ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
РЕТРОВІР™
(RETROVIR™)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: зидовудин; 3-азидо-3-деокситимідин;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, блідо-жовтий розчин, зхарактерним полуничним запахом;
склад: 1 мл розчину містить 10 мг зидовудину;
допоміжні речовини: сироп глюкози гідрогенізований, гліцерин, кислоталимонна, натрію бензоат, натрію сахаринат, ароматизатор полуничний,ароматизатор білий цукор, вода очищена.
Форма випуску. Розчин для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Код АТС: J05AF01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Зидовудин є противірусним препаратом, активним відносно ретровірусів,включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).
Потрапляючи у клітину, препарат зазнає ряд послідовних перетворень, якікаталізуються ферментами клітини. На останньому етапі утворюється зидовудин-трифосфат,який блокує синтез вірусної ДНК у результаті конкурентної взаємодії зізворотною транскриптазою ВІЛ.
Дослідження in vitro показують, що потрійна комбінація аналогівнуклеозидів або 2 аналогів нуклеозидів з інгібітором протеаз ефективніша дляпригнічення ВІЛ-індукованих цитопатичних ефектів, ніж 1 препарат або поєднання2 препаратів.
Міжнародні директиви (Центр контролю та попередження захворюваності,червень 1998 р.) рекомендують у разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованоюкров’ю, наприклад при пораненні голкою, негайно (протягом 1–2 год) призначитикомбінацію зидовудину та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування всхему необхідно включити інгібітор протеаз. Рекомендується продовжуватиантиретровірусну профілактику протягом
4 тижнів. Незважаючи на швидке призначення антиретровіруснихпрепаратів, сероконверсія все ж можлива.
Фармакокінетика.
Зидовудин добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, його біодоступністьстановить 60-70 %. Максимальна концентрація у плазмі крові при пероральномузастосуванні Ретровіру у дозі 5 мг/кг кожні 4 години становить 7,1 мікроМ (1,9мкг/мл). При внутрішньовенному введенні середній період напіввиведення – 1,1години, середній загальний кліренс – 27,1 мл/хв./кг, об’єм розподілу – 1,61/кг.Кліренс зидовудину значно перевищує кліренс креатиніну, і це є свідоцтвом того,що суттєвим механізмом виведення є тубулярна секреція. Зидовудин проникає черезплаценту, виявляється в амніотичній рідині та крові плоду. Зв’язування збілками плазми крові відносно низьке (34–38 %).
Показання для застосування.
Ретровір показаний до застосування у комбінації з іншимиантиретровірусними препаратами для лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих.
Ретровір показаний для застосування у разі ВІЛ-позитивної реакції увагітних жінок і новонароджених, оскільки було доведено, що препарат зменшуєпроцент передачі ВІЛ від матері до плоду.
Спосіб застосування та дози.
Терапію Ретровіром повинен починати лікар, який має досвід у лікуванніВІЛ-інфекції.
Застосування у лікуваннідорослих і підлітків, старше 12 років: рекомендованою дозою Ретровіру укомбінації з іншими антиретровірусними препаратами є 500 або 600 мг на день у 2чи 3 прийоми. Раніше у клінічних дослідженнях застосовувалась доза понад 1 000мг у декілька прийомів. При лікуванні або попередженні неврологічнихдисфункцій, пов’язаних з ВІЛ, ефективність препарату у дозі меншій за 1 000 мгне відома.
Діти:
3 місяці - 12 років:рекомендованою дозою Ретровіру є 360–480 мг/м2 на день, розподіленоюна 3 або 4 прийоми, у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Прилікуванні або попередженні ВІЛ-асоційованих неврологічних дисфункційефективність препарату у дозі меншій за 720 мг/м2 на день (180 мг/м2кожні 6 год), не відома. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг кожні6 годин.
Діти віком до 3 місяців: обмеженість наявних даних не дає можливостірекомендувати спеціальне дозування для цієї вікової групи.
