ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування препарату

Кордарон®

(CORDARONE®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: аmiodarone -2-бутил-3-бензофураніл-4-(2-діетиламіноетокси)-3,5-ди-йодофенілкетонугідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого або блідо-кремовогокольору, з розподілювальною лінією, гравіруванням серця і “200” на одному боці;

склад: 1 таблетка містить 200 мг аміодарону гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний,полівідон К90F, кремнію оксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група Антиаритмічні препарати ІІІ класу. Код АТСС01B D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Антиаритмічна активність. Подовжує 3-тю фазу потенціалу активності серцевогом’яза, в основному за рахунок зниження надходження калію в клітину (III клас закласифікацією Vaughan Williams).

Зменшує синусовий автоматизм до брадикардії, яка не купіруєтьсяатропіном.

Неконкурентно пригнічує альфа- та бета-адренергічну активність.

Уповільнює провідність у синоатріальному вузлі, передсердях іатріовентрикулярному (АВ) вузлі, особливо при високій частоті серцевихскорочень.

Не змінює внутрішньошлуночкову провідність.

Збільшує рефрактерний період і зменшує збудливість міокарда напередсердному, АВ-вузловому та шлуночковому рівні.

Уповільнює провідність і подовжує рефрактерний період додатковихпередсердно-шлуночкових шляхів.

Інші властивості. Помірно знижує периферичний опір ізменшує частоту серцевих скорочень, що приводить до зниження споживання кисню.

Збільшує коронарний кровообіг шляхом прямого впливу на гладкі м’язіартерій міокарда.

Підтримує серцевий викид, знижуючи тиск в аорті та периферичний опір.

Не має істотного негативного інотропного ефекту.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньоаміодарон всмоктується повільно, кінетика всмоктування виявляє великііндивідуальні розходження.

Аміодарон має дуже великий, мінливий обсяг розподілу в зв’язку звеликим накопиченням у різних тканинах (жирова тканина, високоперфузійні органи,такі як печінка, легені та селезінка).

Пероральна біодоступність - від 30 до 80% у різних хворих (середнєзначення близько - 50%). Після одноразового застосування максимальніконцентрації в плазмі досягаються через 3-7 годин. Терапевтичний ефект звичайноспостерігається через тиждень від початку прийому (від декількох днів до двохтижнів).

Аміодарон має тривалий період напіввиведення, якій залежить відіндивідуальних особливостей хворого (20-100 днів). У ході перших днів лікуванняпрепарат накопичується майже у всіх тканинах, особливо у жировій. Елімінаціяпочинається через кілька днів, і стійкі концентрації в плазмі досягаютьсяпротягом одного - кількох місяців, залежно від індивідуальних особливостейхворого.

Виходячи з цих характеристик, для одержання терапевтичного ефекту слідзастосовувати початкову дозу (дозу насичення) з метою досягнення накопиченняпрепарату в тканинах, що необхідно для прояву терапевтичного ефекту препарату.

Частина йоду вивільняється із препарату та виявляється в сечі у виглядійодиду в кількості 6 мг на добу при прийомі 200 мг аміодарону на добу. Іншачастина препарату та, отже, більша частина йоду виводиться з калом післяпроходження його через печінку.

Виділення аміодарону через нирки незначне, що дозволяє призначатизвичайні дози препарату хворим з нирковою недостатністю.

Після відміни препарату виведення його з організму продовжуєтьсяпротягом кількох місяців; слід брати до уваги, що після відміни препарату йогодія продовжується від 10 днів до 1 місяця.

Показання для застосування.

Профілактика рецидивів.

Шлуночкової тахікардії або шлуночкової фібриляції, які являють собоюнебезпеку для життя хворого. Лікування необхідно починати в стаціонарі приретельному контролі.

Симптоматичної і документованої шлуночкової тахікардії, що призводитьдо інвалідності.

Документованої суправентрикулярної тахікардії у пацієнтів іззахворюваннями серця. В інших випадках, за необхідності лікування, якщо іншіпрепарати не мають терапевтичного ефекту або протипоказані.

Порушень ритму, пов’язаних із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта.

Лікування документованої суправентрикулярної тахікардії:

Уповільнення або зменшення тріпотіння або фібриляції передсердь.

Кордарон^® особливо рекомендується для лікуванняхворих на ішемічну хворобу серця і/або з функціональною дисфункцією лівогошлуночка.

