ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування.
Флутамід - Дарниця
(Flutamid-Darnitsa)
Загальнахарактеристика:
міжнародна та хімічна назви: Flutamidе,2-метил-N-[4-нітро-3-(трифторметил)феніл] пропанамід;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-жовтого кольору з рискою іфаскою, зі слабким ароматичним запахом;
склад: 1 таблетка містить флутаміду 250 мг у перерахуванні на 100 % сухуречовину;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна,гіпромелоза, кроскармелоза натрію, аеросил, стеаринова кислота, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антиандрогенний засіб.
Код АТС: L02B B01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Діючою речовиною препарату є флутамід – речовинанестероїдної будови, яка має антиандрогенні та цитостатичні властивості.Механізм дії флутаміду пов‘язаний із здатністю блокувати зв‘язування андрогенівіз специфічними рецепторами, які розташовані у андрогенчутливих органах,включаючи передміхурову залозу, а також з рецепторами андрогенів у гіпоталамусіта гіпофізі. Завдяки цьому біологічні ефекти андрогенів не проявляються іпереривається зворотний негативний зв‘язок між сім‘яниками тагіпоталамо-гіпофізарною системою.
Препарат підсилює секрецію гонадотропних гормонів, що призводить дозбільшення їх вмісту у крові та сечі, а також тестостерону у плазмі крові,послаблює біологічну дію андрогенів на пухлинні клітини передміхурової залози.Під дією препарату зменшуються розміри та щільність пухлини передміхуровоїзалози, а також її метастазів, зникає або зменшується больовий синдром.
Фармакокінетика. Добре всмоктується при вживанні внутрішньо. В кровіфлутамід та його метаболіт 2-гідроксифлутамід зв’язуються с білком плазми кровіна 94–96 % и 92–94 % відповідно. Максимальна концентрація у плазмі кровідосягається через 2 год після прийому. Препарат швидко метаболізується дофармакологічно активного гідроксильованого метаболіту – 2-гідроксифлутаміду,період напіввиведення (Т1/2) якого становить 5–6 год, у осібпохилого віку Т1/2 – 9 год. У плазмі крові утворюються рівноважнаконцентрація флутаміду і 2- гідроксифлутаміду, що становить 24–76 і 1556–2284нг/мл відповідно.
Показання для застосування. Лікування метастазуючого раку передміхуровоїзалози, коли показано пригнічення дії тестотерону:
на початку лікування у комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормону(ЛГ)-рилізинг гормону;
як додаткове лікування хворих, які вже отримують терапію агоністамиЛГ-рилізинг гормонів;
у хворих із хірургічною кастрацією;
при неприйнятності чи неефективності інших видів гормонотерапії.
Спосіб застосування та дози. Застосовують в умовах стаціонару. Призначаютьвнутрішньо.
Для лікування раку передміхурової залози застосовують по 250 мг (1таблетка) 3 рази на добу, самостійно або у комбінації з орхіектомією, аналогамиЛГ-рилізинг гормону або низькими дозами естрогенів.
Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.
Для диференційної діагностики гіпогонадизму у чоловіків флутамідпризначають по 10 мг/кг маси тіла (за 3 прийоми) протягом 3-х діб. До і післятретього дня застосування досліджують добову екскрецію гонадотропінів. Можнапроводити пробу протягом 5 днів з дослідженням добової екскреції гонадотропінівна фоні 5-го дня прийому флутаміду. При оцінці результатів необхідноорієнтуватися на такі показники:
у здорових осіб при нормальній базальній екскреції гонадотропінів післяприйому препарату їх виділення збільшується більше, як у 1,5 рази;
при первинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів суттєвопідвищена, рідше – нормальна; застосування флутаміду призводить до їїпідвищення більше, як у 1,5 – 2 рази;
при вторинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів знижена,рідше – нормальна; після застосування флутаміду не спостерігається її суттєвихзмін.
Побічна дія.
При монотерапії.
Досить часто зустрічається побічна дія – гінекомастія та/або біль вділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю.
Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи виникають трохи рідше.Вони можуть проявлятися підвищенням артеріального тиску (1 %), стенокардією,розвитком тромбофлебіту, легеневою емболією, інфарктом міокарда.
З боку шлунково-кишкового тракту можливі діарея (12 %), нудота іблювання (12 %), підвищення апетиту, транзиторне порушення функції печінки,гепатит, відсутність апетиту (4 %), печія, запор, болі, подібні до болей привиразці шлунка.
З боку сечостатевої системи – зміна забарвлення сечі від бурштинової дожовто-зеленої, зниження лібідо (36 %).
