ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛАМІТОР
(Lamitor)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lamotrigine;6-(2,3-дихлорфеніл-1,2,4-триазин-3,5-діамін;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору, круглі,плоскі з лінією розлому на одному боці;
склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг, 50 мг або 100 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,заліза гідрооксид жовтий, полівінілпіролідон К-30, натрію крохмальгліколят,магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.Ламотриджин - це протисудомний препарат, механізм дії якого пов''язаний зблокуванням вольтажзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів уфазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату(амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністюабсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмідосягається приблизно через 2,5 год. Ламотриджин активно метаболізується,головним метаболітом є N-глюкуронід. У середньому період напіввиведення удорослих становить 29 год (при монотераії). Ламітор має лінійнийфармакологічний профіль. Виводиться, головним чином, у вигляді метаболітів тачастково в незміненому вигляді, переважно із сечею. У дітей періоднапіввиведення менший, ніж у дорослих.
Показання для застосування.
Епілепсія (дорослі та діти старше12 років)
Монотерапія та додаткова терапіяепілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів, включаючитоніко-клонічні напади, а також напади, пов''язані з синдромом Леннокса-Гасто.
Біполярні розлади ( дорослі 18 років і старше).
Запобігання випадкам емоційних порушень у хворих біполярним розладом,переважно шляхом попередження виникнення депресивних станів.
Спосіб застосування та дози.
Епілепсія.
Дорослі та діти старше 12 років.
Доза, частота ітривалість курсу лікування підбирається індивідуально.
При монотерапії: початкова доза Ламітору становить 25 мг 1 раз на деньпротягом 2 тижнів, потім приймають по 50 мг на день протягом наступних 2тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50 -100 мг кожні 1 - 2 тижні додосягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мгна день в 1 або 2 прийоми.
Деяким пацієнтам може знадобитися доза 500 мг на день.
Рекомендована схема збільшення дози у дорослих тадітей старше 12 років при монотерапії Ламітором.
| 1-й та 2-й тижні
| 3-й та 4-й тижні
| Підтримуюча доза
|
| 25 мг
(1 раз на день)
| 50 мг
(1 раз на день)
| 100 - 200 мг/день
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на
50 - 100 мг кожні 1 - 2 тижні
|
Через ризик виникнення висипань початкова доза та темп наступногопідвищення дози не повинні перевищуватись.
При комбінованій терапії: у пацієнтів, які приймають вальпроат (окремоабо з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза Ламітору становить25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягомнаступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25 –50 мг на день) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичногоефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг на день в 1 або 2прийоми.
Хворі, які приймають протиепілептичні препарати, які індукуютьпечінкові ферменти (наприклад, фенітоїн, карбамазапін, фенобарбітал тапримідон), в поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (завинятком вальпроату натрію): початкова доза Ламітору становить 50 мг 1 раз надень протягом 2 тижнів, у подальшому по 100 мг на день протягом 2 тижнів. Потімдоза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1 - 2 тижні додосягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча дозадорівнює 200 - 400 мг на день за 2 прийоми. Деяким пацієнтам може знадобитисядоза 700 мг на день.
Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, фармакокінетичнавзаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується така ж схема збільшеннядоз, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину удорослих та дітей старше 12 років при комбінованій терапії
| | 1-й та 2-й тижні
| 3-й та 4-й тижні
| Підтримуюча доза
|
| Вальпроат натрію
з іншими протиепілептичними препаратами або без них
| 12,5 мг/день
(прийом по
25 мг через день)
| 25 мг/день
(1 раз на день)
| 100 - 200 мг/день
(за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25 - 50 мг кожні 1 - 2 тижні
|
| Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату)
| 50 мг/день
(1 раз на день)
| 100 мг/день
( 2 прийоми)
| 200 - 400 мг/день
(у 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1 - 2 тижні
|
* Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.
Через ризик виникнення висипань початкова доза та темп наступногозбільшення дози не повинні перевищуватись.
Біполярні розлади.
Ламотриджин рекомендується для лікування пацієнтів з біполярнимирозладами з ризиком виникнення депресивного стану.
Для запобігання рецидиву виникнення депресивного стану сліддотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режимвключає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізуючоїдози протягом 6 тижнів (див. таблицю), після чого інші психотропні та/абопротиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності(див. таблицю).
Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія,зважаючи на те, що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця невстановлена.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягненняпідтримуючої стабілізуючої добової дози при лікуванні дорослих (18 років істарше) з біполярними розладами
| Режим лікування
| 1 - 2-й тижні
| 3 - 4-й тижні
| 5-й тиждень
| Стабілізуюча доза*
(6-й тиждень)
|
| Додаткова терапія з інгібіторами печінкових ферментів, напр. вальпроатом
| 12,5 мг
(25 мг через день)
| 25 мг
(1 раз на день)
| 50 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
| 100 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
(максимальна добова доза 200 мг)
|
| Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти, наприклад карбамазепіном та фенобарбіталом у пацієнтів, які не приймають вальпроат
| 50 мг
(1 раз на день)
| 100 мг
( у 2 прийоми)
| 200 мг
( у 2 прийоми)
| 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень
(у 2 прийоми)
|
| Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, (наприклад з літієм, бупропіоном) або монотерапія ламотриджином
| 25 мг
(1 раз на день)
| 50 мг
(1 раз на день або у 2 прийоми)
| 100 мг
( 1 раз на день або у 2 прийоми)
| 200 мг
( від 100 до 400 мг)
(1 раз на день або у 2 прийоми)
|
*Стабілізуючадоза може бути змінена, залежно від клінічної реакції.
а) Додаткова терапія з інгібіторами печінкових ферментів, наприкладвальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутнє застосуваннятакі інгібітори печінкових ферментів, як вальпроат, є 25 мг через день протягом2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на день наступні 2 тижні. Доза повинна бутизбільшена до 50 мг на день (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозоюдля досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на день (за 1 або 2 прийоми).Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг на день, залежно відклінічної реакції.
б) Додаткова терапія з препаратами, що індукуютьпечінкові ферменти, наприклад карбамазепін та фенобарбітал у пацієнтів, які неприймають вальпроат.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукуютьпечінкові ферменти, такі, як карбамазепін та фенобарбітал і не приймають вальпроат,є 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 100 мг на день (розділена на 2прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 200 мг на день (у 2прийоми) на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг на день на 6-йтиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг надень (у 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.
с) Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетичнавзаємодія яких з ламотриджином невідома (наприклад літій, бупропіон) абомонотерапія ламотриджином.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати,фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, або при монотерапіїламотриджином є 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 50 мг на день (за1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 100 мг надень на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200мг на день (за 1 або на 2 прийоми), однак під час клінічних випробуваньзастосовувалися дози у межах від 100 до 400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізуючої дози іншіпсихотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеною нижче схемою.
Підтримуюча стабілізуюча доза при біполярних розладах з наступноювідміною супутніх психотропних або протиепілептичних засобів
| Режим лікування
| 1-й тиждень
| 2-й тиждень
| з 3-го тижня*
|
| а) з наступною відміною інгібіторів печінкових ферментів, напр. вальпроату
| Подвоїти стабілізуючу дозу, не перевищуючи 100 мг/тиж, наприклад, стабілізуюча доза 100 мг на день буде збільшена за 1 тиждень до 200 мг на день
| Підтримувати цю дозу 200 мг на день (розділену на 2 прийоми)
|
| б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти, напр. карбамазепіну, залежно від дози
| 400 мг
| 300 мг
| 200 мг
|
| 300 мг
| 225 мг
| 150 мг
|
| 200 мг
| 150 мг
| 100 мг
|
| с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, наприклад літій, бупропіон
| Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози ( 200 мг на день), розділену на 2 прийоми
( у межах від 100 до 400 мг)
|
*Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг на день.
а) з наступною відміною інгібіторів печінкових ферментів, наприклад вальпроату
необхідна стабілізуюча доза ламотриджину повинна бути подвоєна ізберігатись на цьому рівні після відміни вальпроату;
б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти,наприклад карбамазепіну. Залежно від дози
доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнівпісля відміни препаратів, що індукують печінкові ферменти.
с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичнихзасобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином невідома, наприкладлітію, бупропіону
повинна зберігатись доза, досягнута після режиму підвищення дози.
Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом придодатковому призначенні інших препаратів
| Режим лікування
| Стабілізуюча доза ламотриджину (мг на день)
| 1-й тиждень
| 2-й тиждень
| з 3-го тижня
|
| Додаткове призначення інгібіторів печінкових ферментів, напр. вальпроату, залежно від дози ламотриджину
| 200 мг
| 100 мг
| Підтримувати цю дозу
( 100 мг на день)
|
| 300 мг
| 150 мг
| Підтримувати цю дозу
( 150 мг на день)
|
| 400 мг
| 200 мг
| Підтримувати цю дозу
( 200 мг на день)
|
| Додаткове призначення препаратів, індукуючих печінкові ферменти, наприклад карбамазепіну, у пацієнтів, які не приймають вальпроат, залежно від дози ламотриджину
| 200 мг
| 200 мг
| 300 мг
| 400 мг
|
| 150 мг
| 150 мг
| 225 мг
| 300 мг
|
| 100 мг
| 100 мг
| 150 мг
| 200 мг
|
| Додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних препаратів, клініко- фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином невідома, наприклад літію, бупропіон.
| Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг на день)
(у межах від 100 до 400 мг)
|
Відміна ламотриджину пацієнтам з біполярнимирозладами
За даними клінічних випробувань, не відмічалось підвищення частоти,ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату,порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, безпоступового зменшення дози.
