ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
СУЛЬПЕРАЦЕФ®
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічнівластивості: білий або білий з жовтуватим відтінком порошок;
склад: 1 флакон міститьцефоперазону натрієвої солі у перерахуванні на цефоперазон 1 г;
сульбактаму натрієвої солі уперерахуванні на сульбактам 1 г.
Форма випуску.
Порошок для приготування розчинудля ін''єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Протимікробні засоби для системногозастосування. Код АТС J01 DA82.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Антибактеріальним компонентомСульперацефу є цефоперазон – цефалоспориновий антибіотик третього покоління, щодіє на чутливі мікроорганізми під час їхнього активного розмноження шляхомінгібування біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має клінічнозначущої антибактеріальної активності (за винятком Neisseriaceae та Acinetobacter)і є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуютьсямікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків. Сульбактам такожзв''язується з деякими пеніцилін-зв''язуючими білками, тому Сульперацеф часто дієна чутливі штами більш виражено, ніж один цефоперазон.
Комбінація сульбактаму іцефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Окрімтого, відмічається синергічний ефект щодо різних мікроорганізмів, насамперед: Haemophilusinfluenzae, Bacteroides species, Staphylococcus species, Acinetobactercalcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteusmirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacterfreundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Сульперацеф активний in vitroщодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів, до яких належатьнижченаведені:
Грампозитивнімікроорганізми
Staphylococcus aureus (продукуючий і непродукуючий пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcuspneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептококгрупи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групиВ), більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів, багато штамів Streptococcusfaecalis (ентерококи).
Грамнегативнімікроорганізми
Escherichia coli, Klebsiella species,Enterobacter species, Citrobacter species, Haemophilusinfluenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganellamorganii, Providencia rettgeri, Providencia species, Serratiaspecies (включаючи S. marcescens), Salmonella і Shigellaspecies, Pseudomonas aeruginosa і деякі інші Pseudomonasspecies, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseriagonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersiniaenterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми
Грамнегативні палички (зокрема Bacteroidesfragilis, інші Bacteroides species і Fusobacterium species).
Грампозитивні і грамнегативні коки(зокрема Peptococcus, Peptostreptococcus і Veillonella species).
Грампозитивні палички (зокрема Clostridium,Eubacterium і Lactobacillus species).
Фармакокінетика
Як сульбактам, так і цефоперазон добрерозподіляються в різні тканини і рідини, зокрема у жовч, жовчний міхур, шкіру,апендикс, фаллопієви труби, яєчники, матку тощо.
Максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазонупісля внутрішньовенного введення 2 г сульбактаму/цефоперазону (1 гсульбактаму, 1 г цефоперазону) протягом 5 хв становлять у середньому 130,2і 236,8 мкг/мл відповідно. Це відображає більший об''єм розподілу сульбактаму(Vd = 18,0-27,6 л) порівняно з об”ємом розподілу цефоперазону (Vd = 10,2-11,3л).
При введенні сульбактаму/цефоперазону приблизно 84%сульбактаму і 25% цефоперазону виводиться нирками. Решта цефоперазонувиводиться переважно з жовчю. При парентеральному введеннісульбактаму/цефоперазону період напіввиведення сульбактаму становить усередньому приблизно 1 год, цефоперазону – 1,7 год. Концентрація субстанцій всироватці пропорційна введеній дозі.
При повторному застосуванні значущих змінфармакокінетики обох компонентів сульбактаму/цефоперазону не відмічається. При введенніпрепарату кожні 8-12 год кумуляція не спостерігається.
Фармакокінетика припорушенні функції печінки
Цефоперазон активно виводиться з жовчю. Періоднапіввиведення цефоперазону звичайно подовжується, а екскреція препарату ізсечею збільшується у хворих, які мають захворювання печінки і/або обструкціюжовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчідосягається терапевтична концентрація цефоперазону, а період напіввиведеннязбільшується у 2-4 рази.
Фармакокінетика припорушенні функції нирок
У хворих з різними ступенями порушення функціїнирок, які лікувалися сульбактамом/цефоперазоном, виявлено висока кореляція міжзагальним кліренсом сульбактаму з організму і розрахунковим кліренсомкреатиніну. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлене значнеподовження періоду напіввиведення сульбактаму (у середньому 6,9 і 9,7 год урізних дослідженнях). Гемодіаліз спричинює значні зміни періоду напіввиведення,загального кліренсу з організму і об''єму розподілу сульбактаму.
