ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванняпрепарату

ТОПІРАМІН

(TOPIRAMIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: topiramate; 2,3:4,5-ді-О-ізопропіліден-b-D-фруктопіранозисульфамат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 25 мг: таблетки білого або майжебілого кольору, круглі, вкриті оболонкою, з відбитком “Р” на одному боці і звідбитком “25” – на іншому;

таблетки 100 мг: таблетки жовтого до бежево-жовтого кольору, круглі,вкриті оболонкою, з відбитком “Р” на одному боці і з відбитком “100” – наіншому;

таблетки 200 мг: таблетки темно-рожевого (цегляного) кольору, круглі,вкриті оболонкою, з відбитком “Р” на одному боці і з відбитком “200” – наіншому;

склад: 1 таблетка містить топірамату 25 мг, 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят,коповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник Опадрі II (25 мг– білий, 100 мг – жовтий, 200 мг - рожевий).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Топірамат. Код АТС N03AX11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Топірамат – новий протиепілептичний засіб класу сульфаматзаміщенихмоносахаридів. Проведені електрофізіологічні та біохімічні дослідження зкультивування нейронів у присутності топірамату дозволили виявити особливості,які зумовлюють протиепілептичну дію препарату.

Топірамат блокуєгенерацію потенціалів дії нейронами, які перебувають у стані постійноїдеполяризації. Це блокування залежить від часу, що свідчить про блокадунатрієвих каналів. Також топірамат підвищує активність гамма-аміномасляноїкислоти (ГАМК) для деяких рецепторів ГАМК, наприклад ГАМК_А–рецепторів,сприяє посиленню потоку хлорид-іонів, спрямованому всередину нейронів. Такимчином, топірамат потенціює активність цього нейромедіатору, який маєпригнічуючу дію. Оскільки профіль протиепілептичної дії топірамату суттєворізниться від профілю бензодіазепінів, він може модулювати активність ГАМК_А–рецепторів,нечутливих до бензодіазепінів. Топірамат є антагоністом відносно активізаціїкаїнатом рецепторів амінокислот, які беруть участь у збуджуванні (глутамат),але не впливає на активність NMDA–рецепторів. Ці ефекти топірамату залежать відконцентрації у діапазоні від 1 мкМ до 200 мкМ, мінімальна активністьвідмічається у діапазоні 1-10 мкМ.

Топірамат інгібує деякі ізоферменти карбоангідрази.Цей фармакологічний ефект топірамату значно слабший, ніж ацетазоламіду, томувін не є головним у визначенні протиепілептичної активності топірамату.

Топірамат справляє синергічну антиконвульсивну дію зкарбамазепіном і фенобарбіталом, у комбінації з фенітоїном чинить додатковуантиконвульсивну дію.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика топірамату має лінійну залежність.

При застосуванні топірамату концентрація його уплазмі крові різних осіб відрізняється незначною мірою. Таким чином, цейпрепарат має передбачені параметри фармакокінетики, варіабельність яких є незначною.

Топірамат добре та швидко всмоктується ушлунково-кишковому тракті. В організм потрапляє не менше 81% від прийнятоїперорально дози препарату. Їжа не впливає на біодоступність препарату. Збілками плазми крові зв’язується 13-17% топірамату. Розподіл топіраматузменшується з підвищенням дози. При зміні одиничної дози від 100 до 1 200 мгсередній об’єм розподілення препарату зменшується від 0,80 до 0,55 л/кг.

Топірамат дуже слабко метаболізує в організміздорових добровольців (приблизно 20%). У хворих, які отримували комбінованупротиепілептичну терапію із застосуванням препаратів – індукторів ферментів,які метаболізують лікарські засоби, рівень метаболізації топіраматупідвищувався до 50%.

З плазми крові, сечі і калу були виділені таідентифіковані шість метаболітів топірамату, утворені внаслідок йогогідроксилювання, гідролізу і глюкуронідації. На частку кожного метаболітуприпадає менше 3% сумарної активності, що виводиться з організму. При аналізідвох із шести метаболітів, що максимально зберегли структуру топірамату, небуло виявлено фармакологічної активності.

Топірамат та його метаболіти виводяться головнимчином нирками (не менше 81% від кількості, що надійшла в організм), 66%виводиться у незміненому вигляді протягом 4 діб. Середня величина нирковогокліренсу топірамату, який надходив у дозі 50-100 мг 2 рази на добу, становить18 і 17 мл/хв відповідно, а у плазмі крові – 20-30 мл/хв.

Показник кліренсу у плазмі крові залишаєтьсянезміненим, а площа під кінетичною кривою концентрації зростає залежно від дозив діапазоні 100-400 мг при одноразовому прийомі препарату.

Пацієнтам з нормальною функцією нирок для досягненнярівноважної концентрації препарату в плазмі крові потрібно 4-8 діб. Середнявеличина максимальної концентрації препарату в плазмі крові при багаторазовомуприйомі по 100 мг 2 рази на добу у здорових добровольців становить 6,76 мкг/мл.Середній період напіввиведення препарату з плазми крові при багаторазовомуприйомі по 50-100 мг 2 рази на добу становить близько 21 години. Цей показниксуттєво не відрізняється від аналогічного при прийомі одноразової дозипрепарату.

