ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛАМІДУМ
(LAMIDUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lamotrigine;3,5-диаміно-6-(2,3-дихлорфеніл)-as-триазин;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг: білі або майже білікруглі таблетки з фасками і маркуванням “L12” на одному боці, таблетки маютьхарактерний фруктовий запах;
таблетки по 50 мг: білі або майже білі круглі таблетки з фасками імаркуванням “L13” на одному боці, таблетки мають характерний фруктовый запах;
таблетки по 100 мг: білі або майже білі круглі таблетки з фасками імаркуванням “L14” на одному боці, таблетки мають характерний фруктовый запах;
склад: 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг або 50 мг, або 100 мг;
допоміжніречовини: целюлоза мікрокристалічна, замінник смаку Cal-Carb 4450 PG,кросповідон, повідон, магнію стеарат, ароматизатор мультиягідний, аспартам,гідроксипропіл целюлоза низькозаміщена, тальк очищений, силікагель колоїднийбезводний.
Форма випуску. Таблеткирозчинні.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ламотриджин блокує потенціалзалежні натрієві каналипресинаптичних мембран нейронів і блокує надлишкове вивільнення глутаміновоїкислоти (амінокислота, що відіграє ключову роль у розвитку епілептичнихнападів), пригнічуючи також сплески потенціалів дії, що викликані глутаматом.Препарат має протисудомну дію.
Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо ламотриджин швидкой повністю адсорбується в травному тракті. Максимальна концентрація в плазмікрові досягається через 2,5 год після перорального прийому. Зв’язування збілками плазми становить близько 55%. Середній сталий кліренс у здоровихдорослих становить 39 ± 14 мол/хв. Кліренс і період напіввиведення не залежатьвід дози. Середній період напіввиведення у здорових дорослих становить 24 - 35год. Більша частина ламотриджину виводиться у вигляді метаболіта (N-глюкоранід)переважно з сечею. Менш ніж 10% введеної дози екскретується в незміненомувигляді із сечею. Усього приблизно 2% пов’язаного із препаратом матеріалуекскретується з фекаліями.
Показання для застосування. Епілепсія (парціальні або генералізовані напади),включаючи тоніко-клонічні судоми, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто якмонотерапія та додаткова терапія; біполярні розлади з переважно депресивнимифазами у пацієнтів віком від 12 років (для попередження епізодів емоційногопорушення, переважно для профілактики розвитку депресивних станів).
Спосіб застосування та дози.
Терапія епілепсії.
Для монотерапії початкова добова доза Ламідуму становить 25 мг 1 раз надобу протягом перших 2 тижнів, надалі доза підвищується до 50 мг 1 раз на добупротягом наступних 2 тижнів. Потім дозу варто збільшувати на 50 - 100 мг кожні1 - 2 тижні, поки не буде досягнуто оптимального терапевтичного ефекту.Стандартна підтримуюча доза для збереження оптимального терапевтичного ефектустановить 100 - 200 мг на добу в 1 - 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягненнятерапевтичного ефекту потрібне призначення Ламідуму в дозі 500 мг на добу.
Для додаткової терапії дорослих і дітей старше 12 років, пацієнтів, якіприймають Ламідум разом з препаратами вальпроєвої кислоти з будь-яким іншимпротиепілептичним препаратом (ПЕП) або без нього, початкова доза Ламідумустановить 25 мг, які приймають через день протягом 2 тижнів, а потім 25 мг 1раз на день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу варто підвищувати на25 - 50 мг кожні 1 - 2 тижні, поки не буде досягнута оптимальна реакція.Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної клінічної реакціїстановить 100 - 200 мг на добу і приймається 1 раз на добу або в 2 прийоми.
