні аміноглікозидамирекомендується контролювати функцію нирок.

Внутрішньовенне введення

Стерильний порошок Цефобіду^(R) можна спочатку розчинити задопомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатногодля внутрішньовенного введення (таблиця 2).

З метою полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 млрозчинника на 1 г Цефобіду^(R).

Таблиця 2. Розчини, рекомендовані для розчинення порошку цефоперазонунатрію

Після цього увесь об’єм одержаного розчину слід розвести одним із стандартнихрозчинників для внутрішньовенного введення (таблиця 3).

Таблиця 3. Розчинники для внутрішньовенного введення

Для переривчастого внутрішньовенного введення кожнен 1 г або 2 гЦефобіду^(R) розчиняється у 20 - 100 мл сумісного стерильного розчинудля внутрішньовенних ін’єкцій і вводиться протягом 15 хв - 1 год.

Якщо розчинником є стерильна вода, то її у флакон з препаратом додаютьне більш ніж 20 мл.

Для безперервного внутрішньовенного введення кожен грам Цефобіду^(R)розчиняється або в 5 мл стерильної води для ін''єкцій, або у 5 млбактеріостатичної води для ін’єкцій; цей розчин додається до відповідногорозчинника для внутрішньовенного введення.

Для безпосередньої внутрішньовенної ін''єкції максимальна разова дозаЦефобіду^(R) для дорослого хворого становить 2 г, для дітей – 50мг/кг маси тіла. Препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевоюконцентрацією 100 мг/мл і вводять протягом 3−5 хв.

Внутрішньом’язове введення

Щоб приготувати розчини, призначені для внутрішньом’язового введення,можна використовувати стерильну воду для ін''єкцій. У випадках, колипередбачається введення розчину з концентрацією, що перевищує 250 мг/мл, дляприготування розчину рекомендується скористатися розчином лідокаїну. Такийрозчин можна приготувати, використовуючи стерильну воду для ін''єкцій та 2%розчин лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну повинна бути 0,5%.

Рекомендується такий двоступеневий спосіб розчинення: спочатку сліддодати потрібну кількість стерильної води для ін''єкцій і збовтувати доти, докипорошок Цефобіду^(R) розчиниться повністю, після цього додатипотрібну кількість 2% розчину лідокаїну та змішати.

* Надлишковий об’єм дозволяє повністю наповнити шприц зазначеногооб’єму.

Внутрішньом’язове введення проводиться глибоко у великий сідничний м’язабо у передню поверхню стегна.

Зберіганнярозчинів

Стабільність

Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентраціїЦефобіду^(R) забезпечують стійкість розчину за умови додержаннявказаних нижче значень та проміжків часу. Після закінчення вказаного проміжкуневикористаний розчин підлягає знищенню.

Розчини Цефобіду^(R) зберігаються у скляних або пластмасовихшприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено дляпарентеральних розчинів.

Розчини Цефобіду^(R) зберігають у скляних або пластмасовихшприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено дляпарентеральних розчинів.

Розчини Цефобіду^(R) зберігаються у скляних або пластмасовихшприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено дляпарентеральних розчинів.

Розморожування замороженого препарату має відбуватися при кімнатнійтемпературі. Після розморожування невикористаний розчин підлягає знищенню.Розчин не можна повторно заморожувати.

Несумісність

Розчини Цефобіду^(R) та аміноглікозидів не слід змішувати одночасно,оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведеннякомбінованого лікування Цефобідом^(R) та аміноглікозидом, то це можназробити чергуванням внутрішньовенних вливань. Рекомендується вводити Цефобід^(R)перед аміноглікозидами. Перед подальшим введенням аміноглікозиду слід промитиусю систему відповідним розчином.