Попередження трансмісії від матері до плоду:
Було встановлено, що ефективними є такі режими дозування Ретровіру:
Дослідження ACTG076: рекомендована доза препарату для вагітних жінок(вагітність понад 14 тижнів) – 500 мг на день перорально (100 мг, 5 разів надень), до початку пологів. Під час пологів Ретровір призначаєтьсявнутрішньовенно, у дозі 2 мг/кг маси тіла, протягом години, з наступноювнутрішньовенною інфузією по 1 мг/кг/год до моменту перетинання пуповини.
Новонародженим Ретровір призначається у дозі 2 мг/кг маси тіла,перорально, кожні 6 годин, починаючи з перших 12 годин після народження і додосягнення віку 6 тижнів. Немовлятам, яким неможливо давати препарат per os,призначається Ретровір внутрішньовенно, у дозі 1,5 мг/кг маси тіла, протягом 30хвилин, кожні 6 годин.
Дослідження Таїландських центрів контролю захворюваності:рекомендованою дозою Ретровіру для вагітних жінок після 36 тижнів вагітності є300 мг, 2 рази на день, до початку пологів, потім 300 мг препарату кожні 3години, від початку пологів до народження дитини.
Ниркова недостатність
Для хворих з тяжкою нирковою недостатністю відповідною дозою буде300–400 мг на день. Подальша корекція дози може знадобитися на підставігематологічних показників або клінічної відповіді на лікування.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не мають суттєвого впливу навиведення зидовудину, але збільшують виведення глюкуроніду зидовудину. Дляхворих з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться нагемодіалізі або перитонеальному діалізі, рекомендованою дозою є 100 мг кожні 6або 8 годин.
Печінкова недостатність
У хворих з цирозом печінки спостерігається акумуляція зидовудину,оскільки знижується ступінь глюкуронізації. Може бути необхідною корекція дози,але з огляду на недостатність даних чітких рекомендацій зробити не можна. Привідсутності контролю за рівнем зидовудину в плазмі слід фіксувати ознакинепереносимості і коригувати дозу або збільшувати інтервал між дозами.
Корекція дози для пацієнтів згематологічними побічними реакціями
Для пацієнтів, рівень гемоглобіну яких зменшується у межах від 7,5 г/дл(4,65 ммоль/л) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів – у межах від0,75 х 109/л до 1,0 х 109/л, може стати необхіднимзменшення дози або перерва у лікуванні Ретровіром.
Хворі похилого віку
Фармакокінетика зидовудину у хворих віком понад 65 років не вивчалась,тому спеціальних даних немає. Проте ця група пацієнтів потребує особливоїуваги, оскільки з віком погіршується функція нирок і змінюються гематологічніпоказники. Рекомендується відповідний контроль перед і під час застосуванняРетровіру.
Побічна дія.
Характер побічної дії у дітей та дорослих подібний.
На фоні лікування Ретровіром спостерігаються побічні ефекти, які такожможуть бути виявами основної хвороби у сукупності з іншими медичнимипрепаратами, що застосовуються для її лікування. Тому взаємозв’язок між цимиефектами і застосуванням Ретровіру важко оцінити, особливо в ускладненихвипадках, характерних для розвинутої стадії ВІЛ-хвороби.
Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою:дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), не часто (>1/1 000,<1/100), рідко (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).
Кров і лімфатична система
Часто: анемія (що може потребувати гемотрансфузій), нейтропенія талейкопенія. Частіше це зустрічається при застосуванні високих доз (1 200 –
1 500 мг на добу) та у пацієнтів з розвинутими стадіями ВІЛ (особливопри поганому резерві кісткового мозку до початку лікування), переважно у хворихз кількістю CD4+ клітин менше 100/мм3. У зв’язку з цимипобічними ефектами може бути необхідно зменшити дозу або відмінити терапію.Частота нейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікуваннязидовудином була знижена кількість нейтрофілів, гемоглобіну та рівень вітамінуВ12 у сироватці.
