ІНСТРУКЦІЯ

 длямедичного застосування препарату

 ЗАЛОКС

 (Zalox)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Sertraline, (1S,цис)-4-(3,4-дихлорфеніл)-1,2,3,4-тетрагідро-N-метил-1-нафталінамінгідрохлорид.

основні фізико-хімічні властивості: білий або білуватогокольору порошок міститься

всередині капсул з твердого желатину. На біломукорпусі нанесено відбиток “Sertraline”, під ним “50”, на жовтому ковпачцікапсули нанесено відбиток “Р”;

склад: 1 капсула містить сертралінугідрохлориду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмалькукурудзяний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. АТСN06B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика. Механізм дії сертраліну пов''язанийз його здібністю пригнічувати обернений захват серотоніну (5НТ) у нейронах. Прицьому препарат слабко діє на обернений захват у нейронах норадреналіну тадопаміну. У діапазоні клінічно значущих доз сертралін блокує захват серотонінуу тромбоцитах.

Сертралін, подібно до багатьох клінічно ефектвнихантидепресантів, приводить до пригнічення експресії норадреналінових ісеротонінових рецепторів у мозку. При вивченні зв''язування з рецепторами булопоказано, що сертралін не виявляє вираженої дії до адренергічних (альфа1,альфа2 і бета), холінергічних, ГАМК, допамінергічних, гістамінергічних,серотонінергічних (5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2) або бензодіазепінових рецепторів.

При проведенні клінічних випробувань у сувороконтрольованих умовах із застосуванням плацебо було показано, що сертралінугідрохлорид у капсулах не має седативної дії і не впливає на психомоторніфункції пацієнта.

Фармакокінетика. При тривалому прийоміпрепарату по 200 мг на добу пік концентрації препарату у плазмі у середньому становить0,19 мкг/мл і досягається через 4,5-8,4 години після прийому чергової дози.Період напіввиведення сертраліну гідрохлориду становить 22-36 годин. За рахунокдовготривалості періоду напіввиведення відмічається приблизно двократнакумуляція препарату до досягнення рівноважної концентрації через 1 тижденьлікування (прийом 1 раз на добу).

У діапазоні доз від 50 до 200 мкг на добуфармакокінетика сертраліну залежить від дози.

Сертралін у значній мірі метаболізує у печінці,обертаючись на N-деметильоване похідне, практично позбавлене фармакологічноїактивності. Як сертралін, так і його N-деметильоване похідне підлягаютьокисному дезамінуванню з подальшим відтворенням, гідроксилюванням іглюкуронізацією. Метаболіти виводяться з калом і сечею у рівних кількостях.Незмінений сертралін виводиться із сечею в ненезначній кількості. Приблизно 98% сертраліну у плазмі зв''язується з білками. Взаємодія сертраліну з іншимипрепаратами, які мають таку ж високу здатність до зв''язування з білками, ще невивчена остаточно.

Фармакокінетика сертраліну в осіб молодого талітнього віку суттєво не відрізняється.

Фармакокінетика препарату у чоловіків і жінок такожсуттєво не відрізняється.

Показання для застосування.

Залокс застосовується для лікування депресивнихстанів, у тому числі тих, які супроводжються відчуттям тривоги, за наявностіабо відсутності манії в анамнезі, для попередження повторного виникненнядепресивних симптомів у майбутньому, для лікування обесивно-компульсивнихрозладів (ОКР або нав''язливих станів), панічних розладів з агорафобією або безнеї, посттравматичних стресових розладів (ПТСТР).

Спосіб застосування та дози.

Загальні положення. Залокс приймаютьвнутрішньо, 1 раз на день, уранці чи ввечері.

Депресивні стани та ОКР: початкова доза - 50 мг надобу.

Панічні розлади та ПТСТР: початкова доза - 25 мг надобу, через тиждень дозу підвищують до 50 мг на добу.

