ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату:

ТОПАМАКС®

ТOPAMAX®

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічнаназви:topiramate; 2,3:4,5-біс-0-(1-метилетиміден)-β-D-фруктопіранозосульфамат;

основні фізико-хімічні властивості:

тверді желатинові капсули з корпусом білого кольорута прозорою безкольоровою кришечкою, з відповідними написами, вміст капсул –гранули білого або майже білого кольору:

15 мг - капсули № 2 з написом “Top” на кришечці та“15” – на корпусі;

25 мг - капсули № 1 з написом “Top” на кришечці та“25” – на корпусі;

50 мг - капсули № 0 з написом “Top” на кришечці та“50” – на корпусі;

склад: 1 капсула містить топірамату 15 мг, 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: сахароза, повідон, целюлозиацетат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03AX11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Топірамат, який є діючою речовиною капсулТопамакс®, - новий протиепілептичний препарат, який належить до класусульфаматзаміщених моносахаридів. Топірамат блокує натрієві канали і пригнічуєвиникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації

мембрани нейрона. Топірамат підвищує активністьg-аміномасляної кислоти (ГАМК) відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (а самеГАМК_А-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК_А-рецепторів,перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК(α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) –глутамінатного рецептора, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA)відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату є дозазалежними приконцентрації препарату в плазмі від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальноюактивністю в межах від 1 до 10 мкмоль. Топірамат також пригнічує активністьдеяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефекттопірамату значно поступається ацетазоламіду – відомому інгібітору вугільноїангідрази, тому ця активність топірамату не вважається основним компонентомйого протиепілептичної активності.

Фармакокінетика. Топірамат всмоктується швидко іефективно. Біодоступність – 81%.Вживання їжі не спричиняє клінічно вагомої діїна біодоступність топірамату. З білками плазми зв’язується 13-17% топірамату.Після одноразового прийому в дозі до 1 200 мг середній об’єм розподілустановить 0,55 – 0,8 л/кг. Величина об’єму розподілу залежить від статі: ужінок він становить приблизно 50% від значень, які спостерігались у чоловіків,що пов’язують з більш високим вмістом жирової тканини в організмі жінок.

Після перорального застосування метаболізуєтьсяблизько 20% від прийнятої дози.

Але у хворих, які отримують супутню терапіюпротиепілептичними препаратами, що індукують ферменти, які відповідають заметаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. Ізплазми, сечі і фекалій людини

були видалені і ідентифіковані шість практичнонеактивних метаболітів. Основним шляхом виведення незміненого топіромату ( 70%)і його метаболітів

є нирки. Після перорального введення плазматичнийкліренс препарату складає 20-30 мл/хв. Фармакокінетика топірамату має лінійнийхарактер, плазматичний кліренс залишається постійним, а площа під кривою“концентрація/час” (AUC) в діапазоні доз від 100 до 400 мг зростає пропорційнодозі. У хворих з нормальною функцією нирок для досягнення сталої концентрації уплазмі може знадобитись від 4 до 8 днів. Величина максимальної концентрації(Сmax) після багаторазового перорального застосування 100 мг препарату двічі надень становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мгдвічі на день середній період напіввиведення топірамату з плазми дорівнювавприблизно 21 годині.

У хворих з порушеннями функції нирок плазматичний танирковий кліренс топірамату знижується (СL_CR) <= 60мл/хв.). У людей літнього віку без захворювання нирок плазматичний кліренстопірамату не змінюється. Топірамат ефективно виводиться із плазми шляхомгемодіалізу. У хворих з порушенням функції печінки від помірно виражених дотяжких плазматичний

кліренс топірамату знижується.

Фармакокінетика у дітей до 12 років.

Фармакокінетичні властивості топірамату у дітей, які у дорослих, що виявлені при вивченні додаткової терапії, мають лінійний характерз дозонезалежним кліренсом і сталими рівнями концентрації в плазмі, щопідвищуються пропорційно дозі. Однак діти мають більш високий рівень кліренсута більш короткий період напіввиведення. Таким чином, рівні концентраціїтопірамату в плазмі для однакових доз в 1 мг/кг можуть бути нижчими у дітейпорівняно з такими у дорослих. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарськізасоби, що індукуються печінковими ферментами, зменшують сталі рівніконцентрації в плазмі.

Показання длязастосування.