З боку нервової системи – оперізувальний лишай, головний біль,запаморочення, слабкість, затуманений зір, занепокоєння, депресія, безсоння,стомлюваність.
З боку крові – анемія (6 %), лейкопенія (3 %), тромбоцитопенія (1 %).
Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, поява на шкірі різних видіввисипань, частіше папульозного характеру з еритемою або без неї. Шкірніалергічні реакції зустрічаються у 3 % хворих.
У поодиноких випадках можливі підшкірні крововиливи, свербіж,вовчакоподібний синдром, спрага, біль у грудній клітці, лімфангіектатичнийнабряк.
При тривалому лікуванні відзначається пригнічення сперматогенезу.
При лікуванні в комбінації з агоністами ЛГ-рилізинггормону. Найчастіше можливівідчуття припливів жару (61 %), зниження лібідо (36 %), імпотенція (33 %),діарея, нудота, блювання, гінекомастія (9 %). Частота виникнення цих побічнихявищ, за винятком діареї, така ж, як і при монотерапії агоністами ЛГ-рилізинггормону.
Зрідка можуть спостерігатися такі побічні ефекти: анемія, лейкопенія,тромбоцитопенія, шлунково-кишкові розлади нез’ясованої етіології, відсутністьапетиту, набряки, симптоми нейром’язових розладів, симптоми порушень функціїсечостатевої системи, артеріальна гіпертензія і побічні явища з боку ЦНС(сонливість, депресія, сплутаність свідомості, занепокоєння, невроз).
Висипання на шкірі відзначаються у 3 % пацієнтів. Відзначаються випадкирозвитку фотосенсибілізації.
Дуже рідко виникає порушення дихання.
Описані поодинокі випадки розвитку механічної жовтяниці, печінковоїенцефалопатії та некрозу клітин печінки.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, печінкова та/абониркова недостатність, захворювання щитоподібної залози.
Передозування. Максимальна добова доза перенесення ще невизначена. Описаний випадок виживання пацієнта, який одноразово прийняв 5000 мгфлутаміду. На підставі клінічних даних вважають, що прийом препарату в дозі до1500 мг на добу не спричиняє серйозних токсичних ефектів. При необхідностіпроведення заходів невідкладної допомоги пацієнтам з передозуванням флутамідунеобхідно враховувати, що через високе зв’язування з білками плазми кровіекстракорпоральний гемодіаліз мало ефективний. Показано промивання шлунка абоштучно викликане блювання (якщо хворий у свідомісті). Заходи з підтримкижиттєво важливих функцій.
Особливості застосування. З обережністю застосовувати хворим ізсерцево-судинними захворюваннями і хворим, схильним до тромбозів.
Ухворих з функціональною недостатністю нирок при призначенні флутаміду необхідноконтролювати функціональний стан нирок.
У деяких пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залозиантиандрогени можуть сприяти росту раку передміхурової залози, а не інгібуватийого. Після припинення прийому антиандрогенів у таких пацієнтів можеспостерігатися зниження рівня простатспецифічного антигену і поліпшенняклінічної картини захворювання. Тому у випадку підвищення в крові титрупростатспецифічного антигену, варто негайно припинити терапію флутамідом,протягом 6–8 тижнів відслідковувати реакцію відміни, а потім переходити на іншівиди лікування.
У перші три місяці від початку лікування флутамідом відзначаєтьсянайбільша частота розвитку уражень печінки, що виявляються підвищенням рівнятрансаміназ сироватки, жовтяницею, гострою печінковою недостатністю, печінковоюенцефалопатією, а іноді некрозом печінки. Ураження печінки носять зворотнийхарактер при припиненні терапії флутамідом.
У хворих з функціональною недостатністю печінки призначення флутамідуварто здійснювати під контролем активності печінкових ферментів (аналізипроводять 1 раз на 2 тижні). У випадку підвищення активності печінковихферментів у 2–3 рази в порівнянні з верхньою межею нормального значення,лікування флутамідом варто припинити. Хворі повинні бути попереджені, що увипадку пожовтіння склер і шкірних покривів, при появі шкірного свербежу,нудоти, блювання вони мають негайно звернутися до лікаря.
Препарат слід з обережністю брати в руки жінкам дітородного віку,забороняється контактувати з препаратом вагітним та дітям.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночастному застосуванні можливавзаємодія з парацетамолом, опіоїдними аналгетиками або нестероїдними протизапальнимизасобами. При одночасному призначенні непрямих антикоагулянтів і флутамідуможливе посилення протизгортальної дії.
Умови та терміни зберігання. Зберігати унедоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 оС.
Термін придатності - 2 роки.