Зміна дози. Якщо за клінічнимипоказниками стан не покращується, дозу можна поступово підвищувати. Виходячи зпараметрів фармакокінетики препарату, встановлено, що стаціонарна концентраціясертраліну у плазмі досягається через тиждень після щоденного прийому. Такимчином, за необхідності зміни дозування препарату її слід проводити як мінімум зтижневим інтервалом. Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 200 мгна добу. Початковий терапевитичний ефект може розвинутися протягом 7 днів.Повний терапевтичний ефект може бути досягнутий за 4 тижні після початкутерапіі або пізніше. Швидке перевищення дози, як правило, скорочує цейлатентний період і може підвищити імовірність появи побічних ефектів.

Підтримуюча терапія. При довготривалій терапіїдозу необхідно підтримувати на рівні найменшої ефективної дози. При цьому слідперіодично аналізувати стан пацієнта з метою продовження такої терапії.

Застосування для лікування дітей іпідлітків.

ОКР: для дітей 6-12 років початкова доза становить25 мг на добу, через тиждень дозу підвищують до 50 мг на добу; для дітей1 13-17років початкова доза становить 50 мг на добу. При недостатній ефективності дозуможна з обережністю підвищувати до 200 мг на добу. Змінювати дозу можна нечастіше, ніж 1 раз на тиждень.

Застосування для лікування осібпохилого віку.

Рекомендовані ті ж дозування, що і для дорослих.

Застосування для лікування хворих спорушенням функції печінки.

Як і інші препарати, Залокс слід з обережністюпризначати пацієнтам з порушеннями функції печінки, дози препарату і частотазастосування повинні бути знижені.

Застосування для лікування хворих зпорушенням функції нирок. Через незначне виділення сертраліну нирками необхідності узміні дозування хворим, з нирковою недостатністю немає.

Попереднє або подальше застосуванняінгібіторів монамінооксидази. Залокс не можна застосовувати одночасно з інгібіторамимоноамінооксидази (ІМАО). Після лікування ІМАО застосування Залоксу можнапочинати не раніше, ніж через 14 днів після припинення прийому ІМАО. І навпаки,після лікування Залоксом застосування ІМАО не можна починати раніше, ніж через14 днів після застосування Залоксу (див. “Протипоказання”).

Побічна дія.

У клінічних плацебоконтрольованих випробуваннях, якіпроводились до виходу препарату на ринок на пацієнтах з різними депресивнимистанами та ОКР, відмічалися такі побічні ефекти з боку різних систем організму:

вегетативна нервова система - сухість у роті, підвищенняпотовиділення;

центральна і периферична нервовасистема- запаморочення, тремор;

шкірні симптоми - висипання;

шлунково-кишковий тракт - нудота, діарея,диспепсія, анорексія;

нервово-психічні розлади - безсоння, порушення репродуктивноїфункції (в основному затримка еякуляції).

 Частота побічних ефектів є дозозалежною,причому найбільша частота побічних ефектів була у групі, яка одержувалапрепарат у дозі 200 мг.

 Після виходу препарату на ринок у рядівипадків відмічались і інші побічні ефекти, які необов''язково пов''язані зприйомом сертраліну: алергічні реакції, підвищена втомлюваність, припливикрові, біль за грудниною, артеріальна гіпертензія, серцебиття, періорбітальнийнабряк, втрата свідомості, тахікардія, галакторея, гіперпролактинемія,гіпотиреїдизм, порушення функції тромбоцитів, тромбоцитопенія, кровотечі(носові, кишково-шлункові, гематурія та ін.), пурпура, лейкопенія.Спостерігались зміни лабораторних показників, ураження печінки (гепатит,жовтуха, печінкова недостатність), безсимптомне підвищення рівня печінковихтрансаміназ (Ал АТ, АсАТ), холестерину, гіпонатріємія, бронхоспазм, алопеція,ангіоневротичний набряк, тяжкі шкірні реакції, набряк обличчя, затримкасечевиділення. Описано випадки, коли припинення застосування препаратуприводило до розвитку таких симптомів, як запаморочення, парестезія, нудота,головний біль, втома, відчуття тривоги, збудження.