Профілактика летальних аритмій у хворих групи підвищеного ризику,пов’язаних із симптоматичною застійною серцевою недостатністю або недавноперенесеним інфарктом міокарда, у поєднанні з низькою фракцією викиду абоасимптоматичними передчасними скороченнями шлуночка.

Спосіб застосування та дози.

 Доза насичення. Можуть бути використані різні схеми, звичайнопочаткова доза становить 600-1 000 мг на добу та може застосовуватися протягом8-10 днів.

Підтримуюча доза. Слід застосовувати мінімально ефективну дозу. Залежновід реакції хворого на застосування препарату підтримуюча доза може становитивід 100 мг до 400 мг на добу.

Оскільки Кордарон^® має дуже довгий період напіввиведення,його можна приймати кожного другого дня (200 мг препарату можна прийматикожного другого дня, а 100 мг рекомендується приймати щодня). Можна робитиперерви в прийомі Кордарону^® - 2 дні на тиждень. Режим прийомупрепарату визначається індивідуально.

Побічна дія.

Серцева. Брадикардія - в основному помірна та залежна від дозипрепарату. У деяких випадках (дисфункція синусового вузла, хворі похилого віку)спостерігалася виражена брадикардія і – вкрай рідко - зупинка серця.

Рідко спостерігається порушення провідності (синоатріальна блокада,атріовентрикулярна блокада різного ступеня). Ці ефекти реєструються рідше, ніжпри застосуванні більшості інших антиаритмічних препаратів і спостерігаються восновному при взаємодії з деякими лікарськими засобами або при порушеннях електролітногобалансу (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Офтальмологічна. Часто спостерігаються мікровідкладення на сітківці,звичайно в делянці під зіницею. Вони рідко супроводжуються відчуттямпофарбованого ореолу в сліпучому світлі або нечіткістю зору. Мікровідкладенняна сітківці складаються зі складних жирових відшарувань, зникають після відмінипрепарату та не потребують припинення лікування.

В окремих випадках спостерігаються нейропатія/неврит зорового нерва,нечіткість і зниження гостроти зору, набряк очного дна. Зв’язок цих явищ зприйомом Кордарону^® дотепер не встановлений, однак за відсутностіінших очевидних причин лікування Кордароном^® слід тимчасовоприпинити.

Дерматологічна. Може спостерігатися фотосенсибілізація, тому хворих слідпопередити про те, що в ході лікування необхідно уникати впливу сонячногосвітла та ультрафіолетових променів. При радіотерапії може спостерігатисяеритема.

В окремих випадках можуть спостерігатися висипання на шкірі, звичайномалоспецифічні, іноді - ексфоліативний дерматит. Однак не доведена їх поява взв’язку з прийомом Кордарону^®.

При тривалому застосуванні препарату у високих дозах можеспостерігатися сірувата або блакитнувата пігментація шкіри; після припиненнялікування ця пігментація повільно зникає (протягом 10 – 12 місяців).

З боку щитовидної залози (див. “Особливості застосування”). У зв’язку зхімічною структурою Кордарону^® часто спостерігається змінабіохімічних показників крові (підвищення Т4; нормальний або злегка зниженийрівень Т3). За відсутності клінічних ознак дисфункції щитовидної залозивідміняти препарат не потрібно.

Гіпотиреоїдизм, клінічними симптомами (звичайно слабкими) якого можутьбути збільшення маси тіла, апатія, сонливість. Діагноз підтверджується явнимпідвищенням надчуттєвого TSH сироватки. Еутиреоїдизм звичайно відновляєтьсячерез 1-3 місяці після припинення лікування; це припинення не є безумовним і вситуаціях, пов’язаних з небезпекою для життя, лікування Кордароном^®можна продовжувати одночасно з введенням L-тироксину, доза якого встановлюєтьсязалежно від рівня TSH.

Гіпертиреоїдизм може спостерігатися під час лікування та протягомдекількох місяців після відміни препарату. Клінічними симптомами (звичайнослабкими) гіпертиреоїдизму можуть бути мале, нез’ясоване зменшення маси тіла,зниження ефективності антиаритмічних і/або антиангінальних засобів, психічнірозлади у хворих похилого віку, тиреотоксикоз. Діагноз підтверджується явнимзниженням рівня usTSH у сироватці крові. У такому випадку Кордарон^®слід відмінити. Відновлення звичайно відбувається протягом 3 – 4 тижнів післявідміни препарату. У тяжких випадках, які можуть закінчитися летальним кінцем,потрібно невідкладне лікарське втручання. При погіршанні стану хворогорекомендується негайно почати лікування кортикостероїдами (1 мг/кг маси тілахворого) тривалістю до 3-х місяців. Застосування синтетичних антитиреоїднихпрепаратів, які не завжди є ефективними, не рекомендується.

