ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФЕНІГІДИН
(PHENIHYDINЕ)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: nifedipine;2-(дифенілметокси)-N,N-диметилетанаміну гідрохлорид;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого або зеленувато-жовтогокольору, плоскоциліндричні, з фаскою;
склад: 1 таблетка містить ніфедипіну 10 мг;
допоміжні речовини: цукор, лактози моногідрат, крохмаль картопляний,кальцію стеарат, твін-80.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією насудини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С08С А05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Антигіпертензивний, антиангінальнийзасіб. Селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу. Гальмує трансмембранненадходження іонів кальцію в клітини гладеньких м’язів кардіоміоцитів іартеріальних судин.
Усуває та попереджує вазоспазм, розширює коронарні іпериферичні (артеріальні) судини, знижує артеріальний тиск, у тому числі влегеневій артерії, загальний периферичний опір судин та післянавантаження насерце. Збільшує коронарний кровоток, оптимізує функцію міокарда, зменшуєпотребу міокарда в кисні. Виявляє незначну негативну інотропну дію, непригнічуючи автоматизм і провідність міокарда.
Незначно гальмує агрегацію тромбоцитів, можливосповільнює процес атерогенезу при тривалому застосуванні, поліпшуєпостстенотичну циркуляцію при атеросклерозі, позитивно впливає на церебральнугемодинаміку. Знижує тонус міометрію (токолітична дія).
Початок дії настає через 20–30 хв після застосуванняпрепарату, антигіпертензивний ефект триває протягом 4–6 год.
Фармакокінетика. Після застосування внутрішньошвидко і повністю всмоктується в системний кровоток. Біодоступність становить40–60% внаслідок ефекту “першого проходження” через печінку. Максимальнаконцентрація в крові досягається через 30 хв. З білками плазми зв’язуєтьсяблизько 90% прийнятої дози.
Період напіввиведення становить 2–4 год. Високийступінь зв’язування ніфедипіну з білками слід враховувати при його призначенніхворим з гіпопротеїнеміями, при яких можливе значне збільшення вмісту вільноїфракції препарату в крові. У незначних кількостях проникає крізьгематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, в грудне молоко. Практично повністюметаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 80%виводиться нирками у вигляді метаболітів, 15% – через кишечник.
У пацієнтів літнього віку і при порушенні функції печінки внаслідокуповільнення метаболізму і зменшення печінкового кровотоку знижується загальнийкліренс і в 1,5 раза збільшується період напіввиведення ніфедипіну, що зумовлюєнеобхідність зниження дози препарату.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз,стабільна стенокардія напруження, вазоспастична стенокардія (у тому числістенокардія Принцметала), хвороба Рейно.
Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають препаратвнутрішньо, під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія. Початкова доза 10 мг (1таблетка) 3 рази на добу. При необхідності дозу можна поступово, протягом 7–14днів, підвищувати до 20–30 мг (2–3 таблетки) 3 рази на добу.
Гіпертонічний криз. Призначають внутрішньо абосублінгвально 10−20 мг (1−2 таблетки).
Стенокардія. Початкова доза 10 мг (1 таблетка) 3рази на добу. При необхідності дозу можна поступово через 4–5 днів підвищуватина 10 мг (на 1 таблетку) в кожен прийом.
Вища добова доза 90 мг (9 таблеток).
В особливих випадках (варіантна стенокардія, важкаартеріальна гіпертензія) можливе збільшення максимальної добової дози до 120 мгу 4−6 прийомів.
Побічна дія. З боку серцево-судинної системи:артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмії, периферичні набряки, “приливи”крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару; рідко –посилення серцевої недостатності, у деяких пацієнтів, особливо з тяжкимобструктивним порушенням коронарних артерій на початку лікування або припідвищенні дози можлива поява нападів стенокардії аж до розвитку інфарктуміокарда. З боку центральної і периферичної нервової системи, органів чуття:головний біль, запаморочення, слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість;дуже рідко – зміна зорового сприйняття, порушення чутливості в руках та ногах,тремор. З боку системи травлення: часто – запор; рідко – нудота, діарея,сухість у роті, підвищення апетиту; дуже рідко при тривалому застосуванні –порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансаміназ, печінковийхолестаз), гіперплазії ясен. З боку системи кровотворення: рідко – анемія,лейкопенія, тромбоцитопенія (іноді з проявом пурпури). Алергічні реакції:кропивниця, шкірний свербіж, екзантеми; рідко – ексфоліативний дерматит. Інші:часто (на початку лікування) – припухлість і почервоніння шкіри рук та ніг;дуже рідко – фотодерматит, гіперглікемія, гінекомастія (у пацієнтів літньоговіку), зниження лібідо, підвищення маси тіла.