Для пацієнтів, які приймають Ламідум і ПЕП, що індукують ферменти(наприклад фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), з іншими ПЕП абобез них (крім препаратів вальпроєвої кислоти), початкова доза Ламідумустановить 50 мг, що призначається через день протягом 2 тижнів, а потім 100 мгна день у 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу вартопідвищувати на 100 мг кожні 1 - 2 тижні, поки не буде досягнута оптимальнареакція. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимальної реакції становить200 - 400 мг на день у 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаноїреакції добова доза може становити 700 мг.
Прибудь-якій зміні терапії, пов’язаній як з відміною протиепілептичних препаратів,які призначалися разом з Ламідумом, так і, навпаки, із приєднанням іншихпротиепілептичних препаратів, необхідно брати до уваги можливість змінифармакокінетики ламотриджину. Терапія біполярних порушень.
Доросліпацієнти віком від 18 років.
Ламідумрекомендується застосовувати для запобігання розвитку депресивного епізоду. Ускладі комбінованої терапії при спільному застосуванні Ламідуму та інших ПЕП,що інгібують печінкові ферменти (наприклад, з препаратами вальпроєвої кислоти),протягом перших 2 тижнів Ламідум призначають у дозі 12,5 мг або 25 мг черездень, на 3 - 4 тижні – 25 мг 1 раз на добу, на 5 тижні – 50 мг на добу в 1 - 2прийоми. Стабілізуюча доза на 6-му тижні становить 100 мг на добу в 1 - 2прийоми; максимальна доза – 200 мг на добу.
Ускладі комбінованої терапії при одночасному застосуванні Ламідуму й інших ПЕП,що індукують печінкові ферменти (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал), упацієнтів, що не отримують препарати вальпроєвої кислоти, протягом перших 2тижнів Ламідум призначають у дозі 50 мг 1 раз на добу, на 3 - 4 тижні – 100 мгна добу в 2 прийоми, на 5 тижні – 200 мг на добу в 2 прийоми. Стабілізуюча дозана 6-му тижні становить 300 мг на добу в 2 прийоми, за необхідності длядосягнення оптимального терапевтичного ефекту на 7-му тижні призначають 400 мгна добу в 2 прийоми.
Ускладі комбінованої терапії при спільному застосуванні Ламідуму з препаратами зневідомим характером взаємодії (наприклад, препарати літію або бупропіону) абояк монотерапію протягом перших 2 тижнів Ламідум призначають у дозі 25 мг 1 разна добу, на 3 - 4 тижні – 50 мг на добу в 1 - 2 прийоми, на 5 тижні – 100 мг надобу в 1 - 2 прийоми. Стабілізуюча доза на 6 тижні становить 200 мг на добу в 1- 2 прийоми (при клінічних випробуваннях застосовувався діапазон доз від 100 до400 мг). У наведених схемах стабілізуюча доза змінюється залежно від клінічногоефекту. Як тільки буде досягнута добова підтримуюча стабілізуюча доза, іншіпсихотропні препарати можна відмінити.
Длястабілізації настрою при біполярних розладах після відміни супутніхпсихотропних або інших ПЕП Ламідум призначають у наступних дозах.
Післявідміни ПЕП, що інгібують печінкові ферменти (у тому числі препаративальпроєвої кислоти), на 1 тижні варто подвоїти стабілізуючу дозу Ламідуму, неперевищуючи 100 мг на тиждень (наприклад, дозу 100 мг на добу підвищують на 1тижні до 200 мг на добу). На 2 - 3 тижні й далі варто зберегти дозу 200 мг надобу в 2 прийоми. За необхідності на 3 тижні й далі доза може бути збільшена до400 мг на добу. Після відміни ПЕП, що індукують печінкові ферменти (наприклад,карбамазепіну), залежно від вихідної дози Ламідум призначають на 1 тижні в дозі400 мг на добу, на 2 тижні – 300 мг на добу, на 3 тижні й далі – 200 мг надобу. Якщо на 1 тижні Ламідум застосовують у дозі 300 мг на добу, то на 2 тижні– 225 мг на добу, на 3 тижні й далі – 150 мг на добу. Якщо на 1 тижні Ламідумзастосовують у дозі 200 мг на добу, то на 2 тижні – 150 мг на добу, на 3 тижній далі – 100 мг на добу.
