ІНСТРУКЦІЯ

длямедичного застосування препарату

СЕТРОНОН

(SETRONON^®)

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: oндансетрон;

1 мл розчину містить 2 мгондансетрону гідрохлориду дигідрат у перерахунку на ондансетрон;

допоміжні речовини: кислоти лимонноїмоногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювотні засоби іпрепарати, що усувають нудоту.

Антагоністи 5НТ₃-рецепторівсеротоніну. Код АТС А04А А01.

Клінічні характеристики.

Показання. Профілактика та лікування нудоти таблювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією;післяопераційних нудоти та блювання.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентівпрепарату.

Спосіб застосування тадози.Препарат може вводитися внутрішньом’язово або внутрішньовенно, шляхомодноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії. Доза залежить від ступенявираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії.

Хіміотерапія та променева терапія:

добова доза для дорослих, як правило,становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

Еметогенна хіміотерапія тапроменева терапія:

Дорослим призначають по 8 мгвнутрішньовенно струминно повільно або внутрішньом’язово, безпосередньо передпочатком терапії або через 12 годин після початку терапії.

Для профілактики пізднього аботривалого блювання після перших 24 годин слід продовжувати застосуванняпрепарату по 8 мг двічі на добу протягом 5 днів після закінчення курсупротипухлинної терапії.

Високоеметогеннахіміотерапія:

- одноразово 8 мг внутрішньовенноповільно безпосередньо перед початком курса;

- потім внутрішньовенно струминно – по 8 мг кожні 2- 4 години; або внутрішньовенно краплинно безперервно зі швидкістю 1 мг/годпротягом 24 год; або краплинно безпосередньо перед початком хіміотерапії в дозі32 мг, розведені у 50 - 100 мл відповідного інфузійного розчину протягом 15 хв.

У разі вираженої блювотноїреакціїпри проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхомразового внутрішньовенного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мгфосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії);

- для профілактики блювання у наступні дні – 8 мгвнутрішньо двічі на добу протягом 5 днів або після закінчення курсухіміотерапії.

Діти. Дітям препаратпризначається в дозі 5 мг/м² поверхні тіла внутрішньовенно,безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год – 4 мгперорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічіна добу перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препаратунемає потреби.

Хворі з ураженням нирок тапечінки.При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препаратуне потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону,причому збільшується час напіввиведення його з плазми, тому дозу необхіднознизити максимально до 8 мг на добу.

Післяопераційна нудота іблювання:

Дорослі: слід ввести разову дозу 4мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, струминно, повільно на початкуанестезії.

Для зменшення нудоти і блювання, які виникли,рекомендується внутрішньом’язове або повільне внутрішньовенне введення разовоїдози препарату 4 мг.

Внутрішньом’язово в одну і ту жділянку тіла ондансетрон може бути введений одномоментно в дозі, яка неперевищує 2 мл (4 мг)!

Діти (2 роки та старше): для запобіганняпісляопераційній нудоті і блюванню при загальній анестезії препарат може бутипризначений у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільноївнутрішньовенної ін’єкції до або після індукції анестезії.

Для пом''якшення нудоти та блювання,що розвинулися в післяопераційному період у дітей рекомендується повільневнутрішньовенне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до 4мг).

Відносно попередження і лікуванняпісляопераційної нудоти і блювання у дітей віком до

2 років достатнього досвіду немає.

Хворі похилого віку. Змінювати дозу препаратунемає потреби.

Хворі з ураженням нирок тапечінки.При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препаратуне потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону,причому збільшується час напіввиведення його з плазми, тому дозу необхіднознизити максимально до 8 мг на добу.

Проведення інфузії. Інфузійний розчин повиненбути приготовлений безпосередньо перед використанням. У разі необхідностіготовий інфузійний розчин може зберігатися до використання максимально протягом24 години при температурі 2 - 8°С. Під час проведення інфузії захисту відсвітла не потрібно; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність якмінімум протягом 24 години при природному світлі або нормальному освітленні.

При розведенні ін’єкційного розчинуможна застосовувати наступні інфузійні разчини:

-                  0,9%інфузійний розчин натрію хлориду;

-                  5% інфузійнийрозчин глюкози;

-                  10% інфузійнийрозчин маніту;

-                  інфузійнийрозчин Рінгера;

-                  0,3 %інфузійний розчин калію хлориду і 0,9% інфузійний розчин натрію хлориду;

-                  0,3%інфузійний розчин калію хлориду і 5% інфузійний розчин глюкози.

Введення ін’єкційного розчину водному шприці з іншим лікарським препаратом не допускається.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм,ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.

Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння умісці введення.

З боку травної системи: гикавка, сухість у роті,запори або діарея, іноді транзиторне підвищення активності амінотрансфераз,недостатність функції печінки.

З боку серцево-судинноїсистеми: більу грудній клітці, у поодиноких випадках з депресією ST, брадикардія, аритмії,зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи: головний біль,запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкомувнутрішньовенному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом,пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість,екстрапірамідна симптоматика, непритомність.

Інші: відчуття жару і припливукрові до обличчя, гіпокаліємія, гіперкреатинінемія.

Передозування. При передозуванні можливозагострення симптомів, що описані у розділі «Побічні реакції».

Лікування: відміна препарату ісимптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій.Специфічного антидоту немає.

Застосування у періодвагітності або годування груддю. Дані про тератогенність у людини відсутні, тому підчас вагітності застосування препарату не рекомендується. Ондансетронвиділяється з материнським молоком, тому під час застосування препаратунеобхідно припинити годування груддю.