Не часто: тромбоцитопенія та панцитопенія з гіпоплазією кістковогомозку.
Рідко: істинна еритроцитарна анемія.
Дуже рідко: апластична анемія.
Метаболізм і розлади травленння
Часто: гіперлактатемія.
Рідко: лактоацидоз, анорексія (див. розділ “Особливості застосування”).
Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі (див. розділ“Особливості застосування”). Частота виникнення цього залежить від багатьохфакторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.
Психічні розлади
Рідко: неспокій, депресія.
Нервова система
Дуже часто:головний біль.
Часто:запаморочення.
Рідко: безсоння,парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми.
Серцево-судиннасистема
Рідко:кардіоміопатія.
Дихальна система
Не часто:задишка.
Рідко: кашель.
Шлунково-кишковий тракт
Дуже часто:нудота.
Часто: блювання, біль у животі, діарея.
Не часто: метеоризм.
Рідко: пігментація слизової оболонки рота, зміна смакових відчуттів,диспепсія. Панкреатит.
Гепатобіліарна система
Часто: підвищеннярівня печінкових ферментів і білірубіну.
Рідко: печінкові розлади, наприклад тяжка гепатомегалія із стеатозом.
Шкіра
Не часто: висип, свербіж.
Рідко: пігментація шкіри та нігтів, кропив’янка, пітливість.
Опорно-руховий апарат
Часто: міалгія.
Не часто: міопатія.
Нирки та сечовидільна система
Рідко: частесечовиділення.
Репродуктивнасистема
Рідко: гінекомастія.
Загальні розлади:
Часто: погане самопочуття.
Не часто: пропасниця, генералізований біль, астенія.
Рідко: озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.
За даними клінічних досліджень, частота виникнення нудоти та іншихчастих побічних ефектів суттєво зменшується після кількох тижнів терпаіїРетровіром
Побічні ефекти при попередженні материнсько-ембріональної трансмісії:
У плацебоконтрольованому дослідженні Ретровір у рекомендованих дозахдобре переносився вагітними. Частота побічних ефектів була такою ж, як і вгрупі, що отримувала плацебо.
За даними цього ж дослідження, рівень гемоглобіну у немовлят, якілікувались Ретровіром, був трохи нижчий, ніж у плацебо-групі, алегемотрансфузія не була потрібна. Анемія проходила через 6 тижнів післязавершення лікування Ретровіром. Інші побічні ефекти та зміни лабораторнихданих були подібні у плацебо-групі і групі, що лікувалась Ретровіром. Віддаленірезультати впливу препарату на плід та немовля не відомі.
Протипоказання.
Гіперчутливість до зидовудину або до інших компонентів препарату.
Ретровір протипоказаний пацієнтам з аномально низькою кількістюнейтрофілів (менше 0,75 х 109/л) або аномально низьким рівнемгемоглобіну (менше 7,5 г/дл чи 4,65 ммоль/л).
Передозування.
Специфічних симптомів або ознак гострого передозування зидовудину,окрім тих, що наведені у розділі “Побічна дія” (стомлюваність, головний біль,блювання, поодинокі випадки гематологічних змін), немає. За повідомленням провживання пацієнтом невідомої кількості зидовудину, рівні зидовудину в кровібільше ніж у 16 разів перевищували нормальні терапевтичні рівні, але при цьомуне спостерігалося ніяких клінічних, біохімічних або гематологічних наслідків.
У разі передозування необхідно ретельно обстежити пацієнта з метоювиявлення ознак інтоксикації та призначити відповідну підтримуючу терапію.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають обмежений ефект на виведеннязидовудину, але прискорюють виведення його глюкуронідного метаболіту.
Особливості застосування.
Хворі повинні бути застережені щодо одночасного самостійного застосуванняінших медикаментів.
