ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

РАНТОПІР

(RANTOPIR)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: topiramate;2,3:4,5-Di-O-ізопропіліден-b-D-фруктопіранози сульфамат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг: білі, круглі таблетки,вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР1” на одному боці;

таблетки по 100 мг: жовтого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковоюоболонкою, з відбиттям “ТР3” на одному боці;

таблетки по 200 мг: рожевого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковоюоболонкою, з відбиттям “ТР4” на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить топірамату 25 мг або 100 мг, або200 мг;

допоміжніречовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмальпрежелатинізований, натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат;

оболонка:таблетки по 25 мг – опадрай 12В58956 білий; таблетки по 100 мг – опадрай12В52749 жовтий; таблетки по 200 мг – опадрай 12В56662 коричневий.

Форма випуску. Таблетки,вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичний засіб. Код АТС N03A X11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Відноситься до класу сульфатзаміщенихмоносахаридів. Протиепілептична активність препарату обумовлена рядом йоговластивостей. Топірамат знижує частоту виникнення потенціалів дії, характернихдля нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючоїдії препарату на натрієві канали від стану нейрона. Топірамат потенціюєактивність ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК_A-рецепторів),а також модулює активність самих ГАМК_A-рецепторів, перешкоджаєактивації каінатом чутливості каінат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливаєна активність N-метіл-D-аспартата відносно NMDA-рецепторів.

Фармакокінетика. Після прийому препарату усередину топірамат швидко йефективно абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації вплазмі крові досягаються приблизно через 1 - 2 год після прийому. Відноснабіодоступність становить приблизно 80%. Прийом їжі істотно не впливає набіодоступність препарату. Фармакокінетика топірамата є лінійною, тобтоконцентрація препарату в плазмі підвищується пропорційно дозі. У пацієнтів знормальною функцією нирок для досягнення стабільного стану необхідно приблизно4 днів. Топірамат на 15 - 41% зв’язується з білками плазми крові людини приконцентрації в крові від 0,5 до 250 мкг/мол. Фракція зв’язаного препаратузменшується при збільшенні його концентрації в крові. Топірамат не піддаєтьсяекстенсивному метаболізму й елімінується, головним чином, у незміненому виглядів сечі (приблизно 70% від введеної дози). У людини ідентифіковані 6 метаболітівтопірамата, жоден з яких не становить більше ніж 5% від введеної дози. Ціметаболіти утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу й глюкуронізації. Єдані про повторне всмоктування топірамата в ниркових канальцях. Середній періоднапіввиведення із плазми становить приблизно 21 год після одно- абобагаторазового прийому препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирокплазмовий кліренс топірамату знижується. Кліренс топірамату у літніх хворихзнижується залежно від ступеня порушення функції нирок. У пацієнтів з помірно ісильно вираженими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс знижується.

Показання для застосування. Монотерапія епілепсії у дорослих і дітей старше 10років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічниминападами; як допоміжна терапія епілепсії у дорослих і дітей віком від 2 до 16років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічниминападами; лікування пацієнтів 2-літнього віку і старше з епілептичниминападами; профілактика мігрені у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

Монотерапіяепілепсії.

Рекомендована доза Рантопіру у вигляді монотерапії дорослих і дітейвіком 10 років становить 400 мг на добу у 2 прийоми. Цієї дози варто досягатититруванням за наступною схемою:

Допоміжнатерапія епілепсії.

Дорослі(17 років і більше) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованих тонічних/клонічнихнападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра у вигляді додатковоголікування дорослих з парціальними нападами становить 200 - 400 мг на добу в 2прийоми і 400 мг на добу в 2 прийоми як додаткове лікування дорослих зпервинними генералізованими тоніко/клонічними нападами. Починати лікуваннярекомендується з дози 25 - 50 мг на добу, а потім титрувати до ефективної дозизі збільшеннями по 25 - 50 мг на тиждень. Критерієм правильного підбору дозислужить клінічний ефект. Добові дози, що перевищують 1 600 мг, недосліджувалися.

Діти(від 2 до 16 років) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованихтоніко/клонічних нападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіру як додаткового лікування упацієнтів з парціальними нападами, первинними генералізованимитоніко/клонічними нападами або синдромом Леннокса-Гасто становить 5 - 9 мг/кгна добу у 2 прийоми. Титрування варто починати з дози 25 мг, яку протягомпершого тижня приймають 1 раз на добу на ніч. Потім дозу підвищують з 1 -2-тижневими інтервалами збільшенями від 1 до 3 мг/кг на добу і приймаютьпрепарат 2 рази на добу до досягнення оптимального клінічного ефекту. Ступіньзбільшення дози при титруванні в інтервалі від 1 до 3 мг/кг на добу вирішуєтьсятільки під суворим наглядом лікаря! Будь-яка зміна режиму лікуваннявизначається лікарем! При титруванні дози варто керуватися клінічнимрезультатом.