Епілепсія

Як монотерапія для лікування пацієнтів із впершедіагностованою епілепсією або для переходу на монотерапію у хворих наепілепсію.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітейстарше 2 років з парціальними або генералізованими тоніко-клонічними нападами.

Лікування дорослих і дітей як додаткова терапія принападах, що асоційовані із синдромом Lennox-Gastaut.

Мігрень

Для профілактики нападів мігрені у дорослих.

Застосування ТОПАМАКСУ® для лікування гострихнападів мігрені не вивчено.

Спосіб застосування та дози.

Для оптимального контролю як у дорослих, так і удітей, рекомендується почати лікування з незначної дози з подальшим поступовимдобором ефективної дози.

ТОПАМАКС® можна приймати незалежно від прийманняїжі. Капсули ТОПАМАКС® можна ковтати цілком. Пацієнти у яких є труднощі зпроковтуванням капсул (наприклад діти або пацієнти похилого віку), можутьприймати ТОПАМАКС® наступним чином:

Капсули обережно відкривають, висипають вміст капсулна невелику кількість (біля 1 чайної ложки) м’якої їжі. Отриману суміш сліднегайно проковтнути не розжовуючи, і можливо, запити достатньою кількістюрідини. Ніколи не слід зберігати препарат, що був змішаний з їжею, донаступного прийому.

Епілепсія

Додаткова терапія

Дорослі: лікування починається з добору дози шляхомприйому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим абодвотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг та приймати її у дваприйоми. При підборі дози необхідно керуватись терапевтичним ефектом. У деякиххворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза – 200мг. Звичайна підтримуюча доза становить 200 - 400 мг/добу та застосовується вдва прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1 600 мг/день.

Зазначене дозування може бути рекомендовано всімдорослим хворим, включаючи людей похилого віку, за умови відсутності у нихзахворювань нирок.

Діти старше 2 років

Рекомендована загальна денна доза ТОПАМАКСУ®(топірамату) для додаткової терапії становить у середньому 5 - 9 мг/кг маситіла на день, розділена на два прийоми. Лікування починається з добору дозишляхом застосування 25 мг (або менше, беручи за основу дозування 1 - 3 мг/кгмаси тіла на день) на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневимінтервалом дозу можна збільшувати на 1 – 3 мг/кг маси тіла на день ізастосовувати її у два прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. При доборідози слід керуватись терапевтичним ефектом.

У клінічних дослідженнях добре зарекомендувала себедоза до 30 мг/кг маси тіла на день.

Монотерапія

Введення монотерапіїтопіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів привідміні супутньої терапії протиепілептичними засобами.

Якщо з міркувань безпеки не потребується терміновавідміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів, рекомендуєтьсяпослідовне зменшення їх прийому приблизно на одну третину від попередньої дозипротягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, якімають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізмлікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров’я хворого можевимагати зменшення доз топірамату.

Дорослі. Добір дози слід починати з прийому 25 мг наніч протягом 1 тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 25 - 50 мг зтижневим або двотижневим інтервалом і застосовувати її у два прийоми. Якщопацієнт не встигає

пристосуватись до збільшення дози, можна застосуватименш значні

нарощування дози або більш тривалі інтервали міжнарощуваннями. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дозиТОПАМАКСУ® при монотерапії у дорослих - 100 мг/добу, а максимальнарекомендована доза -

 500 мг/добу. Деякі пацієнти з рефрактернимиформами епілепсії добре переносять монотерапію ТОПАМАКСОМ® у дозі 1 000мг/день. Зазначене дозування може бути рекомендоване всім дорослим пацієнтам,включаючи людей похилого віку, за відсутності у них захворювань нирок.

Діти. Лікування дітей старше 2 років і більше слідпочинати з прийому 0,5 - 1 мг/кг на ніч протягом першого тижня. У подальшомудозу можна збільшувати на 0,5 - 1 мг/кг/добу з тижневим або двотижневимінтервалом; денну дозу можна застосовувати у два прийоми. Якщо дитина не можепристосуватись до режиму добору дози, можна застосувати менш значне нарощуваннядози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями. При доборі дози слідкеруватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дозиТОПАМАКСУ® при монотерапії у дітей старше 2 років становить 3 – 6 мг/кг маситіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз “Парціальніепілептичні напади”, діти можуть отримувати дозу, що сягає 500 мг/день.

