ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ЛАТРИГІЛ
(LATRIGIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lamotrigin,6-(2,3-Дихлорфеніл)-1,2,4-тріазин-3,5-діамін;
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, плоскі таблеткиз фаскою та відтиском “25”, “50”, “100” з одного боку;
cклад: 1 таблетка містить ламотригіну 25 мг; 50мг; 100мг;
допоміжні речовини: кросповідон, каліюацесульфам, манітол, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію стеарилфумарат,ароматизатор апельсиновий.
Форма випуску. Таблетки дисперговані.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби.
Код АТС N03A X09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ламотригін блокує потенціалзалежні натрієві канальці пресинаптичнихмембран нейронів і блокує надлишковий викид глютамінової кислоти (амінокислоти,яка відіграє важливу роль у розвитку епілептичних нападів).
Фармакокінетика. Після перорального застосування ламотригін швидко таповністю абсорбується зі шлунково – кишкового тракту. Смакс (максимальнаконцентрація в плазмі) досягається приблизно за 2,5 години. Ламотригін маєлінійний фармакокінетичний профіль при вживанні в дозах до 450 мг, тобтонайвищої з випробуваних разових доз. Після вживання їжі час досягненнямаксимальної концентрації збільшується, але абсорбція залишається незмінною.Ступінь зв’язування ламотригіну з білками плазми – близько 55%. Vb (об’ємрозподілу) становить 0,92–1,22 л/кг. Ламотригін піддається інтенсивномуметаболізму з утворенням глюкуронидів, може деякою мірою посилювати свійвласний метаболізм залежно від дози. Однак нема доказів того, що ламотригінвпливає на фармакокінетику інших протисудомних засобів, які піддаютьсяметаболізму за допомогою системи цитохрому Р450. У дорослих кліренсламотригіну становить у середньому 39±14 мл/хв. Період напіввиведенняламотригіну становить у середньому 24–35 годин та залежить від супутньогозастосування медикаментів. Ламотригін метаболізується до глюкуронидів, яківиводяться з сечею. Менше 10% активної речовини виводиться з сечею в незмінномустані. Близько 2% виводиться з фекаліями. Кліренс ламотригіну, розрахований замасою тіла, вище у дітей, ніж у дорослих. У дітей Т1/2 (часнапіврозпаду) зазвичай менший, ніж у дорослих.
Показання для застосування.
При монотерапії або додатковій терапії парціальних і генералізованихнападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язанііз синдромом Леннокса-Гасто у дорослих.
У складі комбінованої терапії парціальних і генералізованих епілептичнихнападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані ізсиндромом Леннокса-Гасто у дітей.
Спосіб застосування та дози.
Дисперговані таблетки Латригіл застосовують розжовуючи, ковтаючицілими, запиваючи достатньою кількістю рідини або перед вживанням розчиняють їху невеликій кількості води (достатній для покриття таблетки водою).
Після досягнення протиепілептичного ефекту при комбінованій терапіїпротисудомні лікарські засоби, що застосовувались сумісно з Латригілом, можнавідмінити і продовжувати лікування Латригілом як монотерапією.
Монотерапія:
Дорослим і дітям старше 12 років при монотерапії Латригіл призначаютьпротягом 1 – 2 тижнів у дозі 25 мг на добу, протягом 3 – 4 тижнів по 50 мг надобу. Для досягнення оптимального терапевтичного ефекту дозу слід поступовозбільшувати на 50 мг через кожен тиждень. Підтримуюча доза становить 100 – 200мг/доб в 1 – 2 прийоми. В деяких випадках для досягнення терапевтичного ефектупотрібна доза 500 мг/доб.
Комбінована терапія:
На фоні терапії вальпроатом натрію сумісно з іншими протисудомнимизасобами або без них Латригіл призначають дорослим протягом 1 – 2 тижнів у дозі25 мг через день, протягом 3 – 4 тижнів – по 25 мг 1 раз/доб. Для досягненняоптимального терапевтичного ефекту дозу можна збільшувати на 25 – 50 мг черезкожні 1 – 2 тижні. Підтримуюча доза становить 100 – 200 мг/доб у 1 – 2 прийоми.
На фоні терапії протисудомними засобами, що індукують печінкові ферменти(наприклад фенітоін, карбамазепін, фенобарбітал і примідон), у поєднанні зіншими протисудомними засобами або без них (за виключенням вальпроату натрію)Латригіл призначають дорослим протягом одного тижня в дозі 50 мг 1 раз/доб.протягом 3 – 4 тижнів – по 100 мг/доб в 2 прийоми. Для досягнення оптимальноготерапевтичного ефекту дозу можна збільшувати максимум на 100 мг через кожні 1 –2 тижні. Підтримуюча доза становить 200 – 400 мг/доб. в 2 прийоми. Деякимпацієнтам для досягнення терапевтичного ефекту може знадобитися доза 700мг/доб.