Профілактика мігрені.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра для профілактики мігреністановить 100 мг на добу, що застосовується у 2 прийоми. Рекомендованашвидкість титрування дози до 100 мг на добу для профілактики мігрені є такою:

Пацієнтам з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну менше 70мол/хв/1,73 м²) рекомендується приймати половину звичайної дози. Такимпацієнтам потрібен більш тривалий період, щоб їхній стан стабілізувався.Корекція дози літнім пацієнтам без вираженого порушення функції нирок непроводиться. Оскільки топірамат виводиться із плазми при гемодіалізі, у днійого проведення варто призначати додаткову дозу препарату.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи і периферичної нервової системи:сонливість, втома, парестезії виникають найчастіше, особливо в період підборудози. Також може спостерігатись розлади когнітивних функцій (наприклад,сплутаність свідомості, психомоторне уповільнення, труднощі з концентрацієюуваги, порушення пам’яті, порушення мови, особливо – труднощі з підбором слів);психіатричні/поведінкові розлади (наприклад, депресія, тривожність абоафективні розлади).

Інші: метаболічний ацидоз (рекомендується вимірювати вихідний рівеньбікарбонату в сироватці й періодично повторювати виміри під час лікуваннятопіраматом), утворення каменів у нирках, гостра міопія й закритокутоваглаукома, олігогідроз (зниження потовідділення) і гіпертермія, втрата маситіла.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнтапрепарату.

Передозування.

Симптоми: судоми, сонливість, розлади мови, затуманений зір, диплопія,порушення процесу мислення, летаргія, порушена координація, ступор, гіпотензія,біль у животі, ажитація, запаморочення, депресія.

Лікування: промивання шлунка; за необхідності проводять симптоматичнутерапію. Застосування активованого вугілля не рекомендовано, тому що векспериментах in vitro було показано, що активоване вугілля не адсорбуєтопірамат. Ефективним способом виведення топірамата з організму є гемодіаліз.

Особливості застосування. Відмінити препарат треба поступово, щоб звести домінімуму можливість підвищення частоти нападів. Одночасне введення топірамату івальпроєвої кислоти асоціювалося з гіперамонемією та енцефалопатією. Якщо упацієнтів розвиваються непояснена летаргія, блювання або зміни в психічномустатусі, варто запідозрити гіперамонемічну енцефалопатію і виміряти рівеньаміаку. При застосуванні препарату може підвищуватися ризик утворення каменів унирках і появи пов’язаних із цим симптомів (ниркова колька, біль у боці і уділянці нирок), особливо у хворих зі схильністю до нефролітіазу (утвореннякаменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія), а такожна тлі застосування інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу. Длязменшення ризику розвитку нефролітіазу варто збільшити обсяг споживаної рідини.Якщо на фоні застосування топірамату у пацієнта зменшується маса тіла, то вартоскорегувати режим харчування. Пацієнтам, що приймають топірамат, вартоутримуватися від вживання алкоголю. У пацієнтів з порушеною функцією печінкиРантопір варто призначати з обережністю, оскільки кліренс топірамату в них можебути зниженим.

Вагітність і лактація Адекватних і строго контрольованих клінічнихдосліджень безпеки застосування топірамата у період вагітності не проводилося.Проте застосування препарату у період вагітності можливе тільки в тому випадку,коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.Виведення топірамату із грудним молоком не вивчалося в ході контрольованихдосліджень. Обмежене число спостережень дозволяє припустити, що топіраматвиділяється з грудним молоком. За необхідності застосування препарату в періодлактації, варто вирішити питання про припинення годування груддю.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які займаються потенційнонебезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги й швидкостіпсихомоторних реакцій, тому що препарат може викликати сонливість,запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні зкарбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом концентрація топіраматуможе знижуватися. Одночасне застосування топірамату призводило, в окремихвипадках, до підвищення концентрації фенітоїну й знижувало концентраціювальпроєвої кислоти. У проведених дослідженнях при одночасному застосуванніоднократної дози топірамату AUC дигоксину зменшувалася на 12%. При одночасномуприйомі топірамату з пероральними контрацептивами ефективність останніх можебути знижена. Топірамат істотно не впливає на сталу фармакокінетику гідрохлортіазиду.При застосуванні разом з рисперидоном може знижуватися концентраціярисперидону. При одночасному застосуванні Рантопіру із препаратами, що можутьвикликати нефролітіаз, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках.

Умовита термін зберігання. Зберігатив недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності– 2 роки.