Протипоказання.

Залокс протипоказаний хворим з підвищеною чутливістюдо цього препарату.

Залокс не можна застосовувати разом з ІМАО.

І навпаки, після лікування Залоксом застосуванняІМАО також не може починатися раніше, ніж через 14 днів після припиненнязастосування Залоксу.

Передозування.

Симптомами передозування сертраліну при монотерапіїє сонливість, нудота, блювання, тахікардія, зміни в ЕКГ, розширення зіниць,відчуття тривоги.

Лікування. Для усунення симптомівпередозування застосовують підтримуючу терапію з використанням активованоговугілля, промивання шлунку, проносних застобів, рекомендується контролюватиосновні фізіологічні показники та проводити моніторинг роботи серця.Специфічних антидотів для сертраліну гідрохлориду немає. Через значний об''ємрозповсюдження препарату діурез, діаліз, гемоперфузія і трансфузія не є удостатній мірі ефективними.

Летальних випадків, пов''язаних з передозуваннямЗалоксу при монотерапії, не відмічено, хоча у чотирьох випадках передозуванняЗалоксу, який застосовували разом з іншими препаратами/алкоголем, призвело досмерті пацієнтів.

Особливості застосування.

Активація маніакальних /гіпоманіакальних станів. При клінічних дослідженнях Залоксу приблизно у 0.6 %пацієнтів, які лікувались, відмічали активацію маніакальних / гіпоманіакальнихстанів. Така ж побічна дія препарату відмічалась і у деяких хворих, які одержувалиантидепресанти для лікування тяжких афективних розладів.

Судомні нападу. Дію сертраліну у хворих ізсудомними нападами не вивчали, тому слід уникати застосування цього препаратудля лікування пацієнтів з нестабільною епілепсіею, а хворі на контрольовануепілепсію повинні бути під наглядом під час лікування.

Суїцидальні спроби. Хворим на депресію притаманнасхильність до суїцидальних спроб, тому на початку лікування такі хворі повіннізнаходитися під суворим наглядом лікаря.

Водіння автотранспорту і робота зтехнікою.Пацієнтів, які приймають препарат, слід попередити про те, що препарат моженегативно впливати на розумову та фізичну активність при водінні автотранспортута виконанні потенційно небезпечних видів діяльності.

Застосування препарату дляпацієнтів із супутніми захворюваннями.

Загальні положення. Клінічний досвідзастосування сертраліну при лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннямидосить обмежений. Проте препарат слід затосовувати з обережністю при такихсупутніх захворюваннях, які торкаються метаболізму або гемодинаміки.

Серцево-судинні захворювання.

Аналіз електрокардіограм у 1006 пацієнтів, якіодержували цей препарату у ході подвійного сліпого клінічного дослідження, невиявив будь-яких суттєвих аномалій ЕКГ, пов''язаних з прийомом препарату.

Порушення функції печінки. Сертралін у значній міріметаболізує у печінці. Вивчення фармакокінетики препарату при прийомі разовихдоз у хворих із слабковираженим компенсованим цирозом показало, що час напіввиведенняпрепарату у таких хворих збільшується. Виходячи з цих даних, препарат такимхворим слід призначати з обережністю, використовувати менші дози сертраліну абозбільшувати інтервали між прийомом доз.

Порушення функції нирок. Сертралін у значній міріметаболізує в організмі, тому у сечі у незміненому вигляді він знаходиться удуже невеликих кількостях. Фармакокінетика препарату у хворих з порушеннямифункції нирок спеціально не вивчалась. Тому, поки це питання не буде вивчено ухворих з різним ступенем вираженності ниркової дисфункції, препарат слідзастосовувати з обережністю.