Застосування улікуванні дітей

Під часлікування немовлят та дітей Цефобід^(R) повинен призначатися удобових дозах від 50 мг до 200 мг на 1 кг маси тіла; доза вводиться у 2 прийоми(кожні 12 годин) або більше, у разі необхідності. Новонародженим (до 8 днів)препарат слід вводити через кожні 12 годин. Добові дози навіть до 300 мг/кг невикликали ускладнень у дітей раннього віку та у дітей, що страждають на тяжкі інфекції,включаючи кількох пацієнтів з бактеріальним менінгітом.

Застосування у лікуванні грудних дітей

Цефобід^(R) з успіхом застосовується у лікуванні груднихдітей. Але досі не проводили у широкому масштабі досліджень, що стосуютьсяновонароджених та недоношених дітей. Тому перед його призначенням недоношенимта новонародженим дітям слід враховувати як очікувані позитивні наслідки, так іможливий ризик, пов''язаний з лікуванням. Цефобід^(R) не витісняєбілірубін зі сполук з білками плазми.

Застосуванняпри ураженні нирок

Внаслідок того, що нирки не є головним шляхом виведення Цефобіду^(R),хворим з ураженням нирок звичайну добову дозу (2 - 4 г) можна призначати безкоригування. Хворим, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв.або сироватковий рівень креатиніну перевищує 3,5 мг%, добова доза не повиннаперевищувати 4 г.

Побічна дія. Підвищена чутливість. Як і під час лікування усімацефалоспоринами, було відзначено реакції, пов''язані з індивідуальноюгіперчутливістю: макулопапульозний висип, кропив’янка, еозинофілія тамедикаментозна гарячка. Найчастіше такі реакції на лікування Цефобідом^(R)виникають у хворих, в анамнезі яких відзначено схильність до алергічнихреакцій, особливо на пеніцилін.

Кров. Під час лікування препаратом було зареєстровано випадкинезначного зниження рівня нейтрофілів. Так само, як і з іншими бета-лактамнимиантибіотиками, за тривалого лікування може виникнути оборотна нейтропенія. Підчас лікування цефалоспоринами у деяких пацієнтів було встановлено позитивну прямуантиглобулінову пробу Кумбса. Такі явища, як зниження гемоглобіну абогематокриту, що відзначались під час лікування препаратом, відомі з дослідженьпо інших цефалоспоринах. Було відзначено випадки нетривалої еозинофілії тагіпопротромбінемії (див. розділ “Застереження щодо недостатності вітаміну К”).

Печінка. Було зареєстровано помірне підвищення рівня АЛТ, АСТ та лужноїфосфатази.

Травний тракт. Було відзначено зміни кишкових функцій (рідкевипорожнення), які мали більшою або меншою мірою гострий перебіг. У всіхвипадках ці симптоми піддавались симптоматичній терапії або зникали зприпиненням лікування.

Місцеві реакції. Хворі добре переносять внутрішньом''язове введення.Інколи воно супроводжується болісними відчуттями. Як і при лікуванні іншимицефалоспоринами, при внутрішньовенній інфузії у деяких хворих у місці вливаннярозвивається флебіт.

Протипоказання. Цефобід^(R) протипоказаний хворим, у якихвиявлено підвищену чутливість до цефалоспоринів.

Передозування. Підвищена доза цефалоспорину може викликатиепілептичні напади. Випадки анафілактичного шоку трапляються дуже рідко, однакможуть стати загрозою для життя пацієнта.

Лікування: седативна терапія із застосуванням діазепаму під часепілептичних нападів.

Особливості застосування. Слід мати на увазі, що 1 г цефоперазону містить 34мг натрію. Перед призначенням хворому препарату Цефобід^(R)слід встановити, чи у хворого не було відзначено підвищеної чутливості доцефалоспоринів, пеніцилінів та інших лікарських засобів. Хворим з підвищеноючутливістю до пеніциліну препарат слід призначати з великою обережністю. Усімхворим, в анамнезі яких було зафіксовано схильність до різноманітних алергічнихреакцій (особливо – медикаментозна алергія), антибіотики слід призначати зобережністю.

