І Н С Т Р У К Ц І Я

длямедичного застосування препарату

АМІКІН

(AMIKIN®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amikacinum, (D-Стрептамин,0-3-аміно-3-деоксі- a-D-глукопіранозил-(1®6)-0-[6-аміно-6-деоксі-a-D-глукопіранозил-(1®4)-N¹-(4-аміно-2-гидрокси-1-оксобутил)-2деокси-,(S)-сульфат (1:2) (сіль);

основні фізико-хімічнівластивості: стерильний розчин світло-солом''яного кольору;

склад: 1 флакон міститьамікацину сульфату 100 мг, 250 мг або 500мг,

допоміжні речовини: натрію цитрат, натріюбісульфіт, кислота сірчана , вода для ін''єкцій.

Форма випуску.

Розчин для ін''єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Протибактеріальні засоби длясистемного застосування. Аміноглікозиди. АТС J01G B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амікін має бактерицидну дію зарахунок пригнічення синтезу білка у мікроорганізмів. Він ефективний у відношенніграмнегативних і грампозитивних збудників. Грамнегативні мікроорганізми,чутливі до препарату: Pseudomonas spp., Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивніі індолнегативні), Providencia spp., Klebsiella-Enterobacter-Serratiaspp., Acinetobacter spp. (раніше Mima-Herellea) та Citrobacterfreundii, в т.ч. штами стійкі до інших аміноглікозидів.

Амікін у поєднанні збета-лактамними антибіотиками проявляє синергічну активність in vitro відноснобагатьох клінічно значущих грамнегативних мікроорганізмів.

Серед грампозитивнихмікроорганізмів найбільш чутливими до препарату є штами Staphylococcus spp.,яки продукують і не продукують пеніциліназу, включаючи штами, резистентні дометицилину. Амікин мало ефективний відносно Streptococcus pyogenes, Streptococcuspneumoniae та ентерококків

Фармакокінетика.

Після внутришньом''язовоговведенняпрепарат швидко всмоктується і розподіляється в позаклітинну рідину.Максимальні концентрації в сироватці крові досягаються через 1 годину.Терапевтичні концентрації в крові зберігаються протягом 10 годин. Препаратвиводиться із сечею в незміненому виді головним чином за рахунок гломерулярнойфільтрації. При нормальній функції нирок близько 91,9% препарату виводитьсяпротягом 8 годин і близько 98,2% протягом 24 годин.

Кумуляції при застосуванніпрепарату в рекомендованих дозах протягом 10 днів не спостерігалося.

Фармакокінетика препарату вновонароджених дітей після однократного внутришньом''язового введення дози 7,5мг/кг не відрізняється від фармакокінетики інших аміноглікозидів. В мірузбільшення маси тіла і ниркового кліренсу в новонароджених дітей періоднапіввиведення препарату, зменшується. Кумуляції препарату при режимі введення7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 5 днів не спостерігалося.

Після внутрішньовенного введення 7,5 мг/кг або 15 мг/кгтерапевтичні концентрації препарату у плазмі крові досягає через 30-60 хв ізберігається протягом 10 годин. При нормальній функції нирок близько 84%препарату виводиться протягом 9 годин і близько 94% протягом 24 годин. Кумуляціїпрепарату при повторних введеннях 15-20 мг/кг кожні 12 годин при нормальнійфункції нирок не спостерігалося.

При порушеній функції нирок чи приуповільненій гломерулярній фільтрації період напіввиведення препаратузбільшується.

Концентрації амікацину в спинномозковійрідині після однократного внутрішньовенного введення дози 7,5 мг/кг немовлямскладають 10-20% від концентрацій у сироватці, при менінгіті вони можутьдосягати 50%. Приблизно 20% препарату в крові зв''язано з білками сироваткикрові. Препарат проникає через плацентарний бар''єр і знаходиться внавколоплідних водах у високих концентраціях.

Показання для застосування.

Амікін показаний при тяжкихінфекціях, викликаних чутливими до нього штамами мікроорганізмів, включаючиштами, резистентні до інших аминоглікозидів.