Діти. Дані щодо застосуванняондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блюванняу дітей до 2-х років обмежені.

Особливості застосування. При призначенні пацієнтам зпомірними і вираженими порушеннями функції печінки не рекомендуєтьсяперевищувати дозу 8 мг/добу. При дуже вираженій блювотній реакції врезультаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разовоговнутрішньовенного введення глюкокортикоїдів (наприклад 20 мгдексаметазону) до початку хіміотерапії.

У деяких пацієнтів, з надмірноючутливістю до інших високоселективних антагоністів рецепторів 5-НТ₃(серотонину), відзначалася реакція надчутливості і до ондансетрону. Ондансетронзбільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознакамипідгострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібнеособливе спостереження.

Інфузійний розчин готуютьбезпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатисяпротягом 24 год при температурі 2 - 8°С при звичайній освітленості. Підчас проведення інфузії захист від світла непотрібний; розведений ін’єкційнийрозчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 год при природномуосвітленні.

Стерилізація ампул в автоклавізаборонена.

Здатність впливати нашвидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікуванняпрепаратом слід утримуватися від керування ав тотранспортом та правцювати зіскладними механізмами.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами та інші форми взаємодії. Препарат у вигляді інфузійногорозчину при концентрації ондансетрону 16 - 160 мкг/мл (8 мг/500 мл - 8 мг/50 мл) може вводитися черезY-подібний катетер сумісно з такими препаратами:

- цисплатин при концентрації до 0,48мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1 - 8 год;

- 5-фторурацил при концентрації до 0,8мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальноюшвидкістю 20 мл/год (500 мл/24 год.). Концентрація 5-флюороурацилу вище 0,8мг/мл може спричиняти осадження ондансетрону. Розчин 5-флюороурацилу дляінфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду поряд з іншими суміснимикомпонентами;

- карбоплатин при концентрації до 0,18мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл – 990 мг/100 мл), введення протягом10 - 60 хв;

- етопозид при концентрації до 0,144– 0,25 мг/мл (наприклад, 72 мг/500 мл – 250 мг/1000 мл), введення протягом 30 -60 хв;

- цефтазидим у дозі 250 мг – 2 г здодаванням дистильованої води для ін’єкцій, за методом, рекомендованимвиробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5мл або 2 г/10 мл), введення протягом 5 хв;

- циклофосфамід в дозі 100 мг – 1 г здодаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованимвиробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (100 мгциклофосфаміду/5 мл), введення протягом 5 хв;

- доксорубіцин в дозі 10 - 100 мг здодаванням дистильованої води для ін’єкцій за методом, рекомендованимвиробником, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (10 мг/5 мл), введенняпротягом 5 хв;

- при застосуванні здексаметазоном можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазонуповільно, протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньовенної ін’єкції через У-подібнез’єднання інфузійного апарата, через яке приблизно протягом 15 хв проходить 8 -32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного інфузійного розчину.

Препарат не слід застосовувати водному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Ондансетрон метаболізуєтьсяферментною системою – цитохром Р₄₅₀ печінки, тому ферментативнііндуктори або інгібітори можуть змінювати його кліренс і час напіввиведенняпрепарату.

Слід дотримуватися обережності приодночасному застосуванні:

- з індукторами цитохрому CYP_2D6і CYP_3А – барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід,гризеофульвін, динітроген оксид, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин,толбутамід;

- з інгібіторами ферментів CYP_2D6і CYP_3А – алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти(інгібітори МАО), хлорамфенікол, цметидин, естрогенмістні пероральніконтрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид,кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін,верапаміл.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ондансетрон -високоселективний антагоніст рецепторів 5-НТ₃ (серотоніну).Медикаменти цитостатичної хіміотерапії і радіотерапія можуть викликатипідвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка ітонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентнихволокон, які містять рецептори 5-НТ₃, викликає блювотний рефлекс.Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівнясеротоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертогошлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляціїрозташованих там рецепторів 5-НТ₃. Ондансетрон гальмує появублювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5-НТ₃,що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи.Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікуванняпісляопераційного і викликаного цитостатичною терапією блювання та нудоти.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенніу дозі 0,15 мг/кг дорослим до 75 років максимальна концентрація у кровістановить, у середньому, приблизно 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170нг/мл. При внутрішньовенній інфузії 32 мг протягом 15 хв максимальнаконцентрація досягає 264 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальнаконцентрація ондансетрону у крові реєструється через 10 хв після ін’єкції істановить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми – 70 - 76%. Основначастина введеної дози (85 - 90%) гідроксилюється у печінці за участіцитохрому P‑450 до сполук індольного циклу, а далі кон’югує зглюкуроновою і сірчаною кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9л/кг, період напіввиведення залежно від віку – від 3,5 до 5,5 години. Препаратекскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться унезміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються прийого багаторазовому введенні.

У дітей, а також у осіб зураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого вікузбільшується період напіввиведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів зпомірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15 - 60 мл/хв) зниженісистемний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічнонезначуще невелике збільшення періоду напіввиведення препарату. У жінок рівеньмаксимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і рівеньрозподілу нижчі, ніж у чоловіків.

Фармацевтичніхарактеристики.

основні фізико-хімічнівластивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Не спостерігалась.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступномудля дітей, захищеному від світла місці при кімнатній температурі 15- 25°С.