Післявідміни інших психотропних препаратів або ПЕП з невідомим характером взаємодіїз ламотриджином (наприклад, літію, бупропіону) підтримуюча доза Ламідумупротягом 1 - 3 тижня й далі становить 200 мг на добу (100 - 400 мг) в 2 прийоми(від 100 мг до 400 мг). Пацієнтам, що приймають ПЕП, характер взаємодії яких зламотриджином невідомий, рекомендується така ж схема збільшення доз, як приприйомі ламотриджину з препаратами вальпроєвої кислоти. При біполярнихпорушеннях після поєднання з монотерапією Ламідумом інших препаратівзастосовують такі схеми дозування Ламідуму.
Припоєднанні з ПЕП, що інгібують печінкові ферменти (наприклад, препаративальпроєвої кислоти), при стабілізуючій дозі Ламідуму 200 мг на добу – на 1тижні лікування призначають 100 мг на добу, на 2 - 3 тижні й далі вартозберегти дозу 100 мг на добу. При стабілізуючій дозі 300 мг на добу – на 1тижні лікування призначають 150 мг на добу, на 2 - 3 тижні й далі вартозберегти дозу 150 мг на добу. При стабілізуючій дозі 400 мг на добу – на 1тижні лікування призначають 200 мг на добу, на 2 - 3 тижні й далі вартозберегти дозу 200 мг на добу. При поєднанні з ПЕП, що індукують печінковіферменти (наприклад, з карбамазепіном), у пацієнтів, що не отримують препаративальпроєвої кислоти, при стабілізуючій дозі Ламідуму 200 мг на добу – на 1тижні лікування призначають 200 мг на добу, на 2 тижні – 300 мг на добу, на 3тижні й далі – 400 мг на добу. При стабілізуючій дозі Ламідуму 150 мг на добу –на 1 тижні лікування призначають 150 мг на добу, на 2 тижні – 225 мг на добу,на 3 тижні й далі – 300 мг на добу. При стабілізуючій дозі Ламідуму 100 мг надобу – на 1 тижні лікування призначають 100 мг на добу, на 2 тижні – 150 мг надобу, на 3 тижні й далі – 200 мг на добу. У випадку поєднання з іншимипсихотропними або з ПЕП з невідомим характером взаємодії з ламотриджином(наприклад, з літієм, бупропіоном) варто зберегти підтримуючу дозу 200 мг надобу (від 100 до 400 мг) в 2 прийоми протягом 1 - 3 тижнів лікування й далі.
Підчас клінічних випробувань застосування Ламідуму при біполярних розладах різкавідміна ламотриджину не спричиняло збільшення частоти або ступеня побічнихреакцій у порівнянні із плацебо. Таким чином, Ламідум можна відміняти відразу,без поступового зниження дози. Режим дозування у пацієнтів молодше 18років з біполярними розладами не вивчався. Дітям до 12 років препаратзастосовується в іншій лікарській формі.
Побічна дія.
Дерматологічні реакції: Найчастіше виникають шкірні висипання (восновному макуло-папульозні); зрідка – синдром Стівенса-Джонсона, токсичнийепідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Шкірні висипання звичайно з’являютьсяпротягом перших 8 тижнів з моменту початку застосування ламотриджину іпроходить при його відміні. Тяжкі шкірні реакції у більшості випадків проходятьпісля відміни препарату (у деяких пацієнтів можуть залишатися у подальшомузалишкові явища). Всім пацієнтам, у яких розвилися шкірні висипання, необхіднонегайно відмінити препарат. Ризик розвитку дерматологічних реакцій у дітеймолодше 12 років вище ніж у дорослих.