Печінкова (див. “Особливості застосування”). Ізольованепідвищення трансаміназ сироватки на початку лікування, звичайно помірне (в 1,5- 3 рази вище норми); це підвищення звичайно нормалізуються після зниження дозипрепарату або навіть спонтанно.

В окремих випадках може спостерігатися гостре порушення функції печінкиз високим рівнем трансаміназ сироватки і/або жовтухою, рідко – з летальнимкінцем; у таких випадках лікування слід припинити.

Може спостерігатися хронічне захворювання печінки (псевдоалкогольнийгепатит, цироз). Клінічні симптоми та лабораторні зміни можуть бутимінімальними (можлива гепатомегалія, рівень трансаміназ підвищений у 1,5-5разів у порівнянні з нормальним). Тому в ході лікування рекомендуєтьсярегулярний контроль функції печінки. Клінічні та біологічні аномалії звичайнозменшуються після відміни препарату, однак можливий і летальний кінець.

Легенева. В окремих випадках може спостерігатися легенева токсичність:альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт і облітеруючий бронхіоліт ізпневмонією. Хворим, у яких розвивається диспное або продуктивний кашель якізольовано, так і з погіршанням загального стану (втома, зменшення маси тіла,підвищення температури), слід провести рентгенографію грудної клітки та занеобхідності відмінити препарат.

Такі випадки пневмопатії можуть призвести до фіброзу легенів, однак вонив основному оборотні при ранній відміні Кордарону^® як призастосуванні кортикостероїдів, так і без них. Клінічні симптоми звичайноминають протягом 3-4 тижнів, а потім відбувається більш повільне відновленнярадіологічної картини та функції легенів (кілька місяців).

В окремих випадках може спостерігатися плеврит, пов’язаний зінтерстиціальною пневмонією.

У хворих з тяжкими респіраторними порушеннями, та особливо у хворих наастму, в окремих випадках може спостерігатися бронхоспазм.

В окремих випадках може спостерігатися синдром гострого респіраторногодистрес-синдрому дорослих, іноді з летальним кінцем, найчастіше – відразу післяхірургічного втручання (можлива несумісність з високою концентрацією кисню).

Неврологічна. При тривалому застосуванні препарату (після декількохмісяців, іноді – після декількох років лікування) рідко можуть спостерігатисяпериферичні сенсомоторні нейропатії і/або міопатії, звичайно оборотні післявідміни препарату. Однак відновлення може бути не повним, дуже повільним івиявлятися лише після декількох місяців після відміни препарату.

Можуть спостерігатися екстрапірамідний тремор, мозочкова атаксія, рідко- доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку), порушеннясну, у тому числі кошмарні сновидіння.

Інші. Доброякісні розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія)звичайно спостерігаються при застосуванні дози насичення та зменшуються призниженні дози.

В окремих випадках може спостерігатися епідидиміт, поява якого узв’язку з лікуванням Кордароном^® не встановлена.

В окремих випадках може спостерігатися алопеція.

Рідко може спостерігатися реакція підвищеної чутливості - васкуліт,ураження нирок з помірним підвищенням рівня креатиніну, тромбоцитопенія.

Протипоказання.

Синусова брадикардія та синоатріальна блокада серця за відсутностікорекції водієм ритму.

Синдром слабкості синусового вузла, за винятком випадків корекціїводієм ритму (небезпека зупинки синусового вузла).

Тяжкі порушення провідності за відсутності корекції водієм ритму.

Сполучення з препаратами, здатними викликати пароксизмальну шлуночковутахікардію типу “torsade de pointes” (див. “Взаємодії з іншими лікарськимизасобами”).

Гіпертиреоз.

Відома реакція підвищеної чутливості до йоду або аміодарону.

2-й і 3-й триместр вагітності (див. “Вагітність").

Лактація (див. “Лактація").

