ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

ФРАКСИПАРИН®

(FRAXIPARINE®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Nadroparin; кальцієва сільдеполімеризованого гепарину;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або світло-жовтогокольору розчин, що злегка опалесціює;

склад: 1 мл розчину містить 9500 МО анти-Ха надропаринукальцію;

допоміжні речовини: кальцію гідроксид або кислотасоляна розведена, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій у попередньо заповнених шприцах.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепарину. КодАТС B01A B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Надропарин - низькомолекулярнийгепарин, у якого антитромботичні та антикоагулянтні властивості стандартногогепарину розділені. Надропарин характеризується більш високою анти-Ха факторноюактивністю в порівнянні з анти-ІІа факторною або антитромботичною активністю.Відношення між анти-Ха факторної та анти-ІІа факторної активності становить2,5-4.

У профілактичних дозах надропарин не спричинюєвираженого зниження активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ). Прикурсовому лікуванні, у період максимальної активності, АЧТЧ може збільшуватисяв 1,4 рази, що викликано залишковим антитромботичним ефектом надропарину.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивостівизначаються виміром анти-Ха-факторної активності плазми.

Біодоступность. Після підшкірного введення майже100% препарату швидко всмоктується.

Якщо надропарин вводиться два рази на добу,максимальна активність у плазмі досягається між 3-ю і 4-ю годиною післявведення. При введенні надропарину один раз на добу максимальна активність досягаєтьсяміж 4-ю та 6-ю годиною після введення.

Метаболізм надропарину відбувається в основному впечінці (десульфатування, деполімеризація).

Розподіл. Період напіввиведення низькомолекулярнихгепаринів вище, ніж у нефракціонованих гепаринів і після підшкірного введеннястановить 3-4 години. Анти-

Ха-факторна активність надропарину зберігаєтьсядовше, ніж анти-IІа-факторна активність.

Виведення відбувається через нирки, у первинній абомало зміненій формі.

Пацієнти групи ризику.

Хворі похилого віку. Оскільки фізіологічна функціянирок знижена, виведення сповільнюється. Однак це не впливає на дозу та режимвведення препарату при незначному порушенні функції нирок. Хворим старше 75років слід систематично проводити оцінку функції нирок за формулою Кокрофта (див.“Особливості застосування”).

Слабка та помірна ниркова недостатність (кліренскреатиніну > 30мл/хв). Щоб уникнути передозування препарату, рекомендуєтьсяконтролювати рівень анти-Ха- факторної активності препарату (див. “Особливостізастосування”).

Гемодіаліз. Надропарин вводиться в артеріальну лініюпетлі діалізу в досить високих дозах, щоб запобігти згортанню крові в петлі.При гемодіалізі фармакокінетичні параметри надропарину практично не змінюються.У випадку передозування анти-Ха- факторна активність надропарину можепідвищуватися, що пов’язано з кінцевою фазою ниркової недостатності.

Показання для застосування.

Профілактика тромбоемболічних ускладнень у хірургіїв ситуаціях від помірного до високого ступеня ризику.

Профілактика згортання крові в лініїекстракорпорального кровообігу при гемодіалізі (сеанси, що звичайнопродовжуються не більше 4 годин).

Лікування діагностованих тромбоемболічнихускладнень, у тому числі курсове лікування тромбозу глибоких вен.

Лікування нестабільної стенокардії та інфарктуміокарда без зубця Q на ЕКГ у гострій фазі, у комбінації з аспірином.

Спосіб застосування та дози.

Фраксипарин^® призначений для підшкірноговведення та застосування в процесі гемодіалізу у дорослих.

Не застосовувати Фраксипарин^®внутрішньом’язово.

Техніка підшкірного введення. Рекомендується вводитипідшкірну ін’єкцію Фраксипарину^® у положенні пацієнта лежачи впереднелатеральну стінку живота, поперемінно в праву та ліву. Голку необхідновводити перпендикулярно, а не під кутом, у затиснену складку шкіри, якутримають між великим і вказівним пальцем до кінця введення розчину.

Загальні рекомендації. У ході лікування необхіднорегулярно контролювати кількість тромбоцитів через ризик розвитку гепариніндукованоїтромбоцитопенії (див. “Особливості застосування”).