Алергічні реакції: синдром гіперчутливості з такими проявами, якпропасниця, лімфаденопатія, набряк обличчя, гематологічні порушення, ураженняпечінки. Шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості. Ранні ознакигіперчутливості (наприклад, пропасниця й лімфаденопатія) можуть з’явитисянавіть, якщо шкірні висипання відсутні (прийом препарату в цьому випадку вартовідмінити, якщо немає іншої очевидної причини появи таких симптомів). З бокуцентральної нервової системи: головний біль, запаморочення, втома, сонливість,безсоння, дратівливість, агресія, тремор, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації.Рухові розлади, такі як тикі, порушена стійкість, атаксія, ністагм і тремор,також можуть мати місце. Були повідомлення про те, що Ламідум погіршує симптомихвороби Паркінсона у пацієнтів, що вже страждають цією хворобою, а також окреміповідомлення про екстрапірамідальні ефекти і хореоатетоз у пацієнтів із цимзахворюванням. Дуже рідко повідомлялося про підвищення частоти судомнихнападів.
З боку органів зору: диплопія, нечіткість зору, кон’юнктивіт.
З боку травної системи: нудота, блювота, діарея, підвищення активностіпечінкових трансаміназ, порушення функції печінки, печінкова недостатність.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, лейкопенія, анемія,тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія, агранулоцитоз. Гематологічніпорушення можуть бути як пов’язані так і не пов’язані із синдромомгіперчутливості.
Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнтапрепарату. Лактація.
Передозування.
Симптоми: ністагм, атаксія, втрата свідомості, кома.
Лікування: промивання шлунка, госпітализація пацієнта і проведеннядезинтоксикаційної терапії.
Особливості застосування. Відмінятипрепарат требапоступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Дозу Ламідумуварто знижувати поступово протягом 2-тижневого періоду, якщо тільки з міркуваньбезпеки (наприклад, поява висипань на шкірі) не вимагається різка відмінапрепарату. Розчинні таблетки Ламідуму можуть розчинятися в невеликій кількостіводи (яка повинна хоча б покрити таблетку) або ковтатися цілими з невеликоюкількістю води. Якщо в результаті розрахунку дози Ламідуму (наприклад, длязастосування дітьми і пацієнтами з порушеною функцією печінки) отримано дробовечисло, то варто застосовувати таку кількість таблеток, яка дорівнює цілійчастині цього числа. При будь-якій зміні терапії (відміна протиепілептичногопрепарату, що призначався разом з Ламідумом, або поєднання іншихпротиепілептичних препаратів з комбінованою терапією, що включає ламотриджин) необхіднобрати до уваги можливість зміни фармакокінетики ламотриджину в цих випадках.Відновлювати терапію препаратом треба з обережністю. Збільшення ризику побічнихефектів часто пов’язане з перевищенням початкової дози або значним збільшеннямдози з метою досягнення клінічного результату. Чим більше пройшло часу післяпопереднього прийому препарату, тим більша увага повинна приділятися дозі, якадодається до підтримуючої. Якщо цей інтервал перевищує 5 періодівнапіввиведення Ламідуму, то дозу варто підвищувати до підтримуючої дози засхемою, що прийнята для початку лікування цим препаратом. Пацієнтам, якіприймають протиепілептичні препарати з невідомим характером взаємодії зламотриджином, рекомендується така ж схема збільшення доз, як при прийомі ламотриджиназ вальпроатом.
