ІНСТРУКЦІЯ
длямедичного застосування препарату
ЗИДОВІР
(ZIDOVIR)
Загальна характеристика:
міжнародната хімічна назви:зидовудин, (3’-азидо-3’-дезокситимідин);
основні фізико-хімічнівластивості: твердіжелатинові капсули розміром „2”, із світло-блакитною кришкою, білим корпусом інадписом “ZVR 100”;
склад: 1 капсула містить 100 мгзидовудину;
допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна,натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, тальк,крохмаль.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтичнагрупа. Противірусніпрепарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази. Код АТСJ05A F01.
Фармакологічні властивості.
фармакодинаміка. Зидовудин, аналогтимідину, є високоефективним вибірковим інгібітором реплікації ВІЛ-1 і ВІЛ-2.Зидовудин послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди-та трифосфату. Зидовудину трифосфат є субстратом для зворотної транскриптазиВІЛ і конкурентним інгібітором цього ферменту.
Противірусна активність препарату зумовлена переважновключенням його монофосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що приводить дойого розриву.
Зидовудину трифосфат має значно меншу спорідненість зДНК-полімеразами у клітинах людей.
фармакокінетика. Після застосуваннявнутрішньо зидовудин добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, при цьомуйого біодоступність у дорослих становить 60-70%.
Масимальні концентрації зидовудину у плазмі досягаютьсячерез 0,25 - 2 год і становлять 1,5 - 2,2 мкмоль/л. У терапевтичному діапазонідоз ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.
Відомо, що зидовудин проникає у ЦНС і спинномозкову рідину.Через 2 - 4 год після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацієюзидовудину у лікворі та в плазмі крові становить у середньому 0,5.
Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є5-глюкуронід.
Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1год. Приблизно 75% зидовудину метаболізується в печінці. Виводиться нирками увигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковоюнедостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.
При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудинувнаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.
Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекцій, з прогресуючимімунодефіцитом (кількість CD4 Т-лімфоцитів менше 500/мм3).Профілактика трансплацентарного ВІЛ-інфікування плода.
Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12років, Зидовір призначають внутрішньо в дозі 600 мг на добу в 3-6 прийомів.Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Жирна їжа зменшуєшвидкість і об’єм всмоктування препарату.
Для дітей від 3 до 12 років рекомендована доза становить180 мг/м² кожні 6 год (720 мг/м² на добу), але не більше, ніж 200 мгкожні 6 год.
З метоюпрофілактики перинатальної ВІЛ-інфекції інфікованим вагітним призначаютьЗидовір внутрішньо в дозі 100 мг, 5 разів на добу в період 14-34 тижніввагітності. Під час пологів призначають Зидовір у вигляді розчину для інфузій звідповідним дозуванням.
Побічна дія. При застосуванні Зидовіру можливі головнийбіль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія,панкреатит, збільшення активності трансаміназ, озноб і пропасниця, невропатія, безсоння,запаморочення, кашель, біль у кістках і м’язах, нейтропенія, анемія,лейкопенія, тромбоцитопенія. Дуже рідко – лактоацидоз, тяжка гепатомегалія ізстеатозом.
Протипоказання. Підвищена чутливість докомпонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше0,75х109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активностітрансаміназ і рівня креатиніну в сироватці крові більше, ніж в 3 разипорівнянно з верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, періодгодування груддю. Дана лікарська форма препарату не рекомендується дітям до 3років.
Передозування. Описані поодинокі випадки гострогопередозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 гзидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадкуспостерігалися великі судомні напади.
Гематологічнізміни були короткочасними і нетяжкими.
Лікування. Рекомендується контролювати стан пацієнтадля своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючутерапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні зорганізму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).
Особливостізастосування. Враховуючилікарську форму препарату (капсули), не рекомендується дітям до 3 років, алепитання відносно можливості застосування препарату вирішується в кожномувипадку індивідуально.
Зидовудинпроникає крізь плаценту. Застосування препарату ВІЛ-інфікованими вагітнимидостовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко ідосягає концентрації, близької до сироваткового рівня. Не рекомендуєтьсязастосування препарату ВІЛ-інфікованими жінками в період годування груддю.
З особливоюобережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію. В періодлікування необхідно систематично контролювати склад периферичної крові (в перші3 місяці лікування – кожні 2 тижні, в подальшому - 1 раз на місяць). Привиникненні анемії або нейтропенії необхідна корекція дози. Лікування слідприпинити, якщо рівень гемоглобіну становить менше 7,5 г/дл і/або кількістьгранулоцитів менше 0,75х109/л. Після нормалізації цих показників(звичайно після двотижневої перерви) лікування можна продовжити.
Препарат з обережністюпризначають хворим на гепатомегалію, гепатит або інші захворювання печінки. Зобережністю призначають при печінковій і нирковій недостатності, а такожпацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режиму дозуваннязалежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікування зидовудиномнеобхідно негайно припинити у разі швидкого підвищення рівня амінотрансфераз,прогресуванні гепатомегалії або метаболічного чи лактатного ацидозу невідомоїетіології.
Пацієнтів, якіприймають зидовудин, треба попереджувати про можливість виникнення реакцій, щоможуть негативно вплинути на здатність керувати механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночаснийприйом зидовудину, фосфазиду і ставудину, оскільки всі вони належать доаналогів тимідину і можуть конкурувати за фермент тимідинкіназу.
Метадон підвищує рівень зидовудину в плазмі на30-40%.
При одночасному застосуванні зидовудину зпарацетамолом збільшується ризик виникнення нейтропенії.
Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин,кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин ідеякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентнимінгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізмузидовудину мікросомальними ферментами печінки.
Інгібітори цитохрому Р-450 (циметидин та ін.)підвищують концентрацію зидовудину в плазмі. Препарати з нефротоксичною дією,які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерацин В, ганцикловір,вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної дії зидовудину.
Не рекомендується одночасне застосування зрибавірином, оскільки вони є антагоністами і послаблюють фармакологічнуактивність один одного.
Пробенецид порушує секрецію зидовудину.
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному відвологи місці при температурі не вище 25 0С. Зберігати у недоступномудля дітей місці.
Термінпридатності - 2 роки.