Профілактика венозних тромбоемболій у хірургії.

Препарат вводиться підшкірно.

При застосуванні спинномозкової абоепідуральної анестезії слід оцінювати користь від введеної перед операцієюін’єкції в порівнянні з підвищеним ризиком інтраспінальної гематоми (див.“Особливості застосування”).

Частотазастосування. 1 ін’єкція на добу.

Доза залежить від індивідуального рівня ризикухворого та від типу операції.

Ситуації з помірним тромбогенним ризиком. Прихірургічних операціях з помірним тромбогенним ризиком, а також у хворих безпідвищеного ризику тромбоемболії ефективна профілактика тромбоемболічноїхвороби досягається введенням дози 2 850 МО анти-Ха-факторної активності надобу (0,3 мл). Початкова ін’єкція повинна бути введена за 2 години дохірургічного втручання.

Ситуації зпідвищеним тромбогенним ризиком.

Операції на стегні та коліні.

Доза Фраксипарину^® залежить відмаси тіла хворого. Вводять один раз на добу:

38 МО анти-Ха-факторної активності/кг маси тілахворого за 12 годин до операції, через 12 годин після операції, а потім одинраз на добу протягом 3 днів після операції;

57 МО анти-Ха-факторної активності/кг маси тілахворого починаючи з 4-го дня після операції.

Дози Фраксипарину^®, залежно від маси тілахворого, наведені в таблиці:

Інші ситуації.

Якщо тромбоемболічний ризик, пов’язаний з типомоперації (особливо при онкологічних захворюваннях) і/або з індивідуальними особливостямихворого (особливо при тромбоемболічній хворобі в анамнезі), здаєтьсяпідвищеним, досить буває дози 2 850 МО анти-Ха-факторної активностіФраксипарину^® (0,3 мл).

Тривалість лікування Фраксипарином^®.

Лікування Фраксипарином^® у комбінації з технікоютрадиційної еластичної компресії нижніх кінцівок повинно продовжуватися доповного відновлення рухової функції хворого:

загальна хірургія - лікування повинно продовжуватисяменше 10 днів за відсутності особливого ризику венозної тромбоемболії, пов’язаногоз індивідуальними особливостями хворого (див. “Особливості застосування”);

якщо ризик тромбоемболічних ускладнень існує післязакінчення лікування, необхідно продовжити профілактичне лікування, насампередза допомогою пероральних антикоагулянтів.

Однак клінічна користь від тривалого лікуваннянизькомолекулярними гепаринами або антагоністами вітаміну К дотепер не оцінена.

Профілактика коагуляції в лініїекстракорпорального кровообігу при гемодіалізі.

ПРЕПАРАТ СЛІД ВВОДИТИІнтраваскулярно (в артеріальну лінію петлі діалізу).

У хворих, які отримують повторнісеанси гемодіалізу, профілактика коагуляції в екстракорпоральній петлі очищеннядосягається шляхом введення початкової дози 65 МО/кг в артеріальну лінію петлідіалізу на початку сеансу.

Ця доза застосовується якоднократна інтраваскулярна болюсна ін’єкція, вона підходить тільки для сеансівдіалізу, що продовжуються не більше 4 годин. Згодом доза може бути встановленазалежно від індивідуальної реакції хворого, яка змінюється значною мірою.

Дози Фраксипарину^® залежно від маси тілахворого такі:

За необхідності доза може бути зміненавідповідно до кожного індивідуального випадку та технічних умов діалізу. Ухворих з підвищеним ризиком кровотечі сеанси діалізу можуть проводитись іззастосуванням половинної дози препарату.

Лікування діагностованихтромбоемболічних ускладнень, у тому числі курсове лікування тромбозу глибокихвен.

Підозра на тромбоз глибоких венповинна бути відразу ж підтверджена результатами відповідних аналізів.

Частота застосування. 2 ін’єкції на добу зінтервалом 12 годин.

Рекомендована доза. Дозування Фраксипарину^®не вивчалося залежно від маси тіла хворих більше 100 кг або менше 40 кг. Ухворих з масою тіла більше 100 кг ефективність Фраксипарину^® можебути знижена. У хворих з масою тіла менше 40 кг підвищується ризик кровотеч. Утаких випадках необхідний спеціальний клінічний контроль.