ФармакокінетикаЛамідуму у літніх пацієнтів істотно не відрізняється від його фармакокінетики взагальній популяції, тому коригувати дози не потрібно. При порушеннях функціїпечінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-П’ю) і тяжкого ступеня (класC за шкалою Чайлд-П’ю) початкову, зростаючу й підтримуючу дози варто зменшитиприблизно на 50% і 75% відповідно. Зростаюча й підтримуюча дози повиннікоригуватися залежно від клінічного ефекту. З обережністю слід призначатипрепарат пацієнтам з нирковою недостатністю. При кінцевій стадії нирковоїнедостатності із застосуванням однієї дози ламотриджину його плазмоваконцентрація значно не змінюється, але можливе накопичення метаболітуламотриджину-глюкуроніду. Ламотриджин є слабким інгібіторомдигідрофолатредуктази, і тому препарат при тривалій терапії може впливати наметаболізм фолатів. Однак навіть при тривалому застосуванні препарат невикликав серйозних змін змісту гемоглобіну, середнього обсягу форменихелементів крові, концентрації фолатів у сироватці (при прийомі тривалістю до 1року) або в еритроцитах (при прийомі тривалістю до 5 років).
З обережністю слід застосовувати препарат дітям віком до 12 років.
Вагітність і лактація. Адекватних і добре контрольованих клінічнихдосліджень безпеки застосування препарату у період вагітності не проводилося.Проте застосування препарату у період вагітності можливо тільки у разі, колипередбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Ламотриджин виділяється з грудним молоком. За необхідності застосуванняпрепарату в період лактації, необхідно припинити годування груддю.
Вплив на здатність керувати транспортними та іншими засобами. Необхідноз обережністю призначати препарат пацієнтам, які займаються потенційнонебезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги й швидкостіпсихомоторних реакцій.
Взаємодія з іншимилікарськими засобами. При одночасному застосуванніпротиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон)прискорюють метаболізм ламотриджину, тому може знадобитися збільшення дозиЛамідуму. Натрію вальпроат уповільнює метаболізм ламотриджину й збільшує йогоперіод напіввиведення майже вдвічі (за рахунок конкурентного метаболізмупечінковими ферментами). При дадаванні до терапії карбамазепіну можливийрозвиток наступних побічних ефектів: запаморочення, атаксія, диплопія,нечіткість зору й нудота, що зникають при зниженні дози карбамазепіну.
Вплив пероральних контрацептивів наЛамідум. Системна концентрація Ламідуму знижується приблизно на половину приодночасному застосуванні пероральних контрацептивів. Це може призвести дозниження контролю над судомними нападами у жінок, які приймають стабільну дозуЛамідуму, які починають приймати пероральні контрацептиви, або до побічнихефектів після припинення застосування пероральних контрацептивів. У такихвипадках може знадобитися регулювання дози Ламідуму.
Вплив Ламідуму на пероральніконтрацептиви. Одночасний прийом Ламідуму не впливав на фармакокінетикуетинілестрадіолового компоненту комбінованої пероральної контрацептивноїпігулки. Спостерігалося помірне підвищення перорального кліренсулевонорестрельного компоненту, що призводило у середньому до 19% і 12% зниженняППК і Сmax левонорестрелу, відповідно. У результаті виміруконцентрацій у сироватці фолікулостимулюючого гормону, лютеінізуючого гормону йестрадіолу під час цього дослідження виявлено деяке зниження пригніченнягормональної активності яєчників. Вплив цих змін на овуляторну активністьяєчників не відомий. Однак зниження ефективності контрацептивів виключати неможна. Тому, варто рекомендувати використовувати альтернативні негормональніметоди контрацепції.
Гормональний контрацептив як єдинийспосіб контрацепції варто використовувати лише тоді, коли ніякої іншоїальтернативи немає. При цьому необхідно сповіщати свого лікаря, якщо змінюєтьсяхарактер менструації (наприклад, рясна кровотеча) під час прийому Ламідуму,оскільки це може вказувати на зниження контрацептивної ефективності. Жінки, якіприймають Ламідум, повинні повідомити своєму лікарю, що вони планують початиабо припинити застосування пероральних контрацептивів або інших жіночихгормональних препаратів.
Умовита термін зберігання. Зберігатив недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 25°С. Термінпридатності – 2 роки.