ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
Ламіктал
(Lamictal)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lamotrigine;6-(2,3-дихлорфеніл-1,2,4-триазин-3,5-діамін;
основні фізико-хімічні властивості: білі або з відтінком, багатогранноїформи, супереліптичні (для таблеток по 5 мг – довгасті, двоопуклі, з лінієюрозлому чи без) таблетки із запахом чорної смородини. З одного боку таблетоквідбиток на 5 мг – «GS CL2», 25 мг - «GS CL5», 50 мг - «GS CХ7», 100 мг - «GSCL7» з другого доза препарату, а саме 5, 25, 50 або 100. На поверхні таблетокдозволяється мармуровість.
склад: 1 таблетка містить ламікталу 5 мг, 25 мг, 50 мг або 100 мг;
допоміжні речовини: кальцію карбонат, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, алюмінію магнію силікат, натрію крохмалю гліколят, повідон К30,сахарин натрію, ароматизатор чорносмородиновий, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки розчинні.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС NO3AX09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ламотриджин - це протисудомний препарат, механізм дії якого пов`язанийз блокуванням вольтаж - залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембраннейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільненняглутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичногонападу).
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується зшлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі досягаєтьсяприблизно через 2,5 години.
Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом єN-глюкуронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин.Ламіктал має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином увигляді метаболітів та частково в незміненому вигляді, переважно із сечею. Удітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих.
Показання для застосування.
Епілепсія
Дорослі: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних тагенералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади,пов`язані з синдромом Леннокса-Гасто.
Діти: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних та генералізованихнападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов`язані зсиндромом Леннокса-Гасто.
Дітям, у яких епілепсія виявлена вперше, починати лікування змонотерапії Ламікталом не рекомендується. Лікування починається з додатковоїтерапії і після досягнення контролю за нападами допоміжні препарати можнавідмінити і продовжити лікування Ламікталом.
Біполярні розлади (дорослі 18 років і старше)
Ламіктал показаний для запобігання випадкам емоційних порушень у хворихбіполярним розладом, переважно шляхом запобігання виникненню депресивнихстанів.
Спосіб застосування та дози.
Епілепсія
Дорослі та діти, старше 12 років
При монотерапії:
Початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів,потім приймають 50 мг/день протягом наступних 2 тижнів, в подальшому дозупідвищують на 50 -100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту.Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг/день в 1 або 2 прийоми. Длядеяких пацієнтів може знадобитись доза 500 мг на день.
Рекомендована схема збільшення дози у дорослих та дітей старше 12 роківпри монотерапії Ламікталом
| 1-й та 2-й тиждень
| 3-й та 4-й тиждень
| Підтримуюча доза
|
| 25 мг
(1 раз на день)
| 50 мг
(1 раз на день)
| 100 - 200 мг/день
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на
50 - 100 мг кожні 1-2 тижні
|
У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп наступногопідвищення дози не повинні перевищуватись.
При комбінованій терапії
У пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншимипротиепілептичними препаратами), початкова доза Ламікталу становить 25 мг черездень протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягом наступних 2тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25 – 50 мг надень) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг на день в 1 або 2 прийоми.
Хворі, які приймають протиепілептичні препарати, які індукують печінковіферменти, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (завинятком вальпроату натрію): початкова доза Ламікталу становить 50 мг 1 раз надень протягом 2 тижнів, в подальшому – 100 мг на день протягом 2 тижнів. Потімдоза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1 – 2 тижні додосягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча дозадорівнює 200 - 400 мг на день в 2 прийоми. Для деяких пацієнтів можезнадобитись доза 700 мг на день.