Амікін може застосовуватися дляпочаткової терапії інфекцій, викликаних грамнегативними та/або грампозитивнимимікроорганізмами роду Staphylococcus, до визначення чутливості збудників.

Амікін показаний при бактеріємії і септицемії(включаючи сепсис немовлят), інфекціях дихальних шляхів, кісток, суглобів, ЦНС(включаючи менінгіт), шкіри і м''яких тканин, при інфекціях черевної порожнини(включаючи перитоніт), у результаті опіків, післяопераційних інфекціях(включаючи інфекції після операцій на судинах), а також при тяжких, ускладненихі рецидивуючих інфекціях сечового тракту.

Спосіб застосування тадози.

Препарат призначений длявнутрішньом''язового та внутрівенного введення.

Рекомендована доза препаратузалежить від маси тіла хворого і функції нирок, визначеною за показникомкліренсу креатинину. Добова доза не повинна перевищувати 15-20 мг/кг.

Концентрацію амікацину в крові слідперевіряти коли вона максимальна (пік концентрації триває 30-90 хвилин післявведення препарату), при цьому вона повинна бути не більше 35 мкг/мл.Безпосередньо перед наступним введенням концентрація препарату в сироватцікрові повинна бути не більше 10 мкг/мл.

При нормальній функціїнирок рекомендована доза дорослимі дітям старше 2 тижнів складає 15 мг/кг/доба, розподіленій на дві або трирівні дози, тобто 7,5 мг/кг через кожні 12 годин або 5 мг/кг через кожні 8годин внутрішньом’язово або внутрівенно. Хворим з надлишковою масою тіла дозане повинна перевищувати 1,5 г/день.

При нормальній функції нирок такліренсі креатиніну 50 мл/хв і більш, хворим на бактеріємію, септицемію,інфекції дихальних шляхів, ускладнені інфекції сечових шляхів,внутрішньочеревніх інфекціях, а також при емпіричному лікуванні фебрильнихстанів нейтропенічного походження можливий альтернативний режим дозування: 15мг/кг/доба (дорослим) чи 20 мг/кг/доба (дітям старше 4 тижнів) один раз на добувнутрівенно. У цих випадках максимальні концентрації в сироватці можутьперевищувати 35 мкг/мл.

При неускладнених інфекціях сечовихшляхів загальна добова доза складає 500 мг за один раз або 250 мг два рази надобу. Відповідь на лікування повинна з''явиться вже через 24-48 годин.

Для недоношених дітей рекомендованадоза складає 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

Немовлям варто вводитинавантажувальну дозу 10 мг/кг, а потім по 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

Якщо стан хворого стабільний, азначення кліренсу креатиніну невідомо, визначити інтервал введення препарату вгодинах можна, помноживши концентрацію креатиніну сироватки крові на 9.Наприклад, якщо концентрація креатиніну в сироватці становить 2 мг/100 мл, тозвичайну дозу, що рекомендується – 7,5 мг/кг слід вводити кожні 18 годин.

Звичайно тривалість лікуванняпрепаратом складає 7-10 діб.

При лікуванні інфекцій, що тяжко піддаютьсялікуванню або ускладнених інфекціях, через 10 діб варто оцінити проведенелікування препаратом і перед призначенням наступного курсу перевірити функціюнирок, слух, вестибулярний апарат і концентрацію препарату в сироватці крові.При відсутності очікуваної клінічної відповіді через 3-5 днів, лікування вартоприпинити і провести визначення чутливості збудника до антибіотиків.

При порушеній функції нирок (кліренс креатиніна менш 50 мг/мл)рекомендується режим введення два чи три рази на добу з визначеннямконцентрації амікацину в сироватці крові і коректування дози або зниженнямдози, або збільшенням інтервалу між введеннями препарату. Не вводити добовудозу препарату за один раз.