Для даного показання доза, яказастосовується залежно від маси тіла хворого, становить 0,1 мл/10 кг маси кожні12 годин, як показано в таблиці:

Встановлення об’єму, що вводиться,проводиться пересуванням поршня градуйованого шприца до бажаного значення, уположенні шприца голкою догори.

Тривалість лікування. Лікування Фраксипарином^®слід якомога раніше замінити пероральними антикоагулянтами, за винятком тихвипадків, коли останні протипоказані. Тривалість лікування Фраксипарином^®не повинна перевищувати 10 днів, включаючи період стабілізації при переході наантагоністи вітаміну К (АВК), за винятком тих випадків, коли виникають труднощістабілізації (див. “Особливості застосування”).

Курсове лікування нестабільноїстенокардії/інфаркту міокарда без зміни зубця Q Фраксипарин^®застосовують у формі двох підшкірних ін’єкцій на добу (з інтервалом у 12 годин)у комбінації з аспірином (рекомендовані дози 75 – 325 мг внутрішньо, післяпочаткової мінімальної дози 160 мг).

Початкову дозу Фраксипарину^®слід вводити як внутрішньовенний болюс, потім підшкірно.

Рекомендована тривалість лікуваннястановить 6 днів, до стабілізації стану хворого в дозах, скоригованихвідповідно до маси тіла хворого, як показано нижче:

Через відсутність даних щодоодночасного застосування Фраксипарину^® та тромболітиків занеобхідності тромболітичного лікування рекомендується припинити застосуванняФраксипарину^® та перейти на традиційні методи лікування.

Побічна дія.

Кровотечі в основному виявляються за наявності

* супутніх факторів ризику - комбінації з деякимилікарськими засобами (див. “Протипоказання” та “Взаємодія з іншими лікарськимизасобами”), вік, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка тадванадцятипалої кишки, мала маса тіла хворого;

* недотримання умов лікування, особливо тривалостітерапії та установки дози на основі маси тіла (див. “Особливостізастосування”).

При застосуванні Фраксипарину^® приспинномозковій анестезії або епідуральній аналгезії або анестезії зрідка відзначалисявипадки інтраспінальної гематоми, що призводила до неврологічних порушеньрізного ступеня тяжклсті, включаючи тривалий або остаточний параліч (див.“Особливості застосування”).

Підшкірне введення препарату може спричинюватиутворення гематом у місці ін’єкції. Недотримання рекомендованого методувведення або використання невідповідного обладнання погіршує ситуацію. Твердівузлики, що зникають протягом декількох днів, відображають запальний процес, щоне потребує відміни препарату.

Відмічалися випадки тромбоцитопенії двох типів:

найбільш розповсюджений – тип I – звичайно помірногоступеня тяжкості (> 100 000/мм³) і раннього настання (до п’ятогодня), що не потребує відміни препарату;

рідкий – тяжка імуноалергічна тромбоцитопенія IIтипу (ГІТ). Частота прояву цього типу тромбоцитопенії дотепер не встановлена(див. “Особливості застосування”).

Рідко спостерігався некроз шкіри в місці введення,якому може передувати пурпура або еритематозні, інфільтруючі та болісні плями.Лікування повиннобути негайно припинено.

Рідкі шкірні або системні алергійні прояви, щопотребують у деяких випадках відміни препарату.

При тривалому лікуванні можливий ризик виникненняостеопорозу.

Тимчасове підвищення рівня трансаміназ.

Рідкі випадки гіперкаліємії.

Протипоказання. Незалежно від дози Фраксипарину^® прикурсовому або профілактичному застосуванні препарат НЕ СЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ втаких випадках:

підвищена чутливість до надропарину;

тяжка гепариніндукована тромбоцитопенія II типу (абоГІТ), пов’язана з застосуванням нефракціонованого гепарину абонизькомолекулярного гепарину, в анамнезі (див. “Особливості застосування”);

ознаки кровотечі або підвищений ризик кровотеч,пов’язаних з порушенням гемостазу, за винятком ДВС-синдрому, не спричиненогогепарином (див. “Особливості застосування”);

органічні ураження зі схильністю до кровоточивості.