Для пацієнтів, котрі приймають протисудомні препарати, взаємодія яких зламотригіном не відома, слід призначати таку ж схему збільшення доз як і дляпацієнтів, котрі приймають ламотригін з вальпроатом натрію.
Діти віком від 2 до 12 років:
Дітям віком від 2 до 12 років для досягнення оптимальноготерапевтичного ефекту необхідно проводити корекцію режиму дозування відповіднодо зміни маси тіла дитини.
На фоні терапії вальпроатом натрію в поєднанні з іншими протисудомнимипрепаратами або без них Латригіл призначають у дозі 0,15 мг/кг протягом 1 – 2тижнів, протягом 3 – 4 тижнів – по 0,3 мг/кг 1 раз/доб. Для досягненнятерапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 0,3 мг/кг через кожні 1 – 2тижні.
Підтримуюча доза становить 1 – 5 мг/кг в 1 – 2 прийоми. Максимальнадоза становить 200 мг/доб. На фоні терапії протисудомними засобами, якііндукують печінкові ферменти (наприклад фенітоін, карбамазепін, фенобарбітал іпримідон), у поєднанні з іншими протисудомними засобами або без них (завиключенням вальпроату натрію) Латригіл призначають протягом 1 – 2 тижнів вдозі 0,6 мг/кг в 2 прийоми, протягом 3 – 4 тижнів – по 1,2 мг/кг в 2 прийоми.Для досягнення терапевтичного ефекту доза може бути збільшена на 1,2 мг/кг черезкожні 1 – 2 тижні. Підтримуюча доза становить 5 – 15 мг/кг в 1 – 2 прийоми.Максимальна доза сстановить 400 мг/доб.
Для дітей віком від 2 до 6 років потребується підтримуюча доза, якавідповідає верхній межі вищезазначених рекомендованих доз.
Хворим із печінковою недостатністю початкові дози, а також дози, якіпризначені при переході на підтримуючу терапію, і підтримуючі дози слідзменшувати в середньому на 50%, у хворих із помірною печінковою недостатністю іна 75% у пацієнтів з важкою печінковою недостатністю.
Побічна дія.
При застосуванні Латригілу як монотерапії можливий розвиток такихпобічних ефектів:
З боку ЦНС: порушення рівноваги, дратівливість, агресивність,тремтіння, збудження, сплутаність свідомості, головний біль, підвищенастомлюваність, запаморочення, сонливість, безсоння.
Алергічні реакції: шкірний висип, який звичайно має макуло-папульознийхарактер, частіше всього виникає на 4 – 6 тиждень після початку лікування ізникає після відміни препарату; в окремих випадках – синдром Стівенса-Джонсонаі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла). В більшості випадківвказані синдроми зникали після відміни препарату, однак у деяких хворихзалишались рубці і відзначалося декілька летальних випадків.
При застосуванні Латригілу як допоміжної терапії до стандартнихпротисудомних засобів можливий розвиток таких побічних явищ:
З боку травного траку: диспептичні явища, нудота, блювання.
З боку органів зору: диплопія, конюнктивіт.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко синдром гіперчутливості.
З боку кістково – м’язової системи: біль у суглобах, вовчакоподібнийсиндром.
Протипоказання.
Гіперчутливість до ламотригіну або інших складових препарату.
Гуперчутливість до карбамазепіну або дифеніну (через потенційніперехресні реакції).
Дитячий вік до 2 років.
Передозування.
Симптоми: при одноразовому прийомі ламотригіну в дозах, які в 10 – 20разів перевищують максимальні терапевтичні, спостерігались ністагм, атаксія,порушення свідомості і кома.
Лікування: за необхідністю госпіталізація, промивання шлунка ізастосування активованого вугілля, проведення відповідної симптоматичноїтерапії.
Особливості застосування.
Препарат з обережністю призначаютьхворим із нирковою недостатністю.