Мігрень

Рекомендована добова доза топірамату дляпрофілактики нападів мігрені – 100 мг, розділена на два прийоми. Добір дозислід починати з прийому 25 мг ввечері протягом одного тижня. У подальшому дозузбільшують на 25 мг/добу з інтервалом 1 тиждень після кожного підвищення дози.Якщо пацієнт погано переносить зазначений режим добору дози, можна застосуватименш значне нарощування дози або більш тривалі інтервали між нарощуваннями.

У деяких пацієнтів позитивний результатдосягається при добовій дозі топірамату 50 мг. У клінічних дослідженняхпацієнти отримували добові дози топірамату до 200 мг/добу. При доборі дози слідкеруватись терапевтичною ефективністю.

Побічна дія.

Оскільки найчастіше ТОПАМАКС® застосовують разом зіншими протиепілептичними препаратами, неможливо виявити, який з препаратівспричинив розвиток побічного ефекту.

З боку центральної нервової системи – нервозність,запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторназагальмованість, атаксія, втомлюваність, порушення концентрації уваги, труднощііз запам’ятовуванням, сплутаність свідомості, сонливість, порушення мислення,анорексія, ністагм, диплопія, парестезія, депресія; додатково у дітей – розладиособистості, слинотеча, гіперкінезія; значно рідше – зміни смакових відчуттів,збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність (проблеми з настроєм),порушення координації рухів та ходи, апатія, психозо-психотичні симптоми,агресивні реакції; дуже рідко – суїцидальні думки та спроби, амнезія, у дітейдодатково – галюцинації.

З боку шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарноїсистеми – диспептичні явища, нудота, черевний біль, діарея, сухість губ, рідко– підвищення “печінкових” трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

Інші – зменшення маси тіла, астенія, нефролітіаз,олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз, пропасниця, а такожреакції з боку шкіри та слизистої (мультиформна еритема, пемфігус, синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, алопеція) у хворих, якіотримували ТОПАМАКС® разом з іншими препаратами, що спричиняють реакції з бокушкіри та слизової оболонки. Рідко – лейкопенія, дуже рідко - нейтропенія.Можливо виникнення синдрому (як правило, через місяць після початку терапії),що характеризується міопією на фоні підвищеного внутрішньоочного тиску.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонентапрепарату.

Передозування.

Ознаки та симптоми передозування ТОПАМАКСУ®: судоми,сонливість, порушення мови та зору, диплопія, порушення мислення, порушення координації,летаргія, ступор, артеріальна гіпотензія, біль у череві, запаморочення,збудження або депресія. В більшості випадків клінічні прояви не були тяжкими,але були зареєстровані смертельні випадки після передозування з використаннямкомбінації декількох лікарських засобів, включаючи топірамат.

Передозування топірамату може спричинити тяжкийметаболічний ацидоз, (див. “Особливості застосування”).

Лікування

При гострому передозуванні ТОПАМАКСУ®, якщонезадовго до цього хворий приймав їжу, необхідно одразу промити шлунок абовикликати блювання. В дослідження in vitro було встановлено, що активованевугілля адсорбує топірамат. За необхідності проводять симптоматичну терапію.Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз. Пацієнтам рекомендуєтьсяадекватне підвищення об’єму вживаної рідини.

Особливості застосування.

Протиепілептичні препарати, зокрема ТОПАМАКС®, слідвідміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частотинападів. У клінічних випробуваннях дози зменшували на 100 мг з тижневимиінтервалами. У деяких хворих відміна препарату була прискорена й пройшла безускладнень.

Головним шляхом виведення топірамату та йогометаболітів у незміненому вигляді є екскреція нирками. Швидкість виведеннячерез нирки залежить від функції нирок і не залежить від віку. У хворих зпомірно або сильно вираженими вадами нирок для досягнення сталих концентрацій уплазмі може знадобитися 10 - 15 днів у порівнянні із 4 - 8 днями у хворих знормальною функцією нирок.

Як і при будь-якому захворюванні, схема добору дозиповинна орієнтуватись на терапевтичну ефективність (тобто ступінь зниженнячастоти нападів, відсутність побічних ефектів) та враховувати те, що у хворих звадами функції нирок для встановлення стабільної концентрації топірамату вплазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час.

Препарат з обережністю призначають дітям віком до 2років.

Під час терапії топіраматом дуже важливим єадекватне збільшення об’єму вживаної рідини, що може знизити ризик розвиткунефролітіазу, а також побічних ефектів, пов’язаних з дією фізичних навантаженьі підвищених температур.