При порушеній функції нирокрекомендується зниження дози препарату і введення через 8-12 годин. Дляпідтвердження правильності підбора дози і запобігання надлишкових концентраційамікацину в сироватці крові слід, якщо є можливість, періодично провірятиконцентрацію останнього у плазмі крові.

Лікування препаратом починають знавантажувальної разової дози 7,5 мг/кг. Потім у залежності від зниженнякліренсу креатинину розраховують підтримуючу дозу, як зазначено нижче.

 Інтервал між введеннями 12годин.

Інший спосіб визначити дозу хворим(інтервал між введеннями 12 годин) при стабільному стані і з відомим значеннямкреатиніну сироватки - розділити рекомендовану дозу на значення креатинінусироватки. .

Підготовка розчину до внутрішньовенного введення і рекомендації зуведення.

Вміст флакона розбавляють у 100-200мл одним з нижчеподаних стерильних розчинників:

5% розчин глюкози для ін''єкцій;

5% розчин глюкози на 0,2% розчиніхлористого натрію для ін''єкцій;

5% розчин глюкози на 0,45% розчиніхлористого натрію для ін''єкцій;

0,9% розчин хлористого натрію дляін''єкцій;

Розчин Рингера з лактатом.

Приготовлений розчин слід вводитивнутрівенно протягом 30-60 хвилин.

Дітям об’єм розчину повинний бути достатнімдля вливання протягом 30-60 хвилин. Немовлям внутрішньовенне вливання повиннепроводитися протягом 1-2 години.

Після розведення розчини зконцентрацією 2,5 -5,0 мг/мл придатні до використання протягом 24 годин, якщопрепарат зберігається при кімнатній температурі.

Побічна дія.

Всі аміноглікозиди можуть виявлятислухову, вестибулярну і ниркову токсичність, а також викликати нервово-м''язовублокаду. У поодиноких випадках повідомлялося також про висипання на шкірі,лихоманку, головні болі, парестезії, тремор, нудоту та блювання, эозинофілію,артралгії, анемію, гіпотензію і гіпомагніємію. Є повідомлення про крововиливи вмакулярну область сітківки (у жовту пляму), що іноді пріводить до необоротноївтрати зору, після введення амікацину в склоподібне тіло (ін''єкції в око).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препаратуабо до будь-якої з допоміжних речовин, що входять у його склад, а такожпідвищена чутливість або тяжкі токсичні реакції при застосуванні інших аміноглікозиднихантибіотиків в анамнезі.

Вагітність та годування груддю.

Передозування.

При передозуванні та/або розвиткутоксичних реакцій амікацин видаляється перитонеальным діалізом (чигемодіалізом). Концентрації амікацину також можна знизити шляхом тривалоїартеріовенозної гемофильтрації. Немовлям можливе проведення обмінноїтрансфузії.

Особливості застосування.

У зв''язку з потенційноюототоксичністю і нефротоксичністю аміноглікозидов хворі повинні знаходитися підособливим наглядом лікаря. Безпека застосування препарату протягом більш 14днів не встановлена.

Амікін при неускладнених інфекціяхсечового тракту повинний застосовуватися з обережністю і тільки у випадкунеефективності лікування іншими антибіотиками, що володіють меншоїнефротоксичністю. Дози препарату повинні бути знижені.

Ризик розвитку нефротоксичностівище в хворих з порушеною функцією нирок, у хворих старшого віку, а також призастосуванні високих доз або у результаті тривалого лікування препаратом. Підчас лікування необхідно перевіряти функцію нирок проведенням лабораторниханалізів сечі і стежити за нервовою провідністю у восьмій парі черепно-мозковихнервів. Зниження питомої ваги сечі, збільшення виділення білку, наявністьсечового осаду вказують на порушення функції нирок. Періодично слід проводитианалізи крові на зміст азоту сечовини крові, креатиніну в сироватці, перевірятикліренс креатиніну. По-можливості, періодично проводити аудиометричнийконтроль.

З появою ознак ототоксичності(запаморочення, шум у вухах, та зниження слуху) або нефротоксичності необхідноприпинити прийом препарату або зменшити дозу препарату.