При курсовому лікуванні препарат НЕСЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ в таких випадках:

внутрішньомозкова кровотеча;

через відсутність даних - тяжка ниркованедостатність (кліренс креатиніну близько 30 мл/хв при розрахуванні за формулоюКокрофта), за винятком особливої ситуації гемодіалізу. При тяжкій нирковійнедостатності рекомендується застосування нефракціонованого гепарину. Длярозрахування за формулом Кокрофта необхідно знати актуальну масу тіла хворого(див. “Особливості застосування”);

при епідуральній або спинномозковій анестезії.

При курсовому лікуванні препарат НЕРЕКОМЕНДУЄТЬСЯ застосовувати в таких випадках:

великий ішемічний інсульт у гострій фазі, зпорушенням свідомості або без нього;

гострий інфекційний ендокардит (за винятком деякихемболігенних кардіопатій);

слабка та помірна ниркова недостатність (кліренскреатиніну 30 – 60 мл/хв);

особам будь-якого віку в комбінації:

з ацетилсаліциловою кислотою в аналгетичних,антипіретичних і протизапальних дозах;

з нестероїдними протизапальними засобами (присистемному застосуванні);

з декстраном 40.

У профілактичних дозах препарат НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯзастосовувати в таких ситуаціях:

тяжка ниркова недостатність (кліренс креатинінублизько 30 мл/хв при розрахуванні за формулою Кокрофта, див. “Особливостізастосування”);

протягом першої доби після внутрішньомозковогокрововиливу;

хворим старше 65 років у комбінації:

з ацетилсаліциловою кислотою в аналгетичних,антипіретичних і протизапальних дозах;

з нестероїдними протизапальними засобами (присистемному застосуванні);

з декстраном 40.

Передозування. Підшкірне введення великих доз Фраксипарину^®може спричинювати кровотечі.

При кровотечі може бути показано застосування протамінусульфату, з урахуванням такого:

його ефективність значно нижче, ніж описана взв’язку з передозуванням Фраксипарину^®;

співвідношення “користь/ризик” при застосуванніпротаміну сульфату повинно бути ретельно оцінено, враховуючі можливістьрозвитку його побічних дій (особливо анафілактичного шоку).

Нейтралізація Фраксипарину^® проводитьсяшляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфату абогідрохлориду).

Ефективна доза протаміну залежить:

від введеної дози гепарину (100 антигепариновиходиниць протаміну можуть бути застосовані для нейтралізації активності 100 МОанти-Ха-факторної активності Фраксипарину^®);

від часу, який пройшов після введення гепарину, зможливим зниженням дози антидоту;

Однак цілком нейтралізувати анти-Ха-факторну активністьФраксипарину^® неможливо.

Більш того, через кінетику абсорбції Фраксипарину^®ця нейтралізація може мати тимчасовий характер і потребувати розподілу всієїдози протаміну на кілька ін’єкцій (2 – 4), розподілених на добу.

При прийомі внутрішньо навіть дуже великої дозиФраксипарину^® (дотепер такого не відмічалося) серйозних наслідківочікувати не доводиться, беручи до уваги дуже низьку абсорбцію препарату.

Особливості застосування. Незважаючи на те, що концентрацію різних препаратівнизькомолекулярних гепаринів виражають у міжнародних одиницях анти-Ха-факторноїактивності, їх ефективність не обмежується анти-Ха-факторною активністю. Замінаодного низькомолекулярного гепарину такою же дозою іншого небезпечна танедопустима, тому що кожний режим доз був перевірений спеціальними клінічнимидослідженнями. Тому необхідні особлива обережність і дотримання конкретнихінструкцій із застосування для кожного лікарського препарату.

Спеціальні попередження.

Необхідно дотримуватися рекомендованих терапевтичнихдоз і тривалості лікування, щоб уникнути виникнення кровотечі, особливо ухворих груп ризику (хворі похилого віку, пацієнти з нирковою недостатністю).

