ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосуванняпрепарату
ГЕПАРИН-ІНДАР
(HEPARIN-INDAR)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: heparin sodium;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна абозлегка жовтувата рідина;
склад: 1 мл розчину містить 5 000 МОгепарину натрію;
допоміжні речовини - спирт бензиловий, натріюхлорид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромбічні засоби. Групагепарину.
Код АТС: В01А В01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Гепарин- кислий мукополісахарид з відносною молекулярною масою приблизно 16000дальтон. Належить до антикоагулянтів прямої дії. Гальмує згортання крові шляхомінактивації чинників згортання (V, VII, IX факторів і чинника Хагемана) іблокади біосинтезу тромбіну. Препарат зменшує агрегацію тромбоцитів, пригнічуєактивність гіалуронідази, активує процес фібринолізу. Введення гепарину в організмсупроводжується зниженням рівня в крові холестерину та тригліцеридів. Препаратне проникає в грудне молоко.
Фармакокінетика. Гепарин діє швидко,але дещо короткочасно. При одноразовому введенні у вену препарат починає діятимайже відразу і діє протягом 4 – 5 годин. Найпостійніший гіпокоагуляційнийефект спостерігається при внутрішньовенному введенні, однак з профілактичноюметою гепарин застосовують підшкірно. Препарат виводиться нирками.
Показання для застосування. Препарат використовують дляпрофілактики та лікування різних тромбоемболічних захворюваннях та їхускладнень. Для недопущення або локалізації тромбоутворювання при різнихоперативних втручаннях, при гострому інфаркту міокарда, при тромбозах таемболіях магістральних вен та артерій, судин головного мозку та ока.
Спосіб застосування та дози. Препарат вводятьвнутрішньовенно або підшкірно. Дозу препарату встановлюють індивідуально зурахуванням часу згортання крові та характеру захворювання. При гостромуінфаркту міокарда рекомендується вже в умовах надання швидкої допомоги (завідсутності протипоказань) внутрішньовенне введення 15 000-20 000 МО гепарину зподальшим застосуванням у лікарні протягом 5-6 днів внутрішньовенно гепарин по40 000 МО на добу (по 5 000 – 10 000 МО кожні 4 години). Вводять препарат підконтролем зсідання крові, яке повинно бути в 2 – 2,5 рази вище норми. За 1–2доби до відміни гепарину добову дозу поступово знижують (на 5 000 – 2 500 МОпри кожній ін’єкції без збільшення інтервалів між введеннями). З 3–4 доби лікуванняпочинають паралельно застосовувати непрямі антикоагулянти. Після відмінигепарину продовжують лікування непрямими коагулянтами.
Гепарин вводиться також у вигляді капельних інфузій.При масивному тромбозі легеневої артерії звичайно вводять крапельно в дозі 40000 – 60 000 МО протягом 4-6 годин з подальшим введенням в дозі 40 000 МО надобу.
При периферичних та особливо венозних тромбозахвводять спочатку 20 000 – 30 000 МО гепарину внутрішньовенно, потім по 60 000 –80 000 МО на добу розділивши на 4 ін’єкції з інтервалом 6 годин (під контролемза коагуляційними властивостями крові).
У кожному випадку застосування гепарину за 1 – 2 – 3доби до припинення введення починають застосовувати непрямі антикоагулянти,прийом яких триває після відміни гепарину.
Для профілактики тромбоемболій вводять гепарин впідшкірну жирову клітчатку по 5 000 МО 1 – 2 рази на добу до і після проведенняоперативних втручань.
При прямому переливанні крові донору вводятьвнутрішньовенно гепарин 7 500 – 10 000 МО.
Дітям віком 1-3 місяці призначають 800 МО/кг надобу; 4-12 місяців – 700 МО/кг на добу; від 1 до 6 років – 600 МО/кг на добу;старше 6 років – 500 МО/кг на добу.
Дію гепарину контролюють шляхом визначення часузсідання крові.
Побічнадія. Запаморочення,нудота, блювання, проноси, головні болі. Алергічні реакції (еритема, свербіжшкіри та слизових оболонок, пропасниця, бронхоспазм), крововиливи під шкіру тав слизові оболонки, кровотеча з ран, сечового міхура, статевих органів,шлунково-кишкова кровотеча.
Протипоказання. Препарат протипоказанийпри підвищеній чутливості до будь-якого його компонента; геморагічному діатезіта інших захворюваннях, які супроводжуються уповільненням зсідання крові; прибудь-яких кровотечах (за винятком геморагії при емболічному інфаркту легенівабо нирок); тяжких порушеннях функції печінки або нирок, гострих та хронічнихлейкозах; венозній гангрені.
Передозування.У разіпередозування,яке проявляється геморагічними ускладненнями, внутрішньовенноповільно вводять протамінсульфат (нейтралізуюча здатність 10 мг препаратувідповідає 1 000 МО гепарину); максимальна разова доза антидота, яка вводитьсявнутрішньовенно – 20 000 МО, добова – 50 000 МО.
Особливостізастосування.З обережністю призначають при підозрі на злоякісні новоутворення, пацієнтам ізсхильністю до кровотечі, особам похилого віку, при сечокам’яній хворобі,хронічному алкоголізмі.
Призастосуванні гепарину контроль кількості тромбоцитів у периферічній крові слідпроводити до введення, наступного дня після введення, кожні 3 – 4 дні протягомперших 3 тижнів лікування, в кінці лікування. При розвитку тромбоцитопенії зізниженою кількістю тромбоцитів на 50 % від початкового рівня гепаринвідміняють. Кількість тромбоцитів починає зменшуватись на 6 – 14 день терапії,але у пацієнтів з підвищеною чутливістю це може трапитись через кілька годинпісля початку лікування.
Потрібенретельний медичний контроль при використанні гепарину у вагітних. Жінкам, якимпід час вагітності проводили терапію гепарином, абсолютно протипоказанаепідуральна анестезія під час пологів.
Взаємодія з іншими лікарськимизасобами. Ефективністьгепарину посилюється ацетилсаліциловою кислотою, декстраном, фенілбутазоном, ібупрофеном,індометацином, варфарином, дикумарином (підвищується ризик кровотечі),послаблюється серцевими глікозидами, тетрациклінами, антигістаміннимипрепаратами, нікотиновою кислотою,
етакриновоюкислотою.
Умови та термін зберігання. Зберігати у прохолодному,захищеному від світла місці.
Препарат не можна застосовувати після закінченнятерміну придатності, вказаного на упаковці.
Термін придатності - 3 роки.
Зберігатив недоступному для дітей місці!