Діти ( молодше 18 років)
Ефективність та безпечність застосування ламотриджину у пацієнтів збіполярним розладом цієї вікової групи не вивчалася, тому рекомендації щодорежиму дозування не можуть бути надані.
Загальні рекомендації
Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при лікуванні дітей,хворих на епілепсією або з печінковою недостатністю) не може бути застосованашляхом прийому однієї таблетки з меншою дозою препарату, слід приймати ту дозупрепарату у вигляді цілої таблетки, що якнайбільше відповідає найменшійнеобхідній дозі.
Хворі похилого віку (старше 65 років)
Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковійгрупі не відрізняється від такої у дорослих пацієнтів середнього віку.
Побічна дія. Базуючись на наявних даних, побічна дія розділена на2 підрозділи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінкизагального профілю безпечності препарату слід зважати на обидва.
Епілепсія
Шкіра та підшкірні тканини
Під час монотерапії за даними клінічних випробувань дуже частоспостерігаються шкірні висипання.
Рідко: синдром Стівенса-Джонсона.
Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.
При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень комбінованоголікування Ламітором шкірні висипання спостерігалися у 10% хворих, які приймалиламотриджин, та у 5% хворих, які приймали плацебо. Висипання були причиноювідміни препарату у 2% хворих. Шкірні висипання мали макуло-папульознийхарактер, частіше з’являлися протягом 8 тижнів від початку лікування та зникалипісля відміни ламотриджину.
У поодиноких випадках повідомлялося про виникнення тяжких життєвонебезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичнийепідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужуєпісля відміни препарату, у деяких пацієнтів залишаються необоротні рубці; дужерідко ці синдроми призводили до смерті.
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов''язанийз високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схемизбільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуваннямвальпроату.
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдромугіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами (див.Імунна система).
Кров та лімфатична система
У поодиноких випадках: гематологічні відхилення, що включаютьнейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичнуанемію та агранулоцитоз.
Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані зсиндромом гіперчутливості.
Імунна система
Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми, якпропасниця, лімфоаденопатія, набряк обличчя, зміна крові та порушення функціїпечінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганнанедостатність.
Синдром гіперчутливості може мати різні ступені тяжкості і у поодинокихвипадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання кровіта поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознакигіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникатинавіть за відсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнтаслід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийомЛамітору.
Психіатричні порушення
Часто: дратівливість.
Зрідка: агресивність.
Дуже рідко: тік, галюцинації та сплутаність свідомості.
Нервова система
Під час монотерапії за даними клінічних випробувань:
Дуже часто: головний біль.
Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор.
Зрідка: атаксія.
За іншими клінічними даними:
Дуже часто: головний біль, запаморочення.
Часто: ністагм, тремор, атаксія, сонливість, безсоння.
Дуже рідко: тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загостренняхвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частотинападів.
Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму упацієнтів з існуючою хворобою Паркінсона, є окремі повідомлення проекстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.
Очі
Дуже часто: диплопія, відчуття “завіси” перед очима.
Рідко: кон’юнктивіт.
Шлунково-кишковий тракт
Під час монотерапії за даними клінічних випробувань:
Часто: нудота.
За іншими клінічними даними
Часто: розлади з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи блювання тадіарею).
Гепатобіліарна система
Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів,порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціямигіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
Кістково-м’язова система та сполучні тканини
Дуже рідко: вівчакоподібні реакції.
Загальні розлади
Часто: стомлюваність.
Біполярні розлади
Шкіра та підшкірні тканини
За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом
Дуже часто: шкірні висипання.
Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.
За даними клінічних випробувань (контрольованих та неконтрольованих) ухворих з біполярним розладом шкірні висипання спостерігалися у 14% пацієнтів,які лікувалися ламотриджином. Тоді як у контрольованих випробуваннях шкірнівисипання спостерігалися у 9% хворих, які лікувалися ламотриджином, порівняно з8% хворих, які приймали плацебо.
Нервова система
За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом
Дуже часто: головний біль.
Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.