Серйозні кровотечі спостерігалися

у хворих похилого віку, особливо в зв’язку зослабленням функції нирок з віком;

при нирковій недостатності;

у хворих з масою тіла менше 40 кг;

при тривалості лікування, яка перевищуєрекомендовану (10 днів);

при недотриманні рекомендованих умов лікування(особливо тривалості і встановлення дози на основі маси тіла хворого для курсовогозастосування);

при комбінації з препаратами, які підсилюють ризиккровотечі (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

У будь-якому випадку необхідний особливий контроль станухворих похилого віку та хворих з нирковою недостатністю, а також призастосуванні препарату більше 10 днів. Для виявлення накопичення препарату вдеяких випадках може бути корисно вимірювати анти-Ха-факторну активність (див.“Особливості застосування”).

Ризик розвитку гепариніндукованої тромбоцитопенії(ГІТ). Якщо у хворого, який отримує лікування Фраксипарином^® (укурсових або профілактичних дозах), спостерігається тромбоз, флебіт, емболіялегень, гостра ішемія нижніх кінцівок, інфаркт міокарда або інсульт, слідрозглядати це явище як маніфестацію гепариніндукованої тромбоцитопенії інегайно провести аналіз кількості тромбоцитів (див. “Особливостізастосування”).

Застосування для лікування дітей. Через відсутністьданих застосування Фраксипарину^® для лікування дітей нерекомендується.

Запобіжні заходи.

Функція нирок. Перед початком лікуванняФраксипарином^® необхідно провести контроль функції нирок, особливо ухворих старше 75 років. Кліренс креатиніну (Сlсr) розраховують за формулоюКокрофта та на основі актуальної маси тіла хворого: у чоловіків Сlсr = (140 –вік) х масу тіла / (0,814 х креатинін сироватки), виражаючи вік у роках, масутіла в кг, а креатинін сироватки - в мкмоль/л.

У жінок ця формула доповнюється помноженнямрезультату на 0,85.

Якщо креатинін виражається в мг/мл, результатмножать на 8,8.

Виявлення тяжкої ниркової недостатності (Сlсrблизько 30 мл/хв) є протипоказанням до застосування Фраксипарину^®для курсового лікування (див. “Протипоказання”).

Лабораторний контроль.

* Контроль кількості тромбоцитів.

Гепариніндукована тромбоцитопенія (ГІТ). Є ризикрозвитку тяжкої тромбоцитопенії імунологічного походження (тромбоцитопенія IIтипу) (див. “Побічна дія”).

 Через небезпеку розвитку ГІТ необхідний контролькількості тромбоцитів, незалежно від показання для застосування та призначеноїдози. Підрахунок тромбоцитів проводять до початку лікування або протягом першоїдоби від початку лікування, а потім два рази на тиждень протягом усього курсулікування.

 Розвиток ГІТ можливий, якщо кількістьтромбоцитів <100 000/мм³ і/або спостерігається зменшеннякількості тромбоцитів на 30 – 50% відносно попереднього аналізу. ГІТрозвивається в основному між п’ятим і двадцять першим днем від початкулікування Фраксипарином^® (найчастіше на десятий день). Однак вонаможе виявлятись і значно раніше за наявності в анамнезі хвороготромбоцитопенії, пов’язаної з лікуванням гепарином, і дуже рідко - через 21день.

Тому необхідно ретельно вивчати анамнез хворого допочатку лікування. Крім того, ризик розвитку ГІТ при повторному введенніФраксипарину^® може зберігатися протягом декількох років або навітьневизначений час (див. “Протипоказання”).

Будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (на30 – 50% від початкового значення) повинно розглядатись як сигнал тривоги, щедо досягнення критичних значень. При зменшенні кількості тромбоцитів необхідно

негайно повторити аналіз крові (перевірити кількістьтромбоцитів);

припинити введення Фраксипарину^® припідтвердженні зменшення кількості тромбоцитів і за відсутності інших очевиднихпричин цього зменшення.

Необхідно відібрати зразок крові в цитратну пробіркудля проведення досліджень за агрегацією тромбоцитів in vitro і імунологічногоаналізу. Однак у такій ситуації негайні заходи не залежать від результатів циханалізів, їх проведення необхідно для встановлення точного діагнозуускладнення, оскільки при продовженні лікування Фраксипарином^® існуєдуже високий ризик розвитку тромбозу;

необхідно продовжувати антикоагуляціїне лікування,Фраксипарин^® необхідно замінити іншим класом антитромботичнихпрепаратів - натрію данапароїдом або гірудином, у профілактичних аболікувальних дозах, залежно від ситуації.