У клінічних дослідженнях не виявлено кореляції між рівнем топірамату вплазмі крові та клінічною ефективністю. При застосуванні препарату не виявленорозвитку толерантності до топірамату.

У хворих з порушеннями функції нирок (кліренскреатиніну менше 60 мл/хв) кліренс топірамату знижується.

У хворих похилого віку при нормальній функції нироккліренс топірамату не змінюється.

У хворих з порушеннями функції печінки кліренс топіраматузнижується.

Фармакокінетика у дітей також має лінійний характер,але відмічається більш високий кліренс і більш короткий період напіввиведення.

Показання для застосування.

Як монотерапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років зпарціальними епілептичними нападами, первинно генералізованнимитоніко-клонічними нападами.

Як додаткова терапія для лікування дорослих і дітей старше 2 років зпарціальними епілептичними нападами, первинно генералізованнимитоніко-клонічними нападами, з нападами, асоційованими із синдромомЛенокса-Гасто.

Профілактика мігрені у дорослих.

Спосіб застосування та дози. Топірамін застосовують перорально, незалежновід приймання їжі. Лікування починають з мінімальної дози з подальшим доборомефективної дози.

Додаткова терапія.

Для лікування дорослих пацієнтівпочаткова доза становить 25-50 мг на ніч протягом першого тижня. Потім дозупоступово підвищують на 25-50 мг в тиждень. Добову дозу поділяють на дваприйоми, у деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату одинраз на добу.

Рекомендована доза при парціальнихнападах становить 200-400 мг/добу, при генералізованних – 400 мг/добу. Деякіпацієнти добре переносять дозу більше 1 600 мг/добу.

У дітей (від 2 до 16 років)лікування починають з дози 25 мг/добу або менше, із розрахунку 1-3 мг/кг/добу,таку дозу приймають протягом першого тижня на ніч. Поступово дозу підвищують на1-3 мг/кг з інтервалом 1-2 тижні, добову дозу поділяють на два прийоми.Рекомендована доза в середньому становить 5-9 мг/кг/добу в два прийоми.

При проведенні досліджень добрезарекомендував себе прийом препарату в дозі 30 мг/кг/добу.

Монотерапія.

Протиепілептичні засоби, щозастосовувались раніше, слід відміняти поступово, приблизно на третину відпопередньої дози, протягом двох тижнів. Після припинення прийому препаратів,які мають властивості індукторів ферментів, що відповідають за метаболізмлікарських засобів, може знадобитися зменшення дози топірамату.

Для лікування дорослих пацієнтівдобір дози слід починати з 25 мг/добу на ніч протягом першого тижня. Потім дозупоступово підвищують з тижневим або двотижневим інтервалом на 50 мг/добу, додосягнення терапевтичного ефекту, добову дозу поділяють на два прийоми.

Для деяких пацієнтів можезнадобитися менше нарощення дози або більш тривалі інтервали між збільшеннямдози.

Рекомендована доза становить100-400 мг/добу, максимальна рекомендована доза – 500 мг/добу. Деякі пацієнти зрефракторними формами епілепсії добре переносять монотерапію в дозі 1 000мг/добу.

Лікування дітей (від 2 до 16 років)починають з дози 1-3 мг/кг/добу, таку дозу приймають протягом першого тижня наніч. Поступово дозу підвищують з тижневим або двотижневим інтервалом на 1-3мг/кг, до досягнення терапевтичного ефекту, добову дозу ділять на два прийоми.

Для деяких пацієнтів можезнадобитися менше нарощення дози або більш тривалі інтервали між збільшеннямдози.

Рекомендована початкова цільовадоза препарату становить 3-6 мг/кг/добу. При недавно встановленому діагнозі“парціальні епілептичні напади” дітям можна призначати препарат у дозі до 500мг/добу.

Профілактика мігрені у дорослих. Рекомендована дозатопірамату для профілактики мігрені становить 100 мг/добу, розділена на дваприйоми. Ця доза досягається поступово, впродовж чотирьох тижнів. Застосуванняпочинають з 25 мг/добу ввечері в перший тиждень, з другого тижня приймають по25 мг зранку та ввечері, з третього тижня приймають зранку – 25 мг, ввечері –50 мг, а з четвертого тижня приймають по 50 мг зранку та ввечері (тобтозагальна добова доза становить 100 мг).

Доза препарату та її підвищеннярегулюються залежно від клінічної відповіді на лікування. За необхідностіінтервали між дозами можуть бути збільшені.

Застосування топірамату длялікування гострих нападів мігрені не вивчалось.

Побічна дія. Оскільки Топірамін частіше за все застосовують разомз іншими протиепілептичними препаратами, важко встановити, який з препаратівспричинив ту чи іншу побічну дію.

Терапія у дорослих пацієнтів. Найбільш часто при застосуванніТопіраміну відмічають такі побічні реакції: сонливість, запаморочення,стомлюваність, атаксія, загальмованість психомоторних реакцій, ністагм,парестезії, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, порушенняпам’яті. Рідко спостерігаються порушення мови, анорексія, депресія, порушеннязору, нудота, зміна смакових відчуттів.