Кістково-м’язова система та сполучні тканини
За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом
Часто: артралгія.
Загальні розлади
За даними клінічних випробувань у хворих з біполярним розладом
Часто: біль, біль у спині.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Печінкованедостатність. Вагітність і лактація. Діти до 12 років.
Передозування.
Симптоми: атаксія, ністагм, запаморочення, сонливість, головний біль,блювання, коматозний стан.
Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Терапіясимптоматична.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження. Протягомперших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія збоку шкіри у вигляді висипань. В більшості випадків висипання є помірні іминають без лікування, однак повідомлялося про виникнення тяжких шкірнихреакцій, що потребували госпіталізації та відміни Ламітору. До них належаливипадки потенційно загрожуючих життю висипань, таких як синдромСтівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучаснихрекомендацій з дозування Ламітору, частота тяжких шкірних висипань становитьприблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половині цих випадківдіагностувався синдром Стівенса–Джонсона (1 на 1 000).
Частота тяжких шкірних висипань у хворих з біполярним розладом, заданими клінічних випробувань, становить 1 на 1 000.
У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж удорослих.
За даними досліджень, частота випадків висипань, що призводили догоспіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.
У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково прийняті заінфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної діїпрепарату у дітей, у яких виникають висипання і пропасниця протягом перших 8тижнів терапії.
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов''язанийз високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схемизбільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуваннямвальпроату.
При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (якдорослого, так і дитину) та відмінити приймання Ламітору, якщо немає доказів,що шкірні висипання не пов''язані з прийманням препарату.
Також повідомлялося, що шкірні висипання є частиною синдромугіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, щовключають пропасницю, лімфоаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушенняфункції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодинокихвипадках призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові таполіорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості(наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть завідсутності шкірних висипань. За наявності таких симптомів пацієнта сліднегайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити приймання Ламітору.
Ламітор є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при триваломузастосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при триваломузастосуванні Ламітору не відбувалося жодних суттєвих змін кількостігемоглобіну, середнього об''єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці таеритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5років.
У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіяминиркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво незмінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому прилікуванні пацієнтів з ураженнями печінки необхідно дотримуватися обережності.
Ламітор не повинен призначатись пацієнтам без консультації з лікарем.
Епілепсія
Препарат не рекомендується застосовувати як монотерапію епілепсії удітей з вперше встановленим діагнозом. Після досягнення клінічного ефекту(забезпечення контролю нападів), протиепілептичні препарати, які застосовувалисяразом з Ламітором, треба відмінити і перевести пацієнта на монотерапіюЛамітором.
Різка відміна Ламітору, як і інших протиепілептичних засобів, можеспровокувати збільшення частоти нападів за винятком тих випадків, коли станпацієнта вимагає різкої відміни препарату (як, наприклад, при появі висипань),дозу Ламітору слід зменшувати поступово, протягом як мінімум, 2 тижнів.
Біполярні розлади
При біполярних розладах існує можливість виникнення суїцидних спроб ухворих, тому пацієнти з групи ризику повинні бути під ретельним наглядом підчас терапії препаратом.
Вагітність та лактація.
Інформація щодо безпеки застосування Ламітору під час вагітності талактації недостатня. Ламітор не повинен застосовуватися під час вагітності талактації
Керування автомобілем та іншими механізмами.
Під часлікування Ламітором слід утримуватися від керування автотранспортними засобамита роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Епілепсія
Слідпроконсультуватися з лікарем перед тим, як сідати за кермо автомобіля, оскількиможлива індивідуальна реакція на будь-який з протиепілептичних препаратів.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Немає доказів того, що ламотриджин можеспричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окисних ферментівпечінки, які беруть участь у метаболізмі ліків. Ламотриджин може індукувативласний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічнихнаслідків.
Вальпроат, який конкурує з ламотриджином за ферменти печінковогометаболізму, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній періоднапівжиття останнього приблизно вдвічі.
Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи,що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту упацієнтів, які одержували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явищазвичайно минають при зменшенні дози карбамазепіну.
Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичнихпрепаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливаєна концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результатидосліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичніпрепарати з їх зв’язків з білками.
Протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін,фенобарбітал та примідон), що індукують печінкові ферменти, прискорюютьметаболізм ламотриджину.
При одночасному застосуванні 100 мг/день ламотриджину та2 г глюконату літію, що призначався двічі на день протягом 6 днів 20 пацієнтам,фармакокінетика літію не змінилась.
За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людиниможна вважати, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, якіметаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitroекспериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджинунавряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін аботразодон.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухомута захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності– 2 роки.