Заміну на антагоністи вітаміну К можна проводититільки після нормалізації кількості тромбоцитів через ризик посиленнятромботичного явища цими препаратами.

* Заміна Фраксипарину^® антагоністамивітаміну К (АВК). У цьому випадку слід підсилити клінічний і лабораторнийконтроль (INR – міжнародне нормалізоване відношення) для спостереження за дієюАВК. Оскільки дія АВК виявляється не відразу, Фраксипарин^® слідпродовжувати вводити в еквівалентній дозі, поки це необхідно для встановленняINR на необхідному при даному показанні рівні при двох послідовних аналізах.

* Контроль анти-Ха-факторної активності. Оскількибільшість клінічних досліджень, що продемонстрували ефективністьнизькомолекулярних гепаринів, проводилась у дозах, установлених з урахуванняммаси тіла хворого та без будь-якого особливого лабораторного контролю, цінністьтакого типу контролю для оцінки ефективності Фраксипарину^® невстановлена.

Однак лабораторний контроль шляхом визначенняанти-Ха-факторної активності може бути корисний при ризику розвитку кровотечі врезультаті передозування при курсовому лікуванні Фраксипарином^® утаких випадках:

при слабкій або помірній нирковій недостатності(кліренс, розрахований за формулою Кокрофта, 30 – 60 мл/хв) через зниженнявиведення препарату нирками може виникнути відносне передозування (при тяжкійнирковій недостатності застосування Фраксипарину^® протипоказано);

при зниженій масі тіла або виснаженні та ожирінні;

при кровотечі, причини якої не відомі.

Однак лабораторний контроль не рекомендується призастосуванні профілактичних доз Фраксипарину^®, якщо лікування проводитьсявідповідно до рекомендацій (особливо щодо тривалості) і при гемодіалізі.

Для виявлення можливої кумуляції після повторноговведення рекомендується брати кров у хворого по можливості при максимальнійактивності препарату (відповідно до наявних даних), тобто:

приблизно через 4 години після третього введення,якщо препарат застосовується у формі двох підшкірних ін’єкцій на добу;

приблизно через 4 години після другого введення,якщо препарат застосовується у формі однієї підшкірної ін’єкції на добу.

Повторне визначення анти-Ха-факторної активності длявимірювання рівня Фраксипарину^® у сироватці (наприклад кожні 2 або 3дні) проводять залежно від результатів попереднього аналізу і, за необхідності,змінюють дозування Фраксипарину^®.

Згідно з наявними даними (при використанніхромогенного (амідолітичного) методу), середня анти-Ха-факторна активність (±стандартне відхилення), що спостерігається на четвертій годині після введенняФраксипарину^® у дозі 83 МО/кг у формі 2 ін’єкцій на добу, становила1,01 ± 0,18 МО, у дозі 168 МО/кг у формі 1 ін’єкції на добу - 1,34 ± 0,15 МО.

*Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ).Деякі низькомолекулярні гепарини помірковано подовжують АЧТЧ, тому завідсутності встановленої клінічної значущості будь-який контроль, заснований нацьому аналізі, може бути помилковим.

Призначення спинномозкового/епідурального анестетикапри профілактичному застосуванні Фраксипарину^®.

При застосуванні Фраксипарину^® приспинномозковій або епідуральній анестезії зрідка відмічалися випадкиінтраспінальної гематоми, яка призводить до тривалого або остаточного паралічу.Ризик розвитку інтраспінальної гематоми, очевидно, більш високий привикористанні епідурального катетера, ніж при застосуванні спинномозковоїанестезії. Небезпека виникнення інтраспінальної гематоми може збільшуватися притривалому застосуванні епідурального катетера після хірургічного втручання.

Якщо передопераційне лікування Фраксипарином^®необхідно (тривала іммобілізація, травма), а переваги регіонарноїспинномозкової анестезії ретельно оцінені, цю техніку можна використовувати дляхворого, який отримував до операції ін’єкцію Фраксипарину^®, якщо міжін’єкцією Фраксипарину^® та застосуванням спинномозкового анестетикапройшло не менше 12 годин. Через небезпеку розвитку інтраспінальної гематоминеобхідний ретельний неврологічний контроль стану хворого.