Якщо виникає алергічна реакція, застосування Цефобіду^(R)слід припинити та почати відповідне лікування. Серйозні анафілактичні реакціївимагають негайного введення адреналіну. У разі необхідності слід застосувати кисень,внутрішньовенно стероїди та штучне дихання, включаючи інтубацію.

Цефобід^(R) інтенсивно виділяється з жовчю. Періоднапіввиведення, як правило, подовжується, а виділення препарату з сечею посилюєтьсяу хворих, які страждають на захворювання печінки або закупорювання жовчнихпротоків. Але терапевтичні концентрації цефоперазону досягаються навіть затяжких уражень печінки, а період напіввиведення подовжується лише у 2 - 4 рази.

У разі наявності тяжкої форми закупорювання жовчних протоків, тяжкогозахворювання печінки або супутнього порушення функції нирок, може виникнутинеобхідність у зміні дозування препарату.

У пацієнтів з порушенням функції печінки та супутнім ураженням нирокнеобхідно провадити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові,а також встановити потрібне дозування. Якщо контроль концентрації препарату всироватці не проводиться, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Період напіввиведення Цефобіду^(R) із сироватки крові дещознижується під час гемодіалізу. Введення препарату повинно здійснюватися післязакінчення діалізу.

У деяких пацієнтів лікування препаратом Цефобід^(R) так само,як і лікування іншими антибіотиками, може призвести до дефіциту вітаміну К ворганізмі. Найймовірніше це пов’язано з пригніченням кишкової флори, якасинтезує цей вітамін. Такому ризикові піддаються виснажені пацієнти абопацієнти з порушеннями засвоєння їжі (хворі, що страждають на муковісцидозпідшлункової залози), а також пацієнти, що протягом тривалого часу перебуваютьна парентеральному харчуванні. Для таких хворих слід провадити контрольпротромбінового часу, а за необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.

Як і при лікуванні іншими антибіотиками, тривале застосування Цефобіду^(R)може викликати посилений ріст стійких мікроорганізмів. З цієї причини під часлікування слід провадити ретельне спостереження за хворими.

Зміни лабораторних показників

Може матимісце псевдопозитивна реакція на глюкозу у сечі при проведенні тестів зрозчинами Бенедикта або Фелінга.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При вживанні алкогольних напоїв, якіприймали під час та, щонайпізніше, на п''яту добу після введення Цефобіду^(R),було зареєстровано такі характерні реакції, як раптовий приплив крові дообличчя, пітливість, головний біль та тахікардія. Схожі реакції було поміченопід час лікування деякими іншими цефалоспоринами. Тому пацієнтам слідутримуватися від вживання алкогольних напоїв під час лікування Цефобідом^(R).Пацієнтам, що перебувають на штучному годуванні оральним або парентеральнимспособом, протипоказані розчини, що містять етанол.

Застосування під час вагітності

Проведені досліди на мишах, пацюках та мавпах довели, що під часвведення їм препарату у дозах, що у 10 разів перевищують дози, призначені длялікування людей, у тварин не було помічено зниження фертильності і жодноготератогенного ефекту. Однак ретельно перевірених даних спостережень надвагітними жінками немає. Оскільки результати вивчення репродуктивної функції утварин не завжди можна перенести на організм людини, лікування препаратом підчас вагітності слід провадитися лише за крайньої необхідності.

Застосування під час годування груддю

Секреція препарату у молоко людини має місце у дуже незначнійкількості. Незважаючи на те, що цефоперазон потрапляє у грудне молоко унезначній кількості, під час призначення Цефобіду^(R) матерям, щогодують груддю, слід вживати необхідних застережних заходів.

Вплив на здатність керуватиавтомобілем та користуватися технікою

Немає.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці притемпературі 15°С - 25°С. Термін придатності – 2 роки.