ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ВІРО - Z
(VIRO - Z)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: зидовудин; 3’-азидо-3’дезокситимідин;
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, вкритіоболонкою таблетки з маркуванням “RX920” на одному боці;
склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить зидовудину 300 мг;
допоміжніречовини: натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна;
оболонка:опадрай 03В58930 білий.
Форма випуску. Таблетки,вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії – нуклеозидніінгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Противірусний засіб. Зидовудин активний щодо вірусуімунодефіциту людини (ВІЛ). У клітині діюча речовина препарату, зидовудин,метаболізується до зидовудин-трифосфату, який інгібує зворотну транскриптазувірусу імунодефіциту людини (ВІЛ); це призводить до пригнічення реплікаціївірусів.
Фармакокінетика. Зидовудин швидко і майже повністю всмоктується вшлунково-кишковому тракті, пікові концентрації досягаються через 0,5 - 1,5 год.Біодоступність препарату становить 65%. Препарат перетинає гематоенцефалічнийбар’єр. Зв’язування з білками плазми крові становить 30 - 38%. Препаратметаболізується в печінці. Період напіввиведення становить 1 год. Зидовудинвиводиться з організму з сечею: 14 - 18% у незміненому вигляді, 60 - 74% - увигляді метаболітів.
Показання для застосування. Віро-Z призначений для лікування і профілактикиінфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Препарат також призначається з метою застереження передачі ВІЛ-інфекціївід матері до плоду. Відповідна схема лікування включає прийом таблеток Віро-Zміж 14-м та 34-м тижнями гестації та внутрішньовенне введення зидовудину підчас пологів.
Спосіб застосування та дози. Дози встановлюються індивідуально і залежатьвід стадії захворювання, ступеня резервів кісткового мозку, маси тіла хворогота реакції хворого на лікування. Загальна рекомендована доза Віро-Z длядорослих становить 500 - 600 мг на добу у 2 - 5 прийомів. Рекомендована дозаВіро-Z для дітей віком від 3 місяців до 12 років - 180 мг/м² кожні 6 год(720мг/м²/добу) у 4 прийоми, максимальна разова доза не повиннаперевищувати 200 мг кожні 6 год. Безпечність призначення препарату дітям вікомдо 3 місяців не встановлена. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю іпацієнтам, які передбачають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі,рекомендована доза препарату становить 100 мг кожні 6 - 8 год. Корекція дозипрепарату може знадобитися пацієнтам з гематологічними побічними ефектами.Вірогідно, що така корекція може бути необхідна пацієнтам, у яких до початкутерапії спостерігався низький резерв кісткового мозку. Якщо під час лікуваннярівень гемоглобіну знижується до 4,65 - 5,59 ммоль/л або кількість лейкоцитівзнижується до 0,75 – 1 x 109/л, необхідно вирішити питання провідміну препарату або його подальше застосування у нижчій добовій дозі доти,поки не відновиться функція кісткового мозку. Відновлення функції кістковогомозку може бути прискорене шляхом короткої (2 - 3 тижні) перерви у лікуванні.Дослідження щодо застосування Віро-Z у пацієнтів віком старше 65 років непроводилися. Проте, враховуючи можливі вікові зміни в організмі, такі якзниження функції нирок і зміна гематологічних показників, рекомендуєтьсяретельно контролювати стан пацієнта до лікування і під час лікуванняпрепаратом. У разі порушення функції печінки може бути необхідна корекція дозипрепарату; дані, які є нині недостатні для розробки рекомендацій щодо корекціїдози препарату для таких хворих.
Побічна дія. Анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія,панцитопенія, гіпоплазія кісткового мозку, нудота, блювання, диспепсія,анорексія, порушення смаку, абдомінальний біль, діарея, гепатомегалія, жировадистрофія печінки, підвищення рівня білірубіну і печінкових трансаміназ,лактатацидоз, головний біль, запаморочення, парестезії, безсоння, сонливість,слабкість, відчуття тривоги, депресія, судоми, шкірні висипання, свербіж, міалгія,міопатія, пігментація нігтів, біль у грудях, задишка, кашель, частесечовипускання, підвищення температури, пропасниця, біль у грудях,гінекомастія, астенія.