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, фармакокінетичнавзаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується така ж схемазбільшення доз, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину у дорослих та дітейстарше 12 років при комбінованій терапії
| | 1-й та 2-й тиждень
| 3-й та 4-й тиждень
| Підтримуюча доза
|
| Вальпроат натрію
з іншими протиепілептичними препаратами або без них
| 12,5 мг/день
(прийом по
25 мг через день)
| 25 мг/день
(1 раз на день)
| 100 - 200 мг/день
(в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25 – 50 мг кожні 1 – 2 тижні
|
| Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату)
| 50 мг/день
(1 раз на день)
| 100 мг/день
( 2 прийоми)
| 200 - 400 мг/день
(в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні
1 – 2 тижні
|
* Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.
Примітка: у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати зневідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схемунарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп наступногозбільшення дози не повинні перевищуватись.
Діти від 2 до 12 років
Діти, які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичнимипрепаратами або без них: початкова доза Ламікталу становить 0,15 мг/кг маситіла на день за 1 прийом протягом 2 тижнів,
потім – 0,3 мг/кг маси тіла на день за 1 прийом протягом 2 тижнів. Далідоза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1 – 2тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча дозадорівнює 1 – 5 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг надень).
Діти, які отримують протиепілептичні препарати, що індукують печінковіферменти, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (завинятком вальпроату натрію): початкова доза Ламікталу становить 0,6 мг/кг маситіла на день у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на деньпротягом 2 тижнів. Далі доза повинна збільшуватись (максимально на
1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимальноготерапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тілана день у 2 прийоми.
Пацієнтам, які отримують протиепілептичні засоби, взаємодія яких зламотриджином не встановлена, рекомендується така ж схема збільшення доз, якдля пацієнтів, які отримують ламотриджин з вальпроатом.
Рекомендована схема збільшення доз ламотриджину у дітей від 2 до 12років при комбінованій терапії
| | 1-й та 2-й тиждень
| 3-й та 4-й тиждень
| Підтримуюча доза
|
| Вальпроат натрію
з або без інших протиепілептичних препаратів
| 0,15 мг/кг **
(1 раз на день)
| 0,3 мг/кг
(1 раз на день)
| 1-5 мг/кг
(в 1 або 2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1 – 2 тижні,
максимум –
200 мг/день
|
| Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з або без інших протиепілептичних препаратів (за винятком вальпроату)
| 0,6 мг/кг
(в 2 прийоми)
| 1,2 мг/кг
(в 2 прийоми)
| 5-15 мг/кг
(в 2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1 – 2 тижні,
максимум –
400 мг/день
|
* Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон;
** Якщо підрахована добова доза становить 1-2 мг, дозволяється прийом 2мг Ламікталу через день протягом 2 перших тижнів. Якщо підрахована доза менше 1мг, приймати Ламіктал не рекомендується.
Примітка: у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати зневідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схемунарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Дітям віком від 2 до 6 років може знадобитись підтримуюча доза, якавідповідає верхньому рівню рекомендованих доз.
У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшогопідвищення дози не повинні перевищуватись.
Діти до 2 років
Достатня інформація щодо застосування Ламікталу у дітей молодше 2років, відсутня.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії
При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для досягненнямонотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні іншихпротиепілептичних препаратів при лікування ламотриджином слід мати на увазіефект, що може бути спричинений при цьому на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади
Ламотриджин рекомендується для лікування пацієнтів з біполярнимирозладами з ризиком виникнення депресивного стану.
Для запобігання рецидиву виникнення депресивного стану сліддотримуватись наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режимвключає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючоїстабілізувальної дози протягом 6 тижнів (див. Таблицю), після чого іншіпсихотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разіклінічної доцільності (див. Таблицю).
Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія,зважаючи на те що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця невстановлена.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину длядосягнення підтримуючої стабілізувальної добової дози при лікування дорослих(18 років і старше) з біполярними розладами
| Режим лікування
| 1-2-й тиждень
| 3-4-й тиждень
| 5-й тиждень
| Стабілізувальна доза*
(6-й тиждень)
|
| Додаткова терапія з інгібіторами ферментів, напр. вальпроатом
| 12,5 мг
(25 мг через день)
| 25 мг
(1 раз на день)
| 50 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
| 100 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
(максимальна добова доза 200 мг)
|
| Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти, напр. карбамазепіном та фенобарбітоном у пацієнтів, які не приймають вальпроат
| 50 мг
(1 раз на день)
| 100 мг
( у 2 прийоми)
| 200 мг
( у 2 прийоми)
| 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень
(у 2 прийоми)
|
| Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, (напр. літієм, бупропіоном) або монотерапія ламотриджином
| 25 мг
(1 раз на день
| 50 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
| 100 мг
( 1 раз на день або у 2 прийоми)
| 200 мг
( від 100 до 400 мг)
(1 раз на день або у 2 прийоми)
|
Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомимвпливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощуваннядози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
*Стабілізувальнадоза може бути змінена, залежно від клінічної відповіді.
а) Додаткова терапія з інгібіторами ферментів, наприкладвальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутнє застосуваннятакі інгібітори ферментів, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів,потім 25 мг 1 раз на день наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 50мг на день (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягненняоптимальної відповіді є 100 мг на день (за 1 або 2 прийоми). Однак доза можебути збільшена до максимальної 200 мг на день, залежно від клінічної відповіді.
б) Додаткова терапія з препаратами, що індукуютьпечінкові ферменти, напр. карбамазепін та фенобарбітон у пацієнтів, які неприймають вальпроат.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати, щоіндукують печінкові ферменти, як карбамазепін та фенобарбітон і не приймаютьвальпроат, є 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 100 мг на день(розділена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 200мг на день (у 2 прийоми) на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг надень на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповідіє 400 мг на день (у 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.
с) Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетичнавзаємодія яких з ламотриджином не відома (напр. літій, бупропіон) абомонотерапія ламотриджином.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати,фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, або при монотерапіїламотриджином є 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 50 мг на день (за1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 100 мг надень на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200мг на день (за 1 або на 2 прийоми), однак під час клінічних іспитівзастосовувались дози у межах від 100 до 400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізувальної дози іншіпсихотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеною нижче схемою.
Підтримуюча стабілізувальна доза при біполярнихрозладах з наступною відміною супутніх психотропних або протиепілептичнихзасобів
| Режим лікування
| 1-й тижень
| 2-й тиждень
| з 3-го тижня*
|
| а) з наступною відміною інгібіторів ферментів, напр. вальпроату
| Подвоїти стабілізувальну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень, наприклад, стабілізувальна доза 100 мг на день буде збільшена за 1 тиждень до 200 мг на день
| Підтримувати цю дозу 200 мг на день (розділену на 2 прийоми)
|
| б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти, напр. карбамазепіну, залежно від дози
| 400 мг
| 300 мг
| 200 мг
|
| 300 мг
| 225 мг
| 150 мг
|
| 200 мг
| 150 мг
| 100 мг
|
| с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином не відома, напр. літій, бупропіону
| Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози ( 200 мг на день), розділену на 2 прийоми
( у межах від 100 до 400 мг)
|
*Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг на день.
Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомимвпливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощуваннядози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
а) з наступною відміною інгібіторів ферментів,напр. вальпроату
Необхідна стабілізувальна доза ламотриджину повинна бути подвоєна ізберігатись на цьому рівні після відміни вальпроату.
б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінковіферменти, напр. карбамазепіну, залежно від дози
Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів післявідміни препаратів, що індукують ферменти.
с) з наступною відміною інших психотропних абопротиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином невідома, напр. літію, бупропіону
Повинна зберігатись доза, досягнута після режиму підвищення дози.
Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів збіполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні іншихпрепаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів,може бути рекомендована така схема
Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів збіполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів
| Режим лікування
| Стабілізувальна доза ламотриджину (мг на день)
| 1-й тиждень
| 2-й тиждень
| з 3-го тижня
|
| Додаткове призначення інгібіторів ферментів, напр. вальпроату, залежно від дози ламотриджину
| 200 мг
| 100 мг
| Підримувати цю дозу
( 100 мг на день)
|
| 300 мг
| 150 мг
| Підримувати цю дозу
( 150 мг на день)
|
| 400 мг
| 200 мг
| Підримувати цю дозу
( 200 мг на день)
|
| Додаткове призначення препаратів, індукуючих ферменти, напр. карбамазепіну, у пацієнтів, які не приймають вальпроат, залежно від дози ламотриджину
| 200 мг
| 200 мг
| 300 мг
| 400 мг
|
| 150 мг
| 150 мг
| 225 мг
| 300 мг
|
| 100 мг
| 100 мг
| 150 мг
| 200 мг
|
| Додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних препаратів, клініко- фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, напр. літію, бупропіону.
| Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг на день)
( в межах від 100 до 400 мг)
|
Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати зневідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощуваннядози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Відміна ламотриджину пацієнтам з біполярнимирозладами
За даними клінічних іспитів, не відмічалось підвищення частоти, ступенятяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату, порівнюючиз плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступовогозменшення дози.
Діти ( молодше 18 років)
Ефективність та безпека застосування ламотриджину у пацієнтів збіполярним розладом цієї вікової групи не вивчалась, тому рекомендації щодорежиму дозування не можуть бути надані.
Загальні рекомендації
Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при лікуванні дітей,хворих на епілепсією або з печінковою недостатностю) не може бути застосована шляхомприйому однієї таблетки з меншою дозою препарату, слід приймати ту дозупрепарату у вигляді цілої таблетки, що якнайбільше відповідає найменшійнеобхідній дозі.
Хворі похилого віку (старше 65 років)
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковійгрупі не відрізняється від такої у дорослих пацієнтів середнього віку.
Печінкова недостатність
Початкова доза, збільшення дози та підтримуюча доза повинні бутизменшені загалом на 50% у пацієнтів з помірною та на 75% - з тяжкою печінковоюнедостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно зклінічним ефектом.
Ниркова недостатність
При застосуванні у хворих з нирковою недостатністю слід дотримуватисьобережності.
Побічна дія.
Базуючись на наявних даних, побічна дія розділена на 2 підрозділи,специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загальногопрофілю безпеки препарату слід зважати на обидва.
Для оцінки частоти виникнення побічної дії застосовувалась такакласифікація:
дуже часто (>1/10), часто (>1/100, < 1/10), не часто(>1/1000, < 1/100), рідко (>1/10.000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10.000).
Епілепсія
Шкіра та підшкірні тканини
Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:
Дуже часто: шкірний висип.
За іншими клінічними даними:
Дуже часто: шкірний висип.
Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.
Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.
При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень комбінованоголікування Ламікталом шкірний висип спостерігався у 10% хворих, що приймалиламотриджин, та у 5% хворих, що приймали плацебо. Висип був причиною відмінипрепарату у 2% хворих. Шкірний висип носив макуло-папульозний характер, частішевиникав протягом 8 тижнів від початку лікування та зникав після відміни ламотриджину.
У поодиноких випадках повідомлялось про виникнення тяжких життєво -небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужуєпісля відміни препарату, у деяких пацієнтів залишаються незворотні рубці; дужерідко ці синдроми призводили до смерті.
Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язанийз високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схемизбільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуваннямвальпроату.
Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдромугіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами (див.Імунна система).
Кров та лімфатична система
Дуже рідко: гематологічні відхилення, що включають нейтропенію,лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію таагранулоцитоз.
Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані зсиндромом гіперчутливості.
Імунна система
Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми, якпропасниця, лімфоаденопатія, набряк обличчя, зміна крові та порушення функціїпечінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганнанедостатнсть.
Також повідомлялось про висип як частину синдрому гіперчутливості, якийсупроводжувався різними системними симптомами, включаючи пропасницю,лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки.Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодиноких випадках можепризводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові таполіорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості(наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть завідсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайнооглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламікталу.
Психіатричні порушення
Часто: дратівливість.
Не часто: агресивність.
Дуже рідко: тік, галюцинації та сплутаність свідомості.