Розлади настрою/депресія

Під час лікування топіраматом спостерігаєтьсяпідвищена частота виникнення розладів настрою та депресії.

Нефролітіаз

У деяких хворих, особливо у тих, які маютьсхильність до нефролітіазу, може підвищитись ризик утворення каменів у нирках івиникнення пов’язаних з ними симптомів, таких як ниркова коліка. Щоб зменшитицей ризик, необхідно відповідне збільшення об’єму рідини, яку приймає хворий.Факторами ризику розвитку нефролітіазу є схильність до утворення каменів уминулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія. Жоден з цихфакторів ризику не може в достатньою мірою передбачати утворення каменів підчас лікування топіраматом. Крім того, ризик може бути підвищений у хворих, якіприймають супутні препарати, що сприяють розвитку нефролітіазу.

Пацієнти із захворюваннями печінки

Пацієнтам з ушкодженнями печінки ТОПАМАКС® повиненпризначатися з обережністю, оскільки кліренс топірамату може зменшитись.

Гостра міопія та вторинназакритокутова глаукома

При використанні ТОПАМАКСУ® бувзареєстрований прояв синдрому, що складався з гострої міопії, асоційованої ізвторинною закритокутовою глаукомою. Синдром включав гострий напад зниження гостротизору та/або очний біль. Офтальмологічні прояви можуть включати міопію,зменшення глибини передньої камери, почервоніння очей та підвищенийвнутрішньоочний тиск. Також може спостерігатися мідріаз. Описаний синдром можебути пов’язаний із супрациліарним випотом, що спричиняє зсув кришталику тарайдужної оболонки та розвитку вторинної закритокутовою глаукоми. Як правило,симптоми виникали після 1-го місяця первинної терапії ТОПАМАКСОМ®. На відмінувід первинної відкритокутової глаукоми, що рідко спостерігається у пацієнтів до40 років, вторинна закритокутова глаукома, пов’язана із застосуваннямтопірамату, спостерігалась як у дітей, так і у дорослих. Лікування включаєприпинення застосування ТОПАМАКСУ®, за рекомендацією лікаря, та вживаннявідповідних заходів, спрямованих на зниження внутрішноочного тиску.

Підвищений внутрішньоочний тискбудь-якої етіології за відсутності адекватного лікування може призвести досерйозних ускладнень або навіть до втрати зору.

Метаболічний ацидоз

При застосуванні топірамату можевиникати гіперхолеремічний, не пов’язаний з дефіцитом аніонів, метаболічнийацидоз (наприклад зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормальногорівня при відсутності респіраторного алкалозу). Зниження концентраціїбікарбонатів сироватки крові є наслідком інгібування топіраматом печінковоїкарбоангідрази. В більшості випадків зниження концентрації бікарбонатіввідбувається на початку лікування препаратом, хоча даний ефект може виявлятисяу будь-який період лікування топіраматом. Рівень зниження концентрації, якправило, невеликий або помірний (середнє значення становить 4 ммоль/л призастосуванні дорослими пацієнтами в дозі 100 мг/день і близько 6 мг/день на 1кг маси тіла при застосуванні в педіатричній практиці). В деяких випадках упацієнтів відмічалося зниження концентрації нижче рівня 10 ммоль/л. Деякізахворювання або заходи лікування, що призводять до розвитку ацидозу (наприкладзахворювання нирок, тяжкі респіраторні захворювання, епілептичний статус, діарея,хірургічні втручання, кетогенна дієта, прийом деяких лікарських засобів),можуть бути додатковими факторами, що підсилюють бікарбонатнознижуючий ефекттопірамату.

У дітей хронічний метаболічнийацидоз може призвести до уповільнення росту.

У зв’язку із наведеним, прилікуванні топіраматом рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в томучислі визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненніметаболічного ацидозу та його персистуванні, рекомендується знизити дозу абоприпинити застосування топірамату.

Особливості дієти

У випадках, коли у пацієнта зменшується маса тілапід час лікування ТОПАМАКСОМ®, може бути рекомендована підтримуюча дієта абопосилене харчування.