Хворим необхідно повідомити, що лікування не здатне попередититрансмісію ВІЛ іншим особам при сексуальному контакті або контакті із зараженоюкров’ю. Тому потрібно вживати відповідних заходів безпеки.
Ретровір не виліковує ВІЛ-інфекцію, і у пацієнта залишається ризикрозвитку хвороб, пов’язаних з пригніченням імунітету, включаючи опортуністичніінфекції та новоутворення. Хоча встановлено, що ризик розвитку опортуністичнихінфекцій зменшується, даних про розвиток пухлин, включаючи лімфоми,недостатньо. За даними лікування пацієнтів з розвинутою стадією ВІЛ-хвороби,ризик розвитку лімфоми у них такий же, як і у пацієнтів, що не лікувалисьРетровіром. У пацієнтів з початковою стадією ВІЛ-хвороби на фоні тривалоголікування Ретровіром ризик розвитку лімфоми не відомий.
Вагітні, які вирішують питання про лікування Ретровіром з метоюпопередження ВІЛ-трансмісії до дитини, повинні знати, що у деяких випадках,незважаючи на лікування, ВІЛ-трансмісія може відбутися.
Гематологічні побічні реакції
У хворих зрозвинутою стадією ВІЛ-хвороби на фоні лікування Ретровіром можна очікуватирозвиток анемії (звичайно не раніше 6 тижнів від початку лікування, але зрідказустрічається раніше), нейтропенії (звичайно не раніше 4 тижнів від початкулікування, але іноді раніше) та лейкопенії (що є вторинною по відношенню донейтропенії). Це трапляється частіше при застосуванні високих доз (1 200 – 1500 мг/день) та у пацієнтів з низьким резервом кісткового мозку передлікуванням, особливо при розвинутих стадіях ВІЛ-хвороби.
Слід ретельно контролювати гематологічні параметри. При розвинутійстадії ВІЛ-хвороби рекомендується аналіз крові робити не менше 1 разу на 2тижні протягом перших 3 місяців лікування і не менше 1 разу на місяць уподальшому. У пацієнтів з ранніми стадіями ВІЛ-хвороби (коли резерв кістковогомозку ще задовільний) гематологічні побічні ефекти виникають не часто. Залежновід клінічного стану пацієнта аналіз крові проводиться рідше, наприклад кожні 1– 3 місяці.
При зниженні рівня гемоглобіну від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л ) до 9 г/дл(5,59 ммоль/л) або кількості нейтрофілів від 0,75 х 109/л до 1,0 х109/л може бути необхідним зменшення дози до появи ознак відновленнякісткового мозку; інший спосіб прискорити одужання – коротка (2 – 4 тижні)перерва у лікуванні Ретровіром. Відновлення кісткового мозку відбуваєтьсязвичайно протягом 2 тижнів, після чого можна знову почати терапію Ретровіром узменшених дозах. У разі значної анемії зменшення дози Ретровіру не виключаєнеобхідності гемотрансфузій.
Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія ізстеатозом
Випадки розвитку лактоацидозу та тяжкої гепатомегалії із стеатозом,включаючи летальні випадки, спостерігались при лікуванні ВІЛ-інфекції аналогамиантиретровірусних нуклеозидів самостійно або в комбінації, включаючи зидовудин.Більшість цих випадків спостерігалась у жінок.
Клінічними ознаками розвитку лактоацидозу можуть бути генералізованаслабкість, анорексія та раптове непередбачуване зменшення маси тіла,гастроентерологічні симптоми та симптоми з боку дихальної системи (задишка татахіпное).
Препарат повинен з обережністю призначатися кожному пацієнту, алеособливо хворим з факторами ризику розвитку захворювань печінки. При появіклінічних або лабораторних ознак розвитку лактоацидозу або гепатотоксичностілікування Ретровіром слід припинити (навіть за відсутності підвищення рівнятрансаміназ).