Терапія у дітей. У дітей найчастіше спостерігається стомлюваність,сонливість, анорексія, нудота, знервованість, атаксія, порушення концентраціїуваги, порушення пам’яті, агресивність, зменшення маси тіла.

Протипоказання. Топірамін протипоказаний хворим з підвищеноючутливістю до топірамату та будь-якого компонента препарату. Не застосовуєтьсядля лікування дітей до 2 років.

Передозування. При передозуванні препарату слід викликати блюванняі провести промивання шлунка. Рекомендується підтримуюча терапія. Активневугілля адсорбує топірамат in vitro. Ефективним шляхом виведення топірамату зорганізму є гемодіаліз. Однак у випадку гострого передозування, включаючивипадки прийому більше 20 г, немає необхідності в застосуванні гемодіалізу.

Особливості застосування.

Топірамін, як і інші протиепілептичні засоби, требавідміняти поступово, щоб зменшити ризик збільшення частоти нападів. У разі відмінипрепарату добову дозу знижують поступово на 100 мг кожного тижня. У деякихпацієнтів відміна Топіраміну була прискорена і пройшла без ускладнень.

Для лікування хворих похилого вікузастосовують загальні рекомендації із застосування препарату за умовивідсутності в них захворювань нирок.

При зменшенні маси тіла хворим, які отримують препарат, слід збагатитихарчовий раціон або збільшити кількість їжі.

Препарат з обережністю призначають особам з патологією печінки.

Хворим з помірно та сильно вираженою нирковою недостатністю длядосягнення рівноважної концентрації препарату в плазмі крові може знадобитися10-15 діб, тоді як хворим з нормальною функцією нирок – 4-8 діб.

При застосуванні топірамату у хворих, які схильні до нефролітіазу,підвищується ризик формування каменів у нирках. Щоб знизити цей ризик необхіднозбільшити об’єм рідини, що потрапляє до організму. Не рекомендовано одночаснезастосування топірамату, який є слабким інгібітором карбоангідрази, з іншимиречовинами, що також є інгібіторами цього ферменту (ацетазоламід та ін.),оскільки таке сполучення може призвести до утворення конкрементів у нирках.

Вагітністьі лактація.

Як і інші протиепілептичні препарати, топірамат має тератогенний впливна тварин. Спеціальних досліджень на вагітних жінках не проводилось. Призначатипрепарат вагітним слід лише тоді, коли потенційний позитивний ефект відлікування перевищує потенційний негативний вплив на плід.

Із досліджень на тваринах відомо, що топірамат переходить в молокотварин, які годують. Спеціальних досліджень з цього питання у людини непроводилось, але, враховуючи окремі спостереження, можна припустити, щотопірамат також переходить в грудне молоко жінок, які годують груддю. Отже,вирішення питання про продовження або припинення годування груддю слід робити,враховуючи можливі негативні наслідки для новонародженої дитини та оцінюючиважливість препарату для жінки.

Впливна здатність керувати автомобілем і працювати з технікою.

Топірамат спричинює сонливість і запаморочення, отже, слід оцінити здатністьхворого, який приймає препарат, виконувати роботи із застосуванням механізмів ікерувати транспортними засобами.

При застосуванні препарату не виявлено розвитку толерантності дотопірамату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Додавання Топіраміну в схему терапії дофенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу або примідону невпливає на концентрацію цих препаратів у плазмі крові. Лише в окремих випадкахспостерігали, що додавання Топіраміну в схему терапії до фенітоїну призводилодо підвищення рівноважної концентрації фенітоїну в плазмі крові (такий ефектвідмічався у хворих, які приймали фенітоїн у два прийоми). Це може бутипов’язано з інгібуванням метаболізму фенітоїну (CYP2C_meph).

Як правило, не треба коригувати дозу цих препаратів при їх одночасномузастосуванні. Але при виявленні ознак токсичності, що зумовлені фенітоїном,слід проводити моніторинг вмісту фенітоїну в плазмі крові.

Фенітоїн і карбамазепін знижують концентрацію топірамату в плазмі крові,через що за такої схеми дозу топірамату треба коригувати. У схемі терапії звальпроєвою кислотою коригування дози топірамату не потребується.

При одночасному застосуванні топірамату та дигоксину слід відстежуватиконцентрацію останнього у сироватці крові.

Не рекомендується поєднувати прийом Топіраміну із вживанням алкоголюабо застосуванням речовин, що пригнічують центральну нервову систему.

При одночасному застосуванні топірамату і перорального комбінованогоконтрацептиву, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, кліренс норетиндронусуттєво не змінювався, однак кліренс естрогенного компонента значнозбільшувався. За такої умови ефективність низьких доз пероральнихконтрацептивів може бути знижена.

Одночасне застосування топірамату, який є слабким інгібіторомкарбоангідрази, з іншими речовинами, що також є інгібіторами цього ферменту(ацетазоламід та ін.), може призвести до утворення каменів у нирках, через щотакого сполучення треба уникати.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15 - 25 °С всухому місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.