Вагітність і лактація

Досліджень, в яких би ТОПАМАКС® застосовувався длялікування вагітних жінок, не проводилось. Тому в період вагітності ТОПАМАКС®слід застосовувати лише в тому випадку, коли його потенційний позитивний ефектперевищує потенційний ризик для плода. Виділення топірамату з грудним молокомне було вивчено в контрольованих дослідженнях. Обмежені дослідження напацієнтах показали присутність топірамату в грудному молоці. Оскільки більшістьлікарських засобів виділяється з молоком, необхідно вирішити питання продоцільність припинення годування груддю або припинення прийому препарату,враховуючи ступінь його важливості для матері.

Вплив на здатністькерувати автомобілем і працювати з технікою.

Як і всі інші протиепілептичні препарати, ТОПАМАКС®діє на центральну нервову систему та може спричинювати розвиток сонливості,запаморочення та інші подібні симптоми. Зазначені побічні ефекти в основномудосить слабо або помірно виражені, але можуть бути потенційно небезпечними дляхворих, які керують автомобілем, або для тих, хто працює з технікою, особливо втому випадку, коли хворий ще не має індивідуального досвіду застосуванняпрепарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вплив ТОПАМАКСУ® на інші протиепілептичні препарати.

Поєднання прийому ТОПАМАКСУ® з лікуванням іншимипротиепілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвоюкислотою, фенобарбіталом, примідоном) не впливає на значення їх сталихконцентрацій у плазмі, за винятком окремих хворих, у яких додавання ТОПАМАКСУ®до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Цеможе бути пов’язано з пригніченням специфічної поліморфної ізоформи ферменту(CYP2C_meph). Таким чином, у кожного хворого, який приймає фенітоїн ів якого розвиваються клінічні ознаки або симптоми інтоксикації, необхідноконтролювати рівень фенітоїну у плазмі.

Вплив інших протиепілептичнихпрепаратів на ТОПАМАКС®

Фенітоїн і карбамазепін знижують концентраціїТОПАМАКСУ® в плазмі. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну долікування ТОПАМАКСОМ® може вимагати зміни доз останнього. Дозу слід підбирати,орієнтуючись на досягнення необхідного терапевтивного ефекту.

Додавання або відміна вальпроєвої кислоти неспричиняє терапевтично значущих змін концентрації ТОПАМАКСУ® у плазмі і,відповідно не потребує зміни доз ТОПАМАКСУ®.

Результати зазначених взаємодій з протиепілептичнимипрепаратами (ПЕП) підсумовані в нижченаведеній таблиці:

« = відсутність ефекту

** = підвищення концентрації у поодиноких хворих

= зниження концентрації в плазмі

НД = не досліджувалась

Інші лікарські взаємодії

Дигоксин У дослідженнях з застосуванням одноразової дозиплоща під кривою концентрації дигоксину в плазмі (ПКК) при одночасному прийоміТОПАМАКСУ® зменшувалась на 12 %. Терапевтична значущість цього спостереження нез’ясована. При призначенні або відміні ТОПАМАКСУ® хворим, які приймаютьдигоксин, особливу увагу необхідно приділяти рутинному моніторуваннюконцентрації дигоксину у сироватці.

Засоби, що пригнічують ЦНС У в межах клінічнихдосліджень наслідки сумісного введення ТОПАМАКСУ® з алкоголем або іншимиречовинами, що пригнічують функції ЦНС, не вивчались. Рекомендується непризначати ТОПАМАКС® разом з алкоголем або препаратами, що спричиняютьпригнічення функції ЦНС.

Пероральні контрацептиви У дослідженнях лікарськоївзаємодії з пероральними контрацептивами, в яких використовується комбінованийпрепарат, що містить норетиндрон (1 мг) та етинілестрадіол (35 мг), ТОПАМАКС® удозах 50 – 800 мг/день суттєво не впливав ефективність норетиндрону і в дозах50 – 200 мг/день - на ефективність етинілестрадіолу. Суттєве дозозалежнезниження ефективності етинілестрадіолу спостерігалося при дозуванні ТОПАМАКСУ®200 – 800 мг/день. Клінічна значущість наведених змін не відома. Ризик зниженняефективності контрацептивів і посилення проривних кровотеч повиненвраховуватись у пацієнток, які приймають пероральні контрацептиви разом зТОПАМАКСОМ®. Пацієнток, які приймали пероральні контрацептиви, необхіднопросити повідомляти про будь-які зміни у термінах та характері менструацій.