Перерозподіл жирових відкладень: перерозподіл/акумуляція жировихвідкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жирових відкладеньу дорсоцервікальних ділянках та їх зменшення на кінцівках та обличчі,збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові тарівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так іразом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.
У той час як і при застосуванні всіх препаратів класу інгібіторівпротеаз та інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів можливо виникненняодного або більше специфічних побічних симптомів, які загалом можуть бутивіднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення призастосуванні різних препаратів цієї групи різний.
Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, демає значення, наприклад, стан ВІЛ-хвороби, вік пацієнта, тривалістьантиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічнийефект.
Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на сьогодні невідомі.
При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознакиперерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкозикрові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити в клініці.
Синдром імунного відновлення: у ВІЛ-інфікованих хворих з тяжкимімунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами можевиникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичнуінфекцію та спричинити до тяжкого клінічного стану або загостреня симптомів.Звичайно такі реакції виникають під час перших тижнів або місяців лікуванняантиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретинит,спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокалні інфекції, щовикликані мікобактеріми або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia.Будь-які запальні явища повинні бути без затримки досліджені та розпочате їхлікування за необхідності.
Вагітність
Було встановлено, що зидовудин проникає крізь плаценту у людини. Згідноз обмеженими даними про застосування Ретровіру під час вагітності, застосовуватиРетровір до 14 місяців вагітності слід лише тоді, коли потенційна користь дляматері буде вищою за можливий ризик для плоду.
Існують повідомлення про помірне транзиторне підвищення рівнясироваткового лактату, що може бути наслідком мітохондріальної дисфункції уновонароджених і немовлят, на яких мали вплив інгібітори зворотноїтранскриптази нуклеозидів під час знаходження у череві матері або під часпологів. Клінічне значення цього не відоме. Є також поодинокі повідомлення прозатримку розвитку, напади та інші неврологічні захворювання. Однак причиннийвзаємозв’язок між цими випадками та впливом інгібіторів зворотної транскриптазинуклеозидів під час знаходження у череві матері або під час пологів, невстановлений. Ці дані не впливають на існуючі рекомендації щодо застосуванняантиретровірусних препаратів у вагітних з метою запобігання вертикальнійтрансмісії ВІЛ.
Трансмісія від матері до плода
У дослідженні ACTG076 застосування Ретровіру у вагітних з терміномвагітності більше 14 тижнів і подальше лікування новонароджених привело дозначного зменшення рівня трансмісії ВІЛ від матері до плода (23% уплацебо-групі порівняно з 8% у групі, яка лікувалась Ретровіром). Пероральнатерапія Ретровіром починалась між 14-м і 34-м тижнем вагітності і тривала допочатку пологів. Під час пологів Ретровір застосовувався внутрішньовенно.Новонарджені отримували Ретровір по досягненні віку 6 тижнів. Немовлятам, якіне могли перорально приймати Ретровір, він призначався внутрішньовенно.
За даними Таїландського дослідження CDC, застосування лише пероральногоРетровіру з 36 тижнів вагітності до початку пологів зменшувало рівеньтрансмісії ВІЛ від матері до плода з 19% у плацебо-групі до 9% у групі, щоотримувала Ретровір. У цьому дослідженні ніхто з матерів не годував дитинугруддю.
Віддалених даних про вплив Ретровіру на плід та немовля немає.Базуючись на даних досліджень канцерогенності та мутагенності на тваринах,ризик канцерогенезу в людини не може бути виключений. Важливість цих данихвідносно інфікованих і неінфікованих немовлят, які лікуються Ретровіром, невідома. Однак вагітні, які вирішують лікуватися Ретровіром, повинні знати проце.
Лактація
Експерти охорони здоров’я рекомендують ВІЛ-інфікованим жінкам поможливості утримуватися від годування своїх дітей груддю, щоб запобігтипередачі ВІЛ. Після застосування одноразової дози зидовудину 200 мгВІЛ-інфікованим жінкам середня концентрація препарату в грудному молоці тасироватці крові була приблизно однаковою. Враховуючи, що зидовудин і віруспотрапляють в грудне молоко, жінкам, які приймають Ретровір, не рекомендуєтьсягодувати дітей груддю.