Фармакокінетика у людейпохилого віку
У людей похилого віку з нирковою недостатністю іпорушеною функцією печінки спостерігається збільшення періоду напіввиведення,зниження кліренсу і збільшення об''єму розподілу як сульбактаму, так іцефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелює зі ступенем порушення функціїнирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки.
Фармакокінетика у дітей
У дітей немає істотних відмінностей фармакокінетикикомпонентів сульбактаму/цефоперазону порівняно з такою у дорослих. Середнійперіод напіввиведення сульбактаму в дітей становить від 0,91 до 1,42 год, ацефоперазону – від 1,44 до 1,88 год.
Показання для застосування.
· ІнфекціїЛОР-органів, дихальних шляхів
· Менінгіт
· Інтраабдомінальніінфекції (перитоніти різної локалізації, в т.ч. післяопераційні, холецистити,холангіти, абсцеси печінки)
· Інфекціїсечовивідних шляхів
· Септицемія
· Запальні захворюванняорганів малого таза (пельвіоперитоніт, ендометрит, гонорея)
· Інфекції шкіриі м''яких тканин
· Інфекціїкісток і суглобів
Спосіб застосування тадози.
Препарат вводять внутрішньовенно (в/в)або внутрішньом’язово (в/м).
Дорослим – по 2-4 г на добу з інтервалом 12 год; притяжких, стійких інфекціях – по 8 г на добу. Максимальна добова доза – 8 г.
Хворим з хронічною нирковою недостатністю прикліренсі креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) потрібна корекція дози: КК 15-30 мл/хв– по 1 г 2 рази на добу, КК менше 14 мл/хв – по 500 мг 2 рази на добу.
Дітям – 40-80 мг/кг на добу у 2-4 прийоми; притяжких, довготривалих інфекціях – по 160 мг/кг на добу. Максимальна добовадоза – 160 мг/кг.
Немовлятам протягом першого тижняжиття препарат слід вводити кожні 12 год. Максимальна добова доза сульбактаму -80 мг/кг на добу.
Внутрішньовенневведення. Вміст флакона розчиняють у 5-6 млстерильної води для ін’єкцій або в 5% розчині глюкози для ін’єкцій, або 0,9%розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Вводять повільно не менше 3 хв.
Для інфузій препарат розчиняється як вказано вище іпісля розчинення розводиться до 20мл тим самим розчинником. Інфузію вводятьпротягом 15-60 хв.
Внутрішньом’язовевведення. Для розчинення препарату спочатку використовують стерильнуводу для ін’єкцій, а потім додають 2% розчину лідокаїну до отримання 0,5%розчину лідокаїну.
Побічна дія.
Алергійні реакції: анафілактичний шок,транзиторна еозинофілія, пропасниця.
Шлунково-кишковий тракт: діарея, нудота, блювання,псевдомембранозний коліт.
Шкірні реакції: макулопапульознівисипання, кропив''янка, свербіж, синдром Стівенса - Джонсона. Ризик їх вище ухворих з алергійними реакціями (особливо на пеніцилін) в анамнезі.
Система кровотворення: кровотечі (дефіцитвітаміну К). Зниження кількості нейтрофілів. При тривалому лікуванні (як ііншими бета-лактамними антибіотиками) може розвинутись оборотна нейтропенія. Удеяких пацієнтів під час лікування відмічалася позитивна проба Кумбса.Спостерігається також зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. Відмічаєтьсятранзиторна лейкопенія і тромбоцитопенія, а також гіпопротромбінемія.
Інші: головний біль,пропасниця, біль при ін''єкції, озноб, гематурія, васкуліт.
Лабораторні показники: підвищення активності"печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинінемія,гіпербілірубінемія; гіпопротромбінемія.
Місцеві реакції: Сульперацеф добрепереноситься при внутрішньом''язовому введенні. Іноді після внутрішньом''язовоїін''єкції спостерігається транзиторний біль. При внутрішньовенному введеннісульбактаму/цефоперазону (як і інших цефалоспоринів і пеніцилінів) за допомогоюкатетера може розвинутися флебіт у місці інфузії (0,1%).
Протипоказання.
Сульбактам/цефоперазон протипоказаний хворим залергією на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-які цефалоспорини.