Нейротоксичність може розвитися під часлікування препаратом у вигляді вестибулярної токсичності та/або двосторонньогопорушення гостроти слуху. Першими ознаками прояву нейротоксичності єприглухуватість до звуків високої частоти, що може бути виявлена тількиаудиометричним обстеженням, і запаморочення, що можуть вказувати на порушеннявестибулярного апарату.

До інших проявів нейротоксичностівідносяться відчуття оніміння і поколювання в кінцівках, судороги і мимовільніскорочення м''язів.

Під час лікування препаратом можутьз''явитися симптоми ушкодження внутрішнього вуха або порушення вестибулярногоапарата без симптомів прояву токсичного ефекту на восьму пару черепно-мозковихнервів. Повна чи часткова необоротна двостороння втрата слуху або тяжкізапаморочення, що приводять до інвалідності, можуть розвинутися і післяприпинення лікування препаратом.

Ототоксичність, викликанааміноглікозидними антибіотиками, звичайно носить необоротний характер. Ризикрозвитку ототоксичності підвищений у хворих з порушеною функцією нирок, а такожпри застосуванні високих доз або при тривалому лікуванні препаратом.

Аміноглікозидні антибіотики слідзастосовувати з обережністю у хворих паркінсонізмом або при міастенії типуmyastenia gravis. Вони можуть підсилювати м''язову слабість за рахунок блокадинервово-м''язової передачі.

Як і у випадку інших антибіотиків,застосування амікацину може призводити до колонізації нечутливими мікроорганізмами.У таких випадках необхідно відповідне лікування.

Амікін містить бісульфіт натрію, щоможе викликати реакції алергійного типу, у тому числі симптоми анафілаксії ірізного ступеня тяжкості астматичні приступи особливо у хворих на бронхіальнуастму.

Взаємодія з іншимилікарськими засобами.

Як і інші аминоглікозиди, Амікін неможна вводити одночасно з іншими лікарськими препаратами.

Слід уникати одночасного та/абопослідовного перорального чи парентерального застосування інших нейротоксичнихабо нефротоксичних препаратів, особливо бацитрацину, цисплатину, амфотерицинуВ, цефалоридину, паромомицину, віомицину, полімиксину В, колистину,ванкомицину, а також інших аміноглікозидних антибіотиків.

Слід уникати одночасногозастосування препарату Амікін з такими диуретиками, як етакринова кислота абофуросемид, що самі можуть викликати ототоксичні ефекти. Крім того, привнутрішньовенному введенні диуретики можуть підвищувати токсичністьаміноглікозидів за рахунок зміни концентрації антибіотика в сироватці крові ітканинах.

Слід уникати введення препаратуАмікін разом із препаратами для анестезії або препаратами, що блокуютьнервово-м''язову передачу (наприклад, тубокурарин, сукцинилхолин і декаметоній),а також одночасного введення засобів для переливання крові, що містять цитратяк антикоагулянт. У сполученні з зазначеними препаратами аміноглікозиди можутьстати причиною розвитку нервово-м''язової блокади і паралічу дихання.

При одночасному застосуванні зцефалоспоринами ризик нефротоксичності підвищується. Цефалоспорини можутьвикликати помилку при визначенні концентрації креатинина в сироватці крові.

При одночасному введенні зантибіотиками пенициллінової групи концентрація препарату Амікін у сироватцікрові може знижуватися. Інактивація аміноглікозиду може мати клінічне значеннятільки у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок. Інактивація можепродовжуватися в зразках фізіологічних рідин, що приведе до неправильнихрезультатів лабораторних аналізів. Захисними мірами при проведенні лабораторниханалізів є швидкий добір зразків, чи заморожування.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙМІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-25 °С.

Розчин, що містить Амікін уконцентрації 2,5 – 5,0 мг/мл, якщо він зберігається в холодильнику або притемпературі не вище 25 °С, можна використовувати протягом 24 годин.

Термін придатності – 3 роки.