Передозування. Інформація щодо передозування Кордарону^®обмежена. В окремих випадках спостерігалися синусова брадикардія, шлуночковааритмія, зокрема тахікардія типу “torsade de pointеs", і ушкодження печінки.Враховуючи фармакокінетичний профіль препарату, рекомендується контроль станухворого протягом тривалого періоду, особливо контроль діяльності серця.

Лікування повинно бути симптоматичним. Ні Кордарон^®, ні йогометаболіти не видаляються в ході діалізу.

Особливості застосування. Фармакологічна дія Кордарону^®викликає зміни на ЕКГ: подовження QT (у зв’язку з пролонгованою реполяризацією)з можливим розвитком U-хвиль; ці зміни є результатом терапевтичного насичення,а не токсичності препарату.

Хворі похилого віку можуть виявляти підвищенучутливість до дії Кордарону^® навіть при призначенні звичайних дозпрепарату.

Препарат слід відмінити при появіатріовентрикулярної блокади І і ІІ ступеня, синоатріальної блокади або блокади ніжокпучка Гіса. При атріовентрикулярній блокаді І-ступеня необхідно посилити наглядза пацієнтом.

Кордарон^® містить йод і тому може впливати на всмоктуваннярадіоактивного йоду. Однак функціональні аналізи щитовидної залози (Т3, Т4,надчуттєва TSH (usTSH)) оцінці піддаються.

Випадки диспное або непродуктивного кашлю можуть бути пов’язані злегеневою токсичністю препарату та потребують проведення рентгенографії (див.“Побічна дія").

Запобіжні заходи. Перед початком лікуванняКордароном^® рекомендується провести ЕКГ-дослідження, визначенняusTSH і рівня калію в сироватці.

Гіпокаліємію слід скоригувати до початкузастосування Кордарону^® .

Побічні ефекти препарату (див. “Побічна дія") звичайно залежатьвід дози; тому слід дотримуватися обережності при визначенні мінімальноефективної підтримуючої дози, щоб уникнути або знизити до мінімуму небажаніефекти.

Хворих слід попередити, щоб вони в ході лікування уникали впливусонячного світла або використовували заходи захисту.

Кордарон^® може спричинювати порушення функції щитовидноїзалози (див. “Побічна дія"), особливо у хворих з порушенням функціїщитовидної залози в анамнезі або в родичів. Тому до початку лікування, у ходілікування і через декілька місяців після закінчення лікування слід проводитиретельний клінічний і біологічний моніторинг. При підозрі на дисфункціющитовидної залози слід проводити вимір рівня usTSH у сироватці.

У ході лікування рекомендується регулярне проведення аналізів функціїпечінки (трансамінази) для виявлення можливих порушень, які спричиненіКордароном^®.

Педіатричні хворі. Безпека та ефективність застосуванняКордарону^® при лікуванні дітей не вивчалась.

Анестезія: перед операцією слід повідомити анестезіолога про те, щохворий приймає Кордарон^® (див. “Взаємодія з іншими лікарськимизасобами”).

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконуватироботи, що потребують підвищеної уваги. Немає даних про вплив Кордарону^®на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеноїуваги.

Вагітність. Дослідження на тваринах не виявилитератогенної дії препарату. Однак на даний час немає достатньої інформації, щобоцінити, чи призводить Кордарон^® до пороків розвитку у плода призастосування його жінками у 1-му триместрі вагітності. Через вплив препарату нащитовидну залозу плоду застосування Кордарону^® протипоказано у 2-мута 3-му триместрах вагітності.

Лактація. Кордарон^® екскретується вгрудне молоко в значній кількості, тому він протипоказаний жінкам, які годуютьгруддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Протипоказано одночасне застосування Кордарону^® зпрепаратами, що можуть спричинювати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу“torsade de pointes”.

Антиаритмічні препарати I_a класу (хінідин, гідрохінідин,дизопірамід).

Антиаритмічні препарати ІІІ класу (соталол, дофетилід, ібутилід).

Бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенноговведення, мізоластин, спарфлоксацин, вінкамін для внутрішньовенного введення.

Сультоприд.

Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальноїтахікардії типу “torsade de pointes”.

Спарфлоксацин.

Небезпека розвитку пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”у зв’язку з пролонгацією інтервалу QT (адитивна електрофізіологічна дія).

Не рекомендується комбінована терапія з нижченаведеними препаратами.

Нейролептики, які можуть спричинювати пароксизмальну тахікардію типу“torsade de pointes”: деякі фенотіазінові нейролептики (хлорпромазин,ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд,сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), пімозид.

Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальноїтахікардії типу “torsade de pointes”.

Галофантрин, моксифлоксацин, пентамідин.

Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальноїтахікардії типу “torsade de pointes”. Якщо така комбінація неминуча, необхіднийпопередній контроль інтервалу QT і постійний електрокардіографічний контроль.

Ін’єкційна форма дилтіазему.

Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади. Якщо такакомбінація неминуча, необхідний ретельний контроль стану хворого та постійнийелектрокардіографічний контроль.

Блокатори бета-рецепторів, крім соталолу та есмололу.

Ризик порушення автоматизму, провідності та скорочувальної здатностісерця (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).

 З обережністю слід призначати в комбінації з Кордароном^®нижченаведені препарати.

Пероральні антикоагулянти. У зв’язку з посиленням ефекту пероральнихантикоагулянтів і підвищенням ризику кровотечі необхідно більш частоконтролювати рівень протромбіну в крові та коректувати дозу пероральнихантикоагулянтів під час лікування Кордароном^® і після відмінипрепарату.

Циклоспорин. Можливо підвищення рівня циклоспорину в плазмі, пов’язанезі зниженням його метаболізму в печінці, що підсилює нефротоксичністьпрепарату. У цьому випадку необхідна корекція дози.

Пероральні форми дилтіазему. Ризик розвитку брадикардії таатріовентрикулярної блокади, особливо у хворих похилого віку. Необхіднийклінічний та кардіографічний контроль стану хворого.

Препарати наперстянки. Можливо порушення автоматизму (вираженабрадикардія) і атріовентрикулярної провідності. Можливо збільшення концентраціїдигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу).

Необхідно проводитиЕКГ-дослідження, клінічний і біологічний контроль (включаючи, за необхідності,визначення рівня дигоксину в плазмі); може виникнути необхідність у зміні дозсерцевих глікозидів.

Есмолол. Можливо порушення автоматизму, провідності та скорочувальноїздатності серця (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Необхіднийклінічний та кардіографічний контроль стану хворого.

Засоби, які можуть спричинювати гіпокаліємію:

діуретики, що спричиняють гіпокаліємію самі по собі або в комбінації зіншими препаратами;

проносні стимулюючої дії;

 - системні кортикостероїди (глюко-, мінерало-), тетракозактид;

 - амфотерицин В (внутрішньовенне застосування).

Підсилення ризику розвиткушлуночкових порушень ритму, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsadede pointes” (гіпокаліємія є сприятливим фактором). Рекомендується клінічний ікардіографічний контроль стану хворого, контроль рівня калію в крові.

Фенітоїн. Можливо збільшення рівня фенітоїну в плазмі із симптомами передозування(зокрема неврологічного характеру). Необхідний клінічний контроль і зниженнядози фенітоїну з появою ознак передозування; по можливості - визначення рівняфенітоїну в плазмі.

Засоби, які спричинюють брадикардію: блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем,верапаміл), блокатори бета-адренорецепторів (крім соталолу), клонідин,гуанфацин, препарати наперстянки, мефлохін, інгібітори холінестерази(донезепіл, галантамін, ривастигман, такрин, амбемоніум, піридостигмін,неостигмін). Підсилення ризику розвитку шлуночкових порушень ритму, особливопароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”. Рекомендується клінічнийі кардіографічний контроль стану хворого.

Симвастин. Підсилення ризику розвитку побічних дій (залежно від дози),таких як рабдоміоліз (зменшення метаболізму препарату, який знижує рівеньхолестерину, в печінці). Доза симвастину не повинна перевищувати 20 мг на добу.Якщо при такій дозі неможливо досягнути терапевтичного ефекту, необхіднозастосовувати інший статин, якій не взаємодіє з Кордароном^®.

Анестезія. Можуть спостерігатися потенційно тяжкі ускладнення впацієнтів, яким проводиться загальна анестезія: брадикардія, що не коригуєтьсяатропіном, гіпотензія, порушення провідності, зниження серцевого викиду.

Дуже рідко - тяжкі респіраторніускладнення, що іноді закінчуються летальним кінцем (гострий респіраторнийдистрес-синдром дорослих). Як правило, вони спостерігаються в періодбезпосередньо після хірургічного втручання, можливо через несумісність звисокою концентрацією кисню.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці! Зберігатипри температурі від +15^оС до +30^оС. Термін придатності –3 роки.