 Застосування при вагітності та лактації.Безпечність сертраліну при вагітності та годуванні груддю не досліджена. Томупрепарат можна застосовувати тільки у тому випадку, коли користь для матеріпереважає потенційний ризик для плоду. Жінкам репродуктивного віку слідзастосовувати адекватні методи контрацепції.

Застосування для лікування осібпохилого віку. Аналіз застосування препарату для лікування пацієнтівпохилого віку (старше 65 років) з депресивними захворюваннями не показавсуттєвих розбіжностей у характері побічних реакцій цих пацієнтів у порівнянні зособами більш молодого віку.

Функція тромбоцитів. У рідких випадках застосуваннясертраліну супроводжувалося зміною функцій тромбоцитів. Є повідомлення проокремі випадки кровотеч абр пурпури при застосуванні сертраліну. Протепричинний зв''язок між цими явищами і прийомом препарату поки не встановлений.

Взаємодія з іншими лікарськимизасобами.

Психотропні препарати. Сертралін у капсулах у добовійдозі 200 мг не потенціює ефекти карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну щодопсихомоторних і когнітивних функцій у здорових осіб. Проте ризик одночасногозастосування сертраліну та психотропних препаратів систематично не вивчався.Таким чином, за необхідності одночасного застосування психотропних препаратів ісертраліну слід додержувати обережності.

Серотонінергічні препарати. Досвід відносно оптимальних схемпереведення хворих з інших антидепресантів на сертралін дуже обмежений. Протетаке переведення треба здійснювати обережно, особливо при застосуванніпрепаратів тривалої дії, наприклад флуоксетину. Тривалість періоду “вимивання”при переході з одного типу препаратів на інший поки що не відома.

При одночасному застосуванні сертраліну з іншимисеротонінергічними препаратами (триптофан, фенфлурамін) слід додержуватиобережності і за можливості уникати такої комбінації через імовірністьфармакологічної взаємодії.

Препарати літію.У ході контрольованих клінічнихдосліджень на здорових добровольцях одночасне застосування сертраліну іпрепаратів літію не приводило до суттєвої зміни фармакокінетики останніх, хочапри цьому підвищувалась частота випадків тремоуа у порівнянні з плацебо.Одночасне застсування сертраліну і препаратів літію треба проводити зобережністю.

Інгібітори моноамінооксидази. Застосування Залоксу разом з ІМАО,такими як вибірковий інгібітор ІМАО селегілін, моклобернідин, у ряді випадківможе призводити до дуже тяжких і навіть фатальних реакцій. У деяких випадкахтакі реакції нагадують серотоніновий синдром. Аналогічні реакції відмічаються іпри одночасному застосуванні інших антидепресантів з ІМАО, а також у пацієнтів,які зразу ж після застосування антидепресантів перейшли на ІМАО. Симптомамитаких реакцій є гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність,зміна психічної сфери (підвищена дратівливість, сплутаність свідомості,збудливість, яка переходить у марення і кому). Після лікування ІМАОзастосування Залоксу може починатися не раніше, ніж за 14 днів після припиненнязастосування ІМАО.

Препарати, які метаболізують черезР450 2D6. Багатоантидепресантів, включаючи сертралін і більшість трициклічних антидепресантів,пригнічують біохімічну активність ізоферменту 2D6 цитохрому Р450, який береучасть у метаболізмі фармакологічних препаратів, що може призводити допідвищення концентрації цих препаратів у плазмі. До них належать трициклічніантидепресанти і протиаритмічні препарати пропафенон і флекаїнід. У двохклінічних дослідженнях взаємодію препаратів з використанням дезиіпраміну тарекомендованих стартових доз антидепресантів у здорових добровольцівпорівнювали ефект дії сертраліну та інших антидепресантів. Результати свідчатьпро те, що ефект сертраліну у цьому відношенні менше виражений у порівнянні зефектом інших антидепресантів. Проте слід мати на увазі, що при одночасномуприйомі препаратів, які метаболізуть з участю 2D6, і сертраліну необхіднозменшити дози препаратів. Після закінчення застосування сертраліну можезнадобитися збільшення дози супутнього препарату.