Нервова система
Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:
Дуже часто: головний біль.
Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор.
Не часто: атаксія.
За іншими клінічними даними:
Дуже часто: головний біль, запаморочення.
Часто: ністагм, тремор, атаксія, сонливість, безсоння.
Дуже рідко: тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади,загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшеннячастоти нападів.
Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму упацієнтів з існуючою хворобою Паркінсона, є окремі повідомлення проекстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.
Очі
Дуже часто: диплопія, відчуття завіси перед очима.
Рідко: кон’юнктивіт.
Шлунково-кишковий тракт
Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:
Часто: нудота.
За іншими клінічними даними:
Часто: розлади з боку ШКТ (включаючи блювання та діарею).
Гепато-біліарна система
Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів,порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціямигіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
Кістково-м’язова система та сполучні тканини
Дуже рідко: вівчакоподібні реакції.
Загальні розлади
Часто: стомлюваність.
Біполярні розлади
Шкіра та підшкірні тканини
За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом
Дуже часто: шкірний висип.
Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.
За даними клінічних іспитів (контрольованих та неконтрольованих) ухворих з біполярним розладом шкірний висип спостерігався у 14% пацієнтів, якілікувались ламотриджином. Тоді як у контрольованих іспитах шкірний висипспостерігався у 9% хворих, які лікувались ламотриджином, порівняно з 8% хворих,які приймали плацебо.
Нервова система
За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом
Дуже часто: головний біль.
Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.
Кістково-м’язова система та сполучні тканини
За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом
Часто: артралгія.
Загальні розлади
За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом
Часто: біль, біль у спині.
Протипоказання.
Ламіктал протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю доламотриджину.
Передозування.
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, щоу 10 – 20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), симптомами якогобули атаксія, ністагм, порушення свідомості та кома.
У випадку передозування пацієнт повинен бути госпіталізований дляпроведення відповідної підтримуючої терапії. За необхідності слід провестипромивання шлунка.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження
Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином можевиникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипу. В більшості випадків висипє помірним і минає без лікування, однак повідомлялось про виникнення тяжкихшкірних реакцій, що потребували госпіталізації та відміни Ламікталу. До нихналежали випадки потенційно загрожуючого життю висипу, такого як синдромСтівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
У дорослих, що брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендаційз дозування Ламікталу, частота тяжкого шкірного висипу становить приблизно 1 на500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувавсясиндром Стівенса – Джонсона (1 на 1000).
Частота тяжкого шкірного висипу у хворих з біполярним розладом, заданими клінічних іспитів, становить 1 на 1000.
У дітей ризик виникнення серйозного шкірного висипу вищий, ніж удорослих.
За даними досліджень, частота випадків висипу, що призводили догоспіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.
У дітей перші ознаки шкірного висипу можуть бути помилково сприйняті заінфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної діїна препарат у дітей, у яких виникає висип і пропасниця протягом перших 8 тижнівтерапії.
Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язанийз високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схемизбільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуваннямвальпроату.
При появі висипу на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого,так і дитину) та відмінити прийом Ламікталу, якщо немає доказів, що шкірнийвисип не пов`язаний з прийомом препарату.
Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдромугіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, щовключають пропасницю, лімфоаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушенняфункції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодинокихвипадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання кровіта поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознакигіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникатинавіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнтаслід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийомЛамікталу.
Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому притривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак притривалому застосуванні Ламікталу не відбувалося будь-яких суттєвих змінкількості гемоглобіну, середнього об`єму еритроцитів, концентрації фолатів усироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитахпротягом 5 років.
У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіяминиркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво незмінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому прилікуванні пацієнтів з ураженнями печінки необхідно дотримуватися обережності.
Ламіктал не повинен призначатись пацієнтам, що вже лікуються будь-якиміншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації з лікарем.