Протипоказання. Гіперчутливість до ніфедипіну таінших похідних дигідропіридину. Кардіогенний шок, тяжкий аортальний(мітральний) стеноз, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, серцеванедостатність, гострий період інфаркту міокарда, виражена артеріальнагіпотензія, тахікардія. Вагітність, годування груддю, дитячий вік.
Передозування. Симптоми: головний біль,гіперемія шкіри обличчя, виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія,тахікардія. У тяжких випадках – колапс з втратою свідомості аж до коми,уповільнення атріовентрикулярної провідності. Лікування: промивання шлунка знаступним призначенням активованого вугілля. Терапевтичним антидотом ніфедипінує кальцій (кальцію хлорид або глюконат, одноразово, а потім за показаннями – увигляді тривалої інфузії). При вираженому зниженні артеріального тиску показаневнутрішньовенне введення рідини, допаміну або добутаміну. При порушенніпровідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. При розвиткусерцевої недостатності показані глікозиди. Гемодіаліз неефективний.
Особливості застосування. На початку лікування препаратом, особливо приодночасному застосуванні блокаторів b-адренорецепторів, можливе виникненняартеріальної гіпотензії і/або посилення явищ застійної серцевої недостатності.В подібних випадках, а також при призначенні препарату пацієнтам з хронічноюсерцевою недостатністю, тяжкими порушеннями мозкового кровообігу, цукровимдіабетом, порушеннями функцій печінки і нирок, гіповолемією, а також пацієнтам,що перебувають на гемодіалізі, слід уникати призначення ніфедипіну у високихдозах, лікування проводять під контролем лікаря. Для пацієнтів літнього віку тахворих, які отримують комбіновану терапію (антигіпертензивну, антиангінальну),дози повинні бути зменшені.
Ніфедипін може спричинити зміни деяких біохімічних показників крові(лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланінамінотрансферази,аспартатамінотрансферази), що, як правило, не супроводжується клінічнимиознаками (хибнопозитивна реакція Кумбса), хоча можливий розвиток холестазу іжовтяниці.
При появі на фоні лікування болю за грудиною препарат слід відмінити.
Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або такій роботі,що потребує підвищеної уваги, тому що можливе запаморочення, особливо напочатку лікування.
Сік грейпфрута підвищує рівень ніфедипіну в крові, підсилюючи іпродовжуючи його дію.
Ніфедипін чутливий до впливу світла. Для того, щоб забезпечити захистпрепарату від впливу світла, таблетки слід доставати з упаковки безпосередньоперед застосуванням.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні препарату зß-адреноблокаторами, діуретиками та іншими антигіпертензивними засобами,а також з трициклічними антидепресантами, етанолом, фентанілом, ранітидином,циметидином, триазоловими протигрибковими засобами, імідазолами, циклоспоринамивідзначається посилення антигіпертензивного ефекту, при одночасномузастосуванні з нітратами – посилення антиангінального та гіпотензивного ефектіві впливу на ЧСС. Лікування ніфедипіном слід припинити за 36 год до запланованоїанестезії із застосуванням фентанілу. При спільному застосуванні ніфедипіну зß-адреноблокаторами можливий негативний інотропний ефект з розвиткомсерцевої недостатності. Ніфедипін підвищує в крові рівень теофіліну, а такожпротисудомних засобів (карбамазепін, фенітоїн) і підсилює їх дію. Зменшуєнирковий кліренс дигоксину з підвищенням його токсичності, може підсилюватинегативну інотропну дію аміодарону і хінідину, послабляти виведення вінкристинуз посиленням його побічних ефектів, підвищувати біодоступність цефалоспоринів(цефіксиму). В окремих випадках при одночасному застосуванні ніфедипінспричиняє зниження концентрації хінідину в плазмі крові, а при відмінініфедипіну можливе підвищення його концентрації, що вимагає корекції дозихінідину. Рифампіцин значно прискорює розпад ніфедипіну з ослабленням йогоефективності (сумісне призначення недоцільно) препарати кальцію знижують ефективністьніфедипіну. Дилтіазем знижує швидкість метаболізму ніфедипіну. естрогени ісимпатоміметики послаблюють гіпотензивну дію ніфедипіну, препарати літіюпідвищують ризик розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні знестероїдними протизапальними засобами знижується антигіпертензивнаефективність ніфедипіну.
Умови та термін зберігання. У захищеному від вологи та світла місці притемпературі від 150С до 250С. Зберігати в недоступномудля дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.