Майже у всіх випадках профілактичнелікування Фраксипарином^® можна починати через 6 – 8 годин післязастосування анестетика або видалення катетера.

Особлива обережність потрібна прикомбінації Фраксипарину^® з іншими препаратами, які впливають нагемостаз (нестероїдні протизапальні препарати, аспірин).

* Ситуації, які являють собою небезпеку. Посиленняконтролю за лікуванням потрібно в таких випадках:

недостатність функції печінки;

шлунково-кишкові виразки або інші органічні ураженнязі схильністю до кровотечі в анамнезі;

судинні захворювання хоріоретини;

період після операцій на головному та спинномумозку;

через можливість інтраспінальної кровотечі слідретельно зважити необхідність проведення люмбальної пункції і, по можливості,відкласти її проведення.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконуватироботи, що потребують підвищеної уваги. Не впливає.

Вагітність. Дослідження на тваринах не показалитератогенного ефекту Фраксипарину^®, тому не слід очікувати появипороків розвитку у людини. Через відсутність даних не рекомендуєтьсязастосування Фраксипарину^® для профілактичного лікування в першійтретині вагітності або для курсового лікування під час усієї вагітності.

Кілька випадків застосування Фраксипарину^®у другому і третьому триместрі вагітності не виявили на даний час тератогенноїабо фетотоксичної дії препарату. Однак необхідні подальші дослідження, томузастосовувати Фраксипарин^® для профілактичного лікування в другому ітретьому триместрі вагітності слід лише у разі гострої потреби.

 За необхідності застосування епідуральноїанестезії рекомендується, наскільки це можливо, припинити профілактичнелікування Фраксипарином^® принаймні за 12 годин до анестезії.

Лактація. Оскільки гастроінтестинальне всмоктуванняпрепарату у немовлят, у принципі, малоймовірно, лікування Фраксипарином^®жінок, які годують груддю, не протипоказано.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Деякі лікарські засоби спричинюють розвитокгіперкаліємії: солі калію, калійзберігаючи діуретики, інгібітори конвертуючихферментів, інгібітори ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати,гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин і такролімус,триметоприм. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується при застосуванні такихлікарських засобів і за наявності факторів ризику.

Хворим до 65 років, які отримують курсове лікуванняФраксипарином^®, і хворим старше 65 років незалежно від дозиФраксипарину^® не рекомендуються такі комбінації:

ацетилсаліцилова кислота в аналгетичних,антипіретичних і протизапальних дозах (і інші саліцилати) через посиленняризику кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів і агресивна дія саліцилатівна гастродуоденальну слизову оболонку). Рекомендується застосовуватижарознижувальні анальгетики несаліцилатної структури (наприклад парацетамол);

НПЗЗ (системне застосування) через посилення ризикукровотечі (пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонкишлунка). Якщо комбінація необхідна, рекомендується ретельний клінічнийконтроль;

декстран 40 через посилення ризику кровотечі(пригнічення функції тромбоцитів декстраном 40).

Комбінації, які потребуютьобережності при застосуванні:

пероральні антикоагулянти через посиленняантикоагулянтної дії. При переході з гепарину на пероральний антикоагулянтпотрібно підсилити клінічний контроль.

Комбінації, які слід брати доуваги:

інгібітори агрегації тромбоцитів - абсиксимаб,ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних іневрологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост,тиклопідин, тирофібан через посилення ризику кровотечі.

При застосуванні Фраксипарину^® упрофілактичних дозах хворими до 65 років слід брати до уваги такі комбінації:одночасне застосування препаратів, які різною мірою діють на гемостаз, підсилюєризик розвитку кровотечі. Тому при комбінації Фраксипарину^® зпероральними антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів (абсиксимаб,ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних іневрологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост,тиклопідин, тирофібан) і тромболітиками повинний проводитися клінічний і,занеобхідності, лабораторний контроль стану хворого.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місціпри температурі до 30°С, подалі від нагрівальних приладів. Термін придатності -3 роки.