ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ФЛУТАМІД
(FLUTAMIDE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: флутамід;2-метил–N-[4-нітро-3-(трифторметил)фенил] пропіонамід;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору, капсулоподібноїформи, без оболонки з насічками, довжиною 19 мм, шириною 7 мм;
склад:
1 таблетка містить флутаміду 250 мг;
допоміжні речовини: манітол, натріюлаурилсульфат, повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, натріюкрохмальгліколят, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТС L02BB01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.Флутамід - антиандрогеннийпрепарат з нестероїдною структурою. Флутамід та його метаболіти не маютьагоністичних або антагоністичних властивостей відносно рецепторівглюкокортикоїдів, естрогену, прогестину та мінералокортикоїдів.
Флутамід блокує андрогенні рецептори клітин-мішенейу передміхуровій залозі, гіпоталамусі і гіпофізі та інгібує біологічні ефектиендогенних андрогенів. Проте флутамід не пригнічує дію наандрогенопосередковану секрецію гонадотропін-релізинг гормону (ГТРГ)гіпоталамусом або не впливає на чутливість гіпофіза до ГТРГ. Це приводить допідвищення вмісту гонадотропних гормонів (лютеїнізуючого іфолікулостимулюючого), унаслідок чого відбувається стимуляція гіперпродукціїтестостерону.
Конкуруючи з андрогенами, флутамід і його метаболітиінгібують взаємодію дигідротестостерону з ядерними рецепторами андрогенів.Блокада рецепторів може також відбуватися на рівні клітинної мембрани іцитоплазмі клітки. Основний метаболіт - 2-гідроксифлутамід. Його спорідненістьз рецепторами андрогенів у 25 разів вище, ніж у флутаміду, що дозволяєрозглядати його як активну форму флутаміду.
Комбінація флутаміду з хімічною або хірургічноюкастрацією приводить до появи тестикулярних та адреналових ефектів андрогенів.
Фармакокінетика. Після перорального застосуванняфлутамід добре адсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальнаконцентрація в плазмі крові досягається протягом 2 годин. Досліди звикористанням міченого тритієм флутаміду свідчать про його швидкий метаболізмдо біологічно активної форми – 2-гідроксифлутаміду та інших метаболітів. Періоднапіврозпаду препарату становить 5-6 годин. Існує приблизно 10 метаболітівфлутаміду. Більше ніж 90 % флутаміду та 2-гідроксифлутаміду зв’язується збілками плазми. Елімінується переважно нирками. Приблизно 4% прийнятої дозиекскретується з калом.
Показання для застосування.
Лікування прогресуючого ракупередміхурової залози в поєднанні з хірургічною (орхіектомія) абомедикаментозною (агоністи ЛГРГ) кастрацією. Лікування ”flare”- ефекту,спричиненого застосуванням агоністів ЛГРГ впродовж 6 тижнів від початкутерапії.
Спосіб застосування та дози.
По одній таблетці (250 мг) трирази на добу з восьмигодинним інтервалом. Загальна добова доза становить 750мг. У складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ прийом Флутаміду починаютьза 3 дні до початку терапії агоністами ЛГРГ, яка триває 6 тижнів.
Побічна дія.
При монотерапії найчастішеспостерігаються гінекомастія або нагрубання молочних залоз, що інодісупроводжується галактореєю. Ці симптоми зникають після відміни препарату абозниження дози. Рідше спостерігаються нудота, блювання, діарея, безсоння іпідвищена стомлюваність.
Іноді Флутамід спричинює минущізміни вмісту печінкових трансаміназ.
Зрідка виникають зменшенняспермоутворення і втрата лібідо.
При комбінованій терапії здодаванням аналогів релізинг-факторів ЛГ можна відмітити припливи жару, втратулібідо, імпотенцію, діарею, нудоту, блювання. Гінекомастія зустрічається рідше,ніж при монотерапії. Проте більшість з вищеперелічених симптомівспостерігаються при монотерапії релізинг-факторами ЛГ. Також можутьзустрічатися шкірні реакції, такі як фоточутливість, еритема, некролізепідермісу.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до флутаміду чи допоміжних речовин, що входять доскладу препарату.
Передозування.
В експериментах на тваринах Флутамідпризводив до гіпоактивності, пілоерекції, уповільнював частоту дихання,зумовлював атаксію та/або сльозотечу, анорексію, седацію, блювання іметгемоглобінемію.
Клінічні дані свідчать, щоприйом Флутаміду в добовій дозі до 1500 мг не спричинює серйозних побічнихефектів. Іноді виникають гінекомастія, нагрубання молочних залоз і скороминущізміни рівнів печінкових трансаміназ. Описаний випадок виживання пацієнта (безсерйозних наслідків), що прийняв одномоментно більше 5 г препарату.
Враховуючи високий ступіньзв’язування флутаміду з білками плазми крові, слід очікувати незначного ефектувід проведення діалізу у хворих з передозуванням препарату. За відсутностіблювання слід викликати його штучно (якщо хворий є притомним). Показанопроведення загальних заходів щодо контролю і підтримки життєвих параметріворганізму.
Особливості застосування.
У складі комбінованої терапії загоністами ЛГРГ терапію Флутамідом розпочинають як мінімум за 3 дні до призначенняагоністов ЛГРГ, що сприяє менш вираженій запальній гіперемії, ніж припаралельному початку терапії.
Лікування повинно проводитисяпід наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функціюпечінки і затримку рідини в організмі пацієнтів, у яких не проводиласьорхідектомія (хірургічна або медикаментозна). Відповідні лабораторнідослідження слід проводити в разі появи перших ознак порушення функції печінки(наприклад: свербіж, темна сеча, стійка відсутність апетиту, жовтуха, помірнаболючість у правому верхньому квадранті живота або загальна слабкість).
Якщо у пацієнта є ознаки жовтухиабо лабораторно підтверджене порушення функції печінки за відсутностіметастазів у ній, у цьому випадку слід припинити лікування Флутамідом або знизитийого дозу, хоча певних рекомендацій щодо дозування не існує. Порушення функційпечінки звичайно буває оборотним після припинення лікування Флутамідом, а вдеяких пацієнтів і після зниження дози.
Якщо пацієнтам не проводиласямедикаментозна або хірургічна кастрація, введення Флутаміду може призводити допідвищення рівнів тестостерону і естрадіолу в плазмі крові; іноді виникаєзатримка рідини в організмі. Том даний препарат слід застосовувати зобережністю при серцевих захворюваннях. У таких пацієнтів при тривалому прийоміФлутаміду може спостерігатися олігоспермія. У цьому разі доцільним є проведеннякількісного аналізу сперми.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
У пацієнтів, що одержуютьтривалу терапію варфарином, було відмічено збільшення протромбінового часупісля застосування флутаміду. Тому необхідно робити підбір оптимальної дозиантикоагулянта.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при кімнатній температурі (15-25 °С) у недоступному для дітеймісці.
Термін придатності – 3 роки.