При відміні сумісних протисудомнихпрепаратів і продовження лікування Латригілом як монотерапії або припризначенні інших протисудомних засобів на фоні лікування Латригілом, необхідновраховувати їх вплив на фармакокінетику ламотригіну. Не слід перевищуватирекомендовані дози і змінювати схему збільшення доз Латригілу через ризиквиникнення шкірних реакцій. Шкірний висип звичайно відзначається протягомперших 8 тижнів від початку лікування ламотригіном і в більшості випадків йогопрояви незначні. Збільшення ризику виникнення шкірних висипів пов’язано іззастосуванням ламотригіну у високих початкових дозах і порушеннямрекомендованої схеми збільшення доз при терапії Латригілом, а також із суміснимзастосуванням вальпроату натрію, який збільшує період напіввиведенняламотригіну майже в 2 рази. При наявності шкірних висипів слід негайно оглянутипацієнта і відмінити прийом Латригілу, якщо немає підтвердження, що шкірнийвисип не пов’язаний із вживанням препарату. Шкірний висип є частиною синдромугіперчутливості, який проявляється різними загальними симптомами, включаючигарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни в аналізі крові і порушенняфункції печінки. Ступінь тяжкості синдрому гіперчутливості може бути різним; упоодиноких випадках відзначається дисеміноване внутрішньосудинне згортаннякрові і поліорганна недостатність. Ранні ознаки гіперчутливості (наприкладгарячка, лімфаденопатія) можуть з’явитись навіть за відсутності шкірноговисипу. В таких випадках пацієнта слід негайно оглянути і відмінити прийомЛатригілу, якщо не встановлено іншої причини прояву цих ознак.
Латригіл є слабким інгібіторомдигідрофолатредуктази і тому при довготривалій терапії він може впливати наметаболізм фолатів. В деяких випадках тяжкі судомні напади, включаючиепілептичний статус, призводять до розвитку рабдоміолізу, поліорганноїдисфункції, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, іноді злетальним кінцем.
Подібні стани відзначаються і нафоні терапії Латригілом.
Жінки, які перорально приймаютьгормональні контрацептиви на фоні терапії Латригілом, повинні бути під наглядомлікаря щодо змін менструального циклу.
Застосування в педіатричніпрактиці: клінічні дані щодо безпеки й ефективності застосування у дітей до 2років відсутні.
Оскільки перші ознаки шкірних висипіву дітей можуть бути помилково прийняті за інфекцію, слід враховувати можливістьрозвитку побічних реакцій у дітей, у котрих з’являються висипання та гарячкапротягом перших 8 тижнів терапії.
Вплив на здатність керувати автомобілемта іншими механізмами. Індивідуальна реакція на препарат може змінити здатністьреагування на зовнішні подразники, тобто зниження здатності до активної участів дорожньому русі, керуванні машинами та іншими механізмами. Це особливостосується початку лікування, зміни дозування, переходу на інші ліки абоприйому алкоголю під час лікування. Лікування Латригілом вимагає регулярноголікарського спостереження.
Вагітність та лактація: під час вагітності заборонено прийматиЛатригіл, за винятком тих випадків, якщо Ваш лікар вважає це абсолютнонеобхідним.
Метаболічні зміни під час вагітності можуть вплинути на рівеньламотригіну і/чи терапевтичний ефект. Було зафіксовано зниження рівняламотригіну під час вагітності. Якщо Ви вагітні, Ви повинні перебувати підпостійним медичним наглядом під час лікування Латригілом. Латригіл є слабкимінгібітором дигідрофолатредуктази. Тому призначення фолієвої кислоти під часвагітності може бути корисним.
Латригіл потрапляє до грудного молока і концентрація в сироватці кровіу дитини може бути такою, як і діапазон ефективних концентрацій у матері. ЯкщоВи годуєте груддю, Вам слід приймати Латригіл тільки після консультації злікарем, який визначить потенційну користь та потенційний ризик для дитини.Якщо Ви годуєте груддю, приймаючи Латригіл, слід обов’язково проводитимоніторинг можливих побічних ефектів у дитини.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.
У дітей при прийомі Латригілусумісно з препаратами, які є індукторами ферментів печінки, такими яккарбамазепін і фенітоін, період напіввиведення ламотригіну становить близько 7год, при застосуванні з вальпроатом натрію він збільшується приблизно до 40 –50 год.
У дорослих період напіввиведенняламотригіну зменшується приблизно до 14 год при одночасному прийомі ламотригінуі препаратів, що індукують печінкові ферменти, наприклад карбамазепіну іфенітоіну; при застосуванні разом з вальпроатом натрію цей показникзбільшується приблизно до 70 год. Ламотригін не впливає на концентрації вплазмі етинілестрадіолу і левоноргестрелу при сумісному прийомі гормональнихконтрацептивів.
Протисудомні засоби, що індукуютьпечінкові ферменти (у т. ч. фенітоін, карбамазепін, фенобарбітал і примідон),прискорюють метаболізм ламотригіну. Вальпроат натрію сповільнює метаболізмламотригіну, бо конкурентно метаболізується печінковими ферментами.
Існують повідомлення прозапаморочення, атаксію, диплопію, порушення різкості зору і нудоту у пацієнтів,які приймають карбамазепін, після лікування ламотригіном. Ці ефекти звичайнозникають при зниженні дози карбамазепіну.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці притемпературі не вище 25оС. Термін придатності – 2 роки.