Препарати літію У здорових добровольцівспостерігалося зниження (до 18%) площі під кривою концентрації літію під часприйому топірамату в дозі 200 мг/добу. У пацієнтів з біполярними розладамифармакокінетика літію залишалась незміненою при лікуванні топіраматом у дозах200 мг/добу, тоді як при застосуванні топірамату в дозах 600 мг/добуспостерігалося збільшення площі під кривою концентрації літію (до 26%).Зважаючи на це, рекомендується проводити моніторинг рівня літію при одночасномузастосуванні разом з топіраматом.

Рисперидон Дослідження взаємодії, що проводилися наздорових добровольцях і пацієнтах з біполярними розладами із застосуваннямоднієї та багатьох доз препарату, показали схожі результати. При одночасномузастосуванні разом з топіраматом у зростаючих дозуваннях із 100, 250 та 400мг/добу, спостерігалося зниження площі під кривою концентрації рисперидону,призначеного в дозах 1 - 6 мг/добу, до 16 і 33% для дозувань 250 і 400 мг/добувідповідно.

Спостерігались мінімальні зміни у фармакокінетиціактивних метаболітів (рисперидон + 9-гідроксирисперидон) і жодних змін неспостерігалося щодо 9-гідроксирисперидону. Також не спостерігались клінічнозначущі зміни у фармакокінетиці активних метаболітів як рисперидону, так ітопірамату.

Гідрохлортіазид Лікарська взаємодія оцінювалася наздорових добровольцях при роздільному та одночасному застосуванні гідрохлортіазиду(25 мг) і топірамату (96 мг). Результати досліджень показали, що приодночасному прийомі топірамту та гідрохлортіазиду відбувається збільшеннямаксимальної концентрації топірамату на 27% і площі під кривою концентраціїтопірамату - на 29%. Клінічна значущість цих досліджень не відома. Призначеннягідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригуваннядози топірамату. Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не піддавалисязнаущим змінам при супутній терапії топіраматом. Клінічні лабораторнідослідження показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуваннітопірамату або гідрохлортіазиду, яке було більш суттєвим при застосуваннітопірамату та гідрохлортіазиду в комбінації.

Метформін Клінічна значущість дії метформіну нафармакокінетику топірамату не відома. У випадку призначення або відміниТОПАМАКСУ® пацієнтам, яким призначений метформін, необхідно приділяти значнуувагу ретельному дослідженню їх діабетичного статусу.

Піоглітазон При одночасному призначенні пацієнтамТОПАМАКСУ® та піоглітазону необхідно приділяти особливу увагу ретельномудослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Глібурид При одночасному призначенні пацієнтамТОПАМАКСУ® та глібуриду необхідно приділяти особливу увагу ретельномудослідженню діабетичного статусу цих пацієнтів.

Інші препарати Одночасне застосування ТОПАМАКСУ® зіншими препаратами, що сприяють нефролітіазу, може підвищувати ризик утвореннякаменів у нирках. Під час лікування ТОПАМАКСОМ® слід уникати застосування такихпрепаратів, оскільки вони можуть спричинити фізіологічні зміни, що сприяютьнефролітіазу.

Вальпроєва кислота Одночасне застосуваченнятопірамту разом з вальпроєвою кислотою спричинювали гіперамоніємію з або безенцефалопатії у пацієнтів, які добре переносили терапію зазначеними препаратамиокремо. В більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припиненняприйому одного з препаратів. Наведена побічна дія не пов’язана зфармакокінетичною взаємодією. Зв’язок розвитку гіперамоніємії із монотерапієютопіраматом або одночасним застосування інших протиепілептичних препаратів невстановлений.

Додаткові дослідження лікарської взаємодії.

Для оцінки потенційно можливих варіантів лікарськоївзаємодії між топіраматом та іншими лікарськими засобами були проведенідодаткові клінічні дослідження.

Результати зазначених взаємодій підсумовані внижченаведеній таблиці.

^а Виражена у відсотках від значення максимальноїконцентрації в плазмі крові та площі під кривою концентрації при монотерапії.

« = відсутність змін максимальної концентрації вплазмі крові та площі під кривою концентрації (не більше 15% від вихіднихданих).

НД = не досліджувалась.

*DEA = дезацетилдилтіазем, *DEM =N-диметилдилтіазем.

Клінічні дослідження показали, що прийом топіраматуможе призвести до зниження рівня бікарбонату крові в середньому на 4 ммоль/л(див. “Особливості застосування”).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25 °С в сухому,недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.