Фертильність
Даних про вплив Ретровіру на жіночу фертильність немає. Встановлено, щоРетровір не впливає на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів у чоловіків.
Вплив на здатність керуватиавтомобілем та іншими механізмами
З даних фармакології активної речовини не витікає можливість будь-якогошкідливого впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Але,незважаючи на це, слід завжди мати на увазі загальний стан пацієнта та профільпобічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість виконання цихвидів діяльності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Зидовудин елімінується головним чином шляхом кон’югації у печінці до неактивногоглюкуронідного метаболіту. Активні речовини, що також елімінуються шляхомпечінкового метаболізму, особливо через глюкуронізацію, потенційно можутьзатримувати метаболізм зидовудину. Взаємодії, описані нижче, не є вичерпними,але представляють класи медичних препаратів, при призначенні яких слід бутиобережними.
Ламівудин: помірне збільшення Сmax (28 %) зидовудинуспостерігається при одночасному застосуванні з ламівудином, однак загальнаконцентрація (AUC) суттєво не змінюється. Зидовудин не впливає нафармакокінетику ламівудину.
Фенітоїн: повідомлялось про низький рівень фенітоїну у крові деякиххворих, які отримували Ретровір, хоча в одного хворого був виявлений високийрівень. Ці дані свідчать, що при одночасному застосуванні обох препаратів слідретельно контролювати рівень фенітоїну.
Пробеніцид: за обмеженими даними, пробеніцид збільшує середній періоднапіввиведення та площу під кривою концентрація/час для зидовудину шляхомзменшення глюкуронізації. Ниркова екскреція глюкуроніду (можливо, і самогозидовудину) зменшується в присутності пробеніциду.
Рибавірин: аналог нуклеозиду рибавірин є антагоністом in vitrоантивірусної активності зидовудину, тому слід уникати їх одночасногопризначення.
Рифампіцин: за обмеженими даними, спільне застосування зидовудину тарифампіцину зменшує AUC зидовудину на 48 % ± 34 %, проте клінічне значенняцього явища не відоме.
Ставудин: зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилюванняставудину при одночасному призначенні обох медичних препаратів. Тому ставудинне рекомендується поєднувати із зидовудином.
Інші взаємодії: інші активні речовини, серед яких – аспірин, кодеїн,морфін, метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам,
циметидин, клофібрат, дапсон та ізопринозин (перелік не обмежуєтьсялише цими препаратами), можуть впливати на метаболізм зидовудину шляхомконкурентного пригнічення глюкуронізації або прямого пригнічення печінковогомікросомального метаболізму. Тому потрібно мати на увазі можливість взаємодіїпри призначенні цих медичних препаратів, особливо для хронічного лікування, вкомбінації з Ретровіром.
Спільне застосування, здебільшого в гострих випадках, з потенційнонефротоксичними або мієлосупресивними препаратами (наприклад, із системнимпентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином,флуцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином ідоксорубіцином) також може збільшувати ризик побічної дії Ретровіру. Колиспільне застосування цих медичних препаратів є необхідним, слід ретельноконтролювати функцію нирок і гематологічні параметри, у разі необхідностізменшувати дозу одного або декількох препаратів.
Для деяких хворих з опортуністичними інфекціями, які отримуютьРетровір, стає доцільним профілактичне призначення їм антимікробних препаратів.Така профілактика може включати ко-тримоксазол, пентамідин у вигляді аерозолю,піриметамін та ацикловір. Обмежені дані клінічних досліджень свідчать, що приодночасному застосуванні цих препаратів не спостерігається збільшення частотирозвитку побічних реакцій на Ретровір.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30° С, у місці, недоступному длядітей. Термін зберігання – 2 роки.