З обережністю: вагітність, годування груддю. Тяжкіпечінкова та ниркова недостатність.
Передозування.
Симптоми: судоми. Лікування –симптоматична терапія.
Особливості застосування.
У хворих, які одержували бета-лактамні антибіотики,зокрема цефалоспорини, описані випадки серйозних реакцій гіперчутливості(анафілактичних). Ризик таких реакцій вище у пацієнтів, у яких в анамнезі відмічалисяреакції гіперчутливості. При розвитку алергійної реакції необхідно відмінитипрепарат і призначити адекватну терапію.
Корекція доз може бути необхідною у разі тяжкоїобструкції жовчних шляхів, тяжких захворювань печінки, а також порушення функціїнирок у поєднанні з будь-яким із зазначених станів.
Для хворих з порушенням функції печінки і супутнімпорушенням функції нирок необхідний моніторинг концентрації цефоперазону всироватці крові і корекція його дози у разі потреби. Якщо в таких випадках регулярниймоніторинг концентрації цефоперазону в сироватці не проводиться, його добовадоза не повинна перевищувати 2 г.
При лікуванні цефоперазоном, як і іншимиантибіотиками, у поодиноких випадках розвивається дефіцит вітаміну К. Причиноюйого, ймовірно, є пригнічення нормальної мікрофлори кишечнику, яка синтезує цейвітамін. До групи ризику можна віднести пацієнтів з неповноцінним харчуванням,мальабсорбцією (наприклад при муковісцидозі), які тривало знаходяться навнутрішньовенному штучному харчуванні. В таких випадках, а також у хворих, якіодержують антикоагулянти, необхідно контролювати протромбіновий час і занаявності показань призначати вітамін К.
При тривалому лікуванні сульбактамом/цефоперазоном,як і іншими антибіотиками, може спостерігатися надмірний ріст нечутливихмікроорганізмів. Хворі під час лікування повинні перебувати під ретельнимнаглядом. При тривалому лікуванні рекомендується періодично контролюватипоказники функцій внутрішніх органів, зокрема нирок, печінки і системикровотворення. Це особливо важливо для немовлят, насамперед недоношених, імаленьких дітей.
Враховуючи широкий спектр активності препарату,можна проводити адекватну монотерапію. При одночасному застосуванніаміноглікозидів необхідно контролювати функцію нирок. При тривалому лікуваннінеобхідно контролювати показники функцій нирок, печінки і системикровотворення. У період терапії можуть відмічатися хибнопозитивні результативизначення глюкози у сечі при використанні розчинів Бенедикта або Фелінга,хибнопозитивна реакція Кумбса. Лікування недоношених немовлят, вагітних іжінок, які годують груддю, проводять у тому випадку, коли можлива користьперевищує потенційний ризик.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами.
Алкоголь. При вживанні алкоголю підчас лікування цефоперазоном і майже 5 днів після його введення булизареєстровані такі реакції, як припливи, пітливість, головний біль ітахікардія, тому пацієнтів слід попереджати про можливість появи такихсимптомів при вживанні алкогольних напоїв під час і невдовзі після лікуваннясульбактамом/цефоперазоном. За необхідності штучного харчування хворих(внутрішньо або парентерально) слід уникати застосування розчинів, що містятьетанол.
Аміноглікозиди. Розчинисульбактаму/цефоперазону і аміноглікозидів не слід безпосередньо змішуватичерез їх фармацевтичну несумісність. Якщо проводиться комбінована терапіясульбактамом/цефоперазоном і аміноглікозидом, то два препарати вводять шляхомпослідовних інфузій з використанням окремих вторинних катетерів, а первиннийкатетер промивають адекватним розчином між уведенням доз препаратів. Інтервалиміж введенням сульбактаму/цефоперазону і аміноглікозиду протягом дня повиннібути якомога більшими. Посилює нефротоксичність аміноглікозидів, фуросеміду.Посилює ризик кровотеч при застосуванні з антиагрегатними нестероїднимипротизапальними засобами.
Умови та термін зберігання.
Зберігати у сухому, захищеному від світла,недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С.
Термін придатності – 2 роки. Незастосовувати після закінчення терміну придатності.
Приготовлений розчин для ін’єкцій придатний довикористання протягом 18 год при температурі зберігання 15-25°С.