Електросудомна терапія. Клінічні дослідження зкомбінованого застосування електросудомної терапії і сертраліну не проводились.

Алкоголь. Хоча сертролін не призводить уздорових добровольців до потенціювання ефекту алкоголю відносно когнітивних іпсихомоторних функцій, їх одночасне застосування при лікуванні хворих здепресивними станами не рекомендується.

Гіпоглікемічні препарати. У контрольованих дослідженнях, якіпроводились на здорових добровольцях, застосування сертраліну протягом 22 днів(200 мг на добу протягом останніх 13 днів) приводило до статистично вірогідногозниження на 16 % кліренсу толбутаміду після його внутрішньовенного введення удозі 1000 мг. У таких же дослідженнях на здорових добровольцях глібенкламід (5мг) застосовувався перед сертраліном і після нього (200 мг на добу в останнідні). При цьому не було виявлено зміни сумарної концентрації глібенкламіду уплазмі. При призначенні сертраліну одночасно з інсуліном або пероральними гіполгікемічнимипрепаратами рекомендується контролювати рівень глікемії.

Дигоксин. У паралельному контрольованомуклінічному дослідженні на здорових добровольцях (10 осіб у кожній групі) введеннясертраліну протягом 17 днів (доза 200 на добу в останні 10 днів) не приводилодо зміни сумарної концентрації дигоксину у плазмі, за виключенням Т _макс.у порівнянні з вихідним рівнем.

Бета-блокатори. У контрольованих перехресних клінічнихдослідженнях з використанням плацебо у здорових добровольців оцінювали впливсертраліну на бета-адренергічну блокуючу активність атенололу.

Циметидин. Одночасне застосування циметидинуможе пригнічувати метаболізм сертраліну і його метаболіту, що може призводитидо зниження кліренсу сертраліну і підвищення частоти побічних ефктів,пов''язаних з дією цього препарату.

Діазепам. У клінічних контрольованих,подвійних, сліпих дослідженнях на здорових добровольцях у групі, яка одержуваласертралін (кінцева доза 200 мг на добу), відмічено статистично вірогіднезниження на 13 % кліренсу діазепаму у порівнянні з групою, яка одержувалаплацебо. Клінічне значення цих даних поки що не відоме.

Варфарин. При одночасному застосуваннісертраліну з варфарином слід контролювати показник "протромбіновийчас".

Оскільки сертралін у значній мірі зв''язується збілками плазми крові, застосування сертраліну з іншими препаратами, які маютьтаку ж здатність, може призвести до зміни концентрації препаратів у плазмі ірозвитку побічних ефектів.

Індукція мікросомальних ферментів. Показано, що сертралін індукуємікросомальні ферменти у гепатоцитах, про що свідчить проведення тесту зантипірином, за результатами якого відмічається зменшення часу йогонапіввиведення. Така індукція відображає зміни метаболізму печінки.

Фізична і психологічна залежність. У клінічних дослідженнях,проведених у контрольованих умовах за подвійним сліпим методом зрандомізованими групами з метою порівняння препаратів у плані виявленнязалежності до них, у сертраліну не було виявлено властивостей, які б свідчилипро можливе звикання до препарату і формування залежності від нього. Проте припризначенні сертраліну необхідно ретельно вивчити анамнез пацієнта з метоювиявлення можливих випадків залежності від лікарських препаратів. При виявленнітаких пацієнтів необхідний подальший нагляд за ними у процесі лікування.

Умови та термін зберігання. Зберігати у місцях,недоступних для дітей,у сухому місці при тепературі 15-30 °С.

Термін зберігання. 5 років.