Епілепсія
Різка відміна Ламікталу, як і інших протиепілептичних засобів, можеспровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли станпацієнта вимагає різкої відміни препарату (як, наприклад, при появі висипу),дозу Ламікталу слід зменшувати поступово, протягом як мінімум, 2 тижнів.
За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть мати наслідкомрабдоміоліз, поліорганну недостатність та синдром дисемінованоговнутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічнівипадки можливі і на фоні лікування Ламікталом.
Біполярні розлади
При біполярних розладах існує можливість виникнення суїцидних спроб ухворих, тому пацієнти з групи ризику повинні бути під ретельним наглядом підчас терапії препаратом.
Фертильність
Призначення Ламікталу в репродуктивних дослідженнях на тваринах непорушувало фертильність. Даних про вплив Ламікталу на фертильність у людей немає.
Тератогенність
Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існуєризик уроджених вад плода людини, якщо мати під час вагітності лікуєтьсяінгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламікталуна тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявилитератогенного ефекту.
Вагітність
Інформація щодо безпеки застосування Ламікталу під час вагітностінедостатня. Як і більшість препаратів, Ламіктал не повинен використовуватисяпід час вагітності; при вирішенні питання щодо призначення препарату в періодвагітності необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик дляплоду.
Лактація
Інформація щодо використання ламотриджину під час лактації обмежена.
Попередні дані показують,що ламотриджин проникає у грудне молоко в концентрації, що досягає 40 – 60% відконцентрації в плазмі. У невеликої кількості грудних дітей, матері якихотримували Ламіктал, рівень ламотриджину в сироватці крові досягав рівнів, прияких були можливі прояви фармакологічного ефекта. Тому користь від годуваннягруддю повинна бути порівняна з можливим ризиком виникнення побічної дії удитини.
Здатністькерувати автомобілем та іншими механізмами
За даними 2іспитів на волонтерах, було продемонстровано, що ефект ламотриджину накоординацію зору, рух очей, управління тілом та суб’єктивний седативний ефектне відрізняється від такого у плацебо. У клінічних випробуваннях при прийоміламотриджину повідомлялось про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнтиповинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тимяк сісти за кермо автомобіля або керувати іншими механізмами.
Епілепсія
Слідпроконсультуватись з лікарем, перед тим як сідати за кермо автомобіля, оскількиможлива індивідуальна реакція на будь-який з протиепілептичних препаратів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущустимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, що беруть участь уметаболізмі ліків. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цейефект помірний і не має значних клінічних наслідків.
У дослідженні 12 жінок-добровольців ламотриджин не змінювавконцентрації етинилестрадіолу та левоноргестрелу в плазмі після прийомуоральних контрацептивів. Однак, як і при інших видах довгочасної терапії, упацієнток, які приймають оральні контрацептиви, можливі зміни менструальногоциклу.
Вальпроат, який конкурує з ламотриджином за ферменти печінковогометаболізму, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній періоднапівжиття приблизно в два рази.
Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи,що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту, упацієнтів, що отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явищазвичайно минають при зменшенні дози карбамазепіну.
Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичнихпрепаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливаєна концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результатидосліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє іншіпротиепілептичні препарати з їх зв’язків з білками.
Протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбіталта примідон), що індукують печінкові ферменти, прискорюють метаболізмламотриджину.
При одночасному застосуванні 100 мг/день ламотриджину та2 г глюконату літію, що призначався 2 раза на день протягом 6 днів 20пацієнтам, фармакокінетика літію не змінилась.
Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значущоговпливу на фармакокінетику ламотриджину у дослідженні на 12 пацієнтах, лишепризвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.
Експерименти in vitro показали, що на формування первинногометаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише у мінімальному ступені може мативплив амітриптілин, бупропіон, клоназепам, флюоксетин, галоперидол аболоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людиниможна вважати, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, якіметаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitroекспериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджинунавряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін аботразодон.
Умови та термін зберігання.
Зберігати в сухому, недоступному для дітей та захищеному від світламісці при температурі нижче 30 °С. Термін придатності – 3 роки.