Протипоказання. Нейтропенія (кількість нейтрофілів менше0,75 x 109/л), підвищена чутливість до зидовудину. Віро-Z такожпротипоказаний хворим, у яких рівень гемоглобіну нижче 7,5 г/дл.
Передозування. Найвірогіднішими симптомами можуть бути:нудота, блювання, а також такі неспецифічні симптоми з боку ЦНС, як головнийбіль, запаморочення, сонливість та сплутана свідомість.
Уразі передозування слід проводити симптоматичну терапію. Специфічного антидотунемає.
Особливості застосування. Віро-Z необхідно з обережністю призначати хворим зпорушеною функцією нирок та печінки, а також хворим похилого віку, якимнеобхідна корекція режиму дозування. Під час терапії треба систематичнопроводити моніторинг функції печінки. У разі прогресуючої гепатомегалії,швидкому збільшенні рівня амінотрансаміназ і розвитку лактат-ацидозу під частерапії, прийом препарату необхідно припинити. Призначення препарату жінкам підчас вагітності (терміном від 14 тижнів) та під час пологів значно знижує ризиктрансплацентарної передачі ВІЛ. Проте, незважаючи на проведену терапію, у низцівипадків може відбутися передача ВІЛ плода через плаценту. Наслідки терапіїпрепаратом у дітей під час внутрішньоутробного розвитку та під час пологівневідомі. Результати досліджень на тваринах не дозволяють повністю виключитиможливість канцерогенного ефекту зидовудину на людину. Необхідно поінформуватипацієнта про те, що лікування Віро-Z повністю не запобігає передачі ВІЛ іншимлюдям під час статевих стосунків або гемотрансфузіях, тому такі хворі маютьпритримуватися відповідних запобіжних заходів. Під час прийому препаратунеобхідно регулярно проводити моніторинг гематологічних показників. Пацієнтам зрозгорнутою клінічною картиною ВІЛ-інфекції рекомендується проводити аналізкрові 1 раз на 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування, в подальшому - 1раз на місяц. На ранній стадії розвитку ВІЛ-інфекції (резерв кісткового мозкувисокий) побічні ефекти з боку системи крові спостерігаються рідко і моніторинггематологічних показників можна проводити рідше, відповідно до загального станухворого (1 раз в 1 - 3 місяці).
З обережністю застосовувати пацієнтам, які займаються потенційнонебезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкостірухових і психічних реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рибавірин блокує противірусну активністьпрепарату in vitro, тому одночасне застосування обох препаратів нерекомендоване. Одночасне застосування, особливо при інтенсивній терапії, Віро-Zі потенційно нефротоксичних та/або мієлосупресивних препаратів (системневведення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину,флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину,доксорубіцину) може підвищувати ризик розвитку побічних ефектів Віро-Z. Приодночасному застосуванні Віро-Z і будь-якого з цих препаратів слід ретельноконтролювати функцію нирок і проводити моніторинг гематологічних показників, аза необхідності - знижувати дозу препаратів. Для профілактики інфекцій, яківикликаються умовно, - патогенними мікроорганізмами, можливе одночаснезастосування Віро-Z з ко-тримоксазолом, пентамідином (у формі аерозолю),піриметаміном та ацикловіром. Обмежені дані свідчать про відсутність вираженогозбільшення частоти побічних ефектів Віро-Z при одночасному застосуванні з цимипрепаратами. Пробенецид збільшує середній період напіввиведення зидовудину таAUC через пригнічення утворення глюкуроніду, внаслідок чого знижується нирковаекскреція. Одночасний прийом Віро-Z і ламівудину призводить до збільшеннямаксимальних концентрацій зидовудину в плазмі крові на 28%, проте AUC значно незмінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину. При одночасномузастосуванні з фенітоїном необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в кровічерез можливість підвищення концентрації фенітоїну. Одночасне застосування зпарацетамолом супроводжується підвищенням частоти розвитку нейтропенії,особливо під час тривалого лікування. Аспірин, кодеїн, морфін, індометацин,кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон,ізопринозин можуть змінювати метаболізм зидовудину через конкурентнепригнічення зв’язування з глюкуроновою кислотою та/або безпосереднє пригніченняметаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки. Перед початкомтерапії цими препаратами, особливо коли передбачено тривале лікування,необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії.
Умовита термін зберігання. Зберігатив недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термінпридатності – 2 роки.